Рішення № 78084688, 21.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2018 року м. Ужгород№ 807/688/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Копосович Е.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2

відповідача: Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області , представник - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, яким просить:

1.Відкрити провадження по справі та поновити строки звернення до суду.

2.Визнати бездіяльність Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Код ЄДРПОУ 40384233) протиправною по не врахуванню стажу роботи з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року в Архангельській області в місті Сєвєродвінськ, що віднесено до району Крайньої Півночі.

3. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Код ЄДРПОУ 40384233) врахувати та здійснити перерахунок з урахуванням пільгового стажу роботи в Архангельській області в місті Сєвєродвінськ з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року як трудового стажу в районі Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за два роки.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що пенсійний стаж позивача становить понад 60-т років, з яких працювала «в районі Крайньої Півночі», зокрема в такий період: з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року, а саме в Архангельській області. Однак, Відповідач не нараховує до пенсій позивача її стаж роботи в Архангельській області в місті Сєвєродвінськ, яке віднесено до районів Крайньої Півночі згідно Постанови №12 від 03.01.1983 р. "Про внесення змін та доповнень в перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджених постановою Ради Міністрів СССР від 10.11.1967 року № 1029.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскільки, згідно прохальної частини позовної заяви спірним періодом є не врахування пільгового стажу роботи з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року в Архангельській області в місті Сєвєродвінськ, що віднесено до району Крайньої Півночі та зобов'язання здійснити перерахунок з урахуванням пільгового стажу роботи в Архангельській області в місті Сєвєродвінськ з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року як трудового стажу в районі Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за два роки, то й позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки кожен рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зараховується за два роки роботи при розрахунку стажу, що дає право на отримання пенсії по віку, по інвалідності і за вислугу років робітникам до 01.03.1960 року. Позивачеві пенсію призначено відповідно до Тимчасової Угоди, як такій, що пропрацювала в районах Крайньої Півночі з 04.10.1967 року по 24.06.1983 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовано за період її роботи з 26.10.1967 року по 12.12.1973 року, так як, за вказаний період позивачем було укладено та надано строковий трудовий договір. Що стосується інших років, зазначає, що, позивач не надав Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійному фонду України доказів укладення нею трудових договорів про роботу в цих районах. Відповідач дійшов висновку про те, що надані позивачем документі дозволяють застосовувати до вказаного стажу роботи положення п. «д» ч.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», відповідно до яких такий стаж зараховується в пільговому обчисленні пенсії лише за наявності укладеного строкового трудового договору про роботу в цих районах.

09 серпня 2018 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому вона заперечує проти доводів відповідача з підстав наведених вище.

20 серпня 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача , відповідно до яких зазначає, що відповідач , посилаючись на те, що Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. передбачалося пенсія та врахування коефіцієнту за роботу в районах Крайньої Півночі при укладених трудових угод, не надав доказів того, що відмовляв позивачу у призначенні пенсії по врахуванню стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі, де позивач працювала на постійній основі . Відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та її представник уточнили позовні вимоги, зауваживши що просять здійснити перерахунок з урахуванням пільгового стажу роботи в Архангельській області в місті Сєвєродвінськ з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року як трудового стажу в районі Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи не за два роки, а за півтора роки. Позивач вказала, що на Крайній Півночі не з усіма працівниками тоді укладали трудові договори, і що вона приїхала туди до чоловіка, оскільки він був направлений туди як військовий.

2. Обставини , встановлені судом.

Судом встановлено, що Позивачеві пенсію призначено відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року, як такій, що пропрацювала в районах Крайньої Півночі з 04.10.1967 року по 24.06.1983 року, що стверджується трудовою книжкою ( а.с.13-15).

Пільгове обчислення страхового стажу застосовано за період її роботи з 26.10.1967 року по 12.12.1973 року, так як за вказаний період позивачем було укладено та надано строковий трудовий договір (а.с.28-29).

Що стосується інших років, то, як вбачається з матеріалів пенсійної справи, яка оглядалася та вивчалася в судовому засіданні, позивач не надав Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійному фонду України доказів укладення нею трудових договорів про роботу в цих районах.

З метою отримання інформації щодо зарахування відповідачем при призначенні пенсії позивачу періоду роботи з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року, 14.05.2018 року адвокат позивача звернулася з адвокатським запитом до Відповідача про надання інформації щодо обчислення стажу роботи при призначенні пенсії та на момент звернення із запитом з врахуванням періоду роботи з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року в районі Крайньої Півночі та надання роз'яснення складової розміру нарахованої пенсії позивачу з посиланням на коефіцієнт та нормативну базу.( а.с.17).

Листом Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про надання відповіді від 18.05.2018 року на адвокатський запит № 5266/09 позивачу стало відомо, що Відповідач не нараховує до пенсій позивача її стаж роботи в Архангельській області в місті Сєвєродвінськ, яке віднесено до районів Крайньої Півночі згідно Постанови №12 від 03.01.1983 р. "Про внесення змін та доповнень в перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджених постановою Ради Міністрів СССР від 10.11.1967 року № 1029. ( а.с. 18).

З відповіді на адвокатський запит вбачається, що з стажу роботи позивача з 15.06.1967 року по 24.06.1983 року, зараховано виключно з 26.10.1967року по 12.12.1973 рік, які підтверджуються трудовою книжкою позивача. ( а.с.11-16).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 4 цієї Угоди встановлено, що при обчисленні пенсії або частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно її законодавства.

Так, пунктом 5 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. (Пункт 5 розділу XV в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006).

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, встановлено:

1) Указами Президії Верховної Ради СРСР

"Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі" від 01.08.1945,

"Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960,

"Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967,

2) Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967.

Пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (надалі, також - Указ від 10.02.1960) передбачено працівникам, яких переводять, направляють або запрошують на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах на термін п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові пільги.

Підпунктом "д" цього ж пункту Указу до таких пільг віднесено зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і за інвалідністю.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28.

Пільги, передбачені пунктом 5 вищевказаного Указу, зокрема, щодо пільгового обчислення стажу,надавалися при умові укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах, що відповідає абзацу 2 пункту 2 Інструкції.

Таким чином, на працівників, які працювали у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені пунктом 5 Указу від 10.02.1960, зокрема, зарахування одного року роботи у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, лише за наявності укладених строкових трудових договорів про роботу в цих районах.

Судом встановлено , що позивачку не було ні запрошено, ні переведено, ні направлено до району Крайньої Півночі. Згідно пояснень позивачки, вона перебувала на Крайній Півночі як жінка військовослужбовця, якого було туди направлено по службі, і працюючи там , вона не була позбавлена пільг для осіб, які працюють на Крайній Півночі, зокрема в оплаті праці.

Враховуючи те, що підпунктом "д" пункту 5 Указу від 10.02.1960 передбачено зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи, виключно за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах на термін п'ять років, а також те, що у трудовій книжці не вказано жодних відомостей про укладені строкові трудові договори, а також, жодної інформації щодо можливості укладення останніх, на переконання суду, твердження позивача про неправомірність висновків відповідача щодо відсутності правових підстав для пільгового обчислення стажу роботи є помилковими.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії по врахуванню стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Під час судового розгляду не встановлено обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем та його представником не надано суду належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та про необхідність відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАСУ, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст виготовлено та підписано 26 листопада 2018 року.