Рішення № 78085943, 21.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1887/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача-1 Федорчук І.Ю.,

відповідача-3 Пілецької Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Сави С.Є., головного державного ревізора-інспектора Луцької об'єднаної державної податкового інспекції Головного управління ДФС у Волинській області Пілецької Н.Я. про визнання рішення недійсним, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання недійсним рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 17 серпня 2018 року №0356411303, визнання протиправними дій заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Сави С.Є. щодо підписання рішення від 17 серпня 2018 року №0356411303, визнання протиправними дій головного державного ревізора-інспектора Луцької об'єднаної державної податкового інспекції Головного управління ДФС у Волинській області Пілецької Н.Я. щодо складення акта камеральної перевірки №844, стягнення 1 000 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 вересня 2018 року позивач отримав рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 17 серпня 2018 року за №0356411303, яким застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн. та акт про результати камеральної перевірки терміну подання звітності по єдиному соціальному внеску соціальному внеску березень 2018 року за №844.

Позивач не погоджується з вказаними актом та рішенням про нарахування йому штрафної санкції за березень 2018 року в сумі 170 грн., у зв'язку із тим, що ним своєчасно було подано звіт про нарахування єдиного соціального внеску за березень 2018 року. Звіт по єдиному податку за березень 2018 року був сформований та поданий 20 квітня 2018 року, що відповідає вимогам пункту 1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вважає дії відповідачів щодо складання акту та підписання рішення протиправними, оскільки в акті відсутня дата його складання, що є обов'язковим реквізитом, а тому цей акт є недійсним і не породжує жодних юридичних наслідків, а прийняте рішення на його підставі також є недійсним. Крім того, направивши позивачу акт разом з рішенням порушили порядок прийняття рішення, оскільки позбавили, на думку позивача, право подати заперечення до акту перевірки. У зв'язку з незаконними рішеннями та діями відповідачами завдано позивачу 1 000 000 грн. моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини четвертої статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов від 5 жовтня 2018 року представник відповідача його вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання його протиправним та скасування немає. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві і просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача та відповідачем Пілецькою Н.Я. підтримали доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав податковому органу звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2018 року засобами електронного зв'язку.

Це подання було зафіксоване квитанцією №1 від 21 квітня 2018 року, про що у ньому зроблено відповідну відмітку про збереження документа на центральному рівні.

Податковий орган 21 квітня 2018 року сформував квитанцію №2, якою повідомлено ОСОБА_1 про те, що автоматична обробка електронного документа/звіту виконана вдало (перелік попереджень за наявності), а дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб.

Головним управлінням ДФС у Волинській області 17 серпня 2018 року була проведена камеральна перевірка терміну подання звітності по єдиному соціальному внеску за березень 2018 року, за результатами якої складено акт за №844.

Як вбачається з акту перевірки №844, камеральною перевіркою встановлено факт несвоєчасного подання звіту по єдиному соціальному внеску до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області за формою згідно з додатком 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, березень 2018 року.

З урахуванням даного висновку та на підставі акта перевірки, відповідачем було винесено оскаржуване рішення за №0356411303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 170 грн.

Не погодившись із актом перевірки та рішенням, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до абзацу 5 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до підпунктів 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент подання спірної звітності), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У той же час, згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Процедура подання податкової звітності до контролюючого органу регулюється Податковим кодексом України, Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року за №557 та Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року за №435.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

За приписами пунктом 49.5 статті 49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 435), страхувальники, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.

Пунктом 2 І Розділу Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, (далі - Порядок №557) визначено, що електронні документи це документи (у тому числі податкова звітність, звітність зі сплати єдиного внеску, фінансова та статистична звітність, податкові та акцизні накладні, розрахунки коригування до податкових та акцизних накладних, заяви, довідки, сервісні запити, витяги, договори, повідомлення, рішення, інші документи), які створені в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, складення, та/або подання, та/або надіслання яких передбачається Податковим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу, та/або пов'язане з реалізацією прав та обов'язків платника та/або контролюючих органів згідно із нормами Кодексу, та подаються у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку

Згідно з положеннями пунктів 5 і 6 ІІ Розділу Порядок №557 автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів.

Електронні документи, відправлені автором після закінчення строку, встановленого законодавством для подання аналогічних документів в паперовому вигляді, вважаються поданими з порушенням строків їх подання.

Перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання (пункт 2 І Розділу Порядку №557).

Як було встановлено судом, останнім днем подання позивачем звіту за березень 2018 року є 20 квітня 2018 року, а подано його було - 21 квітня 208 року згідно з квитанцією №1.

Суд зазначає, що предметом камеральної перевірки, згідно зі вказаним актом №844, було встановлено несвоєчасність подання звіту по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2018 року. Втім, як було зазначено вище, позивачем був поданий звіт за березень 2018 року - 21 квітня 2018 року о 00:05:54, що підтверджується і квитанцією № 1.

Як вже зазначалось вище, податковим органом отримано звітність в електронному вигляді та направлено позивачу квитанцію №1 (21 квітня 2018 року), в якій зазначено, що документ збережено на центральному рівні, документ буде оброблено у складі пакету пов'язаних документів.

Згідно з квитанцією №2 від 21 квітня 2018 року 00:32:48, позивача було повідомлено про те, що пакет прийнято, результати обробки вдалі.

Отже, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2018 року поданий з порушенням терміну його подання (21 квітня 2018 року о 00:05:54).

Пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Оскільки звіт за березень 2018 року поданий з порушенням терміну його подання, тому дії відповідача щодо винесення рішення від 17 серпня 2018 року за №0356411303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 170 грн. відповідають вимоги законодавства.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачі довели правомірність винесення та підписання рішення від 17 серпня 2018 року №0356411303 та дій щодо складення акта камеральної перевірки №844.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Сави С.Є., головного державного ревізора-інспектора Луцької об'єднаної державної податкового інспекції Головного управління ДФС у Волинській області Пілецької Н.Я. про визнання рішення недійсним, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.