Постанова № 78092499, 20.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3472/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Кононенко З.О. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

за участю представника позивача Шуть О.Я.,

за участю представника відповідача Бабича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Харківській області та Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" на рішення, суддя Мельников Р.В. , Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2018, повний текст складений 09.07.2018 р. по справі № 820/3472/18

за позовом Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

4 травня 2018 року державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" ( далі по тексту позивач )звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 00000711401 від 16.02.18 р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб у розмірі 224742,19 грн., ( ( за основним платежем - 179793,75 грн. та за штрафними санкціями 44948,44 грн.).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не дотримано вимог Податкового кодексу України щодо підстав визначення податку на землю. Вважає, що відповідачем безпідставно встановлено порушення пп.271.1.1 п. 271.1, ст.271 Податкового кодексу України, оскільки нормативно грошова оцінка земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Кібальчича, 12-А відсутня, відповідачем при підготовці листа № 5838/10/20-40-14-01-17 від 15.02.2018 р. «Про надання інформації», яким зроблено розрахунок земельного податку, невірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) за 1 квартал 2017 р. як 1.2 землі промисловості, замість Кф - 0,7; розмір земельного податку за 1 квартал 2017 року відповідно розрахунку контролюючого органу визначений в сумі 143541,86 грн. не відповідає розміру, який може бути розрахований за І квартал 2017 року за умови визнання об'єктом оподаткування на земельну ділянку по вул. Кибальчича, 12-А, що також свідчить про невірний розрахунок суми штрафної санкції від річної суми податку замість суми, яка може бути сплачена за 1 квартал 2017 р. Крім того, у позивача відсутній правовстановлюючий документ на вищезазначену земельну ділянку.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області ( далі по тексту відповідач ) у письмовому відзиві, проти позову заперечував та зазначив, що встановлені контролюючим органом порушення, які були покладені в основу оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення належним чином зафіксовано в акті перевірки. Таким чином позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

27 червня 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" задоволений частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 00000711401 від 16.02.2018 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб у розмірі 148450 (сто сорок вісім тисяч чотириста п'ятдесят) грн 11 коп., з яких за основним платежем - 118760 (сто вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 09 коп. та за штрафними санкціями 29690 (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто) грн 02 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначив, що рішення стосовно відмови у позові не відповідає фактичним обставинам справи. Також зазначив, що відповідно п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники або користувачі земельних ділянок. У позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку по вулиці Кибальчича, 12-А в місті Харкові. У 1 кварталі 2017 року позивачем помилково задекларовано вищезазначену земельну ділянку за кадастровим номером 791008504 в розмірі 2,491 га. За даними 2001 року Харківського міського управління земельних ресурсів. В подальшому на земельну ділянку у 2010 році готувався проект землеустрою згідно якому земельній ділянці був присвоєний новий кадастровий номер 63101379:00:10:008:0003, але проект землеустрою не був затверджений згідно вимог законодавства. В Державному земельному кадастрі відсутні відомості про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 63101379:00:10:008:0003, а інформація про її нормативну грошову оцінку можлива після державної реєстрації земельної ділянки. Суд першої інстанції безпідставно робить висновок про встановлення під час судового розгляду справи, що земельна ділянка по вулиці Кибальчича, 12-А в місті Харкові була надана позивачу у постійне користування на підставі рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів у Київському районі за № 1009 від 15.07.1993 року та невірно посилається на пояснення позивача про не збереження такого рішення відповідно інформації архівного відділу Харківської міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в задоволенні позову залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, посилаючись на той факт, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні позивача на підставі рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів у Київському районі за № 1009 від 15.07.1993 року .

В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Державної фіскальної служби в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в частині задоволення позову ДУ "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" . Обґрунтовуючи скаргу, відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що для розрахунку розміру земельного податку за 1 квартал 2017 року повинно братися одна четверта частина річного розміру земельного податку.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", код ЄДРПОУ - 00209740, зареєстрована як суб'єкт господарювання юридична особа та перебуває на податковому обліку в Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії» (код ЄДРПОУ 00209740) податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, про що 22.09.2017 року складений акт № 13281/20-40-14-01-08/00209740 (а.с. 19-95).

Згідно акту перевірки від 22.09.2017 року № 13281/20-40-14-01-08/00209740 відповідачем встановлено порушення позивачем п.п.271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України в результаті чого занижений податок на землю на загальну суму 1095790,46 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 246494,08 грн., за 2015 рік у сумі 291203,06 грн., за 2016 рік у сумі 441180,55 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 116912,77 грн. по земельній ділянці по вулиці Кибальчича, 12-А в місті Харкові, яка, за висновками відповідача, перебуває у постійному користуванні позивача.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002561401 від 19.10.2017 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб у розмірі 371151,33 грн.,(за основним платежем - 196921,06 грн., за штрафними санкціями 74230,27 грн.) та № 0002571401 від 19.10.17 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб у розмірі 793175,02 грн., ( за основним платежем - 634540,02 грн., за штрафними санкціями 158635,00 грн.)

Зазначені податкові повідомлення - рішення позивачем було оскаржено до ДФС України, якою 19.01.2018 року прийнято рішення №1903/6/99-99-11-01-01-25 та податкові повідомлення - рішення №0002561401, №0002571401 від 19.10.2017 р. скасовано, скаргу задоволено частково і зобов'язано ГУ ДФС у Харківській області забезпечити нарахування позивачу ДУ «НІОХІМ» земельного податку по земельним ділянкам, інформація щодо яких зазначена в акті перевірки, згідно з вимогами Податкового кодексу України, з урахуванням всіх обставин справи та прийняття відповідних податкових повідомлень - рішень.

Відповідачем ГУ ДФС у Харківській області, відповідно до листа від 15.02.2015 року №5838/10/20-40-14-01-17, позивачу ДУ «НІОХІМ» було перераховано земельний податок по земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича, 12-А та прийнято податкове повідомлення - рішення №00000711401 від 16.02.2018 року, на підставі акту №13281/20-40-14-01-08/00209740 від 22.09.2017 року у зв'язку з встановленням порушенням пп.271.1.1 п. 271.1 ст.271, п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України згідно із пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся із скаргою до ДФС України. Рішенням ДФС України про залишення скарги без розгляду від 26.04.2018 року №14627/6/99-99-11-03-01-25 згідно з п.4 р. VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами залишено без розгляду скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 року №00000711401 і повернуто її.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 16.02.2018 року №00000711401, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги Державної установи «НІОХІМ», суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка по вулиці Кибальчича, 12-А в місті Харкові знаходиться в користуванні позивача на підставі рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів у Київському районі за № 1009 від 15.07.1993 року . Тому, як постійний землекористувач, позивач зобов»язаний сплачувати земельний податок щорічно.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи з наступних підстав .

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України користування землею в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Пунктом 269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.( п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України.)

Згідно ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних ресурсів та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1386 від 21.12.2011 року «Порядок надання інформації про платників податків, об»єкти оподаткування та об»єкти, пов»язані з оподаткуванням для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів». ( далі по тексту Порядок 1386).

Відповідно до зазначеного Порядку 1386 Держгеокадастр та Міністерство юстиції подають щомісяця до 10 числа , а також на запит територіального органу Державної фіскальної служби за місцезнаходженням земельної ділянки або Державної фіскальної служби інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі :

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки ( відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дати та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки ( у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім»я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Міністерство юстиції України - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім»я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача ( у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документу, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки ( у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку ( у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об»єкти незавершеного будівництва земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач ДУ «НІОХІМ» зазначив, що у 2015 році, 2016 році та у 1 кварталі 2017 року ним було помилково задекларовано земельну ділянку по вул. Кибальчича,12-А в місті Харкові з кадастровим номером 791008504 в розмірі 2,491 га за даними 2001 року Харківського міського управління земельних ресурсів. В подальшому, на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича, 12-А, у 2010 року готувався проект землеустрою згідно з яким земельній ділянці був присвоєний новий кадастровий номер 63101379:00:10:008:0003, але проект землеустрою не був затверджений згідно з вимогами законодавства.

З 1 січня 2013 року набули чинності Закони України «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру».

Відповідно ст. 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка є об»єктом Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера ( ст. 1 ЗУ «Про державний земельний кадастр».)

Відповідно до ч. 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 97-20-0.23,08-845/176-17 від 29.09.2017 року - в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 63101379:00:10:008:0003, а інформація про її нормативну грошову оцінку можлива після державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на вищезазначене, з часу введення в дію Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка за адресою м. Харків вул. Кибальчича 12-А вважається не сформованою, старі кадастрові номери 791008504, 63101379:00:10:008:0003 скасовані, державна реєстрація постійного користування не відбулась, тому право постійного користування земельною ділянкою у позивача не виникло.

Таким чином, у відповідача Головного управління Державної фіскальної служби Харківської області при складанні акту перевірки та підготовки листа № 5838/10/20-40-14-01-17 від 15.02.2018 року «Про надання інформації» відсутні підстави для нарахування земельного податку на земельну ділянку, яка не значиться в державному земельному кадастрі та на яку відсутнє право постійного користування у позивача ДУ «НІОХІМ».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка в місті Харкові по вул. Кибальчича 12-А належить позивачу на праві постійного користування на підставі рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів у Київському районі м. Харкова № 1009 від 15.07.1993 року, яке відповідно до листа архівного відділу Харківської міської ради не зберіглося.

Так, в листі архівного відділу Харківської міської ради № ТЗ-171 від 27.02.2018 року зазначено, що в документах виконавчого комітету Київської районної ради рішення чи розпорядження № 1009 від 15.07.1993 року щодо відведення земельної ділянки у постійне користування «Державному науково-дослідному інституту основної хімії «НІОХІМ» по вулиці Кибальчича, 12-А не виявлене. Вказана інформація свідчить по те, що відсутність такого рішення Київської районної ради , а не про незбереження. ( а.с. 134).

Крім того, суд першої інстанції посилається на положення ч.1 ст. 22 Земельного кодексу України, в редакції від 22.06.1993 року, що право власності на землю або користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Проте, матеріалами справи не встановлено наявність такого документа на земельну ділянку по вулиці Кибальчича, 12-А в місті Харкові.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на , рішення Харківської міської ради 43 сесії 5 скликання від 29.04.2010 року №66/10 «Про надання дозволу на розбору проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» , яким позивачу наданий дозвіл на розбору проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Державному науково-дослідному і проектному інституту основної хімії (НІОХІМ) загальною площею, орієнтовно, 2,8491 га по вул. Кибальчича, 12-А (Жовтневий район) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не є правовою підставою для нарахування земельного податку .

Колегія суддів також зазначає, що з часу введення в дію Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка за адресою: м.Харків, вул. Кибальчича, 12-А вважається не сформованою, старі кадастрові номери 791008504, 63101379:00:10:008:0003 скасовані, державна реєстрація постійного користування не відбулась, у зв'язку з чим право постійного користування земельною ділянкою не виникло, а отже у відповідача відсутні підстави для нарахування земельного податку на земельну ділянку, яка не значиться в державному земельному кадастрі.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції не ґрунтуються на жодному документі відповідно до вимог діючого законодавства, які б встановлювали межі земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право позивача на користування даною земельною ділянкою; державну реєстрацію земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Кибальчича 12-А; наявність актуальних даних державного земельного кадастру з кадастровим номером за період що перевірявся; визнання вказаної ділянки як об»єкту оподаткування по платі за землю; настання строку оплати земельного податку, що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Зазначені обставини свідчать про відсутність підстав для збільшення суми грошового зобов»язання по податковому повідомленню - рішенню № 00000711401 від 16.02.2018 р. за платежем - земельний податок з юридичних осіб за 2015-2016 роки у розмірі 76292,08 ( за основним платежем 61033,66 та штрафними санкціями 15258,42 грн., тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Також колегія суддів вважає, що саме за вищезазначених обставин підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення щодо визначення земельного податку позивачу за перший квартал 2017 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначене, відповідач в суді не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень рішень.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310,п.2 ч. 1 ст. 315, 316, п.3 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 по справі № 820/3472/18 залишити без змін.

Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року по справі № 820/3472/18 в частині відмови в задоволенні позову Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" і в цій частині ухвалити нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000711401 від 16.02.18р. за платежем земельний податок з юридичних осіб за 2015-2016 рік у розмірі 76292,08 грн., з яких за основним платежем 61033,66 грн. та за штрафними санкціями 15258, 42 грн

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року по справі 820/3472/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.І. СіренкоСудді З.О. Кононенко О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 26.11.2018 р..