Рішення № 78074468, 23.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 листопада 2018 р. № 2040/7857/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бідонька А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимиру Миколайовичу суддівської винагороди за березень-серпень 2018 року включно, виходячи з посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік", в сумі 37230.00 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять три) гривні;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (61050, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 36, корпус 2) нарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) суддівську винагороду за березень-серпень 2018 року виходячи з посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік", в сумі 37230.00 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять три) гривні та провести їх виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 14.11.2007 року та по теперішній час він працює на посаді судді Балаклійського районного суду Харківської області, кваліфікаційне оцінювання, передбачене нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не завершено. Позивач вказав, що з січня 2018 року розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 37230,00 грн. з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, однак ТУ ДСА не проведено перерахунок і виплату суддівської винагороди з огляду на вказані розміри посадового окладу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслана учасникам справи та була отримана останніми, що підтверджується повідомленням пошти про вручення поштового відправлення.

Відповідач через канцелярію суду надав заперечення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволені позову, оскільки розмір суддівської винагороди позивачу розраховувався з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином відповідач вважає, що з 01 січня 2018 року суддівська винагорода суддів місцевих судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання у встановленому порядку, обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 16 000, 00 грн., а доплати обчислюються від такого розміру посадового окладу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 14.11.2007 року та по теперішній час працює на посаді судді Балаклійського районного суду Харківської області, інформації щодо проходження позивачем кваліфікаційного оцінюванні від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до суду не надходило, що підтверджується довідкою Балаклійського районного суду Харківської області від 14.09.2018 року № 02-37/11 (а.с. 22).

Згідно розрахункового листа за березень 2018 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду (16000, 00грн.) (а.с. 23).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пунктів 22, 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.

З матеріалів справи встановлено, що позивач кваліфікаційне оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді) не проходив, а тому за приписами зазначених норм, суддівська винагорода повинна йому нараховуватись відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ

Відповідно до с. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ , посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

За змістом зазначеної норми, її приписами визначено кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, разом з цим не встановлено розмір мінімальної заробітної плати, необхідний для його обчислення.

Отже, приписи ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ підлягають застосуванню в сукупності з нормою закону, якою законодавець встановлює розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить з 01 січня 3723 грн.

Між тим, пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів, при цьому, чітко встановив, що до внесення відповідних змін до законів України, для визначення посадових окладів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі № 818/975/17, а тому відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує її висновки щодо застосування норм права.

Отже, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата суддівської винагороди, відповідно до вимог чинного законодавства, повинна здійснюватись з розрахунку посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн.

Так, з матеріалів справи встановлено, що саме такий розрахунок суддівської винагороди здійснюється позивачу.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо порушення гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки вищезазначеним правовим врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше, що кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.04.2018 року по справі № 818/975/17.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивача, що наявна різниця у статусі між особами, що пройшли оцінювання та тими, що його не пройшли, з урахуванням відсутності їх вини у цьому, та її наслідки, які знаходять своє відображення у тому числі і в розмірі суддівської винагороди, є дискримінацією, оскільки метою проведення кваліфікаційного оцінювання є виявлення та заохочення суддів, які змогли підтвердити достатній рівень знань, відповідність займаній посаді та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя, а тому позивач не позбавлений права на отримання суддівської винагороди в розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та має можливість його реалізувати після проходження оцінювання та підтвердження своєї відповідності займаній посаді.

Доводи позивача щодо порушення статті 130 Конституції України, відповідно до якої розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, також є безпідставним, оскільки відповідно до приписів зазначеної статті саме розмір суддівської винагороди встановлений Законом «Про судоустрій і статус суддів», між тим цей розмір встановлений в обчисленні кількістю мінімальних заробітних плат, яка в свою чергу встановлюється іншим законом.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.