Постанова № 78092504, 20.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2585/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Спаскіна О.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання: Моісеєвої К.Ю.

за участю представника позивача Плескач І.С.

за участю представника відповідача Бабича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛІС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018, суддя Сліденко А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 27.06.18 по справі № 820/2585/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛІС"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень № 00000381412 від 22.03.2018 р. та №00000391412 від 22.03.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіліс» звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №00000391412 від 22.03.2018 р., яким позивачу донараховано штрафні(фінансові) санкції у сумі 510 гривень та №00000381412 від 22.03.2018 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 236250 грн., з яких за податковим зобов»язанням визначено 189000 грн., штрафні санкції - 47250 грн.

В обґрунтування позову представник ТОВ «Тіліс» зазначив, що ним правильно обчислені податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима Постач» на підставі належним чином оформлених первинних документів. Зазначив, що до перевірки документи не були надані з поважних причин, а саме у зв'язку із перебуванням бухгалтера підприємства у відпустці на час проведення перевірки, що виключає настання відповідальності за ненадання документів.

Представник відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області заперечував проти позову, зазначивши, що під час проведення перевірки платник податків не надав жодних оригіналів первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій у взаємовідносинах з ТОВ «Оптима Постач», отже, у позивача були відсутні підстави для податкового обліку таких операцій.

19 червня 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду позов ТОВ «Тіліс» залишений без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Тіліс» просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд неповно з»ясував обставини справи. Загальна сума податкових зобов»язань відповідного періоду, відображених у ЄОПН на адресу ТОВ «Оптима постач», які відповідають даним додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року складає 189000 грн. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що вноситься до податкового кредиту. Таким чином, ТОВ «Тіліс» включив до своїх податкових зобов»язань суми, які були виплачені останньому за продаж товару; зареєстрував на адресу ТОВ «Оптима постач» податкові накладні на загальну суму 1134000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 189000 грн. та сплатив податок на додану вартість за період - травень 2017 року, а належним чином оформлені первинні документи підтверджують дійсність фінансово-господарських операцій між ТОВ «Тіліс» та ТОВ «Оптима постач». Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач фактично повторно нарахував позивачеві вже сплачене податкове зобов»язання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач Головне управління ДФС у Харківській області провів позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тіліс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-покупцем ТОВ «Оптима Постач» за травень 2017 року, про 28.02.2018 року складений акт №781/20-40-14-12-11/39411719.

За результатами перевірки відповідач прийшов до висновку про вчинення позивачем порушень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187 та п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов'язань на загальну суму 189.000,00грн. за рахунок ненадання платником до перевірки первинних документів на підтвердження реальності відображеної в обліку господарської операції, що відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України означає відсутність таких документів.

22.03.2018 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №00000381412 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 236.250,00 грн. (основний платіж - 189.000,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 47.250,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення №00000391412 про застосування штрафу у сумі 510,00 грн. (за подією неподання документів до перевірки).

Правовою підставою для прийняття оскаржених рішень відповідач зазначив приписи п.44.6 ст.44, п.44.7 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. «а» п.198.1 ст.198, п.п. «г» п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не надано до перевірки первинних документів на підтвердження операції з поставки товару - ТОВ «Оптима Постач».

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Тіліс», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, за відсутності під час проведення перевірки первинних документів на продаж товару ТОВ «Оптима Постач» та фізичної відсутності товару у розпорядженні платника, правильно застосував положення п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України і таке застосування не суперечить п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, оскільки останній не мав іншого законного варіанту правової поведінки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав :

Обставини призначення та проведення перевірки платником податків не оспорюються, а тому судом не досліджуються, адже не входять до предмета доказування по цій справі.

Відповідно до п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.44.6 зазначеної статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Під час судового розгляду відповідачем надано докази ненадання позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем ТОВ «Оптима Постач» , зокрема, акт перевірки та акти «Про ненадання первинних документів» від 20.02.2018 р. та від 21.02.2018 р.

Допитаний в якості свідка керівник ТОВ «Тіліс» ОСОБА_5 пояснив, що 19.02.2018 р. дійсно одержав від працівників контролюючого органу копію наказу про призначення перевірки, копії направлень на перевірку, копію запиту про надання документів до перевірки. Надання документів станом на 19.02.2018 р. виявилось неможливим, так як у розпорядженні ОСОБА_5 була наявна лише частина цих документів. Окрім того, свідок зазначив, що працівники контролюючого органу пояснили йому марність подання документів, котрі все одно не будуть враховані контролюючим органом.

Відповідно до наказу про призначення перевірки та тексту направлень на проведення перевірки зазначено, що перевірка тривала ще 19.02.2018 р., 20.02.2018 р., 21.02.2018 р. Проте, протягом зазначених днів позивачем витребувані первинні бухгалтерські документи надані 6не були.

Надаючи оцінку поясненням свідка, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що свідок як керівник платника податків не міг не розуміти цієї обставини. Інших причин неподання документів до перевірки 20.02.2018 р. та 21.02.2018 р. свідок не пояснив. Тому факт неподання платником податків документів до перевірки після доведення до відома платника податків у порядку ст. 81 Податкового кодексу України факту проведення перевірки, підтверджена матеріалами справи.

Абзацом 1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Незабезпечення зберігання первинних документів та неподання первинних документів є окремими та самостійними складами податкового правопорушення.

Таким чином в діях позивача наявний склад податкового правопорушення у вигляді неподання документів, існування якого зазначено та підтверджено керівником позивача в суді.

Посилання позивача на те, що первинні бухгалтерські документи підприємства знаходяться в інших місцях юридичних наслідків неподання документів до перевірки не несуть. Крім того ані свідком, ані представником позивача не надано належних та допустимих доказів причетності до господарської діяльності платника податків того місця (вул. Новоолександрівська, буд. 54А, корп. 1, кв. 88А у м. Харкові), де нібито знаходились документи по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем ТОВ «Оптима Постач».

Крім того позивачем до суду не надано доказів документального повідомлення контролюючого органу про факт відсутності документів чи їх знаходження в іншому місці, останній не заперечував, що таке повідомлення не здійснювалось.

На запит ГУДФС у Харківській області про надання документів від 19.02.2018 р. №6186/10/20-40-14-12-18 (вручений директору ТОВ «Тіліс» того ж дня) позивач під час проведення перевірки не надав жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Оптима Постач», зокрема, договори між контрагентами; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; документи щодо навантажувально-розвантажувальних робіт; оборотньо-сальдові відомості по рахунках 28, 361, 311; ветеринарні документи; документи про якість продукції.

Вказані документи не були надані позивачем і під час та після отримання акту перевірки.

Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК України не надання первинних бухгалтерських документів до перевірки прирівнюється до їх відсутності.

До суду позивач ТОВ «Тіліс» надав копії договору поставки №05-05/ДК від 10.05.2017 р. між ТОВ «Тіліс» в якості продавця та ТОВ «Оптима Постач» в якості покупця, видаткової накладної №64 від 12.05.2017 р. на суму 163296,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 27216,00 грн.), товарно-транспортної накладної №0100012 від 12.05.2017 р., видаткової накладної №69 від 16.05.2017 р. на суму 680400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 113400,00 грн.), товарно-транспортної накладної №0100018 від 16.05.2018 р., товарно-транспортної накладної №0100017 від 16.05.2017 р., товарно-транспортної накладної №0100016 від 16.05.2018 р.

Оскільки зазначені документи не були предметом дослідження під час перевірки, у зв»язку з їх ненаданням позивачем, вони не можуть бути взяті до уваги як доказ на підтвердження задекларованих показників податкової звітності, тому що відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи вважаються відсутніми на час складання звітності платником.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, за відсутності під час проведення перевірки первинних документів на продаж товару ТОВ «Оптима Постач» та фізичної відсутності товару у розпорядженні платника, правильно застосував положення п. п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України і таке застосування не суперечить п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач фактично неправомірно повторно нарахував позивачеві вже сплачене податкове зобов»язання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до статті 1 Закону України № 996-ХIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Не надання до перевірки первинних бухгалтерських документів , які б підтверджували правомірність включення позивачем сум податкового кредиту, згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, прирівнюється до їх відсутності тому у суду не було підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч. 1 ст. 315, 316,321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛІС" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 по справі № 820/2585/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.І. СіренкоСудді О.А. Спаскін З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 26.11.2018 р.