Ухвала суду № 78082095, 22.11.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"22" листопада 2018 р. Справа № 926/1802-б/15

За заявою колективного підприємства "Октан", смт. Заболотів Івано-Франківської області

до малого приватного підприємства "Яніс", м. Чернівці

про порушення справи про банкрутство

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання - Гаврилюк І.С.

За участю представників:

АТ КБ "Приватбанк" - Бацей Т.М., дов. № 8502-К-О від 30.12.2106 р.

Ліквідатор - Бігун Р.Д.

СУТЬ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.01.2016 р. за заявою колективного підприємства "Октан", смт. Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області, порушено провадження у справі про банкрутство малого приватного підприємства "Яніс", м. Чернівці, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником призначено арбітражного керуючого Бігуна Р.Д.

Оголошення про порушення справи про банкрутство МПП "Яніс" оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України 13.01.2016 р., № публікації 27204.

Постановою від 26.05.2016 р. МПП "Яніс", серед іншого, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено розпорядника майна Бігуна Р.Д.

Оголошення про визнання МПП "Яніс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України 27.05.2016 р. № публікації 31957.

Ухвалою від 22.06.2017 р. строк ліквідаційної процедури продовжено на 6 місяців до 22 грудня 2017 року.

Ухвалою від 16.11.2017 р. здійснено заміну ініціюючого кредитора Колективного підприємства "Октан" його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "Милятинське".

Ухвалою від 11.01.2018 р. строк ліквідаційної процедури продовжено на 6 місяців - до 22 червня 2018 року, ухвалено арбітражному керуючому Бігуну Р.Д. продовжити виконання обов'язків ліквідатора МПП "Яніс", подавати суду щомісячні звіти про проведену роботу та по закінченні строку ліквідаційної процедури подати остаточні звіти з підтверджуючими документами.

Ухвалою від 09.08.2018 р. строк ліквідаційної процедури продовжено до 22.12.2018 р., ухвалено арбітражному керуючому Бігуну Р.Д. продовжити виконання обов'язків ліквідатора МПП "Яніс", подавати суду щомісячні звіти про проведену роботу та по закінченні строку ліквідаційної процедури подати остаточні звіти з підтверджуючими документами.

Ухвалою від 22.10.2018 р. до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2018 р. призначено заяву ліквідатора Бігуна Р.Д. про винесення окремої ухвали про зобов'язання АТ КБ "Приватбанк" повернути стягнуті банком кошти на рахунок МПП "Яніс" за участю ліквідатора і представника АТ КБ "Приватбанк", ліквідатора Бігуна Р.Д. зобов'язано надати додаткові документи, АТ КБ "Приватбанк" зобов'язано надати відзив на заяву ліквідатора.

У заяві від 15.10.2018 р. № 084 ліквідатор Бігун Р.Д. зазначає, що 09.07.2018 р. у порушення норми ч. 4, 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та положень цього Закону про черговість задоволення вимог кредиторів працівниками АТ КБ "Приватбанк" було самостійно списано з рахунку МПП "Яніс" кошти в сумі 158771,87 грн. при тому, що вимоги банку І черги, які забезпечені заставою, станом на 03.07.2018 р. задоволені в повному обсязі у сумі 1000562,00 грн. У зв'язку з цим з посиланням на ст. 90 ГПК України ліквідатор просить суд винести окрему ухвалу, якою зобов'язати АТ КБ "Приватбанк" повернути стягнуті банком кошти в сумі 158771,87 грн. на рахунок МПП "Яніс" № 26000051601409 в АТ КБ "Приватбанк" та не допускати таких дій у майбутньому (т.с. 4, а.с. 179-180).

До початку судового засідання 22.11.2018 р. від АТ КБ "Приватбанк" надійшли письмові пояснення з додатками, від ліквідатора Бігуна Р.Д. - додаткові документи і поточний звіт ліквідатора.

У письмових поясненнях від 20.11.2018 р. АТ КБ "Приватбанк" зазначило, що майно, яке є предметом забезпечення, не включається до ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує, тому банк списав з рахунку банкрута кошти в сумі 158771,87 грн., які надійшли від реалізації заставного майна і не були перераховані банку ліквідатором. При цьому АТ КБ "Приватбанк" у письмових поясненнях посилається на правову позицію Верховного Суду про те, що оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення, а виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням, з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору.

Ліквідатор Бігун Р.Д. у судовому засіданні 22.11.2018 р. пояснив, що після реалізації на аукціоні заставного майна, яким забезпечено вимоги АТ КБ "Приватбанк", ним було позачергово задоволено віднесені до І черги вимог забезпечені вимоги банку, залишок коштів перебував на ліквідаційному рахунку і мав використовуватися для цілей ліквідаційної процедури і розрахунків з кредиторами в порядку черговості. Однак АТ КБ "Приватбанк" самостійно списав решту коштів від реалізації заставного майна на задоволення своїх вимог, що включені до четвертої черги, чим порушив і норми закону про порядок здійснення розрахунків у ліквідаційній процедурі банкрута, і черговість задоволення вимог кредиторів, просив зобов'язати банк повернути на ліквідаційний рахунок незаконно списані кошти.

Представник АТ КБ "Приватбанк" у судовому засіданні 22.11.2018 р. вимоги ліквідатора відхилив, пояснив, що оскільки заставне майно не включається до ліквідаційної маси і використовується виключно на задоволення вимог кредитора, що забезпечені таким майном, а ліквідатор Бігун Р.Д. направив на задоволення забезпечених іпотекою вимог банку лише частину коштів від реалізації іпотечного майна, останній самостійно списав з рахунку банкрута решту коштів у порядку, який передбачено кредитним договором з МПП "Яніс", після чого звертався до ліквідатора з проханням зарахувати ці кошти в погашення вимог 4 черги, однак безрезультатно.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши заяву ліквідатора, письмові пояснення АТ КБ "Приватбанк", матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Ухвалою попереднього засідання від 11.03.2016 р., серед іншого, визнано грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до МПП "Яніс" на суму 5842073,83 грн., у тому числі 1000562,00 грн. окремо як забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника, 2756,00 грн. судового збору (І черга), 3074047,98 грн. основного боргу (4-та черга), 1764707,85 грн. пені (6-та черга).

Зазначені вимоги виникли з укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" і МПП "Яніс" кредитного договору № 31 від 02.08.2006 року, зобов'язання за яким забезпечені згідно з договором іпотеки № 31 від 05.12.2006 р. іпотекою нерухомого майна позичальника МПП "Яніс" - нежитловими будівлями, що знаходяться в місті Чернівцях по вул. Миколаївській, під № 36-А, загальною площею 455,70 кв.м і складаються з цегляного адмін.-виробничого приміщення загальною площею 409,7 кв.м (літ. А на плані) та цегляного виробничого приміщення-гаражу загальною площею 46,00 кв.м (літ. Б на плані). Вартість предмета іпотеки за згодою сторін визначено в сумі 1000562,31 грн. (п. 12 договору іпотеки, т.с. 1, а.с. 192-197).

Ухвалою 20.09.2016 р. визнано поточні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до банкрута МПП "Яніс" на суму 211270,36 грн. процентів четвертої черги задоволення.

На аукціоні з продажу майна підприємства-банкрута 11.06.2018 р., що проводився Товарною біржею "Захід Контракт" та за результатами якого складено протокол № 11/06/2018, було реалізоване майно МПП "Яніс", яке перебуває в іпотеці АТ КБ "Приватбанк" - нежитлові будівлі за адресою м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36а (адміністративно-виробниче приміщення, виробниче приміщення-гараж) за ціною 1284473,17 грн. (т.с. 4, а.с. 225, 226).

Платіжним дорученням № 46 від 02.07.2018 р. отримані від продажу іпотечного майна кошти в сумі 1189030,75 грн. (за виключенням коштів винагороди біржі) були перераховані ТБ "Захід Контракт" на ліквідаційний рахунок МПП "Яніс" № 26000051601409 в Чернівецькій філії АТ КБ "Приватбанк (т.с. 4, а.с. 223).

Як зазначив ліквідатор Бігун Р.Д., і це визнається кредитором АТ КБ "Приватбанк", станом на 03.07.2018 р. ліквідатором в рахунок задоволення забезпечених іпотекою вимог перераховано АТ КБ "Приватбанк" кошти в розмірі 1000562,00 грн. згідно затвердженого судом реєстру вимог кредиторів. Платіжного доручення на підтвердження здійснення даної операції ліквідатор не надав, однак цей факт визнають обидві сторони, тому він не потребує окремого доказування (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Меморіальним ордером № 3 від 09.07.2018 р. АТ КБ "Приватбанк" списало з рахунку МПП "Яніс" № 26000051601409 в АТ КБ "Приватбанк" кошти в розмірі 158771,87 грн. з призначенням платежу "погашение задолжености по дог. 31 от 02-08-2006, хд 19554632", а 20.07.2018 р. звернулося до ліквідатора Бігуна Р.Д. з листом, в якому просило у зв'язку з помилковим списанням коштів у розмірі 158771,87 грн. зарахувати їх у рахунок погашення вимог банку четвертої черги (т.с. 4, а.с. 224, 228).

Вирішуючи заяву ліквідатора Бігуна Р.Д. по суті, суд застосовує наступне законодавство.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За частинами другою, шостою, восьмою статті 23 Закону забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань (зокрема, статей 572, 575,589 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку").

Так, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку":

іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов''язання чи умов іпотечного договору.

У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абзац п'ятий статті 28 Закону України "Про заставу", абзац третій частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку").

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов'язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.

Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог Закону про банкрутство іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.

За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (частина дев'ята статті 45 Законупро банкрутство).

Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов'язання боржника за основним зобов'язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 902/492/17 (провадження № 12-52гс18), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в ухваленій раніше постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 3-1591гс16 (№ 918/169/16), оскільки господарські суди при вирішенні питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та включення їх окремо до реєстру повинні застосовувати статтю 19 Закону України "Про заставу" та статтю 7 Закону України "Про іпотеку" і встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором.

Отже, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, а також положення ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство про те, що майно банкрута, яке є предметом забезпечення, не включається до ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує, суд доходить висновку, що всі кошти, які надійшли від реалізації переданого в іпотеку АТ КБ "Приватбанк" нерухомого майна МПП "Яніс", яке забезпечує зобов'язання банкрута за кредитним договором № 31 від 02.08.2006 року (нерухоме майно по вул. Миколаївській, 36а у м. Чернівці), повинні бути спрямовані на задоволення вимог АТ КБ "Приватбанк" як таких, що забезпечені іпотекою майна банкрута.

При цьому, той факт, що до забезпечених вимог згідно з реєстром вимог кредиторів включено вимоги банку на суму договірної вартості іпотечного майна (1000562,00 грн.), не позбавляє АТ КБ "Приватбанк" права на задоволення за рахунок коштів від реалізації іпотечного майна і тих його вимог, які віднесені до четвертої черги, у разі якщо ціна реалізації майна вища від його вартості, визначеної в договорі іпотеки.

Суд бере до уваги, що в листах б/н від 20.07.2018 р. та від 08.10.2018 р. АТ КБ "Приватбанк" зверталося до ліквідатора Бігуна Р.Д. з проханням зарахувати списані банком кошти в розмірі 158771,87 грн., чого ліквідатор не зробив, на думку суду, - безпідставно.

Щодо самостійного списання банком коштів у розмірі 158771,87 грн. з ліквідаційного рахунку банкрута, суд зазначає, що такі дії АТ КБ "Приватбанк" не відповідають нормам Закону про банкрутство.

Так, у відповідності до абзацу 10 ч. 1 статті 38 Закону про банкрутство виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом, а за змістом частин 5, 7, 8 статті 41 Закону розрахунки з кредиторами проводяться ліквідатором з єдиного основного рахунку банкрута у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Однак, по факту, кошти в розмірі 158771,87 грн. від реалізації іпотечного майна, які банк самостійно списав з рахунку МПП "Яніс", в силу наведених вище положень чинного законодавства та з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 902/492/17 не могли бути використані на задоволення вимог інших кредиторів чи для фінансування витрат ліквідаційної процедури, а підлягали перерахуванню ліквідатором саме цьому кредиторові -АТ КБ "Приватбанк".

З огляду на вказане суд не вбачає в діях банку порушення прав інших кредиторів та доходить до висновку про недоцільність зобов'язання АТ КБ "Приватбанк" повернути спірні кошти на рахунок МПП "Яніс", після чого ліквідатор мав би їх знову перерахувати цьому ж банку.

Відповідно до статті 246 ГПК України (аналогічна статті 90 ГПК України в редакції до 15.12.2017 р., на підставі якої подано заяву ліквідатора Бігуна Р.Д. про винесення окремої ухвали), суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того чи є вони учасниками судового процесу.

Заява ліквідатора про зобов'язання банку повернути кошти та не допускати подібних дій у майбутньому за своїм правовою природою є матеріально-правовою вимогою до учасника провадження у справі про банкрутство, отже, носить характер спору і не може бути вирішена по суті шляхом винесення окремої ухвали.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора Бігуна Р.Д. в цілому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 40, ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 3, ч. 6 ст. 12, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Бігуна Р.Д. про винесення окремої ухвали про зобов'язання АТ КБ "Приватбанк" повернути на рахунок МПП "Яніс" кошти в розмірі 158771,87 грн. та не допускати таких дій у майбутньому.

Порядок оскарження

Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі.

У судовому засіданні 22.11.2018 р. оголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

Повний текст підписано 22.11.2018 р.

Суддя Т.І. Ковальчук