Рішення № 78087268, 23.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3283/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:

- стягнути з Рубіжанського об'єднаного управлінню Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії з урахуванням 3% річних у сумі 7912,68 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що згідно рішення суду по справі №425/2935/17, яке набуло чинності 06.02.2018 року вирішено: Визнати неправомірними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не виплати з 01 квітня 2017 року пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року та виплатити виниклу заборгованість. Заборгованість у сумі 35528 грн була сплачена у березні 2018 року. У квітні 2018 сплачена поточна пенсія у розмірі 6281,22 грн. На цьому виплати пенсії були знов припинені Позивач подав 31.07.2018 року скаргу до ГУ ПФУ у Луганській області та відповідача з ціллю вирішення питання у досудовому порядку. Згідно відповіді від 29.08.2018 року, яка надійшла від Головного управління, підтверджено наявність судового рішення, яке набуло чинності, та повідомляється, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів з суми пенсії не передбачено. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.10.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16 листопада 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 14-16), в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на виконання постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.11.2017 У справі № 425/2935/17 08.2017 управлінням прийнято рішення «Про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду» негайно у межах суми стягнення за один місяць з 01.04.2017 по 30.04.2017. Управління листом від 08.12.2017 повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення, рішення відправлено за місцем реєстрації. На відомість березня 2018 року управління нарахувало ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.04.2017 по 31.03.2018 у розмірі 35528,68 грн та профінансувало її виплату у березні 2018 року. Виходячи з зазначеного вище управління виконало постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.11.2017 № 425/2935/17.

Щодо виплати компенсації втрати частини доходу (пенсії) позивач не звертався до відповідача, у зв'язку з чим відповідач вважає, що підстав для нарахування позивачу такої компенсації не було. Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках. Адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень, такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди носять приватноправовий характер, та не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

З посиланням на п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, позивач вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Рубіжанському ОУПФУ Луганської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується довідкою УПтаСЗН Рубіжанської міської ради від 28.04.2016 № НОМЕР_2, розпорядженням від 1194 № 15.12.2014 (а.с. 4, 18).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.11.2017 у справі № 425/2935/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати з 01 квітня 2017 року пенсії за віком ОСОБА_1. Зобов'язано Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з 01 квітня 2017 року відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (а.с. 5-6).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі № 425/2935/17 апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області у справі № 425/2935/17 залишено без задоволення. Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області у справі № 425/2935/17 залишено без змін.

Рішенням Рубіжанського ОУПФУ Луганської області від 08.12.2017 на виконання постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.11.2017 у справі № 425/2935/17 відновлено нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 в межах одного місяця з 01.04.2017 (а.с. 100).

Рішенням Рубіжанського ОУПФУ Луганської області від 13.12.2017 на виконання постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.11.2017 у справі № 425/2935/17 відновлено нарахування та виплату пенсії за віком з 01.04.2017 ОСОБА_1 з урахуванням рішення управління від 08.12.2017 (а.с. 101).

Відповідно до розпорядження Рубіжанського ОУПФУ Луганської області від 22.02.2018 № 164333 та довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії відповідачем нараховано пенсію позивачу з 01.04.2017, та виплачено у березні 2018 року (а.с. 81, 110).

Тобто, зазначеними доказами підтверджується, що на виконання постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.11.2017 у справі № 425/2935/17 нараховано та згодом виплачено пенсію без компенсації втрати частини доходів, що фактично визнається відповідачем.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Так, згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 1 Закону № 2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050).

Абзацом другим пункту 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050 та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

Матеріалами справи підтверджується, що мала місце несвоєчасна сплата Рубіжанським ОУПФУ Луганської області з вини останнього пенсії позивачеві у період з квітня 2017 року по березень 2018 року.

Посилання відповідача на те, що рішенням Рубіжанського міського суду від 24.11.2017 у справі № 425/2935/17 Рубіжанське ОУПФУ Луганської області не зобов'язано нарахувати позивачу компенсації втрати частини доходу, суд вважає необґрунтованим та безпідставними, оскільки в даному випадку такий обов'язок прямо передбачено законом.

У рішенні по справі "Будченко проти України" (заява № 38677/06, від 24.04.2014) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х)" (п.36); Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (п.40).

Тобто, майнове право ОСОБА_1, передбачене статтею 46 Закону № 1058, підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, а відповідач не довів обґрунтованості та законності втручання в право позивача на володіння таким майном шляхом ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною сплатою з вини органу ПФУ належної позивачу пенсії.

Щодо посилань відповідача стосовно не належності даної справи до розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із п.п. 1,2 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В даному випадку спір виник у зв'язку з неналежним виконанням суб'єктом владних повноважень покладених на нього функцій, а саме предметом спору є протиправні дії відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною сплатою пенсії, оскільки в даному випадку такий обов'язок прямо передбачено законом.

Таким чином, дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому посилання відповідача на п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з Рубіжанського об'єднаного управлінню Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії з урахуванням 3% річних у сумі 7912,68 грн, суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Положеннями Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Відповідно, саме Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях реалізації прав громадян, передбачених Законом № 1058, зокрема, частиною другою статті 46, щодо нарахування розмірів компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою належної особі пенсії.

У відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права позивача, а саме прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у звязку з порушенням термінів її виплати з травня 2017 року по березень 2018 року.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року відстрочено сплату позивачу судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-2).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 352,40 грн та з позивача у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з травня 2017 року по березень 2018 року.

Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Студентська, будинок 35, А) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1) компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням термінів її виплати з травня 2017 року по березень 2018 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Студентська, будинок 35, А) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова