Рішення № 78088063, 20.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/3949/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В. М.,

секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

за участю представника позивача відповідача Попович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат (далі - третя особа, ЛОВК), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення МОУ про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, встановлене у формі Протоколу від 04.05.2018 № 44;

- зобов'язати МОУ призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням позивачу III-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу в лавах Збройних сил України та у період з 04.07.2014р. по 12.09.2014 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції. Під час проходження військової служби отримав поранення, пов'язане з виконанням позивачем обов'язків військової служби, внаслідок чого позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана із захистом Батьківщини. Позивачем подано до МОУ документи на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, однак, відповідач, керуючись нормами частини 4 статті 16-3 Закону України «Про соціально правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, відмовив у виплаті такої допомоги у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач вказує, право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у нього з 28.02.2018, а із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги він звернувся у березні 2018 року, отже, вважає, що має право на виплату такої допомоги.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням сторін.

Відповідачем на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву, у якому щодо задоволення позовної заяви заперечив. Зокрема у відзиві зазначено, що 04.06.2015 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення у відсотках - 10%, у зв'язку з чим позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу. Інвалідність ІІІ групи позивач отримав 28 лютого 2018 року, тобто більше , ніж через 2 роки з часу встановлення ступеня втрати працездатності. На думку відповідача, позивачем не доведено факти неправомірності рішення МОУ, а, отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЛОВК, надала пояснення щодо позову, зміст яких полягає в наступному. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках обласною медико-соціальною комісією № 3 від 04.06.2015 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 10% (поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби). Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12ААА № 807237 ОСОБА_3 первинно 28.02.2018 встановлено III групу інвалідності по захворюванню пов'язаному із захистом Батьківщини. 02 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю пов'язаною із захистом Батьківщини. Львівським обласним військовим комісаріатом, як уповноваженим органом 22.03.2018 пакет документів був направлений до головного розпорядника коштів для прийняття рішення.

Не погоджуючись з доводами відповідача, позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачем не може бути застосована норма закону, яка була підставою для відмови в задоволенні заяви позивача, оскільки дана норма не розповсюджується на спірні правовідносини, так як вона набрала чинності з 1 січня 2017 року. Позивачу встановлено ступінь втрати працездатності до моменту вступу в силу даної норми, тому на його думку, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, а саме - з 28.02.2018 року.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 в період з 04.07.2014 по 12.09.2014 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується Довідкою № 717 від 07.04.2015, виданою військовою частиною - польова пошта № 4680 Міністерства оборони України та копією військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 02.06.1997р.

Відповідно до довідки про обставини травм (поранення, контузії, каліцтва) № 6286 від 15.05.2015, довідки військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру західного регіону № 21172/1 від 02.12.2014р., довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АААА № 001675 від 04.06.2015р. позивач отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно з довідкою серії 12 ААА № 807237 від 28.02.2018 позивачу встановлена III група інвалідності, пов'язана із захистом батьківщини.

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ЛОВК з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, до якої долучив підтверджуючі документи.

Листом від 22.03.2018 № 6950 вказаний пакет документів ЛОВК направлено до МОУ як основного розпорядника коштів.

Комісією МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги на засіданні 04.05.2018 відмовлено ОСОБА_3 у виплаті одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності стало те, що ОСОБА_3 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Не погодившись з рішенням відповідача № 44 від 04.05.2018, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі-Закон №2011-XII).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідач з посиланням на те, що довідка про надання групи інвалідності датована 28.02.2018, а це більше ніж два роки від дати первинного огляду МСЕК повідомив, що позивач втратив право на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд вважає такі посилання представника відповідача безпідставними з огляду на таке.

Згідно з пунктом 22 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.

Проте, судом встановлено, що довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 001675 від 04.06.2015 встановлено ступінь втрати працездатності 10%, без зазначення строку проведення повторного огляду, а отже, повторності в даному випадку немає.

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Судом встановлено, що позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 10 % на захворювання пов'язаних із захистом Батьківщини у 2015 році, а ІІІ групу інвалідності позивач отримав 28.02.2018.

Суд вважає необґрунтованими доводи МОУ, що позивач не набув права на отримання вказаної допомоги, оскільки групу інвалідності ОСОБА_3 встановлено більше, ніж через 2 роки з часу встановлення ступеня втрати працездатності, а посилання на частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII та пункт 8 Порядку № 975, безпідставними, тому не бере їх до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Таким чином, Законом №2011-XII обмежено виплату одноразової грошової допомоги особі у разі встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності.

Вказану норму не може бути застосовано до позивача, оскільки право на таку виплату у ОСОБА_3 виникло у зв'язку з первинним встановленням інвалідності.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок вказаних причин.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку рішенню відповідача про відмову ОСОБА_3 у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленому у вигляді Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 44 від 04.05.2018, суд дійшов висновку що воно не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та Закону №2011-XII.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, такий фактично не сплачувався, доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу не надано, відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_3 (місце проживання: 82484, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, викладене у формі Протоколу від 04.05.2018 № 44.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.

Суддя В.М. Сакалош