Рішення № 78088733, 26.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/2024/18

26 листопада 2018 року

зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр.Чорновола, 4), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,100га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, оформленої листом від 17.11.2017 №Г-13300/-8569/6-17 «Про розгляд клопотання»;

-зобов'язати відповідача надати дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,100га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є учасником бойових дій, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відтак має першочергове право на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. У жовтні 2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1000га для ведення особистого селянського господарства на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Однак, всупереч вимогам п.14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» листом від 17.11.2017 за №Г-13300/0-8569/6-17 «Про розгляд клопотання» відповідачем повідомлено про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як на підставу відмови відповідач покликався на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», доручення Віце-прем'єр-міністра України №37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015, а саме, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення. Вказані дії відповідача є протиправними, оскільки підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вважаючи, що нормами Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання, оцінивши подані докази, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджуються посвідченням серія НОМЕР_1

ОСОБА_1 у жовтні 2017року звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1000га для ведення особистого селянського господарства на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Листом від 17.11.2017 за №Г-13300/0-8568/6-17 «Про розгляд клопотання» Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1000га для ведення особистого селянського господарства на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та повідомило, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, дорученням Віце-прем'єр-міністра України № 37732/1-14 від 08.10.2014, рішення Держземагенства України №2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Крім цього, також зазначив, що зазначена земельна перебуває на масиві включеному до переліку приватизації земельних ділянок у ІV кварталі 2017року, яка на звернення Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області була виключена із переліку зарезервованих для приватизації земель.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну відмову відповідача протиправною, оскільки відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не з підстав, встановлених законом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України.

Так, статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до ч.1 ст.123 цього ж Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення уповноваженого органу виконавчої влади приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) /ч.1 ст.123 Земельного кодексу України/.

У випадку формування нової земельної ділянки надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблення якої здійснюється на підставі дозволу, зокрема, органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу /абз. 6 ч. 1 ст.123 Земельного кодексу України/.

При цьому ч.7 ст. 118, ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

Матеріалами справи підтверджено, що при поданні клопотання та додатків до нього позивачем повністю дотримано вимоги законодавства при їх оформленні.

Крім цього, позивач є учасником бойових дій, а тому у відповідності до положень п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Як убачається з листа ГУ Держгеокадастру від 17.11.2017 відповідач не наводить будь-яких інших мотивів чи підстав, передбачених положеннями ЗК України в обгрунтування відмови у наданні дозволу, а також не наведено жодної підстави передбаченої ч.7 ст.118 ЗК України.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності визначених нормами ЗК України підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Стосовно доводів відповідача про правомірність оскаржуваного рішення з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, суд зазначає, що згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2018 у справі №826/12032/17, яке набрало законної сили згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, визнано незаконним і нечинним положення абз. 6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогос-подарського призначення державної власності та розпорядження ними», в частині: «надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія п.п. 19 і 20 ч. 1 ст. 6, п.п.11-14 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції)».

Відтак, оцінюючи підстави ненадання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою, які наведені у листі відповідача, суд дійшов висновку, що вони законом не передбачені, а отже є протиправними.

При цьому суд наголошує, що відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта. Водночас, у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Разом з тим, ч.9 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 /далі - Положення №333/.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до п.10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Лист відповідача від 17.11.2017 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,100га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, за змістом та формою не може вважатись відмовою у розумінні ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що необхідно задовольнити позовну вимогу про визнання протиправними дій Головного управління Держгоекадастру у Львівській області щодо відмови у наданні дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,100га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, оформлені рішенням від 17.11.2017 №Г-13300/-8569/6-17 «Про розгляд клопотання».

Щодо вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,1000 га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району, то суд зазначає, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст.122 ЗК України, відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів та входить до повноважень відповідача, а тому суд не може надавати правової оцінки діям відповідача, які можуть бути вчинені ним в майбутньому, в порядку регламентованому земельним законодавством України.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень виключним завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є оцінка легітимності прийнятого рішення.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, належним способом захисту порушених прав позивачів є рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та вимог Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1000 га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,100га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, оформленої листом від 17.11.2017 №Г-13300/-8569/6-17 «Про розгляд клопотання».

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1000 га на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.