Рішення № 78096663, 06.10.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/310/18

н/п 2/174/264/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2018 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Борцової А.А.,

з участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_3 про стягнення збитків за користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

18.04.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків за користування земельною ділянкою, який уточнив 26.04.2018 року, вказуючи, що земельна ділянка площею 6651 кв.м. розташована в АДРЕСА_1, якою користується гр. ОСОБА_3, належить на праві власності територіальній громаді міста. Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Вільногірська міська рада. Комісією, створеною рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 08.11.2017 року № 316/0/7-17, відповідно до Акту визначення збитків від 11.12.2017 року, здійснено визначення збитків, завданих Вільногірській міській раді внаслідок неодержання доходу за користування земельною ділянкою загальною площею 6651 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, ОСОБА_3. Згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області від 05.09.2017 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 у м.Вільногірську нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2015 році склала 533210,67 грн., у 2016 році - 764066,88 грн., у 2017 році - 809958,78 грн. Термін, протягом якого допущено неодержання доходу за користування земельною ділянкою - з 01.01.2015 року по 01.12.2017 рік. ОСОБА_3 користується земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів і плата за користування земельною ділянкою у 2015-2017 роках не здійснювалась. Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.10.2013 року, реєстраційний номер № 1196, ОСОБА_3 набула право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю мийки Б-2, загальною площею 983,4 кв.м., яке знаходиться за адресою вул. АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0,6651 га кадастровий номер НОМЕР_1. В даний час гр. ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 0.6651 га під об'єктом нерухомого майна, який розташований по АДРЕСА_1 у м. Вільногірськ без правовстановлюючих документів, за користування земельною ділянкою коштів не сплачує. Нарахування збитків від неодержання доходу за користування земельною ділянкою здійснено з 01.01.2015 р. по 01.02.2016 р. за ставкою 7,25 % від нормативної грошової оцінки, з 01.02.2016р. за ставкою 5.2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 118302,57 грн. Таким чином, неодержання доходу за користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_3 загальною площею 0.6651 кв.м. завдало збитки Вільногірській міській раді на загальну суму 118302,57 грн., керуючись ст. 377, 415, 1166 позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 118302,57 грн. збитків за користування землею.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

Клопотання про розгляд справи в іншому провадженні сторони не заявляли.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на вищевказані обставини, просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, мотивуючи тим, що позивач просить стягнути збитки в порядку ст.ст. 22, 1166 ЦК України, тому повинен довести вину особи, яка їх завдала, тобто відповідачки. До даних правовідносин такі вимоги не можуть бути застосовані, правові норми, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог не підлягають застосуванню, що зокрема підтверджується правовою позицією, висловленою в Постанові Верховного суду від 23.05.2018 р. До того ж, позивачем не надано доказів, підтверджуючих право власності на земельну ділянку. Якщо договір оренди не укладався, то слід застосовувати норми податкового законодавства, а відповідачка сплачує земельний податок щорічно, претензій до неї з боку податкових органів немає. Просить у позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню по наступним підставам.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 983,4 кв.м., розташованої на земельній ділянці площею 0,6651 га, яку придбала у ТОВ «БАТ», що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.10.2013 року (а.с. 35-39) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 7-9).

Попередньому володільцю вказаного майна земельна ділянка належала на праві оренди, що підтверджується копією договору оренди землі № 132 від 17.09.2007 року, згідно якого Вільногірська міська рада на підставі рішення Вільногірської міської ради від 05.06.2007 року № 423-21/V «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «БАТ» передала в оренду земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1, для виробничих цілей ТОВ «БАТ», а останнє прийняло в строкове платне користування вказану земельну ділянку (а.с. 40-45).

Після придбання вказаного приміщення, відповідачка ОСОБА_3 договір оренди вказаної земельної ділянки з позивачем не укладала, що сторонами визнано в судовому засіданні.

Розмір орендної плати за користування земельними ділянками встановлювався рішеннями Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 1584-69/VI від 24.01.2014 року - з 01.01.2014 року розмір орендної плати на земельні ділянки у м.Вільногірську для юридичних і фізичних осіб, встановлено у розмірі 11,50% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с. 10-11), рішенням № 1663-73/VI від 18.03.2014 року № 1663-73/VI, внесено зміни до пункту 1 рішення від 24.01.2014 року № 1584-69/VI, а саме: цифри «11.50» замінено на цифри «7.25». (а.с.12-13), рішенням від 18.06.2015 року № 2183-93/VI затверджено місцеві податки і збори у м.Вільногірськ (а.с. 14-15).

Згідно п. 12.5 та 14 Положення про податок на майно (в частині плати за землю) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди землі, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, для юридичних і фізичних осіб у розмірі 7,25 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с. 16-23).

Рішенням Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 105-06/VІI від 29.01.2016року, внесено зміни до Положення про податок на майно, затвердженого рішенням Вільногірської міської ради від 18.06.2015 року № 2183-93/VI, а саме у пунктах 12.5 та 14 цифри «7,25%» змінено на цифри «5,2%» (а.с.24)

Згідно копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які надано відділом у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки загально площею 6651 м.кв., розташованої по АДРЕСА_1 в м.Вільногірську, становить в 2015 році - 533210,67 грн., в 2016 році - 764066,88 грн., в 2017 році - 809958,78 грн. (а.с. 58-60).

Згідно акту від 11.12.2017 року, складеного комісією, яка створена рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 08.11.2017 року № 316/0/7-17 (а.с. 29-30) та затвердженого рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 378/0/7-17 від 18.12.2017 року, збитки, завдані Вільногірській міській раді внаслідок неодержання доходу за користування земельною ділянкою загальною площею 0,6651 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована АДРЕСА_1 в м.Вільногірську за період з 01.01.2015 року до 01.12.2017 року становлять 118302,57 грн. (а.с. 32-33)

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачки збитки, завдані користуванням земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, посилаючись на ст.ст. 22, 1166 ЦК України, які регламентують деліктні зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням.

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, це право виникає на підставі відповідного договору з моменту його державної реєстрації.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, які регулюються главою 83 ЦК України, виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Вказане також відповідає правовим висновкам, викладеним у Постанові Великої Палати ВС від 23.05.2018 р.

Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_3 користується земельною ділянкою без укладення договору оренди з власником майна - позивачем по справі, то правовідносини, які склалися між сторонами за своїм змістом є кондекційними, тобто такими, що виникли у зв'язку з безпідставним збереженням майна відповідачкою і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, а відтак підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства, які регулюють відшкодування шкоди (збитків), завданих власникам земельних ділянок, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, відсутні, тому у задоволенні позову, в межах заявлених вимог, слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору, слід віднести на його рахунок.

На підставі ст.ст. 15, 93, 120, 125, 152, 156, 157 Земельного Кодексу України, ст.ст. 22, 1166, 1212 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам» та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_3 про стягнення збитків за користування земельною ділянкою - відмовити.

Судові витрати у справі у виді сплаченого судового збору покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2018 року.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова