Ухвала суду № 78096208, 26.11.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/4971/18

Провадження № 1кп/712/650/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді Кончиної О.І.

за участю секретаря Тимошенко Д.А.

прокурора Дєдусь О.І.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_3, студентки ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженої, зареєстрованої та проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 25.03.2018 о 11-42 год., перебуваючи в магазині «Stradivarius» розташованому на другому поверсі в торгівельно-розважальному центрі «Любава» за адресою: м. Черкаси бул. Шевченка, 208/1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, взяла з вітрин декелька речей, з якими зайшла до примірочної, де з однієї з футболок зняла спеціальний пристрій, що сигналізує про перетин товаром рамки біля входу до магазину, після чого одягла її на себе, сховавши під власний одяг. Потім ОСОБА_2 вийшла з примірочної та поклала решту речей на стіл, а сама, залишивши приміщення магазину, таємно, умисно, з корисливих мотивів, викрала чуже майно, яке належить ТОВ «Страдіваріус Україна», а саме: жіночу футболку «Stradivarius» вартістю 499,00 грн., чим завдала підприємству матеріальну шкоду на зазначену суму. В цей час касир ОСОБА_4 в примірочній виявила бирку з вищевказаним сигнальним пристроєм, знятими з викраденого товару, вибігла з магазину та покликала охоронника, якому вказала на ОСОБА_2, що вже спускалася на ескалаторі на перший поверх центру, після чого остання була зупинена з викраденим майном, яке у неї було вилучено.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності в зв’язку із малозначністю та просив закрити кримінальне провадження на підставі ст. 11 КК України.

Клопотання мотивує тим, що згідно з ч.2 ст.11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Тому в даному випадку дії ОСОБА_2 лише формально підпадають під ознаки діяння передбаченого ч.1 ст.185 КК України так як не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди юридичній особі ТОВ «Stradivarius». Вартість викраденого майна лише незначно перевищує 0,2 розміру соціальної пільги. Інтереси суспільства не порушуються. Шкода не заподіяна.

Обвинувачена підтримала клопотання захисника.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявленого захисником та обвинуваченою клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за малозначністю.

Представник потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за малозначністю

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає що в задоволені клопотання захисника ОСОБА_3 у звільненні ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 185 КК України за малозначністю необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 1 ст. 285 КПК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 11 КК не визнається злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла й не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Із цього законодавчого визначення випливає, що встановлення малозначності діяння передбачає такі обов'язкові умови.

По-перше, діяння формально повинно містити всі ознаки складу певного злочину, передбаченого КК. Діяння не може бути визнане малозначним безвідносно до конкретної кримінально-правової норми, у зв'язку із чим передумовою застосування частини другої статті 11 КК є кваліфікація посягання за формальними ознаками за певною статтею Особливої частини КК. Відповідно, діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватися малозначним.

Так, якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, а отже, навіть формально складу злочину, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК.

По-друге, малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, що означає мізерність або взагалі відсутність шкоди, яка завдається або може бути завдана в результаті вчинення такого діяння.

По-третє, малозначність має бути як об'єктивною, так і суб'єктивною, тобто особа мала намір вчинити саме малозначне діяння. Якщо ж існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням та умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, кримінальна відповідальність має наставати за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.

Разом з тим формулювання частини другої статті 11 КК дозволяє ставити питання про малозначність як закінчених, так і незакінчених діянь, кримінально караних за загальним правилом.

Згідно з вимогами частини другої статті 11 КК України на встановлення малозначності діяння жодні інші фактори, крім вказаних вище обов'язкових умов, не впливають. Тобто посткримінальна поведінка порушника кримінально-правової заборони, характеристика його особи, ступінь реалізації злочинного умислу, інші обставини, що відповідно до закону є правовими підставами для пом'якшення покарання або звільнення від кримінальної відповідальності, значення в контексті встановлення наявності чи відсутності малозначності діяння за частиною другою статті 11 КК не мають.

Предметом злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК, є чуже майно. Цей злочин відноситься до злочинів з матеріальним складом, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони якого є й суспільно небезпечні наслідки майнового характеру. У частинах 2-4 Примітки до статті 185 КК конкретизовано (формалізовано) такі наслідки, тобто законодавцем встановлено їх мінімальний і максимальний розмір у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. Системне тлумачення наведених нормативно-правових актів свідчить, що викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімума доходів громадян, становить предмет крадіжки, передбаченої частиною першою статті 185 КК.

Суд звертає увагу, що формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК; малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; малозначне діяння не повинно бути суб’єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.

Поняття істотної шкоди у контексті частини другої статті 11 КК носить оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Оціночний характер шкоди лише тоді, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину за ст. 185 ч. 1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним правопорушенням невеликої тяжкості, кримінальним правопорушенням потерпілому завдано шкоду. Таким чином істотність шкоди знаходить своє чітке відображення у визначенні об’єктивних ознак складу кримінального правопорушення, тобто в даному випадку характер шкоди є фіксованим і не може оцінюватись на розсуд правозастосувача (тобто мінімальний розмір шкоди, яка визнається істотною, або прямо вказаний в КК, або випливає з системного аналізу КК та інших нормативно – правових актів), оскільки мінімальний розмір шкоди для такого злочину випливає з аналізу приписів ст. 51 КУпАП (0,2 н.м.д.г.), тому застосування кримінальної правової норми про малозначність виключається.

Керуючись ст.ст. 11 ч. 2 КК України, ст.ст. 350, 372, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018251010002191 від 26.03.2018, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 11 України - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області протягом 7 діб з дня її проголошення.

Головуючий О.І.Кончина