Рішення № 78074549, 15.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 р. № 520/9111/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Шляхової О.М.,

при секретареві судового засідання - Молчановій О.М.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007081315 від 13 червня 2018 р., яким ФОП ОСОБА_3 було нараховано (збільшено) суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 56 665,00 грн., та нараховано штрафні санкції на суму 14165,25 грн. (загальна сума нарахованих зобов'язань зі сплати ПДВ та штрафних санкцій складає - 70831,25 грн.), як таке, що винесене із порушеннями вимог чинного законодавства України на підставі необґрунтованих та не підтверджених висновків вказаних у акті перевірки №1906/20-40-13-15-07/НОМЕР_2 від 14.05.2018р.; стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 708,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0007081315 від 13 червня 2018 р., винесене у зв'язку із помилковими судженнями суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягає на правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, в наданому відзиві на позов зазначає, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки від 14.05.2018 року №1906/20-40-13-15-07/НОМЕР_2, висновки якого стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 183-185).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті за згодою сторін на розгляд справи по суті, у судовому засіданні оголошено перерву для надання додаткових пояснень позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та наданих письмових поясненнях.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов зазначив, що доводи позовної заяви вважає безпідставними та помилковими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки під час проведення перевірки не був підтверджений факт проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3та ТОВ "Прем`єр Папір". На думку податкового органу рух активів від контрагента-постачальника до ФОП ОСОБА_3 в дійсності не відбувся. За таких обставин при декларуванні допущено порушення норм податкового законодавства: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ у сумі 56665,0 грн. в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Прем`єр Папір" за період квітень - по серпень 2016 р.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що на підставі пп. 21.1.4 п.20.1 ст.20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI, наказу ГУ ДФС Харківської області № 2156 від 29.03.2018 р. фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області Котенко Наталею Анатоліївною, проведена документальна позапланова перевірка самозайнятої особи ОСОБА_3 (далі - ФОП/СО ОСОБА_3.), р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2. з питань визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях за квітень - серпень 2016 року по взаємовідносинам ТОВ «Прем'єр Папір» (податковий номер 32932642), а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Як встановлено судом, підставою для призначення позапланової перевірки стало ненадання позивачем повної відповіді на попередній запит ГУ ДФС України в Харківській області від 14.12.2017 р., за вих. №4821/ФОП/20-40-13-13-14, отриманого ОСОБА_3 у грудні 2017 р.

На зазначений запит позивачем надана повна та вичерпна відповідь на всі питання, що були поставлені Відповідачем у запиті від 14.12.2017 р., за вих. № 4821/ФОП/20-40- 13-13-14, а також надані усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку та документи господарсько-договірного характеру, які посвідчували справжність та реальність здійснених господарських операцій.

Позивач зазначає, що ті ж самі документи були предметом проведеної перевірки. Жодних дій інших чи нових документів в ході перевірки з боку позивача фахівцю контролюючого органу - не надавались.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки 14.05.2018 р. складено Акт № 1906/20-40-13-15- 07/НОМЕР_2, в якому працівник ГУ ДФС України в Харківській області, що проводила перевірку господарської діяльності позивача, дійшла висновку про те, що в ході проведення перевірки представлених ФОП ОСОБА_3 первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Прем'єр Папір» (податковий номер 32932642) за квітень-серпень 2016 року, на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству - встановлена відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ФОП ОСОБА_3 у «Прем'єр Папір» (податковий номер 32932642) за квітень-серпень 2016 товарно-матеріальних цінностей (а.с. 147-158).

Висновками зазначеного акту зафіксовані порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за квітень - серпень 2016 року на загальну суму 56665,0 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки № 1906/20-40-13-15-07/НОМЕР_2 від 14.05.2018р., контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.06.2018 року за № 0007081315, яким СО ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56665,00 грн., та нараховано штрафні санкції на суму 14165,25 грн. (загальна сума нарахованих зобов'язань зі сплати ПДВ та штрафних санкцій складає - 70831,25 грн.).

Вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням від 27.08.2018 року №128.49/Б/99-99-11-02-01-14 ДФС України прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення через відсутність підстав для скасування попередніх висновків, зроблених посадовою особою ГУ ДФС України в Харківській області (ас. 141-145).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки про неправомірне декларування у перевіряємому періоді господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Прем'єр Папір". На думку податкового органу, задекларовані господарські операції із придбання товарів ФОП ОСОБА_3 у ТОВ «Прем'єр Папір» (податковий номер 32932642) не відбулися у дійсності. У вказаному акті було зроблено висновок про те, що рух активів від ТОВ «Прем'єр Папір» (податковий номер 32932642) до ФОП ОСОБА_3 в дійсності не відбувся, надані ФОН ОСОБА_3 первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Прем'єр Папір» (податковий номер 32932642). На думку податкового органу, фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено. Встановлені перевіркою дані і факти, на погляд перевіряючої особи контролюючого органу, доводять нереальність господарської операції, у зв'язку із чим податковий орган прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_3 здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товару і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Перевіривши відповідність закону цього мотиву владного суб'єкта суд встановив, що ФОП ОСОБА_3, здійснює господарську діяльність з виробництва поліграфічної продукції (пакування до лікарських препаратів та інструкції-вкладиші з правилами їх застосування). Для виробництва такої продукції підприємець здійснює систематичне придбання сировини, а саме: паперу, фарби, лаку, клею та інші ТМЦ, які необхідні для забезпечення поліграфічного виробництва. В якості його видів діяльності оголошено наступні КВЕДи: Код КВЕД 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону (основний); Код КВЕД 18.12 Друкування іншої продукції; Код КВЕД 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Переробка вказаної сировини в готову продукцію здійснюється на обладнанні, яке орендується ФОП ОСОБА_3 в приміщеннях, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Копії документів які посвідчую оренду обладнання та приміщень містяться в матеріалах справи (а.с. 123-129).

Судом встановлено, що готова продукція відвантажується контрагентам за їх пепереднім замовленням. Протягом періоду, який перевірявся, ФОП ОСОБА_3 здійснювала реалізацію виготовленої поліграфічної продукції на користь ТОВ "ХАРКІВСЬКЕ ФАРМАЦЕВТИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗДОРОВ'Я НАРОДУ" (код ЄДРПОУ 35587866).

З наданих до матеріалів справи копій первинних документів вбачається, що в межах вказаної господарської діяльності із виробництва поліграфічної продукції, ФОП ОСОБА_3, протягом періоду, який перевіряється - із квітня по серпень 2016 р. здійснювала реальні господарські операції з контрагентом ТОВ «Прем'єр Папір», пов'язані із закупівлею у вказаного підприємства паперу офсетного. Цей папір слугував сировиною для виробництва готової поліграфічної продукції у господарській діяльності позивача.

Позивач зазначає, що вибір конкретного різновиду товару, який закуповувався у ТОВ «Прем'єр Папір», залежав від внутрішніх господарських потреб ФОП ОСОБА_3 Рішення про придбання того або іншого виду сировини приймалось кожного разу окремо, за результатами аналізу цін на потрібну сировину, серед інших її постачальників, станом на кожен день роботи.

В подальшому після вибору оптимальної ціни та якості сировини, потрібної для здійснення господарської діяльності, приймалось рішення про закупівлю партії сировини (паперу офсетного) у того суб'єкта господарювання, який був готовий її поставити власними силами та власним коштом за адресою: АДРЕСА_2 - місцезнаходження потужностей для виробництва) та пропонував найнижчу ціну із врахуванням такого способу

Судом встановлено, що на підставі такого рішення, від контрагента отримувався рахунок-фактура, в якому зазначалось конкретна номенклатура та ціна того товару, який мав бути поставлений на адресу, вказану ФОП ОСОБА_3 За даним рахунком-фактурою проводилась оплата у безготівковому порядку через поточний рахунок, відкритий у банківський установі. Після проведення оплати замовлена партія сировини - паперу офсетного, доставлялася за рахунок та силами ТОВ «Прем'єр Папір», розвантажувалась працівниками ФОП ОСОБА_3 та відразу направлялась на виробництво конкретної партії поліграфічної продукції.

Представник позивача зазначає, що ФОП ОСОБА_3 не має фінансових можливостей на закупівлю зазначеної сировини про запас і замовляє її тільки тоді коли замовлення на виробництво конкретної партії поліграфічної продукції. Доставка замовленої сировини (паперу офсетного) здійснювалась автомобільним транспортом, найнятим ТОВ «Прем'єр Папір». Факт доставки її замовленої партії підтверджується товаротранспортним накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що окремого господарсько-правового договору на поставку паперу офсетного із ТОВ «Прем'єр Папір» ФОП ОСОБА_3 не укладала, оскільки замовлення сировини відбувались залежно від замовлень на виробництво полірафічної продукції і цін, які існували на ринку на аналогічну продукцію у інших постачальників. Крім того, у разі укладання такого договору, ФОП ОСОБА_3 була б зобов'язана закуповувати таку сировину в постійних обсягах.

Отже, з поставленої сировини (паперу офсетного) за допомогою наявного орендованого обладнання за догою штатних працівників ФОП ОСОБА_3 здійснювалось виробництво поліграфічної продукції, яка в подальшому поставлялась на адресу замовника, силами та транспортом таких замовників.

Факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнається сторонами, а тому судом окремо не досліджується.

Реальність здійснення всіх перелічених господарських операцій підтверджується наявними у ФОП ОСОБА_3 документами первинного бухгалтерського обліку, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи: рахунки-фактури на кожну замовлену партію сировини, видаткові накладні, якими засвідчується факт передачі такої сировини; видатковими товарними накладними, які засвідчують передачу виробленої готової продукції на користь контрагентів за перевіряємий період; товарно-транспортними накладними: 30.08.16 р.. № 0130082016. 01.08.16 р., № 0401082016. 12.07.16 р., №0512072016, 30.06.16 р., №0330062016, 16.06.16 р., № 0316062016. 01.06.16 р.. № 0501062016, 13.04.16р.. №0313042016.

На підтвердження оплати товару за вказаною господарською операцією позивачем надано до матеріалів справи копії банківських виписок по особовому рахунку позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надані позивачем первинні бухгалтерські документи підтверджують вчинення господарської операції та настання обставин, з якими закон пов'язує виникнення податкових зобов'язань та права виписки податкової накладної позивачем.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цього правочину, що підтверджується первинними документами.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виписок по рахунку судом встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у сторін правочину спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов`язаності цих осіб), податковим органом не доведено, як і не встановлено судом в порядку, визначеному ст. 9 КАС України. Отже, вказані документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оцінивши господарські операції позивача з ТОВ "Премєр Папір" за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що вони здійснювались між правоздатними та дієздатними юридичними особами, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Предметом зазначеної спільної діяльності позивача з його контрагентом є діяльність, яка узгоджується із видом господарської діяльності за КВЕД ФОП ОСОБА_3

Отже, данні відносини визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача фактів вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В судовому засіданні від 13.112018 р., на сторону позивача було покладено обов'язок надати додаткові пояснення з приводу наявності у найманих працівників позивача необхідного рівня кваліфікації щодо виконання господарських операцій із виробництва поліграфічної продукції.

Представником позивача 15.11.2018 року через канцелярію суду надані додаткові пояснення стосовно наявності у ФОП ОСОБА_3 найманих працівників. З наданих письмових пояснень вбачається, що у перевіреному періоді у позивача був штат найманих працівників у кількості 4 особи, з яких: 1) ОСОБА_5 - працювала на посаді приймальника на машинах та агрегатах; 2) ОСОБА_6 - працював на посаді машиніста машин та автоматів у поліграфічному виробництві; 3) ОСОБА_7 - працював на посаді друкаря офсетного плоского друкування; 4) ОСОБА_8 - працював на посаді машиніста машин та автоматів у поліграфічному виробництві.

Згідно з вимогами НАЦІОНАЛЬНОГО КЛАСИФІКАТОРУ УКРАЇНИ, КЛАСИФІКАТОР ПРОФЕСІЙ № ДК 003:2010, затвердженим Наказом Держспоживстандарту України, від 28.07.2010 № 327, такі посади як приймальник на машинах та агрегатах, машиніст машин та автоматів у поліграфічному виробництві, друкар офсетного плоского друкування, віднесені до розділу класифікатору № 8. РОБІТНИКИ З ОБСЛУГОВУВАННЯ, ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА КОНТРОЛЮВАННЯ ЗА РОБОТОЮ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ, СКЛАДАННЯ УСТАТКУВАННЯ ТА МАШИН. Згідно вимог цього ж класифікатору, сюди віднесені професії, які передбачають знання, необхідні для експлуатації та нагляду за роботою устаткування, машин, у тому числі високоавтоматизованих, а також для їх складання. Професійні завдання охоплюють розроблення корисних копалин, нагляд за їх видобутком, ведення робочого процесу та виробництво продукції на устаткуванні чи машинах, керування транспортними засобами, пересувними установками, складання виробів із деталей та вузлів. Ці професії вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентом іншого результату, ніж придбання товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарської операції, отримання економічної вигоди ФОП ОСОБА_3, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарської операції.

Також, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

За визначенням п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Системно проаналізувавши приписи наведених норм кодексу, суд доходить висновку, що для кваліфікації господарської операції як об'єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з'ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб'єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару.

У спірних правовідносинах контролюючий орган наведених правил не дотримався.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 90 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу про відсутність реальності господарських операцій з вказаним підприємством та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Суд критично ставиться до посилання податкового органу в акті перевірки на акти інших податкових інспекцій, які складені по результатам перевірок контрагента позивача та контрагента контрагента позивача, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України, передбачено право для будь-якого суб'єкта господарювання здійснювати господарські операції як укладаючи господарській договір у вигляді єдиного цілісного документу, так і укладати господарські договори у спрощеній письмовій формі, через обмін відповідними документами первинної бухгалтерської звітності та шляхом прийняття до виконання конкретного замовлення. Відповідно, господарські операції вчинені суб'єктом господарювання із складанням документів первинної бухгалтерської звітності є такими які породжують всі правові наслідки визначені положеннями чинного законодавства України та не є діями які порушують його положення і не можуть вважатись правопорушенням. В той же час, не дивлячись на гарантії, надані положеннями статті 181 Господарського кодексу України, працівники ГУ ДФС у Харківській області розцінили відсутність договору, складеного у вигляді єдиного цілісного документу як на підставу для застосування негативних правових і податкових наслідків у вигляді донарахування податків і зборів позивачу, що вказує на неправомірність та безпідставність висновків Акту перевірки № 1906/20-40-13-15-07/НОМЕР_2 від 14.05.2018 р. та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого на його підставі.

Аналогічна позиція співпадає із положеннями судової практики. Так, ВАСУ в своїй ухвалі від 20.09.2016 р. у справі № К/800/14757/15 вказав, що договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Крім того, суд звертає увагу, що при складанні Акту перевірки та винесенні на його підставі податкового повідомлення- рішення, яким донараховано позивачу податкові зобов'язання із податку на додану вартість, працівники ГУ ДФС України в Харківській області вказали на те, що даними бухгалтерського обліку позивача не підтверджено належним чином, внутрішніх господарських операцій із переміщення придбаної сировини.

Між тим, під час розгляду справи з'ясовано, що при проведенні перевірки та складанні Акту перевірки № 1906/20-40-13-15-07/НОМЕР_2 від 14.05.2018 р працівниками ГУ ДФС України в Харківській області досліджувались документи складені при проведенні внутрішніх господарських операцій щодо переміщення та використання сировини (паперу офсетного) придбаної ОСОБА_3, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини, що укладались між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд звертає увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ «Прем'єр Папір» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на податкову інформацію щодоТОВ «Прем'єр Папір», з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в силу закону, отримання контролюючим органом податкової інформації, у зв'язку із неможливістю проведення перевірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, при цьому перевірка не проводилась.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 13.06.2018 року за № 0007081315 підлягає скасуванню, а позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2; 61145, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46; код ЄДРПОУ №39599198) про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0007081315 від 13 червня 2018 р., винесене щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2; 61145, АДРЕСА_1) у розмірі 708,31 грн. (сімсот вісім гривень 31 копійка).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 листопада 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.