Рішення № 78087664, 26.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 листопада 2018 року Справа № 280/4310/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ: 41248943) про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, до Управління Державної казначейської служби України у Хортицькому районі м. Запоріжжя про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого в сумі 3500 грн. при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 21.05.2018 року. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивача звільнено від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», як особу, яка придбала житло вперше, тому помилково сплачений збір підлягає поверненню.

16 жовтня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження на призначено до розгляду на 06 листопада 2018 року без виклику сторін.

29 жовтня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої з доводами, викладеними в позовній заяві не погоджується, в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що на теперішній час в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та органу, компетентного видати довідку на підтвердження обставин первинного придбання житла; документи надані позивачем не є належними та допустимими доказами, оскільки не підтверджують придбання житла вперше; кошти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до бюджету Пенсійного фонду.

06 листопада 2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить позовні вимоги задовольнити з посиланням на практику рішень Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

На підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Позивач 21 травня 2018 року за договором купівлі-продажу квартири придбала у власність квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору за погодженням сторін продаж вчинено за 350000 (триста п'ятдесят тисяч гривень) 00 коп., які одержані під час підписання договору. Договір купівлі-продажу зареєстровано в Реєстрі за №254 та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Філіповою Ларисою Петрівною.

При цьому, позивачем сплачено 3500 грн. 00 коп. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією №0000734 від 21 травня 2018 року, призначення платежу: 24140500, 1%ПФ.

В той же час, позивач зазначає, що житло нею придбавалось вперше, а тому в силу положень пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вона не повинна була сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою від 18 вересня 2018 року, в якій просила повернути надмірно сплачені кошти пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. На підтвердження своїх вимог позивач додала до заяви копії договору купівлі-продажу з витягом, квитанції №0000734 від 21.05.2018, інформаційну довідку №136639169 від 05.09.2018 року та паспорту. Зазначена заява отримана Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя 19.09.2018.

За результатами розгляду заяви позивача відповідач листом від 21 вересня 2018 року за вих. №12558/06.1 відмовлено у поверненні коштів з посиланням на те, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить вичерпний перелік власників нерухомого майна, відтак підставою для повернення коштів є рішення суду.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону №400/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, (далі - Порядок №1740).

Згідно з пунктами 15-1, 15-3 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Тобто, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна.

При цьому, слід враховувати, що особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України до підстав набуття права власності на житло законодавство відносить будівництво (створення) житла, договори (купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного утримання), викуп квартири членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу, реквізиція, конфіскація, набуття права власності на безхазяйну річ, викуп пам'ятки історії та культури, викуп у власника належного його житлового будинку у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій він розміщений; приватизація, звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, спадкування, договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно, договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) та інше.

Позивач зазначає, що нерухоме майно ним придбано вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася. При цьому в матеріалах справи наявна Інформаційна довідка №136639169 з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1, відповідно до якої за ОСОБА_1 зареєстровано лише квартиру за адресою АДРЕСА_1, право власності на яке виникло 21 травня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу. Інші відомості з вказаних вище реєстрів щодо існування інших прав власності на майно відсутні.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач відмовляючи позивачу у поверненні спірного пенсійного збору діяв як суб'єкт владних повноважень, саме на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень. Проте, такі докази не містяться у матеріалах справи. На відміну від позивача, яким повністю доведено підстави і обґрунтування позовних вимог, як того вимагає частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому доводи відповідача щодо відсутності правового механізму повернення спірних коштів, суд вважає безпідставними і такими, що суперечать вимогам Конституції України та завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до статті 3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно додатку до постанови Кабінету міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладений на Пенсійний фонд України.

Частиною 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV закріплено правило, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються відповідно до частини першої статті 73 цього Закону на виплату пенсій, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, врегульовано наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, (далі - Порядок №787). Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії

Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. З огляду на викладене, відповідач повинен підготувати та подати до відповідного територіального управління Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, з врахуванням матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла як особа, що придбаває житло вперше, але фактично ОСОБА_1 сплатила цей збір у сумі 3500 грн. Суд, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що така сплата здійснена позивачем помилково, а тому, сплачені кошти підлягають поверненню позивачу за поданням відповідача. За цих обставин суд вважає відмову відповідача у задоволенні заяви позивача, викладену в листі від 21 вересня 2018 року №12558/06.1 необґрунтованою і такою, що порушує право позивача на отримання помилково сплачених коштів.

Відповідно до пункту 10 Порядок №787 заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Як вбачається з квитанції №0000734 від 21.05.2018 одержувачем збору вказано УДКСУ у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Враховуючи протиправність відмови відповідача у поверненні позивачу сплаченого ним збору, що, по суті означає допущення відповідачем бездіяльності у складенні подання, та з метою захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, у зв'язку з чим слід зобов'язати відповідача сформувати подання до Управління Державної казначейської служби у Хортицькому районі м. Запоріжжя про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3500 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

За приписами частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно квитанції №0.0.1150564892.1 від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено 704 грн. 80 коп. судового збору. Відтак, відшкодуванню підлягають судові витрати позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ: 41248943) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжі сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. сплаченого відповідно до квитанції №0000734 від 21.05.2018

Судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорозького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ: 41248943).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 26 листопада 2018 року.

Суддя О.О.Артоуз