Ухвала суду № 78081512, 26.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.11.2018

Справа № 910/23537/16

За заявою Державної судової адміністрації України

про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу суду від 12.04.2018 р. до виконання

у справі №910/23537/16

За позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в

інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"

про стягнення на суму 6 454 596, 96 грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"

до Міністерства оборони України

про стягнення на суму 24 761 220, 00 грн.

Суддя Мандичев Д.В.

при секретареві судового засідання Радецькій Ю.О.

Представники сторін: не з’явилися

Обставини справи:

До Господарського суду м. Києва звернулася Державна судова адміністрація України із заявою про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу суду від 12.04.2018 до виконання у справі №910/23537/16.

26.11.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» надійшла заява про відвід судді Мандичева Д.В. від розгляду справи №910/23537/16.

У судове засідання 26.11.2018 представники сторін не з’явилися.

Подана заява про відвід судді мотивована наявністю сумнівів щодо об’єктивності та неупередженості судді Мандичева Д.В. при вирішенні господарських спорів за участю Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» та Міністерства оборони України.

На думку ДП «Львівський бронетанковий завод» упередженість судді Мандичева Д.В. полягає у наступному.

11.07.2018 Господарським судом м. Києва (суддя – Д.В. Мандичев) у справі №910/2874/18 прийнято рішення, яким позов Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом на виконання робіт за державним оборонним замовленням від 30.12.201 №342/3/5/16/101 задоволено частково.

Зокрема, згідно зазначеного рішення стягнуто з ДП «Львівський бронетанковий завод» вського 3 788 254,45 грн., в тому числі – пеню в розмірі 1 838 675,95 грн. та штраф у розмірі 1 949 578,50 грн.

Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» було подано апеляційну скаргу на вказане рішення Господарського суду м. Києва.

25.09.2018 Київський апеляційним господарським судом прийнято ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі №910/2874/18 і призначено справу до апеляційного розгляду.

20.08.2018 в порушення вимог статей 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, як зазначає заявник, суддя Д.В. Мандичев у справі №910/2874/18 видав наказ про примусове виконання рішення. В преамбулі наказу вказано, що він виданий «на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2018, яке набрало законної сили 06.08.2018», що не відповідає дійсності.

Позивач у справі №910/2874/18, Міністерство оборони України, пред’явив наказ, виданий Господарським судом м. Києва в порушення вимог статей 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, до виконання виконавчій службі.

24.09.2018 Сихівський відділом ДВС м. Львова Головного управління юстиції у Львівській області прийнято постанови про відкриття виконавчого провадженні ВП №57272015 та постанову про стягнення з ДП «Львівський бронетанковий завод» виконавчого збору.

Наведені обставини щодо безпідставної, на думку заявника, видачі 20.08.2018 суддею Господарського суду м. Києва Мандичевим Д.В. наказу у справі №910/2874/18 по рішенню, яке не набрало законної сили, викликають сумніви у його неупередженості та об’єктивності.

Дослідивши заяву про відвід судді Мандичева Д.В. від розгляду справи №910/23537/16 та доводи на яких вона ґрунтується, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Таким чином, зважаючи на положення вищенаведеного п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, перелік закріплених у вказаній статті підстав для відводу судді не є вичерпним.

З аналізу процесуального законодавства слідує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Разом з тим, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стосовно порушення суддею ст. ст. 326, 327 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу.

Ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Доводи заявника повністю спростовуються нормами Господарського процесуального кодексу України, більше того, суд мав право видати наказ ще 06.08.2018 року, коли рішення Господарського суду м. Києва по справі №910/2874/18 набрало законної сили.

У суду виникає сумнів стосовно добросовісності ДП «Львівський бронетанковий завод», адже зі змісту заяви про відвід судді Мандичева Д.В. можна зробити висновок, що заявник виставляє факт пропущення ним строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2018 як порушення суддею Мандичевим Д.В. ст. ст. 326, 327 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зазначає, що, по-перше, відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, по-друге, заявником в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу на підтвердження упередженості та необ’єктивності судді Мандичева Д.В. при розгляді даної справи.

З огляду на вищезазначене, за результатами розгляду заяви Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про відвід судді Мандичева Д.В., суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 35, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про відвід судді Мандичева Д.В. від розгляду справи №910/23537/16 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана та набирає законної сили 26.11.2018 та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Мандичев