Рішення № 78074460, 23.11.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1901/18

23 листопада 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха Анатолія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха Анатолія Івановича, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10.09.2018 року ВП №56539674 в розмірі 160988,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха А.І. перебувало виконавче провадження ВП №56539674 по примусовому виконанню виконавчого листа №607/4351/13-ц, виданого 11.09.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області. У зв'язку з врегулюванням заборгованості між стягувачем та боржником, 10.09.2018 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Позивач вказує, що в даному випадку примусового виконання рішення не відбулось, а відтак, в порушення ч.2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" 10.09.2018 року приватним виконавцем безпідставно винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №56539674. За таких підстав, вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення). Недоліки позовної заяви усунено позивачем у строк і спосіб, встановлений судом.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 31.10.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільській області Мелихом А.І. подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.63-65). Заперечуючи проти позову, послався на безпідставність доводів позивача, просив відмовити у задоволенні в повному обсязі. Повідомив, що після проведення приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню виконавчого листа №607/4351/13-ц, виданого 11.09.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, 10.09.2018 року від стягувача надійшла заява про погашення боржником заборгованості. Оскільки сума заборгованості згідно виконавчого документа становила 1609888,15 грн., виконавцем 10.09.2018 року винесено постанову ВП №56539674 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню, а саме 160988,81 грн. За таких обставин, вважає спірну постанову правомірною, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідачем 22.11.2018 р., на підставі ч.3 ст.194 КАС України, заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності та додано додаткові письмові пояснення по справі.

Представником позивача 23.11.2018 р., на підставі ч.3 ст.194 КАС України, заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності та додано додаткові письмові докази по справі.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільській області Мелиха А.І. перебувало виконавче провадження ВП №56539674 по примусовому виконанню виконавчого листа №607/4351/13-ц, виданого 11.09.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1901/0607/71-154 від 04.06.2007 року станом на 10.11.2016 року у розмірі 1609888,15 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру №18, загальною площею - 95,5 кв.м., житловою площею - 35,5 кв.м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною 716856,00грн. (а.с.66).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2018 року ВП №56539674, зокрема, постановлено стягнути з боржника основну винагороду у розмірі 160988,81 грн. (а.с.67).

При примусовому виконанні ВП №56539674, приватний виконавець також прийняв постанову від 27.06.2018 року та постанову від 15.06.2018 року, якими описано та арештовано належну боржнику квартиру №18, загальною площею - 95,5 кв.м., житловою площею - 35,5 кв.м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 (а.с.68, 69-70). Вказаний об'єкт нерухомості згідно заявки приватного виконавця №607 від 05.07.2018 року передано на реалізацію арештованого майна (а.с.71-73).

Згідно листа ПАТ "Альфа Банк", у зв'язку з врегулюванням заборгованості між стягувачем та боржником, 10.09.2018 року приватного виконавця повідомлено, що ОСОБА_1 погасив заборгованість по вищевказаному виконавчому документі (а.с.74).

Приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільській області Мелихом А.І. 10.09.2018 року по ВП №56539674 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.76), а також постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 160988,81,00 грн. (а.с.75)

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про стягнення з боржника основної винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесеного на підставі них спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ ).

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону № 1404-VІІІ).

За приписами ч.5 ст.26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, згідно ч.7 ст.31 Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У відповідності до ч.3 ст.31 Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року N 643, визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

При цьому, згідно ч.4, 5 ст.31 Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження ВП №56539674 по примусовому виконанню виконавчого листа №607/4351/13-ц, виданого 11.09.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1901/0607/71-154 від 04.06.2007 року станом на 10.11.2016 року у розмірі 1609888,15 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру №18, загальною площею - 95,5 кв.м., житловою площею - 35,5 кв.м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною 716856,00 грн.

Разом з цим, судом з'ясовано, що у зв'язку з поданням стягувачем заяви про погашення ОСОБА_1 заборгованості, 10.09.2018 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404.

За імперативними правилами ч.3 ст.40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.4 ст.42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч.3 ст.45 Закону №1404).

Відповідно до п.21 розд.ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до наведеної законодавчої норми у постанові про закінчення виконавчого провадження, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тим самим законодавчі норми вказують, що основна винагорода приватного виконавця стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Як вже зазначалось, 10.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільській області Мелихом А.І. винесено постанову ВП №56539674 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 160988,81,00 грн., розрахована із суми боргу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.09.2018 року по ВП №56539674 винесено на підставі повідомлення стягувача про погашення позивачем заборгованості.

Як слідує з поданих представником позивача письмових доказів, врегулювання заборгованості між позивачем та стягувачем здійснено у відповідності до заяви від 28.08.2018 року про викуп ОСОБА_1 предмету іпотеки, що знаходиться в заставі по кредитному договору №1901/0607/71-154 від 04.06.2007 року за суму в розмірі 21000,00 доларів США, що підтверджується квитанцією №66260 від 28.08.2018 року.

Встановлені обставини свідчать, що 10.09.2018 року у ВП №56539674 виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", однак фактичного стягнення по виконавчому документу на повну суму заборгованості не відбулося. Належних доказів про фактичну суму стягнення за виконавчим документом відповідачем не представлено і суду.

Таким чином суд констатує, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач не встановив суму яка фактично була стягнута за виконавчим листом №607/4351/13-ц, виданого 11.09.2017 року Тернопільським міськрайонним судом, та без належних підстав вказав до стягнення основну суму винагороди приватного виконавця з загальної суми боргу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржене спірне рішення прийнято не на підставі, не у спосіб визначеному законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин для прийняття рішення, не пропорційно, що свідчить про його невідповідність критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України та обумовлює необхідність його скасування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (місцезнаходження: АДРЕСА_2, 46008, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича від 10 вересня 2018 р. ВП №56539674 про стягнення з боржника основної винагороди .

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (місцезнаходження: АДРЕСА_2, 46008, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1609,90 (одна тисяча шістсот дев'ять ) гривень 90 (девяносто) копійок, сплачений на підставі квитанції №0.0.1154007639.1 від 09.10.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.