Рішення № 78094831, 16.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2018 Справа №607/14575/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Чех Ю.Ю.

представника позивача Гнатюк А.І.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2017 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ТОВ «Любава плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 130293,92 грн. В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що 07.03.2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ТЕН0GК00520011, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 270 024,00 грн. з цільовим призначенням: на придбання квартири, а також 37 024,00 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків та інших обов'язкових щомісячних платежів відповідно до умов договору з кінцевим терміном повернення до 05.03.2021 року. ТОВ «Любава плюс» є поручителем за вказаними зобов'язаннями позичальника ОСОБА_3 Однак відповідач ОСОБА_3 не виконувала належним чином умови договору, та не погашала кредит у строки встановлені договором внаслідок чого станом на 20.09.2017 року заборгованість за вищевказаним кредитним договором становить 143 495,86 грн. з яких заборгованість по поверненню тіла кредиту - 130293 грн. 92 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 11897 грн. 99 коп., заборгованість по комісії - 1165 грн.00 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 138 грн. 95 коп. Банком на адресу відповідачів було направлено лист-вимогу про погашення простроченої заборгованості, яка залишилася без відповідного реагування, у зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідачів в користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 130293 грн. 92 коп., а також понесені судові витрати.

Ухвалою від 21.11.2017 року справу було призначено до судового розгляду. 26.02.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав суду відзив на позовну заяву в якому позову не визнав, вважає його безпідставним, необґрунтованим, оскільки згідно наявних у Відповідача квитанцій до заяв на переказ готівки, ОСОБА_3 з моменту видачі кредиту належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання за договором та здійснювала регулярні ануїтетні платежі, не менші за встановлений у договорі 4 000.00 грн., а відтак не має жодної заборгованості перед позивачем. Тому просить в задоволенні позову відмовити. 07.05.2018 року представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав суду відповідь на відзив в якому вказав, що відповідач порушила взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та інших платежів передбачених умовами договору, що підтверджується випискою по рахунку, яка додана до відповіді на відзив. 31.05.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав заперечення на відповідь в якому зазначив, що подана ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписка по рахунку, як додаток до відповіді на відзив не може бути взята судом до уваги, як доказ, оскільки подана з порушення строку визначеного ст. 83 ЦПК України та позивачем не зазначено жодних обґрунтувань неможливості подання даного документу разом з позовною заявою. 13.06.2018 року представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав суду відповідь на заперечення в якому зазначив, що причини не подання до суду доказів не з позовною заявою, а пізніше виникли з метою спростування обставин викладених відповідачем у відзиві на позов. Ухвалою суду від 12.09.2018 року залишено без розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА-ПЛЮС» про стягнення заборгованості в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮБАВА-ПЛЮС». 20.09.2018 року представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав суду заяву про долучення до справи документів, як доказів, що мають істотне значення для вирішення спору по суті, а саме копію договору страхування майна №ТЕН0GК004992 від 07.03.2006 року, копію договору особистого страхування від 07.03.2006 року, копія додаткової угоди №1/1-1 від 17.08.2010 року, копії меморіальних ордерів про сплату страхових платежів. Судом відповідно до ч.8 ст. 83 ЦПК України не прийнято до розгляду подані позивачем як докази документи, а саме копію договору страхування майна №ТЕН0GК004992 від 07.03.2006 року, копію договору особистого страхування від 07.03.2006 року, копія додаткової угоди №1/1-1 від 17.08.2010 року, копії меморіальних ордерів про сплату страхових платежів, оскільки позивачем не обґрунтовано неможливості подання вказаних доказів разом із позовною заявою. Представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Крім того суду пояснив, що відповідач ОСОБА_3 отримала кредит на сплату страхових платежів в розмірі 37024,00 грн. та за умовами договору зобов'язалася укласти договори страхування майна та сплачувати страхові платежі до повного погашення кредиту. У випадку неподання позичальником Банку документів про сплату чергових страхових платежів по погоджених Банком договорам страхування, Банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3 Договору кредиту. Позичальник ОСОБА_3 уклала відповідний договір страхування, який були погоджено Банком, однак не подавала Банку відповідних документів про сплату чергових страхових платежів, тому Банком за рахунок внесених позичальником коштів на погашення кредиту перераховувалися кошти на сплату страхових платежів, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами. Рух коштів по рахунку підтверджується відповідною випискою. Вважає твердження відповідача про те, що кошти на погашення кредиту нею вносилися в повному обсязі таким, що не відповідає дійсності, оскільки саме позичальник не виконала умови договору у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка на вимогу банку погашена не була, а тому Банк має право на стягнення всієї суми кредиту достроково. Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнав та просить відмовити в його задоволенні за безпідставністю позовних вимог. Крім того суду пояснив, що Банк жодного разу не повідомив позичальника ОСОБА_3 про сплату від імені позичальника страхових платежів за рахунок внесених позичальником коштів на погашення кредиту, також ОСОБА_3 не отримувала повідомлення вимоги про погашення заборгованості.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав: Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Приписами ст.12 чинного ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із статтями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. Однією із найрозповсюдженіших підстав виникнення цивільно-правових відносин є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України - договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Під час укладення сторонами кредитного договору у ньому зазначається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. 07.03.2006 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») ( далі Банк, кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) був укладений кредитний договір №ТЕН0GК00520011 (далі - Договір), відповідно до якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 270 024,00 грн. з цільовим призначенням: на придбання квартири, а також 37 024,00 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,50 % від суми виданого кредиту з кінцевим терміном повернення до 05.03.2021 року. Згідно п. 1.1 погашення заборгованості за цим Договором здійснюється щомісячним платежами з 7 по 14 число у сумі 4000,00 грн. для погашення заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди та комісії. Відповідно п. 2.2.7 Договору позичальник зобов'язується до одержання кредиту належним чином оформити зазначені в п. 1.3 договору застави, іпотеки, поруки та ін. для забезпечення виконання зобов'язань, Договір страхування закладеного майна і Договір особистого страхування позивальника, які узгоджуються з Банком, пред'явити Банку документи, що підтверджують сплату страхових платежів. У випадку неподання позичальником Банку документів про сплату чергових страхових платежів по погоджених Банком договорам страхування, Банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту відповідно до п. 2.1.3 Договору кредиту. Позичальник зобов'язується погасити суму страхового платежу з урахуванням відсотків за фактичний час користування кредитом не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У разі непогашення частини Кредиту, яку Банк надав на оплату страхових платежів, вона вважається простроченою. За умовами п. 2.1.3 Договору позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування укладених відповідно до п. 2.2.7 даного Договору і доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов'язується провадити у випадку не пред'явлення позичальником документів що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дати їх сплати, передбачених Договорами страхування. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, позичальник ОСОБА_3 виконала умови Кредитного договору щодо укладення Договору страхування майна та Договору особистого страхування, які були погоджені з Банком, як кредитодавцем, який у свою чергу надав позичальнику кредит та для виконання умов договору відкрив позичальникові рахунки, для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди. Згідно виписки по рахунку НОМЕР_1 від 07.03.2018 року меморіального ордеру №43 від 07.03.2006 року Банк видав ОСОБА_3 кредит в сумі 233000,00 грн., які були перераховані як оплата за житло згідно договору № 33 від 01.03.2006 року. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Позичальник ОСОБА_3 щомісячно вносила кошти на погашення кредиту у розмірі не меншому 4000,00 грн., (переважна більшість внесених сум становить 5300,00 грн.), які спрямовувалися Банком на погашення тіла кредиту, відсотків та комісій, пені, що підтверджується квитанціями про погашення заборгованості наданими відповідачем, а також наданою позивачем випискою по рахунку за період з 07.03.2006 р. по 07.05.2018р. 23.10.2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направлено на адресу ОСОБА_3 повідомлення з вимогою погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором №ТЕН0GК00520011 від 07.03.2006 року в розмірі 19534,90 грн. протягом 5 календарних днів з моменту одержання цього повідомлення, а у разі несплати простроченої заборгованості поставлена вимога про повернення суми кредиту у повному обсязі. В матеріалах справи міститься квитанція, що свідчить про відправлення даного повідомлення відповідачу, однак доказів отримання вказаного повідомлення ОСОБА_3 позивачем не подано. Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 20.09.2017 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №ТЕН0GК00520011 від 07.03.2006 року по тілу кредиту становить 130293,92 грн., в тому числі прострочена заборгованість 6922,91 грн. Вказаний розрахунок заборгованості суд вважає сумнівним, оскільки матеріалами справи, зокрема квитанціями про погашення заборгованості наданими відповідачем, а також наданою позивачем випискою по рахунку за період з 07.03.2006 р. по 07.05.2018р. підтверджується внесення позичальником ОСОБА_3 щомісячних платежів у розмірі визначеному Договором.

Судом роз'яснено сторонам право на заявлення клопотання про призначення судом бухгалтерської експертизи, однак клопотань про призначення експертизи суду подано не було.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідних доказів видачі кредиту в розмірі, вказаному у п.1.1 Договору, суду не надано, оскільки у матеріалах справи наявний лише меморіальний ордер від 07.03.2006 року, який свідчить про видачу ОСОБА_3 кредитних коштів у сумі 233000,00 грн., та стороною відповідача заперечується отримання ОСОБА_3 кредиту в сумі 37 024,00 грн. на сплату страхових платежів. Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що за рахунок внесених позичальником ОСОБА_3 коштів на погашення кредиту, банк відповідно до умов Договору сплачував страхові платежі, оскільки позичальник ОСОБА_3 не зверталася до Банку про надання їй кредиту на оплату чергових страхових платежів як того вимагає п. 2.1.3 Договору, крім цього суду не надано доказів сплати банком страхових платежів. Подані позивачем копії меморіальних ордерів про сплату страхових платежів, суд не розглядає як докази, оскільки вони подані з порушенням строків та позивачем не обґрунтовано неможливості подання вказаних доказів разом із позовною заявою.

Слід зазначити, що тільки в судовому засіданні представником банку було роз'яснено, що заборгованість по кредитному договору виникла у зв'язку з тим, що кошти, які вносились відповідачем на погашення кредиту, сплачувались банком на погашення страхових платежів.

Крім цього не надано суду доказів того, що банком було повідомлено відповідача з приводу того, що у зв'язку із сплатою банком страхових платежів за договором страхування, збільшилась відповідальність відповідача по сплаті кредиту.

Також позивачем не надано суду доказів про те, що на момент звернення до суду з позовом 20.11.2017 року позичальник ОСОБА_3 отримала надіслане 23.10.2017 року Банком повідомлення з вимогою погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором №ТЕН0GК00520011 від 07.03.2006 року в розмірі 19534,90 грн., а відтак у судовому засіданні встановлено, що кредитодавець ПАТ КБ «ПриватБанк» не повідомляв ОСОБА_3 про настання права на дострокове повернення кредиту, тобто відповідач була позбавлена права на усунення порушень умов договору чи з'ясування причин виникнення заборгованості у випадку незгоди із сумою заборгованості.

За таких обставин, суд вважає, що у ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 20.11.2017 року були відсутні підстави для судового захисту права про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачем, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 26 листопада 2018 року.

Головуючий суддяР. М. Грицак