Рішення № 78091731, 20.11.2018, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2953/18

Провадження № 2/444/1267/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.,

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № 29092829003111, МФО № 305299) до ОСОБА_2 (місце проживання: 80315, Львівська область, Жовківський район, с. Волиця) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.02.2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.02.2010 року в розмірі 29 965 грн. 34 коп., посилаючись на те, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв"язку із чим підписав заяву №б/н від 22.02.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Стверджують, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, але відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов"язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов"язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов"язковим до виконання сторонами. Оскільки відповідач добровільно не сплачує заборгованості, то позивач змушений звернутися до суду. Просить позов задоволити.

Представник позивача АТ КБ "Приватбанк" в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить розглядати справу у його відсутності та надіслав відповідь на відзив відповідача. Позовні вимоги, викладені у позовній заяві підтримав повністю. Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення таких був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що заперечує проти позову повністю з наступних підстав. Зокрема стверджує, що Позивач надав до суду анкету-заяву підписану ним, але договір ним не підписувався, а тому вважає, що порушено вимоги чинного законодавства щодо форми договору; в графі кредитний ліміт - не зазначено суми бажаного кредитного ліміту; номер виданої кредитної картки, термін її дії та з якими саме затвердженими Умовами і Правилами, тарифами ознайомлена особа та на які дала згоду у анкеті-заяві; анкета - заява не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу, виду виданої кредитної картки та її номеру, тощо. Тому зазначає, що надані документи кредитним договором вважати не можна. Також надані до суду «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам" ним не підписані, так як підписання договору відбулося ще в 2010 році, а тому він заперечує, що саме з цими Умовами і саме в цій редакції Позивач його ознайомив при виникненні відносин між ними.

За таких обставин, вважає, що ці Умови носять односторонній характер, а тому не можуть бути доказами, оскільки не містять будь-якого легального та належного підтвердження того факту, що умови та правила саме в цій редакції діяли на момент виникнення спірних правовідносин між ним та позивачем.

Відтак, вважає, що «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам" є нікчемними, не можуть братися до уваги, а тому при визначенні умов, під які надавався кредит, можна брати лише анкетні дані та його заявку на одержання кредиту.

Ознайомившись з розрахунком заборгованості, який відповідач теж не вважає доказом, але зауважує, що відсутні розрахунки за перших три роки, де ним погашений кредит, але є з четвертого року безпідставним нарахуванням завищених процентів за користування кредитом. Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, наведений у наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.02.2010 року, позивачем завищений. Стверджує, що кредитною карткою не користувався з 2012 року. А в 2018 році з 6 січня по вересень знаходився під вартою, на підтвердження чого надав копію ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.01.2018 року. Так, з наданого позивачем розрахунку, протягом 2014- 2018 років розмір процентів за користування кредитом зростав. Так, з 18.03.2014 року розмір процентів за користування кредитом становив 30%, з 01.09.2014 року вже 32,40 % на рік, з 01.04.2015 року 42,00 % на рік. Зазначає, що він про зміни тарифів по карті ні в 2014 році, ні з 01.04.2015 року не повідомлявся. В матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання банком своїх зобов"язань за кредитним договором щодо повідомлення клієнта про зміну тарифів. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.02.2010 року вбачається, що банком нараховувались проценти на поточну заборгованість за процентними ставками 30%, 32,40 % річних, 42,00 % річних, та за аналогічними процентними ставками нараховувались проценти на прострочену заборгованість. Крім того, зазначає, що проценти на неустойку не нараховуються, оскільки до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік, то розмір пені повинен обчислюватись тільки за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду. Стверджує, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення є порушенням ст. 61 Конституції України, якою зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначає, що як встановлено зі змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22.02.2010 року, він висловив бажання отримати послугу, але вважає, що сторони не досягни згоди щодо усіх істотних умов договору та не підписали зазначених письмових документів (зазначає про довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»), а також не скріпили їх печаткою юридичної особи - позивача. Такі позивачем не надані. Проте, які саме Умови та Правила були чинними на момент укладення договору, з якими був ознайомлений відповідач при підписанні заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, позивачем не доведено.

Зі змісту Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна”, долученої до позовної заяви встановлено, що вона не підписана позичальником, а зазначена в ній базова відсоткова ставка в місяць становить 3,0 % і тарифні плани вказані на 2014-2015 роки.

З огляду на те, що інші умови та правила не врегульовані вказаною заявкою, він вважає, що при вирішенні справи по суті слід використовувати загальні положення цивільного законодавства.

Стверджує, що за умовами відносин, оформлених вищевказаною заявкою про надання кредиту строк договору закінчувався 22.02.2013 року включно. Вважає, що саме з цієї дати розпочав перебіг строк позовної давності щодо вимог позивача. Так як сторонами не домовлено про збільшення строку позовної давності та автоматичну пролонгацію договору, вважає за доцільне застосувати загальні положення цивільного законодавства щодо строків позовної давності до врегулювання відносин, пов’язаних із наданням кредиту.

Зазначає, що за змістом п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв"язку із цим, стверджує, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Вважає, що оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо), то положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав - споживачів» застосовується і до додаткових вимог банку. Тому вказує, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Зазначає, що всі доводи позивача, які містяться в позовній заяві є надуманими, а сама позовна заява є необгрунтованою.

Тому ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ Приватбанк» до нього у зв’язку зі спливом строку позовної давності та безпідставністю.

Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Зважаючи на повторну неявку відповідача в судові засідання, який був належним чином повідомленим про такі за зареєстрованою адресою місця проживання, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без його участі.

В той же час, враховуючи подання позивачем відзиву на адресу суду, суд не вбачає підстав для ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, відзив відповідача, відповідь на відзив позивача та перевіривши їх доказами, а відтак, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов’язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу Україн, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв"язку із чим підписав заяву №б/н від 22.02.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як вбачається із відповіді позивача на відзив, клієнт ОСОБА_2 12.05.2015 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг затверджених наказом Банку від 06.03.2010 року, на підтвердження чого надав копію анкети-заяви від 12.05.2015 року.

Щодо форми кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ ОСОБА_1 банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Відповідачем було підписано заяву про приєднення до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується його власним підписом в заявці про приєднання.

Підписавши заяву ОСОБА_1 та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Судом встановлено, що на підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг, відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5211537408231525 (п.п. 1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві.

Таким чином, банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 8 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості слугує виписка по рахунку та розрахунок заборгованості.

Щодо наданих позивачем доказів укладення кредитного договору.

Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; виписка по рахунку, копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; фото Клієнта з карткою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідачем не надано належних доказів неукладення ним кредитного договору.

Щодо посилання Відповідача на ЗУ "Про захист прав споживачів".

Чстиною 2 статтю 627 Цивільного кодексу України було доповнено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011р., який набрав чинності 16.10.2011р., у прикінцевих положеннях зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Необхідно зазначити, що ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини позивача та відповідача.

Крім цього вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме: споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Щодо ознайомлення відповідача з умовами кредитування.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 22.02.2010 року, з якої вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, а також з копії анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчив, що “ Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Я зобов"язуюсь виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку”.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Приймаючи до уваги ч. 1 ст. 207 ЦК України, відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору.

Позивач надав до суду виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту.

Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.2.4. Умов і Правил встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.

Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому позивачем надав виписку по рахунку.

Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають обставинам справи.

Відповідач фактично почав користуватися кредитними коштами з 18.03.2014 року, тому виписка по рахунку та розрахунок заборгованості містять інформацію щодо здійснених операцій саме з цього періоду.

Позивачем надано формули нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість, які беруться судом до уваги.

Щодо підвищення процентної ставки.

Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 % в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку, наданими суду.

Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (яка зазначена в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов’язків позичальника відноситься: п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банкіських послуг та/або Тарифів надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам.

Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 р., 15.03.2015 року, що вбачається із матеріалів справи, однак заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило. Крім цього, після підвищення процентної ставки відповідач користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких 14.08.2017 року, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановою № 5 Пленуму ВССУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”. “При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК".

Щодо одночасного нарахування штрафу та пені.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, не береться судом до уваги, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій.

Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі.

Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах.

Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.

Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору.

Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені.

Застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Щодо строку дії договору та кредитної картки.

Відповідно до даного договору відкрито карковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов"язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Згідно Умов та Правил картковий рахунок — це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці.

Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та срок дії визначено в Заяві та в Пам'ятці клієнта.

Дані кредитно-правові відносини поєднані в кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до висновку ВСУ № 6-134цс14 від 01.10.2014 року, "відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору".

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Із копії довідки про видачу кредитних карт, наданої суду, вбачається, що клієнт ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 22.02.2010 року, отримав картки №5211537408231525, №5168755511199024 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 08.2018 року. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 08.2018 року.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 20.09.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності.

У звязку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не приймається судом до уваги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач свої обов’язки за договором не виконує, заборгованості згідно умов вказаного договору не сплачує.

У зв"язку із зазначеними порушеннями зобов"язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 29.08.2018 року має заборгованість 29965,34 грн, з яких:

- 7160,54 грн. – тіло кредиту;

- 11272,54 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом;

- 9629,15 грн. - нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1403,11 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Станом на 29.08.2018 року відповідач заборгував позивачу 7160 грн. 54 коп. тіла кредиту, а розмір пені нарахованої позивачем становить 9629,15 грн., що є не співрозмірним з сумою заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Внаслідок вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача не є цілком обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення, а саме, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в користь позивача 27496 грн. 73 коп. заборгованості за кредитним договором, при цьому слід зменшити розмір заборгованості за пенею до 7160,54 грн., оскільки розмір пені за простроченими кредитними коштами значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту.

В іншій частині розрахунок заборгованості представлений позивачем є арифметично вірним.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що позивач при поданні до суду позовної заяви майнового характеру сплатив 1762,00 грн. судового збору, що вбачається з платіжного доручення в матеріалах справи.

Позивачем було заявлено позовні вимоги про стягненя з відповідача 29965 грн. 34 коп. заборгованості, в той же час суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 27496 грн. 73 коп., що складає 91,76 % від суми заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до висновку, що із відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1616 грн. 84 коп. (91,76 % від 1762,00 грн.).

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для часткового задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк".

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: 80315, Львівська область, Жовківський район, с. Волиця, ІПН НОМЕР_1, НОМЕР_2) на користь Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № 29092829003111, МФО № 305299) - заборгованість у розмірі 27496,73 грн. за кредитним договором б/н від 22.02.2010 року, а також судові витрати у розмірі 1616,84 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст повного рішення складено 23.11.2018 року.

Суддя: Ясиновський Р. Б.