Рішення № 78096304, 26.11.2018, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1099/18

Провадження № 2/710/627/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання – Цяпкало А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2018 до Шполянського районного суду надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить шлюб укладений між ним та відповідачем, зареєстрований 26 вересня 2009 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис про шлюб №101 – розірвати.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що шлюб із відповідачкою був зареєстрований 26.09.2009 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №101. Від шлюбу мають дочку – ОСОБА_3, 30 серпня 2009 року. Шлюбні відносини між ними припинилися більше двох років тому, причина розпаду сім’ї – сварки, взаємні непорозуміння, небажання спільно проживати однією сім’єю зі сторони відповідачки. Позивач має намір створити сім’ю з іншою жінкою, тому вимушений звернутися до суду з даним позовом. Позивач не погоджується на надання судом строку для примирення.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 12.10.2018 року було відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

У судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Надав до суду заяву в якій позов визнав та просив розглянути справу без його участі.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення.

У суді встановлено, що між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, було зареєстровано шлюб 26.09.2009 року, про що 26.09.2009, відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області зроблено актовий запис №101, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-СР № 153810 від 11.07.2018 року (видане повторно Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Черкаській області). Прізвище дружини, після державної реєстрації шлюбу змінилося на ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження, серія І-СР № 265339 від 11.07.2018 року, (видане повторно Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Черкаській області), 30.08.2009 народилася ОСОБА_3, про що складено відповідний актовий запис №139. Батьками дитини записані ОСОБА_1, ОСОБА_4 (а.с.9).

Спір про поділ майна та місце проживання дитини відсутній. Подальше спільне життя та збереження сім'ї не можливе.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із ч.ч.2,3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК (2947-14). При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК (2947-14); за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.

Відповідно до п.3. ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Розірвання шлюбу відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст..110 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Така ж позиція висловлена в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У відповідності до норм ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом з’ясовано, що немає згоди позивача та відповідача на продовження шлюбу, тобто не має їх вільної і повної згоди на шлюб, примирятися подружжя не бажає.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які в сторін відсутні.

Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, і шлюб розривається.

Відповідно до ч.1, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позов задовольняється, у відповідності до ч.6 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., на користь держави.

Що стосується інших судових витрат в розмірі 250 грн., сплачених юристу за надання правничої допомоги по складанню позовної заяви, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.8. ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд встановив, що позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували надання йому правової допомоги адвокатом, так само не надано договору про надання правової допомоги, та не підтверджено сплату коштів за надання правової допомоги в розмірі, що зазначений в позовній заяві.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Проте в даному випадку, витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки відшкодування витрат юристу за надання правничої допомоги по складанню позовної заяви, не передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст.51,131-2 Конституції України, ст.ст.24,56, 105, 110-113, ч.2ст. 114, СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133,137,141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати, шлюб, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 26.09.2009 року, у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №101, свідоцтво про шлюб серія І-СР №153810 від 11.07.2018 року.

Шлюб припиняється у день набрання законної сили даним рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Шпола, Шполянського району, Черкаської області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт серії НЕ 601103, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 23.03.2010 року, інші відомості про особу суду не відомі, судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) на користь держави за такими реквізитами (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

В решті інших вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати для виконання до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Суддя Шполянського

районного суду ОСОБА_7