Ухвала суду № 78096793, 14.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10981/17

Провадження № 2/201/526/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Сидоренко І.С.

за участю позивачки – ОСОБА_1

за участю позивачки – ОСОБА_2

за участю представника позивачок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

за участю відповідачки – ОСОБА_5

за участю представника відповідачки – адвоката ОСОБА_6

за участю представників 3-ї особи приватного нотаріуса ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_7 – адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 (треті особи – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10) про встановлення нікчемності заповіту, визнання недійсним заповіту та встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

З 02.08.2017р. в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищезазначена справа, провадження по якій відкрито ухвалою судді Ткаченко Н.В. 04.08.2017р. (а.с. № 35).

В обґрунтування позовних вимог позивачки посилалися на те, що після смерті їх рідної тітки ОСОБА_11 09.03.2017р. відкрилася спадщина, зазначили, що вони є спадкоємицями за законом, подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 Відповідну спадкову справу відкрито приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_10 Згодом їм стало відомо, що 21.02.2017р. приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_7 у м.Дніпро було посвідчено заповіт, за змістом якого їх тітка ОСОБА_11 заповіла усе належно їй майно на користь ОСОБА_5.

У позові позивачки посилалися на те, що ОСОБА_11 21.02.2017р. через порушення розмовної речі не могла фактично прочитати вголос заповіт, складений від її ім’я, та не читала його вголос. Зазначили, що в порушення ч.2 ст.1248, ч.2 ст.1253 ЦК України посвідчення заповіту відбувалося без свідків, заповіт зачитував не свідок, та, відповідно, заповіт не містить підписів свідків та відомостей про них.

Таким чином, зазначали, що згідно з ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Оскільки між сторонами даної справи наявний спір щодо заповіту, просили суд встановити нікчемність заповіту як правочину.

Також ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначили, що складання заповіту від 21.02.2017р. не відповідало волі заповідачки, оскільки заповідачка у день складання зазначеного заповіту не розуміла в повній мірі значення своїх дій через важкий стан здоров’я - гостре порушення мозкового кровообігу, інфаркт мозку. Також позивачі посилалися на те, що за словами сусідів, соціальної робітниці, яка надавала допомогу ОСОБА_11 у лютому 2017р., стан здоров’я заповідачки став помітно погіршуватися, заповідачка стала вести себе неадекватно, «слабо міркувати», «забуватися», у заповідачки паралізувало ліву частину тіла, сталося порушення розмовної речі. Позивачі зазначили, що згідно з ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Також позивачки, які є рідними сестрами, просили суд встановити факт родинних відносин з їх тіткою ОСОБА_11, оскільки є розбіжності у написанні її прізвища та у прізвищі матері позивачів (ОСОБА_11 та мати позивачів є рідними сестрами), розбіжності у написанні прізвища дідуся позивачів, прізвища, імені та по-батькові бабусі, розбіжності у написанні імені тітки ОСОБА_11 (в актовому записі про народження тітки ОСОБА_11, в актовому записі про шлюб тітки ОСОБА_11, в актовому записі про шлюб батька позивачів - ОСОБА_12 та матері позивачів - ОСОБА_13 (ОСОБА_14), у свідоцтві про народження матері позивачів - ОСОБА_13 (ОСОБА_14). Позивачки наполягали на необхідності встановлення родинних відносин для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_11

Позивачки та представник обох позивачок – адвокат ОСОБА_4 (діє за договором про надання правової допомоги від 29.03.2017р., ордерів від 29.03.2017р. та 12.12.2017р. - а.с. № 55-57, 73, 131) в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачка та її представник - адвокат ОСОБА_6 (діє за договором про надання правової допомоги від 12.10.2017р. та ордеру від 26.04.2018р. - а.с. № 49,134) позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючи на те, що складення 21.02.2017р. заповіту повністю відповідало волевиявленню ОСОБА_11

Відповідачка ОСОБА_5 18.12.2017р. надала письмові заперечення проти позову, у яких вказала, що вона домовилася з приватним нотаріусом ОСОБА_7 щодо ОСОБА_11 та нотаріус приїхав додому до ОСОБА_11 для складання заповіту. Відповідачка ОСОБА_5 зазначила, що не була присутня при складанні заповіту та його підписанні. Також відповідачка ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_11 вела себе адекватно, розмовляла (а.с. № 74).

Позивачкою ОСОБА_1 було надано до суду письмову відповідь на відзив (а.с. № 86-90). У цій відповіді ОСОБА_15 зазначила, що приїхав приватний нотаріус ОСОБА_7 вже з надрукованим текстом заповіту. Технічне підготування тексту заповіту відбулося без попередньої зустрічі нотаріуса з заповідачкою. Нотаріус перед технічним виготовленням тексту заповіту не з’ясував дійсну волю заповідачки щодо розпорядження її майном на випадок смерті. ОСОБА_15 посилалася також на те, що фактично текст заповіту виготовлявся не зі слів заповідачки, а зі слів відповідачки, що суперечить ч.2 ст.1238 ЦК України. Також позивачка зазначила, що одночасно з заповітом 21.02.2017р. було посвідчена й довіреність від імені ОСОБА_11 про те, що вона доручає ОСОБА_5 продати її квартиру (а.с. № 99).

Представники 3-ї особи приватного нотаріуса ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (діють за договором про надання правової допомоги від 08.10.2018р. та ордеру від 07.08.2018р. - а.с. № 145, 156-159) позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючи на те, що при вчиненні такої нотаріальної дії як заповіт, приватним нотаріусом не були порушені вимоги щодо посвідчення заповіту, волевиявлення та дієздатність ОСОБА_11 були перевірені.

При проведенні підготовчого засідання 26.04.2018р. і під час розгляду справи в судових засіданнях 25.09.2018р. та 14.11.2018р. було вирішено питання про початок та закінчення розгляду справи за відсутності представника 3-ї особи - приватного нотаріуса ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_10 з урахуванням належного повідомлення про дати засідань у справі (а.с. № 112, 125, 136, 143, 148, 183).

Відповідно до вимог ст. 197 ЦПК України та положень п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України підготовче засідання у справі проведено 26.04.2018р. (а.с. № 136).

В межах підготовчого провадження сторони обмінялись відзивом та відповіддю на відзив згідно положень ст.ст.178,179 ЦПК України (а.с. № 74, 86-90).

30.10.2017р. позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 Суд задовольнив дану заяву частково, а саме, задовольнив в частині виклику свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, а в іншій частині відмовив, оскільки свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 можуть підтвердити тільки факти родинних відносин, а дані обставини не оспорюються відповідачкою (а.с. № 59-61).

Також до суду відповідачкою було подано заяву про виклик в якості свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_18, ОСОБА_19 Суд задовольнив дану заяву відповідачки, оскільки вищевказані свідки можуть надати відомості про стан здоров’я ОСОБА_11

Також відповідачкою ОСОБА_5 до суду було подано заяву про допит свідка ОСОБА_22 (лікаря швидкої допомоги) в режимі відеоконференції. Ухвалою від 25.09.2018р. Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська доручив Стрийському міськрайонному суду Львівської області забезпечити проведення судового засідання Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська 16.10.2018р. об 11год. 30хв. по розгляду даної цивільної справи в режимі відеоконференції.

Допит свідка ОСОБА_22 здійснено в режимі відеоконференції 16.10.2018р. (а.с. № 175-177).

Під час розгляду справи в судових засіданнях здійснювалась повна фіксація судового процесу технічними засобами відповідно до ч.1 ст. 247 ЦПК України.

При розгляді справи, суд враховує норму п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., згідно якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухав позивачок, представника позивачок, відповідачку, представника відповідачки, представників 3-ї особи приватного нотаріуса ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_7, допитавши свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на неї, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України)

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачки є племінницями ОСОБА_11, яка померла 09.03.2017р. (а.с. № 10).

21.02.2017р. за місцем проживання ОСОБА_11 (м.Дніпро, вул. Героїв Крут (колишня назва - вул. Фурманова)АДРЕСА_1) приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_7 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_11, за яким все належне їй майно вона заповіла ОСОБА_5 У тексті заповіту зазначено, що “у зв’язку із хворобою ОСОБА_11 заповіт посвідчений за адресою: АДРЕСА_2” ( а.с. №11).

Також у заповіті зазначено, що у зв’язку з хворобою ОСОБА_11 текст заповіту підписано ОСОБА_18.

Текст заповіту виконано за допомогою загальноприйнятних технічних засобів.

У тексті заповіту (абзац 4) зазначено (друкований текст): «Заповіт прочитано вголос особисто мною, ОСОБА_11».

Проте позивачі зазначають, що ОСОБА_11 не читала вголос заповіт, стверджують, що стан здоров’я ОСОБА_11 був таким, що вона не змогла самостійно ні підписати заповіт, ні самостійно прочитати його вголос.

Згідно довідки КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4» від 27.04.2017р. №01-18/644: «20.02.2017р. був первинний виклик додому ОСОБА_11, хвора скарг не пред’являла в зв’язку з речовими розладами, зі слів сусідів погіршення стану відбулося вранці, викликана бригада КЗ «КШМД», яка надала медичну допомогу, встановила діагноз: Гостре порушення мозкового кровообігу», «Викликаний 20.01.2017р. сімейний лікар ОСОБА_25 та лікар невропатолог ОСОБА_26 підтвердили діагноз: Гостре порушення мозкового кровообігу, було призначене лікування надому, відкритий стаціонар на дому. 21.02.2017р. сімейна медична сестра ОСОБА_27 відвідала хвору для виконання призначень лікаря…»; «22.02.2017р. хвора була перевезена до родичів для подальшого лікування» (а.с. №12).

З листа КУ «Лебединська центральна районна лікарня імені лікаря ОСОБА_28» від 04.05.2017р. вих№591 вбачається, що «23.0.2017р. – встановлений лікарем діагноз ОСОБА_11 – ІХС дифузний кардіосклероз, СН2А-ФК-3 аретіальна гіпертензія з КВР-4 наслідку ГПНК по ішемічному типу з лівобічним геміпарезом. В свідомості, порушення розмовної речі, продуктивному контакту важкодоступна» ( а.с. №13).

У лікарському свідоцтві про смерть №19 від 09.03.2017р. у ч.ІІ п.11 зазначено про «інший суттєвий стан, який сприяв смерті», - «інфаркт мозку від 20.02.2017р.» ( а.с. № 17).

Відповідно до виписки з протоколу патологоанатомічного дослідження №19 від 09.03.2017 року патологоанатомічний діагноз супутній – «інфаркт мозку (вогнища у правій і лівій півкулях) від 20.02.2017» ( а.с. № 18).

За клопотанням позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_18

Із показів свідка ОСОБА_18 вбачається, що вона знала ОСОБА_11 як сусідка та спілкувалася з нею протягом 10 останніх років до часу смерті ОСОБА_11 ОСОБА_11 жила сама, дітей не було, розповідала їй про родичів з Сумської області, про родичку ОСОБА_20, до якої їздила кожного року влітку.

Також свідок ОСОБА_18 розповіла, що у лютому 2017р. у ОСОБА_11 погіршився стан здоров’я. ОСОБА_18 розповіла, що її чоловік ОСОБА_19 у лютому 2017р. зайшов провідати сусідку ОСОБА_11 до її квартири та побачив її без руху на кроваті, роздіту, без одягу. Викликали швидку медичну допомогу, стало відомо, що у ОСОБА_11 стався інсульт. Медики швидкої медичної допомоги запропонували госпіталізацію за умови, якщо за ОСОБА_11 у лікарні буде хтось доглядати з родичів або близьких. ОСОБА_19 подзвонив по телефону родичам ОСОБА_11 - ОСОБА_20 з Сумської області, ОСОБА_26 з Києва. На наступний ранок до ОСОБА_11 приїхала ОСОБА_5.

Також свідок ОСОБА_18 розповіла, що до неї додому напередодні посвідчення заповіту приходили ОСОБА_5 та помічник нотаріуса, попросили допомогти оформити заповіт від імені ОСОБА_11, для цього попросили надати її (ОСОБА_18С.) паспорт. ОСОБА_18 надала помічнику нотаріуса свій паспорт. Потім, пізніше ОСОБА_18 була присутня при посвідченні заповіту у квартирі ОСОБА_11 Свідок ОСОБА_18 повідомила суду, що текст заповіту був надрукований, що текст заповіту читала вголос вона - ОСОБА_18, повідомила, що ОСОБА_11 не читала заповіт вголос, оскільки вона за станом здоров’я не могла розмовляти та не розмовляла, насилу вимовляла лише “так”. У зв’язку із тремором у руці ОСОБА_11 була нездатна підписати заповіт, тому підписала цей заповіт ОСОБА_18

Також свідок ОСОБА_18 пояснила свій рукописний запис у тексті заповіту «Заповіт прочитаний ОСОБА_11 та, у зв’язку з її хворобою підписаний мною ОСОБА_18С.” тим, що зробила цей запис у тому розумінні, що заповіт прочитаний нею (ОСОБА_18С.) для ОСОБА_11 Свідок зазначила, що підчас посвідчення заповіту у квартирі ОСОБА_11 також знаходився її чоловік ОСОБА_19 (у коридорі), а сам заповіт посвідчувався у кімнаті. Також свідок ОСОБА_18 повідомила, що разом з заповітом вона (ОСОБА_18С.) підписала від імені ОСОБА_11 ще інший документ, який також був посвідчений нотаріусом.

На клопотання позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_21 Згідно даних Територіального центру соціального обслуговування Соборної районної у місті ОСОБА_29 (лист від 24.05.2017р. №01-13-300) «з 01.03.2016р. по 28.02.2017р. за ОСОБА_11 був закріплений соціальний робітник ОСОБА_21В.»

Свідок ОСОБА_21 повідомила, що приходила до ОСОБА_11 два рази на тиждень, зазначила, що ОСОБА_11 була товариською людиною, тримала у квартирі ідеальну чистоту, готувала їжу сама. У лютому 2017р. ОСОБА_21 помітила зміни - ОСОБА_11 “не могла зібратися з думками”, у квартирі був безлад, потім стан ОСОБА_11 ще більш погіршився, паралізувало половину тіла, було викликано швидку медичну допомогу, приходив лікар з поліклініки ОСОБА_25 та невропатолог. Свідок ОСОБА_21 повідомила, що вона також приходила до ОСОБА_11 20 та 21 лютого 2017р., ОСОБА_11 погано впізнавала людей, не розмовляла, мукала, не могла дати навіть загальних розпоряджень.

На клопотання відповідачки судом були допитані свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23

Свідок ОСОБА_22 (лікар швидкої допомоги) суду повідомив, що він за фахом є лікарем невропатологом. Станом на день транспортування у лютому 2017р. ОСОБА_11 з м.Дніпра до м.Лебедин Сумської області він працював лікарем швидкої допомоги ТОВ “Айболит”. Перед перевезенням пацієнтки ОСОБА_11 він оглянув її, побачив паралізовану жінку, яка на питання відповідала заповільнено, розмовляла вона розтягнуто, але свідомо, розуміла свій важкий стан. У дорозі ОСОБА_11 поїла, попила.

Свідок ОСОБА_23 надав покази, що у лютому 2017р. він працював водієм швидкої медичної допомоги у ТОВ Айболит”. У день перевезення ОСОБА_11 з м.Дніпра до м.Лебедин Сумської області перед перевезення разом з лікарем ОСОБА_22 та ОСОБА_5 зайшов до квартири ОСОБА_11 Він (ОСОБА_23В.) чув, що лікар розмовляє з пацієнткою, на саму розмову увагу не звернув. При перевезенні пацієнтки розмов не чув, підтвердив, що пацієнтка у дорозі поїла.

З долучених до матеріалів справи документів, показів свідків вбачається, що перевезення ОСОБА_11 з м.Дніпра до м.Лебедин Сумської області здійснювалося 22.02.2017р. В матеріалах справи міститься копія договору на перевезення пацієнта від 22.02.2017р. (а.с. № 118).

Відповідно до довідки КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4» від 27.04.2017р. №01-18/644 та показів свідків 20.02.2017р. ОСОБА_11 мала речові розлади. Згідно показів свідків ОСОБА_11 мала речові розлади й у день складання заповіту 21.02.2017р., у зв’язку із чим згідно показів свідка ОСОБА_18 ОСОБА_11 не читала вголос заповіт перед його підписанням.

На підставі показів свідка ОСОБА_18 судом встановлено, що ОСОБА_11 не читала вголос заповіт. Згідно змісту заповіту посвідчення заповіту відбувалося за відсутності свідків.

Згідно з абз.3 ч.2 ст.1248 ЦК України якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Згідно з ч.2 ст.1253 ЦК України: У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.1253 ЦК України: Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Всупереч зазначеним нормам, посвідчення заповіту відбувалося без свідків, та, відповідно, заповіт не містить підписів свідків та відомостей про них.

Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Заповіт, складений від імені ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом 21.02.2017р., складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тому є нікчемним.

За правилами ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Між сторонами даної справи наявний спір, оскільки позивачки фактично оспорюють заповіт, який посвідчено на користь відповідачки ОСОБА_5

Позовні вимоги про визнання заповіту недійсним на підставі ч.2 ст.1257 ЦК України не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п,ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина 3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Частина 2 ст. 1257 ЦК України встановлює, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як передбачено в п. 6 ОСОБА_20 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», системний аналіз норм ЦК України свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, 231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Суд не має права давати оцінку медичним документам, які потребують спеціальних знань. Ухвалюючи рішення про визнання недійсним заповіту з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України, суди повинні враховувати, що для визнання такого правочину недійсним предметом доказування є та обставина, що особа-заповідач у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Висновок судово-психіатричної експертизи у такій категорії справ є лише одним із доказів, якому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами.

На думку суду, виходячи із даних медичних документів, долучених до матеріалів справи, показів свідків, захворювання ОСОБА_11 могло б вплинути на повноту думки заповідачки щодо усвідомлення значення своїх дій, можливість керувати ними, на волевиявлення та відповідність його внутрішньої волі при вчиненні 21.02.2017р. заповіту на користь ОСОБА_5

Враховуючи вищенаведене, а також ті обставини, що позивачі та їх представник не заявляли клопотання про призначення судової посмертної психіатричної експертизи, суд вважає, в даному випадку, виходячи з матеріалів справи, показів свідків не можна встановити та підтвердити, чи ОСОБА_11 не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту 21.02.2017р.

Суд не має права надавати правову оцінку медичним документам, а відтак і встановити, що волевиявлення заповідачки не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Надані покази свідків (щодо усвідомлення заповідачкою подій, що з нею відбувались 21.02.2017р.) судом оцінюються критично і могли б прийматися до уваги тільки в сукупності з іншими досліджуваними доказами, отриманими згідно з ЦПК України, а саме висновку судово-психіатричної експертизи за його наявності.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним заповіту, посвідченого 21.02.2017р. приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 з підстав, зазначених позивачками, слід відмовити.

Між тим, з підстав порушення вимог ч.1 ст.1257 ЦК України, оскільки заповіт 21.02.2017р. складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, слід визнати нікчемним.

Стосовно позовних вимог щодо встановлення факт родинних відносин суд зазначає.

Позивачки, які є рідними сестрами, з їх тіткою ОСОБА_11. Судом встановлено, що є розбіжності у написанні її прізвища та у прізвищі матері позивачів (ОСОБА_11 та мати позивачів є рідними сестрами), розбіжності у написанні прізвища дідуся позивачів, прізвища, імені та по-батькові бабусі, розбіжності у написанні імені тітки ОСОБА_11 (в актовому записі про народження тітки ОСОБА_11, в актовому записі про шлюб тітки ОСОБА_11, в актовому записі про шлюб батька позивачів - ОСОБА_12 та матері позивачів - ОСОБА_13 (ОСОБА_14), у свідоцтві про народження матері позивачів - ОСОБА_13 (ОСОБА_14).

Згідно ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995р. №5 суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Судом встановлено, що встановлення факту родинних відносин позивачам необхідно для оформлення права на спадщину за законом після смерті тітки ОСОБА_11

В матеріалах справи міститься архівний витяг з державного архіву Сумської області від 10.04.2017р. №Ом-11 щодо ОСОБА_11 про народження ОСОБА_30, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. №21).

Згідно з даним витягом:«Запис акта про народження №16»,«Прізвище, ім’я народженої: ОСОБА_31», «Відомості про батьків: про батька – ОСОБА_32 (30р., укр.), про матір - ОСОБА_33 (31р., укр.). Місце проживання: х. ОСОБА_23, Лебединський район, Сумська область».

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (витяг №00017932974 від 19.04.2017р.) дошлюбним прізвищем ОСОБА_11 є прізвище ОСОБА_33, місце її народження – Сумська область, Лебединський район, с.Бишкінь (а.с. № 22).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя (витяг №00017826591 від 24.03.2017р.) прізвище матері позивачів ОСОБА_13 до державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_14 (а.с. № 23).

У свідоцтві про народження матері позивачок ОСОБА_13 – зазначено її прізвище «Ольховик» (а.с. № 24).

Судом встановлено, що мати позивачок ОСОБА_13 є рідною сестрою ОСОБА_11.

У свідоцтві про народження матері позивачок зазначається, що вона також народилася у с.Бішкинь Лебединського району Сумської області, її батьки (російською мовою): «Отец ОСОБА_14, украинец, мать ОСОБА_34, украинка».

28.07.2011р. мати позивачок ОСОБА_13 померла (а.с. № 25).

Таким чином, оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_11, яка померла 09.03.2017р., є рідною тіткою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволенні частково суд вважає, що у цій справи судові витрати слід розподілити в такий спосіб. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь кожної з позивачок судові витрати по сплаті судового збору по 480 грн. (320грн. + 160грн. = 480грн.). Судовий збір позивачками сплачено в загальному розмірі 1280грн. за ставками судового збору на 2017р. (а.с. № 2). Судовий збір у розмірі 320 грн. (по 160грн. кожній позивачці) за ту частину позовних вимог, в задоволенні якої позивачкам відмовлено, відноситься на рахунок позивачок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1248, 1253, 1257 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9, ОСОБА_20 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995р. №5, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.1 ст. 82, ст.ст. 89, 128-131, 141, 223, ч.1 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд ,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 (треті особи – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10) про встановлення нікчемності заповіту, визнання недійсним заповіту та встановлення факту родинних відносин – задовольнити частково.

Встановити нікчемність заповіту, посвідченого 21.02.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 455.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_11, яка померла 09.03.2017р., є рідною тіткою ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, яка стосується визнання недійсним заповіту, посвідченого 21.02.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 455 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 480 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 480 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В.Ткаченко