Рішення № 78085688, 12.11.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10896/17

2/357/573/18

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Федоровіни, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу і про визнання права власності на майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Шкарівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права влансстті на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 27.04.2015 року помер ОСОБА_4, з яким ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 за заповітом є його донька ОСОБА_2, та за законом неповнолітній син ОСОБА_3, який має право на обов’язкову частку (ст.1241 ЦК України). Діти спадкодавця прийняли спадщину в співвідношенні 3\4 та 1\4 частки, належно оформили свої спадкові права до частини майна, але нотаріус не видала свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок №32 по вул. Садовій в с. Шкарівка Білоцерківського району та на земельну ділянку на якій він розташований, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на даний будинок. Вказаний будинок є новоствореним майном, за життя ОСОБА_4 не встиг оформити документи і здати будинок в експлуатацію а ОСОБА_1 вважає, що спадковим майном щодо даного будинку після смерті ОСОБА_4 є, лише, 1\2 частина, оскільки з січня 1999 року ОСОБА_1 проживала однією сім’єю з ОСОБА_4, створили сім’ю, 07 квітня 2001 року у них народився син та ОСОБА_1 спільними коштами і спільною працею, разом з ОСОБА_5, будували вказаний будинок. З 2007 року ОСОБА_1 з ОСОБА_4 і сином в літній період проживали в цьому будинку в селі Шкарівка, а відповідач ОСОБА_2 проживала окремо, жодних витрат на даний будинок не несла. ОСОБА_1, уточнивши в судовому засіданні свої позовні вимоги, просила суд встановити факт, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу з січня 1999 року по день смерті ОСОБА_4 27.04.2015р. та, оскільки, будинок № №32 по вул.Садовій в с. Шкарівка був побудований в період спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4, то згідно ст. 17 Закону України «Про власність», ч.2 ст. 112 ЦК України (в ред.. 1963 р.), ст.ст. 60,61,70 СК України, позивач просить суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_1 об’єкт незавершеного будівництва – будівельні матеріали, конструктивні елементи і обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку №32 по вул. Садовій в с. Шкарівка. Отже, позивач ОСОБА_1 просила визнати за собою право власності на 1\2 частину об’єкту незавершеного будівництва – будівельних матеріалів, конструктивних елементів і обладнання будинку №32 по вул.Садовій в с. Шкарівка та право власності на 1\2 частину земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,2248 га, кадастровий № 3220489501:03:004:0030, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на майно, мотивуючи тим, що її батьку ОСОБА_4 належало 1\2 частина новозбудованого житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Садова №32 в с. Шкарівка Білоцерківського району . Спадкоємцем за заповітом на дане майно є ОСОБА_2, та спадкоємцем за законом на обов’язкову частку є син спадкодавця ОСОБА_3 Спадковий житловий будинок в с. Шкарівка по вул. Садовій №32 було побудовано за життя її батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які з 24.03.1979 р. перебували в шлюбі, побудували собі будинок та рішенням Шкарівської сільської ради від 17.01.1992 року ОСОБА_7 було надано земельну ділянку для індивідуального будівництва в розмірі 0,15 га по вул. Садовій в с. Шкарівка. Станом на 1992 рік будинок з господарськими будівлями був збудований, 11.09.2001 року рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільради було узаконено розпочате будівництво в с. Шкарівка по вул. Садовій №32, зазначено параметри і площу будинку, господарських споруд, погреба, було виготовлено технічний паспорт на будинок. Отже, ОСОБА_2 зазначає, що її мама ОСОБА_6 мала право на 1\2 частину даного новозбудованого майна, як спільного майна подружжя. Майно ОСОБА_6 було успадковане її донькою ОСОБА_2 і її чоловіком ОСОБА_4 Отже, після смерті батька ОСОБА_4 його донька ОСОБА_8 має право на спадкування за заповітом на 3\8 частини вказаного житлового будинку і господарських будівель, а частка її брата ОСОБА_3 в цьому майні становить 1\8 частину. А тому позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 на 3\8 частин житлового будинку загальною площею 320.2 кв.м, житловою площею 120.6 кв.м. та відповідну частку господарських будівель і споруд за адресою : с. Шкарівка вул. Садова № 32 .

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на майно, мотивуючи тим, що будинок № 32 по вул.Садовій в с. Шкарівка будували його батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та він, як неповнолітній спадкоємець, незалежно від змісту заповіту, має право на обов’язкову частку у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_4, а тому просив суд визнати за собою право власності на 1\4 частину об’єкту незавершеного будівництва - будівельних матеріалів, конструктивних елементів і обладнання, які були використані в процесі будівництва вказаного житлового будинку.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник підтримали первісний позов, визнали зустрічний позов ОСОБА_3 та просили відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні не визнали первісний і зустрічний позов ОСОБА_3 та просили задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала первісний позов і позов ОСОБА_3 та просила відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Відповідач за зустрічним позовом Шкарівська сільська рада в судове засідання не направила свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, відзиву не подали, просили розглядати справу без їх представника(Т.1 а.с.239).

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення експерта, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши фото, суд приходить до висновку, що позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 27.04.2015 року у віці 62 років помер ОСОБА_4, що підтверджено копією свідоцтва про смерть І-ОК № 334231 (Т.1а.с.12).

Встановлено, що ОСОБА_4 10.09.1996 року склав заповіт на все своє майно на користь доньки ОСОБА_2 (дошлюбне ОСОБА_4) ОСОБА_9 (Т.1 а.с.81).

Встановленим є те, що в день смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадкове майно /дві квартири в м. Біла Церква, будинок і земельна ділянка в с. В.Половецьке та ін./ було прийнято дітьми спадкодавця – ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в співвідношенні 3\4 та 1\4 частин, спору між спадкоємцями не було, окрім спадкування будинку і земельної ділянки в с. Шкарівка.

Встановлено, що 18.03.2016 року нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок №32 по вул. Садовій в с. Шкарівка (Т.1 а.с.82).

Підставою нотаріальної відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є відсутність документа, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно, оскільки спірний будинок був побудований при житті ОСОБА_4, але не був зданий в експлуатацію.

Судом встановлено, що Рішенням восьмої сесії двадцять першого скликання Шкарівської сільської ради народних депутатів від 17.01.1992 року ОСОБА_7 було надано земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва в розмірі 0,15 га. по вул. Садовій в с. Шкарівка Білоцерківського району (Т.1 а.с.65).

Актом земельної комісії при виконкомі Шкарівської сільської ради народних депутатів від 25 лютого 1992 року земельна комісія виділила на місцевості земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво гр.ОСОБА_7, в с. Шкарівка по вул. Садова,32 (Т.1 а.с.66,зворот).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.05.2005 року ОСОБА_4 на підставі рішення Шкарівської сільської ради 18 сесії 4 скликання від 16.02.2005року є власником земельної ділянки з кадастровим № 3220489501:03:004:0030, площею 0,2248 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в Білоцерківському районі с. Шкарівка по вул. Садова 32.

Рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 11.09.2001 року №84 узаконено розпочате будівництво в с. Шкарівка , по вул. Садовій ,32 , будівництво житлового будинку розміром 11.5 х 11.4 кв.м, з верандою 4.05x2.85 , 3.90x30, тамбуром 2.36x1.70 житловою площею 120 м.кв., загальною площею 220.2 кв.м. та хліва-літньої кухні, погреба розміром 9.60x5.20 без порушення архітектурно-планувальних вимог та будівельних норм (Т 1.а.с.67).

Матеріали справи містять Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки житловим будинком з надвірними спорудами в с. Шкарівка по вул. Садова. Будівельний паспорт, виданий відділом містобудування та архітектури Білоцерківської райдержадміністрації, зареєстрований за №93 від 28.08.2001 року (Т.2 а.с.94).

Встановлено, що 20.04.2001 року було видано технічний паспорт на садибний житловий будинок незавершеного будівництва по вул. Садовій №32 в с. Шкарівка . Даний паспорт містить план будови та характеритику будинку, господарських будівель та споруд. Зокрема, в даній характеристиці вказано рік побудови житлового будинку і інших споруд - 1992 рік (Т.1 а.с.72).

Згідно даних з погосподарської книги №14 на 2011-2015 р.р. домоволодіння в с. Шкарівка по вул.Садовій №32 побудоване в 1992 році, головою домогосподарства значиться ОСОБА_4 (Т.1 а.с.77).

Встановлено, що ОСОБА_4 з 24.03.1979 року був одружений з ОСОБА_6 В шлюбі у них народилася донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Також, встановлено, що 17.06.1996 року ОСОБА_6 померла. Наведене стверджується матеріалами справи.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_6 її спадкоємцями першої черги були - ОСОБА_4, як чоловік та ОСОБА_2, як донька, які прийняли спадщину та отримали свідоцтва на право власності в порядку спадкування за законом на автомобіль, іменні акції, автопричіп. Наведене стверджується матеріалами спадкової справи до майна померлої 17.06.1996р.Порхун Л.М. (Т.1 а.с.136-152).

Позивач ОСОБА_1 вважає, що будинок №32 по вул. Садовій в с. Шкарівка був створений з 1999 року, в період її спільного проживання однією сім’ю з ОСОБА_4, та просить визнати даний будинок спільним майном подружжя, визнавши за собою право власності на 1\2 частину об’єкту незавершеного будівництва – будівельних матеріалів, конструктивних елементів і обладнання, а позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказує, що спадковий житловий будинок побудовано було її покійними батьками,- ОСОБА_6, померлою 17.06.1996 року та ОСОБА_7, померлим 27.04.2015 року, за час спільного проживання в шлюбі? який було зареєстровано 24.03.1979 року. А тому , ОСОБА_2 вважає, що прийняла спадщину після смерті своєї матері на 1\2 частину її майна, та після смерті її батька ОСОБА_4 спадкуванню підлягає, лише, 1\2 частина спірного будинку, а тому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 на 3\8 частин вказаного житлового будинку з господарськими будівлями.

Позивачем за первісним позовом в підтвердження своїх вимог було замовлено висновок експертизи. Згідно Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи за № 01-2018\1 від 24.02.2018 р. станом на дату проведення натурного обстеження домоволодіння в Білоцерківському районі с. Шкарівка вул. Садова №32, житловий будинок та належні господарські будівлі і споруди перебувають у повній будівельній готовності, завершені будівництвом та експлуатуються за функціональним призначенням. Ринкова вартість даного будинку та належних господарських будівель і споруд становить 3 531 600 грн. Дійсна ринкова вартість цього домоволодіння із врахуванням технічного стану який існував на 01.01.1999 рік, може становити 1 186 800 грн. Вартість проведених ремонтно-будівельних робіт в період з 01.01.1999 р. на час проведення експертизи становить 2 344 800 грн., в тому числі вартість 1\2 частини складає 1172400 грн. (Т.2 а.с.23-76).

В зв’язку з категоричним запереченням відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 висновків вказаної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи в судове засідання був запрошений для роз’яснення висновку експерт ОСОБА_10, який в судовому засіданні роз’яснив, що ринкова вартість вказаного житлового будинку станом на 01.01.1999 рік була визначена, виключно, на підставі пояснень ОСОБА_1 та наданих нею документів /технічні умови, підключення газопостачання, електрики,/.

Судом було оглянуто копію спадкової справи № 59 до майна померлої 17.06.1996 року ОСОБА_6 (Т.1 а.с.136-152) та оглянуто копію спадкової справи № 172\2015 до майна померлого 27.04.2015 року ОСОБА_7 (Т.1 а.с.154-255).

За клопотанням позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні були допитані свідки. Зокрема, свідок ОСОБА_11 суду показав, що з 1973 року був знайомий з ОСОБА_4, разом працювали, одночасно отримали земельні ділянки по вул.Садовій в с. Шкарівка для будівництва індивідуальних будинків, будівництво розпочали в 1992-1993 р.р. В 1996 році померла дружина ОСОБА_7. На той час було зведено, лише, коробку будинку, змуровані перегородки., збудований сарай в с. Шкарівка вул.Садова №32. Будинок залишався недобудований. В 1999 році ОСОБА_4 активно відновив будівництво свого будинку. З літа 1999 року свідок познайомився з ОСОБА_1, яка приїздила разом з ОСОБА_4 в с. Шкарівку до будинку. Свідок ОСОБА_12, суду показала, що з 1996 року знайома з ОСОБА_1 Свідку відомо, що в червні 1999 року ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_4 і вони з січня 1999 року почали разом проживати. Свідок в 2001 році була в гостях у ОСОБА_1 з ОСОБА_4 по бульвару Олександрійському буд.№88 і в 2003 році була у них в гостях в с. Шкарівка, будинок був вже збудований. Свідок ОСОБА_13, який приходиться братом позивачу ОСОБА_1, суду показав, що з січня 1999 року його сестра проживає з ОСОБА_4 Вони разом будували будинок в с. Шкарівка. На початок спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в с. Шкарівка був недобудований будинок, лише, коробка будинку змурована, без підлоги і штукатурки в середині, була тимчасово підведена електропроводка, дах був із шиферу, вікна були засклені, двері фанерні, біля будинку не було паркану. Свідок приймав участь в будівництві. Близько 7 років тому вікна було замінено на металопластикові, приблизно, в 2006 році було підведені в будинок газ, воду. Батьки ОСОБА_1 допомагали в будівництві, надавали кошти. Свідок ОСОБА_14, яка приходиться ОСОБА_1 подругою, суду показала, що в 2001 році познайомилася з ОСОБА_1 в пологовому будинку, їй, навіть, не відомо було, що ОСОБА_1 проживає в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Син свідка товаришує з сином ОСОБА_1, в 2002 році часто в літній період їздили в с. Шкарівка в гості до ОСОБА_1, там відбувалося будівництво, спочатку, в будинку не було підлоги, але в подальшому все було збудовано, в 2010 році було утеплено цей будинок. Свідку відомо, що ОСОБА_4 з ОСОБА_1 жили дружньо однією сім’єю. За фінанси в їх сім’ї відповідала ОСОБА_1, у неї були всі банківські карточки її чоловіка. Свідок ОСОБА_15 суду показав, що близько 23 знає сім’ю ОСОБА_1, проживали в одному будинку, їхні діти товаришують. Свідок був в будинку позивача в 2009 чи 2010 році. В цей період були замінені вікна в будинку на металопластикові. Нещодавно свідок був в будинку по вул. Садовій №32 в с. Шкарівка, будинок повністю придатний до проживання. Свідок ОСОБА_16 суду показав, що, майже, разом з ОСОБА_4 розпочали будівництво будинків в с. Шкарівка по вул. Садовій. Свідок розпочав будівництво в 1997 році та з 1999 року він постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Свідок знайомий з ОСОБА_4 і його дружиною ОСОБА_1, їхні діти дружать. До 1999 року по вул. Садовій №32 було зведено, лише, коробку будинку з дахом, сарай. Наразі, по вул. Садова №32 стоїть гарний повністю збудований будинок. Свідку відомо, що натягували сітку замість паркану, і встановлювали ворота вже після 2001 року, тобто після народження у ОСОБА_4 сина. Свідок ОСОБА_17 суду показала, що знайома з ОСОБА_1 близько 17 років, їх діти дружать. Лише, нещодавно свідку стало відомо, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, у них була гарна сім’я, вони поважали один одного. ОСОБА_1 працювала на двох роботах. Свідок знала, що ОСОБА_1 з чоловіком будують в селі Шкарівка будинок. ОСОБА_4 казав, що на старість буде жити з ОСОБА_1 в с. Шкарівка. В їх будинку постійно все оновлювалося. ОСОБА_4 з гордістю показував відремонтований будинок. ОСОБА_18 допомагав встановлювати вікна в будинку. Свідок бувала в гостях у ОСОБА_1 і знає, що ОСОБА_1 приймала активну участь у будівництві та веденні господарства.

За клопотанням позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні були допитані свідки. Свідок ОСОБА_19 суду показала, що з лютого 1997 року по 30.03.2001 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_4 в цивільному шлюбі в його квартирі по бульвару Олександрійському №88, а з 30.03.2001 року свідок зареєструвала своє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3. На той час донька ОСОБА_4 навчалася в м. Вінниця, але відносини з донькою ОСОБА_4 завжди підтримував, добре ставився до доньки. ОСОБА_19 з ОСОБА_4 вела спільно домогосподарство, мали спільний бюджет, були сім’єю. Свідок розірвала відносини з ОСОБА_4 в 2001 році, бо дізналася, що в нього є коханка, яка була вагітна. Зимою, після новорічних свят в 2001 році, ОСОБА_19 ходила з’ясовувати відносини до ОСОБА_1, яка на той час проживала в ІНФОРМАЦІЯ_4, дане житло належало ОСОБА_4 ОСОБА_1 назвалася квартиранткою, а якогось чужого чоловіка, що був присутній поряд, вона назвала своїм чоловіком. Свідок зазначає, що разом з ОСОБА_4 будували літню кухню сарай біля будинку №32 по вул. Садовій в с. Шкарівка, разом робили дерев’яну підлогу в будинку, лаком покривали підлогу, сходи були виготовлені, але не встановлені, кахель у ванній кімнаті був покладений, підводили воду в будинок, разом купували і вмонтовували душову кабіну, на той час опалення було вже в будинку, перегородки були, поштукатурено, каналізація була, вигрібна яма викопана, виготовлені двері на будинок знаходилися в підвальному приміщенні, залишалося їх вмонтувати по будинку. Будівництво велося за особисті кошти ОСОБА_4 і за позичені ним кошти у знайомих. в 2006 році свідок востаннє була в будинку в с. Шкарівка, то на час було покращено стан, була вже вмонтована кухня. Свідок ствердила, що з січня 1999 року по квітень 2001 року ОСОБА_4 постійно жив за місцем своєї реєстрації у власній квартирі №22 в буд. №88 по б-ру Олександрійському в м. Біла Церква разом з ОСОБА_19, однією сім’єю, вчасно приходив до дому, постійно ночував дома. Свідок припускає, що в 2000 році ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_1, почав зраджувати. Свідок з початку березня 2001 року виїхала з квартири ОСОБА_4, але продовжувала з ним спілкуватися, була його коханкою, разом проводили свята і відпочивали разом. Після розірвання сталих відносин, з 2001 року свідок продовжувала підтримувати відносини з ОСОБА_4, була присутня в 2002 році на п’ятдесятирічному ювілеї ОСОБА_4, який святкувався в Китайському ресторані. ОСОБА_1 там не було. В 2005 році ОСОБА_19, разом відпочивала з ОСОБА_4 в санаторії м. Моршин. ОСОБА_4 постійно допомагав ОСОБА_19, спілкувалися, навіть телефонував їй в останній день свого життя. Свідок ОСОБА_20 суду показав, що був добре знайомий з ОСОБА_4, товаришували, знав все про його сімейні відносини, про те, що він був вдівцем, мав доньку від першого шлюбу. В 2000 році ОСОБА_20 познайомив ОСОБА_4 з ОСОБА_1 на святкуванні одного з різдвяних свят. 14.01.2000 року свідок з ОСОБА_4 прийшли до дівчат в гуртожиток на вул. Комсомольська в м. Біла Церква де була ОСОБА_1. Після того, ОСОБА_4 почав спілкуватися з ОСОБА_1 Свідок був у гостях в будинку по вул. Садовій №32 в с. Шкарівка на весні 1999року, на першому поверсі будинку все було вже збудовано, були вікна, штукатурка, світло. Свідку відомо, що ОСОБА_4 проживав до 2001 року з ОСОБА_19, коли купував своїй доньці речі, шубу, годинник, той доньці ОСОБА_19 все теж дарував. Свідок ОСОБА_21, який приходився ОСОБА_4 двоюрідним братом, суду показав, що з 1999 року по 2000 рік допомагав будувати будинок в с. Шкарівка по вул. Садова №32. В 2000 році стелили підлогу. На той час ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_19, яка приїздила до будинку в с. Шкарівка, щось робила на городі. 1 раз свідок бачив і ОСОБА_1, яка сиділа в автомобілі ОСОБА_4, який представив її землячкою. До родичів в пмт Ставище з 2002 року ОСОБА_4 вже приїздив з ОСОБА_1, казав, що разом живуть. Свідок ствердив, що станом на 1999 рік хата в с. Шкарівка по вул. Садова №32 була вже збудована, сіткою огороджено подвір’я, в будинку було поштукатурено,а в 2002 році ОСОБА_4 із ОСОБА_1 шпаклювали, а не штукатурили стіни будинку, клеїли шпалери. ОСОБА_4 мав намір переробляти підлогу, яку поточив шашіль, у ванній кімнаті на першому і на другому поверхах було покладено кахель, у підвалі зберігалися металеві ворота, двері, інші матеріали, підготовлені дерев’яні дошки. Свідок ОСОБА_22 суду показав, що з 1986р. знайомий з ОСОБА_4 у якого була дружина ОСОБА_6 і донька ОСОБА_1. Потім близько трьох років ОСОБА_4 проживав з жінкою ОСОБА_19, а з квітня 2001 року свідок познайомився з жінкою ОСОБА_4 – ОСОБА_1. Свідок разом з ОСОБА_4 забирали з пологового будинку ОСОБА_1, яка народила сина . В будинку в селі Шкарівка свідок вперше був, коли ОСОБА_4 проживав із ОСОБА_19. На той час в будинку було поштукатурено, підлога була, перший поверх був жилий, але другий поверх не був придатний до проживання. Свідок ОСОБА_23, який приходиться двоюрідним братом ОСОБА_4, суду показав, що добре родичався з ОСОБА_4, часто спілкувалися і свідку відомо, що у ОСОБА_4 було три жінки. ОСОБА_4 в 1992 році розпочав будівництво в с. Шкарівк аі до 1993 року будинок був зведений, вкритий, в 1996 році на першому поверсі в будинку проводилися внутрішні роботи, встановлювалися двері. Будинок був, як дача, але, при бажанні, можна були проживати в тому будинку, хоча внутрішніх комунікацій не було, покрівля була металева, спеціальними цвяхами оцинкованими робили покрівлю, садку біля будинку не було. Свідок ОСОБА_24 суду показала, що добре знала ОСОБА_4, знала, що в нього була дружина ОСОБА_6, яка померла. Потім ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_19, з якою приїздив в село до рідні. Свідок працювала в агентстві нерухомості і допомагала ОСОБА_4 виготовити документи на земельну ділянку і почала виготовляти документи на його будинок в с. Шкарівка. Свідку було відомо про заповіт ОСОБА_4, який все заповів доньці від першого шлюбу, оскільки все майно набув в основному разом з першою дружиною. В 2015 році ОСОБА_4 звертався до свідка з проханням виготовити документи в підтвердження права власності на будинок в с. Шкарівка. Свідок ОСОБА_25 суду показав, що з 1974 року був знайомий з ОСОБА_4, товаришували, в 2000 році свідок познайомився з ОСОБА_1 на новорічному святі, а до неї ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_19. Свідок з іншими чоловіками був в гостях в с. Шкарівка в 1998 чи 1999р.р., святкували Акт на ввід будинку в експлуатацію. В будинку була вже зроблена підлога, світло, вода, опалення, вікна, двері, в будинку стояв стіл де вони й обідали, а востаннє свідок з дружиною був у гостях в ОСОБА_4 в 2013 році, будинок був покращений, відбулися зміни, був вже гарний садок, огорожа. Свідок ОСОБА_26, який перебуває в родинних і дружніх відносинах з ОСОБА_4, суду показав, що ОСОБА_4 з першою дружиною ОСОБА_6 були заможними людьми, займали керівні посади на великих підприємствах, мали значний дохід. Свідок познайомився з ОСОБА_1 в період, коли ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_19. ОСОБА_1 завагітніла і ОСОБА_4 вирішив розпочати з нею жити разом. Свідок ствердив, що будинок був збудований до спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_1 Було проведено світло, послана підлога, хоча деякі внутрішні роботи були не дороблені. Дійсно, в будинку постійно щось дороблялося, мінялися вікна, двері, доробили сходи на 2-й поверх. ОСОБА_4 планував зробити 3-й поверх.

За клопотанням позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3, було його допитано в якості свідка. Так, ОСОБА_3 суду показав, що його батьки ОСОБА_4 і ОСОБА_1 проживали однією, дружньою сім’єю, батько з повагою ставився до матері, гарні відносини були з сестрою ОСОБА_2 В літку їх сім’я проживала в ІНФОРМАЦІЯ_5, цей будинок був, як дача, там постійно щось будувалося, робили, підлогу, вікна і підвіконня, замінювали вікна, опалювальна система, двічі перероблялася стеля, в м. Києві його батьки вибирали шпалери. Тривалий час будинок не був придатним до проживання , а тому ночували в літній кухні. Батько ОСОБА_4 завжди казав, що його квартира по в м. Біла Церква по вул. Вернадського буде належати ОСОБА_2, а сину він віддасть квартиру по б-ру Олександрійському №88 в м. Біла Церква. А хату в селі Шкарівка батьки хотіли залишити собі для проживання на старість. ОСОБА_3, лише, в 2014 стало відомо, що його батьки проживали в незареєстрованому шлюбі. ОСОБА_3 нічого не було відомо про заповіт, нотаріус все пояснювала.

За клопотанням позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні були допитані свідки. Свідок ОСОБА_27 суду показав, що 25 років знайомий з ОСОБА_1, свідок була присутня коли ОСОБА_20 познайомив свого друга ОСОБА_4 з ОСОБА_1 і це відбулося в червні 1998 року. А в 1999 році ОСОБА_1 переїхала жити в квартиру до ОСОБА_4 на вул. Вернадського в м. Біла Церква. Коли в них народився син, то ОСОБА_4 забрав ОСОБА_1 жити в квартиру по бульвару Олександрійському в м. Біла Церква. Свідок в 2001 році була в с. Шкарівка по вул. Садовій №32, там знаходиться дуже гарний, повністю збудований будинок. Свідок ОСОБА_28 суду показала, що працювала разом з ОСОБА_1, з осені 1998 року ОСОБА_1 почав забирати з роботи ОСОБА_4, потім ОСОБА_1 пішла в декретну відпустку. Свідок провідувала ОСОБА_1 за місцем її проживання в квартирі по бульвару Олександрійському, після народження її сина. ОСОБА_1 розпочала проживати з ОСОБА_4 після народження їх дитини, у них була гарна сім’я, добрі відносини з чоловіком ОСОБА_4

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Так, аналізуючи надані докази, суд вважає, що факт спільного проживання, як подружжя, без шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в період з січня 1999 року, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Так, свідки сторони позивача ОСОБА_1, які стверджували вказаний факт, плуталися в показах, свідок ОСОБА_11 з 2000 року більшість часу перебував в Росії, а з 2003 року працював в Закарпатській області, а також, свідок жодного разу не був за місцем спільного постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_1 Свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_28 до 2001 року жодного разу не були в помешканні спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_17М.Ю, ОСОБА_14 знайомі з ОСОБА_1 і обізнані щодо її сімейного стану, починаючи з квітня 2001 року. Натомість, свідки ОСОБА_20, ОСОБА_29, ОСОБА_22М.Ю ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ОСОБА_26, які були добре знайомі з ОСОБА_4 - ствердили, що до 2001 року ОСОБА_4 проживав із ОСОБА_19. Сама ОСОБА_1 в суді не заперечила той факт, що, лише, з квітня 2001 року вона перейшла проживати в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто в квартиру за місцем реєстрації проживання ОСОБА_4 Також, ОСОБА_1 не спростувала покази вказаних свідків, зокрема свідка ОСОБА_19, яка стверджувала, що була зареєстрована і проживала з ОСОБА_4 однією сім’єю в одному помешканні, як подружжя. В підтвердження своїх показів, свідок ОСОБА_19 надала в судовому засіданні для огляду чисельні фотозображення свого з ОСОБА_4 відпочинку, святкувань. ОСОБА_1 не спростувала і не заперечила той факт, що ОСОБА_4 свій ювілей в 2002 році святкував з ОСОБА_19, не заперечила факт проживання ОСОБА_19 до березня 2001 році в квартирі ОСОБА_4 АДРЕСА_1. Наявність у ОСОБА_1 проектних документів на спірний будинок в с. Шкарівка, укладені декілька договорів в період до 2001 року щодо спірного будинку, особисті записи ОСОБА_4 щодо витрат на будівництво, та проживання ОСОБА_1 в одній із квартир ОСОБА_4, не можуть бути безперечними доказами сталих сімейних відносин між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 в період з 1999 року по квітень 2001 року.

Отже, аналізуючи наведені вище докази, суд вважає, що не підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім’єю без шлюбу з січня 1999 року. Відсутні належні та безперечні докази того, що в період з січня 1999 року по квітень 2001 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 жили в одному помешканні, разом вели спільно господарство, мали спільний бюджет, тобто, були пов'язані спільним побутом і мали усталені сімейні відносини. Дійсно, між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 мали місце добрі відносини, але відсутні докази, що ці відносини з 1999 року були усталені, тобто такі, що притаманні подружжю.

Також, судом було встановлено, і ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердила, що на час її знайомства з ОСОБА_4, у нього була вже земельна ділянка для будівництва в с. Шкарівка по вул. Садовій №32, де був зведений і вкритий дахом будинок, встановлені вікна, зведені господарські будівлі біля будинку, а отже, відсутні підстави вважати вказане новоствореним майном в період спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4

Таким чином, є безпідставною і необґрунтованою вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частину об’єкту незавершеного будівництва – будівельних матеріалів, конструктивних елементів і обладнання будинку №32 по вул.Садовій в с. Шкарівка. Посилання, при цьому, на висновок будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи за № 01-2018\1 від 24.02.2018 р. суд оцінює критично, оскільки даний висновок не можна вважати об’єктивним та належним доказом по даній справі. Висновок цієї експертизи, як роз’яснив в судовому засіданні експерт, базується виключно на поясненнях замовника ОСОБА_1, натурному обстеженні будинку, та декількох документальних матеріалах про підведення комунікацій в будинок №32 по вул.Садовій в с. Шкарівка.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) до фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.

Підстави набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва встановлено ст.331 ЦК України.

Так, згідно положень цієї статті, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному звязку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як обєкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до рекомендацій викладених в п. 3.1, п.3.2. ОСОБА_30 спеціалізованого суду країни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»,

норми ст. 392 ЦК не застосовуються щодо вимог про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва (ч. 3 ст. 376 ЦК), оскільки особа не є власником, а лише заявляє вимогу про встановлення права власності на об'єкт самочинного будівництва.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК об'єкт нерухомості належить до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов:

- земельна ділянка не відведена для цієї мети;

- відсутній належний дозвіл на будівництво;

- відсутній належним чином затверджений проект;

- при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

У разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з'ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).

За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним, а є незавершеним.

Пунктом 8 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 встановлено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки входять до складу спадщини. Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель інспекцією архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням.

Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе.

В даному випадку, суд звертає увагу, що будівництво будинку №32 по вул. Садовій в с. Шкарівка відбулося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 11.09.2001 року №84 узаконено розпочате будівництво в с. Шкарівка , по вул. Садовій ,32 , будівництво житлового будинку розміром 11.5 х 11.4 кв.м, з верандою 4.05x2.85 , 3.90x30, тамбуром 2.36x1.70 житловою площею 120 м.кв., загальною площею 220.2 кв.м. та хліва-літньої кухні, погреба розміром 9.60x5.20 без порушення архітектурно-планувальних вимог та будівельних норм, але після закінчення цього будівництва житловий будинок було не здано в експлуатацію, тому до спадкоємців може перейти право забудовників на оформлення зазначеного будинку у встановленому законом порядку, а сам будинок слід вважати до здачі його в експлуатацію незавершеним будівництвом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2, суд відмовляє в позові, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_2 стверджує, що спадкуванню після смерті її батька ОСОБА_4 підлягає, лише, 1\2 частина спірного будинку в с. Шкарівка, а інша 1\2 частина цього будинку належала її матері ОСОБА_6 і ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті своєї матері. Однак, така позиція не узгоджується з наданими суду доказами та самими позовними вимогами. Матеріали спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_6 не містять жодних даних щодо спадкування будинку в с. Шкарівка, та, крім того, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 були ОСОБА_2 і ОСОБА_4, тобто, відсутні будь-які дані, що ОСОБА_2 одноособово успадкувала частину будинку після смерті свої матері.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2Ф вказує, що прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 і до складу спадщини входить будинок №32 по вул. Садова в с. Шкарівка. Суд при вирішенні даного питання мав би застосовувати норми ЦК України /в редакції 1963 року/, оскільки спадщина відкрилася в 1996 році і була прийнята спадкоємцем до набрання чинності новим ЦК України, тобто, до 01.01.2004 року. Але ОСОБА_2 не ставить вимогу про визнання права власності в порядку спадкування за законом на майно померлої матері ОСОБА_6 та в, даному випадку, наявне її право на спадкування не є тотожним праву власності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи (ст.13 ЦПК України).

Отже, є необґрунтованою позиція ОСОБА_2 щодо вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_4 на 3\8 частини будинку №32 по вул. Садовій в с. Шкарівка, вважаючи, що ОСОБА_2 набула вже майнове право в порядку спадкування на 1\2 частину незавершеного будівництвом спірного будинку після смерті своєї матері.

Також, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\4 частину об’єкту незавершеного будівництва - будівельних матеріалів, конструктивних елементів і обладнання, які були використані в процесі будівництва вказаного житлового будинку є необґрунтованою, так як визнання ОСОБА_3 первісного позову своєї матері ОСОБА_1, спростовує його ж позицію щодо визначення частки у 1\4 частину, оскільки якщо спадкуванню після смерті ОСОБА_4 підлягає 1\2 частина незавершеного будівництва, то частка ОСОБА_3 у відповідності до ст.1241 ЦК України становитиме 3 \16 частин, а не 1\4 частина.

Крім того, як було встановлено судом, що в період з дня народження ОСОБА_3, тобто з 2001 року, дійсно, домоволодіння №32 по вул. Садовій в с. Шкарівка Білоцерківського району значно покращувалося, велися оздоблювальні роботи, проводилися сучасні ремонти, вмонтовувалися побутові прилади, замінювалися старі матеріали на нові (вікна двері), але зазначене не спростовує час початку будівництва цього будинку і господарських споруд - 1992рік, в період шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_6, тобто певний відсоток готовності будівництва мав місце станом на час смерті ОСОБА_6 в 1996 році, а отже, є безпідставним твердження, що спірний будинок є новоствореним майном, лише, спадкодавця ОСОБА_4, а тому вимоги про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва - будівельних матеріалів, конструктивних елементів і обладнання, які були використані в процесі будівництва вказаного житлового будинку не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість сприяв врегулюванню даного спору, роз’яснював права, обов’язки та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, однак позивачами не було обґрунтовано їх позиції, позивачі скористалися своїм правом на судовий захист, однак їх позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 182, 328, 331, 1216, 1217, 1218, 1233,1241,1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд ,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Федоровіни, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу та про визнання права власності на майно – відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Шкарівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на майно – відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права влансстті на майно – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено не пізніше 22.11.2018 року.

СуддяОСОБА_31