Рішення № 78087559, 06.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2018 року Справа № 0840/2949/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Новікової Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 06.07.2018 року №0019291305, №0019301305 та №0019311305; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.07.2018 № 0019271305; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2018 № Ф-0019281705.

Ухвалою суду від 24.07.2018 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.08.2018 року.

21.08.2018 року проведення підготовчого засідання відкладено до 02.10.2018 року.

02.10.2018 року строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.11.2018 року.

06.11.2018 року закрито підготовче провадження на призначене судове засідання у той же день.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що позивачем під час перевірки не надано документів які б підтверджували здійснення діяльності у межах заявлених видів діяльності за період з 2015 по 2017 роки. Згідно отриманої інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС Українипро суми виплачених доходів ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року окрім підприємницької діяльності була оформлена офіційно та отримувала доходи за ознакою 101 (заробітну плату) від КП «НВК» Іскра (код ЄДРПОУ 14313866). В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки із питань зазначених у запереченні від 30.05.2018 року (Вх.ДФС.від 30.05.2018 року №4943/ФОП ) на акт №352/08-01-13- 05/2609702460 від 04.05.2018 року отримано відповідь від ДК «Укроборонпром» КП НВК «Іскра» за №279-к від 18.06.2018р, (вх.ДФС від 21.06.2018 року №24230/10) на запит ГУ ДФС у Запорізькій області від 08.06.2018року №4259/14/08-01-13-05-09. У листі - відповіді підтверджено інформацію стосовно того, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштована з 1996 року на ДК «Укроборонпром» КП НВК «Іскра», у період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року займала посаду старшого диспетчера. Графік роботи з 07:30 до 16:10 ненормований робочий день, а отже ФОП ОСОБА_1 не мала змоги здійснити розвантаження, обробку, фасування. завантаження 13,73 тонн продукції (курятини тушок та похідної із неї продукліїї). Проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2016 рік включено суми сплачені контрагентам - постачальникам, за придбаний товар (м'яса та м'ясної продукції), у сумі 411 605,80 гри., безпідставно, оскільки у зв'язку з відсутністю реально вчиненої господарської операції стосовно неможливості виконання певного вирибництва(фасування). щодо подальшої реалізації придбаних ТМЦ (м'яса та м'ясної продукції) не дозволяє формувати дані податкового обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, щодо подальшої реалізації товару, не є підтвердженням реальності господарської операції. Не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування витрат підтвердити використання, яких з метою отримання доходу неможливо. Також позивачем, в порушення вимог п. 177.2, п. 177.4 от. 177 Податкового кодексу України (чинні на момент скоєння порушення), безпідставно включено до складу витрат у декларації по майновий стан і доходи за 2017 рік суму витрат у розмірі 427 878,84 грн. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Основним видом діяльності позивача, згідно Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, що затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, була оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами (код КВЕД 46.32).

Так, судом встановлено, що у перевіряємий період (з 01.01.2016 по 01.01.2017) позивач здійснював господарську діяльність на умовах сплати єдиного податку.

У період з 04.04.2018 по 25.04.2018, на підставі пп.20.1.4. п. 20.1 ст.20, п.75.1 ст.75.1 ст. 75, п.77.1 п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу від 22.03.2018 № 893, відповідно до затвердженого плану перевірки 2018 фахівцями відповідача проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт від 04.05.2018 № 352/08-01-13-05/2609702460.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки від 04.05.2018 № 352/08-01-13-05/2609702460, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подані письмові заперечення від 30.05.2018 із проханням провести перевірку в рамках розгляду заперечень.

Наказом № 1929 від 18.06.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. 2609702460) з питання, що викладені у запереченні від 04.05.2018 (вх. № 4941/ФОП від 30.05.2018) до акту перевірки від 04.05.2018 № 352/ 08-01-13-05/2609702460.

Так, у період з 19.06.2018 по 23.06.2018, на підставі пп.20.1.4. п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу від 18.06.2018 № 1929, у зв'язку з наданням ОСОБА_1 30.05.2018 до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечень до акту перевірки від 04.05.2018 № 352/08-01-13-05/2609702460 (вх. № 4941/ФОП від 30.05.2018), фахівцями відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) з питань своєчасності, і достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт № 624/08-01-13-05/2609702460 від 03.07.2018.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 (чинним на момент скоєння порушення) Податкового Кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 та як наслідок його заниження на загальну суму 151107,24грн. у т.ч. за 2016 рік - 74089,04грн., за 2017 рік - 77018,19грн.;

п.п. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.171.1 п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 за період 01.01.2016 по 31.12.2017 занижено суму війського збору здійснення підприємницької діяльності у розмірі 12592,27 грн, в т.ч. за 2016 рік - 6174,09 грн, за 2017 рік- 6418,18 грн;

п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.1 ст.8, ч.7,8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (у редакції, що діє з 01.01.2016), а саме заниження за період 2016 - 2017 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати єдиного внеску, на загальну суму 97534,17 грн. у т.ч. за 2016 рік - 7975,27грн., 2017 рік - 89558,90грн.;

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.192.1 ст.192, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено податкові зобов'язання на загальну суму 57,45 грн. у т.ч. за грудень 2017 рік - 57,45 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували здійснення діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку за 2016р. та 2017р. (рух коштів, акти виконаних робіт, накладні та інш.). Отже, відсутнє підтвердження здійснення господарської діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку за 2016р. та 2017р. та достовірності відомостей наданих платником до реєстру платників єдиного податку.

На підставі Акту перевірки № 4771/08-01-13-15/3025905296 від 14.11.2017, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0019291305 від 06 липня 2018 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 151 107,24 гри. та застосовано штрафні санкції у розмірі 37 776,81 грн. на загальну суму 188 884,05 грн.

- податкове повідомлення - рішення №0019301305 від 06 липня 2018р.. яким нараховане грошове зобов'язання за платежем військовий збір за основним платежем у розмірі 6174.09 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1543,52 грн. на загальну суму 7717.61 грн..

- податкове повідомлення рішення №0019311305 від 06 липня 2018р.. яким нараховане грошове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 57,45 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 14,36 грн. на загальну суму 71.81 грн..

- рішення № 0019271305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 липня 2018 року, яким донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за основним платежем у розмірі 97 534,17грн, та застосовано штрафні санкції у розмірі 10 550.94 гри. на загальну суму 108 085,11 грн.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0019281705 від 06 липня 2018 року по сплаті заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 97 534,17 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із вказаним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Позивач здійснює господарську діяльність за своїм основним видом діяльності за кодом КВЕД 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

Оподаткування доходів отриманих позивачем здійснювалось відповідно до норм діючого законодавства України, а саме ст. 177 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідно з вимогами ст, 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, па підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так. п.п. 177.2 статті 177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ІІКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до яких належать:

177.44. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, то утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат:

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати па оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

177.4.3. обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством: суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена Книга обліку доходів та витрат надавалась позивачем на перевірку (як в ході планової так і позапланової перевірки, стор. 7 Акту позапланової перевірки), про що зроблено запис у Акті перевірки щодо дотримання вимог ПК України позивачем при її веденні у перевіряємому періоді.

В Книзі обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 відображено отриманий дохід (виручка у грошовій формі) документально підтверджені витрати від своєї господарської діяльності за 2016 та 2017 рік. Записи Книги обліку доходів та витрат підтверджуються первинними документами, які надавались позивачем на перевірку.

Пунктом 1.7. Наказу Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами» (далі по тексту Наказ №395), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо посилань відповідача на неможливість позивачем здійснювати розвантаження, обробку, фасування завантаження (курячих тушок та похідної від неї продукції) у періодах в яких встановлено порушення суд вважає наступне.

Лише сам факт працевлаштованості позивача на посаді старшого диспетчера в ДК «Укроборонпром» КП НВК «Іскра» не може, в розумінні норм ПК України бути доказом нереальності здійснених операцій з придбання товару Позивачем.

Адже, відповідно до ст. 42 Господарського Кодексу України (далі ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 43 ГК України встановлено, що підприємці мають право без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. 46 ГКУ підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці.

Крім того відповідач сам зазначає в Акті позапланової перевірки тривалість робочого дня за основним місцем роботи позивача та його ненормованість.

Отже, позивач на підставі вищевикладеного, має право самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик здійснювати господарську діяльність та користуватись наданим їй законом правом вільного найму підприємцем працівників.

А посилання відповідача на наявність основного місця роботи Позивача, як доказ не підтвердження можливості здійснення господарської діяльності (в зв'язку із наданням первинних документів, які не надають можливості відобразити повний зміст' реальності виробництва) у зв'язку із чим встановлено порушення складу валових витрат, є припущенням та вільним трактуванням норм ПК України.

Відповідно до первинних документів витрати, пов'язані з господарською діяльністю позивача, на придбання продукції, що реалізована або використана у виробництві продукції у 2016 році склали 411605,80 грн. без ПДВ, у 2017 році склали 2609177,98 грн. без ПДВ. Сума одержаного доходу у 2016 році склала 418471,58 грн. без ПДВ. у 2017 році склала 2775215,00 грн. без ПДВ.

Зазначені операції по придбанню та реалізації товару Позивачем підтверджені первинними документами, які було надано на перевірку відповідачу.

Крім того, в ході перевірки позивачем відповідачу було надано всі первинні документі, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - постачальниками, зокрема товарно - транспортні накладні, які підтверджують факт постачання товару позивачу.

Відповідно із п. 11.1. Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила № 363), які визначають, що ТТМ є основним документом на перевезення вантажів. Згідно з розділом 1 Правил № 363 ТТМ - єдиний для всіх учасників транспортного пронесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Про неможливість здійснення господарських операцій позивачем, на думку відповідача, свідчить відсутність товарно - транспортних накладних, які підтверджують постачання продукції від позивача своїм контрагентам - покупцям. В той же час, висновки Акту позапланової перевірки спростовують дане твердження. Відповідач зазначає, що позивачем у перевіряємому періоді було укладено договори із покупцями, зокрема із умовою щодо переходу права власності на товар від позивача до покупця на складі позивача за відповідною адресою.

З огляду на зазначене, посилання відповідача, що відсутність документів, які повинні складатися покупцем на перевезення товару від позивача, не підтверджують реальність постачання, є безпідставними та такими, що суперечать викладеному у Акті позапланової перевірки.

Позивачем свою господарську діяльність фактично розпочато із грудня 2016 року, а тому придбана продукція у грудні 2016 року була реалізована у грудні 2016 року та наступному звітному періоді. Що підтверджує отримання валового доходу лише від оптової торгівлі м'ясною продукцією.

За 2016 рік ФОП ОСОБА_1 задекларовано валовий дохід всього у сумі 418 471,58 грн., який сформовано платником на підставі банківських виписок. Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в деклараціях про отримані доходи ФОП, з даними декларацій про отримані доходи, встановленими в ході перевірки, інформації відділу Державного реєстру ДПА України, банківських виписок, видаткових накладних розбіжностей відповідачем не встановлено.

Відповідно до частини а пункту 198.1 статті 198 11КУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пункт 201.1 статті 201 ПКУ визначає, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, зокрема

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку па додану вартість. - покупця (отримувача) товарів/послуг:

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналіз вищезазначених норм ПКУ щодо визначення податку на додану вартість, свідчить про те, що у разі проведення господарської операції з продажу - придбання товару, продукції, продавцем складається податкова накладна, яка є підставою для включення сум до складу податкових зобов'язань продавця та до складу податкового кредиту покупця.

Отже, порушення ФОП ОСОБА_1 п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПКУ, відсутнє, а тому висновок в Акті перевірки щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних і осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016 на суму 74 089,04 грн. та за 2017 на суму 77 018,19 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п.п. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.171.1 п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, суд вважає наступне.

Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 визначено, що платником єдиного внеску є «фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності» (пункт 4). Відповідно з вимогами п.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що і підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.».

Підпунктом 1.2 пунктом 16.1 підрозділу 10 ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування воєнним збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до сторінок 25-31 Акту перевірки відображено порушення в результаті яких занижено суми утриманого військового збору за 2016 на суму - 6174.09 грн. та за 2017 р. на суму 6418,18 гри. та занижено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2016 в сумі 7975,27 грн. у 2017 у сумі 89 558.90 грн..

Як зазначено у Акті перевірки зазначені порушення спричиненні в результаті заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016 на суму 74 089,04 грн. та за 2017 на суму 77 018.19 грн.

Крім цього, Акт позапланової перевірки, містить порушення позивачем п. 185.1 ст. 185. п.187.1 сі. 187. ст.192, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на загальну суму 57.45 грн. за грудень 2017 року.

Але нормами Податкового кодексу України не передбачається донарахувания податку на додану вартість у випадку збільшення податкових зобов'язань, тим паче застосування фінансової санкції на донараховану суму зобов'язань.

Відповідно до п. 1.7 р.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 2.3.2.2. п. 2.3.2. р. II Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податковою законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджуючі: наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують. наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа і складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті;

Відповідно до 4.1 р. IV Порядку до підписання акта (довідки) документальної перевірки враховуються пояснення (у разі їх надання), надані платником податків або його законними і представниками під час перевірки.

Позивачем для проведення перевірки були надані відповідачу всі первинні документи в повному обсязі.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 4022,93 грн.

Керуючись ст.ст.9, 77,78, 90,139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.07.2018 року №0019291305, №0019301305 та №0019311305.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.07.2018 року №0019271305.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2018 року № Ф-0019281705.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_4) судовий збір в розмірі 4022,93 грн. (чотири тисячі двадцять дві гривні 93 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.С. Лазаренко