Рішення № 78092024, 16.11.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7267/18

Провадження №2/442/2286/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Довжанської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за законом, -

встановив:

29.10.2018 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно за законом – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №33, загальною площею 83,3 кв.м. та житловою 48,3 кв.м., що розташований на вул. Шевченка, в с. Довге ( Довжанської Гірської сільської ради) Дрогобицького району Львівської області, після смерті матері – ОСОБА_3, яка сталася 29.02.2000.

В обґрунтування позову вказує на те, що після смерті матері відкрилась спадщина на вказане вище спадкове майно. Він є єдиним спадкоємцем за законом І черги, який прийняв спадщину. Звернувшись до нотаріуса за оформленням спадкових прав, отримав відмову у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Однак вказаний житловий будинок належав його матері, що підтверджується довідками Довжанської Гірської сільської ради Дрогобицького району.

За життя, 10.08.1998 мати склала заповіт, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповіла ОСОБА_4, яка не вчинила жодних дій щоб прийняти спадщину, що підтверджується її особистою заявою.

Позивач у вступному слові позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві. Позов просив задоволилити.

Представник відповідача - сільський голова с.Довге – ОСОБА_5 проти задоволення позову не заперечив.

Від третьої особи ОСОБА_2 16.11.2018 надійшли письмові пояснення на позов про те, що на оформлення спадкових прав за заповітом не претендує.

Суд, вислухавши вступне слово сторін, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню

Ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Встановлено, що 29.02.2000 померла ОСОБА_3 – мати позивача ОСОБА_1.

Згідно з погосподарськими книгами Довжанської Гірської сільської ради Дрогобицького району Львівської області забудовником житлового будинку №33, по вул. Шевченка в с. Довге Дрогобицького району є ОСОБА_3. Будинок побудований в 1956 році ( довідка Довжанської Гірської сільської ради Дрогобицького району № 604, від 13.08.2018 ).

З технічного паспорту, виготовленого 20.09.2018 Дрогобицьким МБТІ та ЕО на вказаний будинок вбачається, що його загальна площа – 83,3 кв.м., а житлова - 48,3 кв.м.

Відповідно до довідки Довжанської гірської сільської ради Дрогобицького району № 605 від 13.08.2018 ОСОБА_3 на день своєї смерті була власником житлового будинку.

10.08.1998 ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений секретарем Довжанської Гірської сільської ради народних депутатів Дрогобицького району Львівської області ОСОБА_6, р. №1, яким все своє майно заповіла ОСОБА_4.

ОСОБА_2 21.12.2017 заявою, посвідченою секретарем виконкому Довжанської Гірської сільської ради Дрогобицького району Львівської області ОСОБА_7, вказала, що спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняла, за продовження для цього строку до суду звертатись не буде.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Довжанської Гірської сільської ради від 13.08.2018 №602 ОСОБА_1 до дня смерті свої матері ОСОБА_3, яка сталась 29.02.2000, проживав разом з нею в одному будинку, що по вул. Шевченка, 33 в с. Довге Дрогобицького району Львівської області.

Дані правовідносини регулюються нормами спадкового права, які викладені в розділі VІІ ЦК України (1963 року) так і нормами ЦК України (2004 року).

Відповідно до п. 4 і 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з цим ОСОБА_8 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Так, ст. 549 ЦК України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України (2004 року) спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За нормами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно із ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України ( шість місяців) він не заявив про відмову від неї.

Як роз’яснено в листі Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 за № 19-32/319, якщо первинна реєстрація прав власності не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності майна попередньому чи наступному власнику (спадкоємцю) у випадку відсутності таких документів, вирішується в судовому порядку.

Позивач не має змоги оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючого документу на вищевказаний будинок.

Разом з тим, враховуючи те, що спадковий будинок побудований ще в 1956 році, спадкодавець не оформив право власності на спірне майно, яке належало на підставі по господарських книг, позивач як спадкоємці за законом фактично вступили в управління і володіння спадковим майном, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено, спадкоємець за законом не прийняла спадщину та відмовилась від такої, то суд дійшов висновку, що право власності на спірне спадкове майно перейшло у порядку спадкування до позивача, а тому є підстави для визнання за ним права власності на таке.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1, адреса : вул. Шевченка,33, с. Довге Дрогобицького району Львівської області) право власності на житловий будинок, загальною площею 83,3 кв.м., житловою площею 48,3 кв.м., що на вул. Шевченка, 33, с. Довге Дрогобицького району Львівської області після смерті матері ОСОБА_3, яка сталася 29.02.2000.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хомик А.П.