Рішення № 78074344, 08.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р. Справа № 1840/2601/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника відповідача 1 - Задесенця О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №1840/2601/18 за позовом ОСОБА_2 до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Тростянецької районної державної адміністрації про стягнення соціальної допомоги, компенсації, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач звернувся до Тростянецького районного суду Сумської області з позовною заявою в якій просив скасувати постанову державного виконавця Конєва О.М. від 24.04.2015р.; стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн., поновити йому строк на оскарження постанови державного виконавця.

В подальшому, позивачем було подано до суду заяву про уточнення (зміну) позовних вимог в якій, окрім позовних вимог до Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби, позивач також заявив позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області. Так, в заяві про зміну позовних вимог , в частині вимог до пенсійного фонду позивач просив: стягнути з відповідача невиплачену соціальну допомогу йому, як дитині війни в сумі 27246 грн. 48 коп. за період з 01.01.2016р. по 30.06.2018р., невиплачену компенсацію частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 26240 грн. 93 коп. за період з 01.01.2006р. по 31.05.2018р. включно, а також моральну немайнову шкоду в розмірі 20000 грн. Крім цього, позивач просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області нарахувати та виплатити йому соціальну допомогу йому, як дитині війни у відповідності до постанови Тростянецького районного суду Сумської області від 28.04.2010р. по справі №2-а-48/2010, починаючи з 01.07.2018р. довічно.

Зважаючи на уточнення позивачем позовних вимог, відповідно до ухвали Тростянецького районного суду Сумської області від 19.06.2018р., було вирішено питання щодо роз'єднання позовних вимог. Вимоги позивача відносно Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області в частині стягнення невиплаченої соціальної допомоги дитині війни, а також щодо зобов'язання її нарахування, було виділено в окреме самостійне провадження. Справу направлено до Сумського окружного адміністративного суду.

11.07.2018р. справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2018р. (а.с.134, І том) було відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі про стягнення соціальної допомоги, компенсації, моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.

Зокрема, згідно заяви про зміну позовних вимог, яку позивачем було подано ще до Тростянецького районного суду Сумської області 13.06.2018р. (а.с.106-107, І том) позивач просив:

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі невиплачену соціальну допомогу дитині війни в сумі 27246 грн. 48 коп. за період з 01.01.2006р.

- стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 26240 грн. 93 коп. за період з 01.01.2006р. по 31.05.2018р.

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну немайнову шкоду в сумі 20000 грн.

- зобов'язати відповідача нараховувати і виплачувати позивачу ОСОБА_2 соціальну допомогу дитині війни у відповідності з постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 08 квітня 2010р. по справі №2а-48/2010 починаючи з 01.07.2018р. довічно.

Справу було призначено до розгляду на 07.08.2018р.

01.08.2018р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від Управління ПФУ в Тростянецькому районі Сумської області (а.с.140-142, І том) в якому відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки Управління жодним чином не порушує права Позивача і діє відповідно до вимог чинного законодавства. Так, в липні 2012р. на виконання постанови Тростянецького районного суду від 08.04.2010р. за № 2-а-48/2010 та ухвали Сумського апеляційного суду від 05.06.2012 року за №2-а-1890/10966/12, Позивачу здійснено перерахунок надбавка відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з підвищенням її на 20% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2009 року по 22.07.2011 року виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " в сумі 2992.73 грн. Рішення суду виконано в частині нарахування. Виплата коштів за рішеннями суду 01.11.2011 року не проводилась, так як відповідно до Закону України «Про Державний бюджет » та згідно з постановою КМУ від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету країни та бюджету Пенсійного фонду. Згідно Постанови КМУ від 3 вересня 2014 року №440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» органи державної виконавчої служби здійснюють проведення обліку та інвентаризації заборгованості за рішеннями судів та щоквартально передають судові рішення па підставі актів приймання - передавання до органів казначейства.

Таким чином, для виконання судового рішення, Позивачу було роз'яснено про необхідність звернутися в органи державної виконавчої служби та надати документи відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Крім цього, відповідач просив суд врахувати, що статус "діти війни" Позивачу присвоєно згідно Закону України від 18.11.2004 року № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни", який вступив в дію з 1 січня 2006 року. Ст. 6 вказаного Закону передбачено підвищення пенсій дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідно до ст.7 Закону №2195-ІУ ці виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету. Оскільки Урядом не було визначено Порядку підвищення пенсій дітям війни, у 2006 році вказане підвищення не було запроваджено. Законом України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" п.1. припинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р № 6-РП/2007 неконституційним . положення Закону України " Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст.6 Закону №2195 був відсутній, тому в управлінні Пенсійної фонду України не було підстав проводити такі виплати у 2007 році.

Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України " Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якого дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» виплату вказаного підвищення визначили у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року - 48.10 гри; з 1 липня 48.20 гри. та з 1 жовтня - 49,80 гривень. У розмірі 49,80 грн. підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось упродовж 2009, 2010 та 2011 років.

Пунктом 7 Законом України від 14.06.2011 № 3491 -VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України від 18.11.2004 №2195-УІ «Про соціальний захист дітей війни» повинні застосовуватись у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонд;. України на 2011 рік.

На виконання вищевказаного Закону, прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745, пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 49.80 гривень. Вказана постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року.

З 01.11.2011 надбавка дітям війни проводиться у відповідності до розмірів визначених Кабінетом Міністрів України (з 01.11.2011 по 31.12.2011 - 49,80 грн., з 01.01.2012 - в розмірі 7 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2014 - 66,43 грн).

Отже, відповідач зазначає, що надбавка як дитині війни Позивачу виплачується вірно та відповідно до норм чинного законодавства і діями Управління моральної немайнової шкоди Позивачу не завдано.

02.08.2018р. від позивача до сумського окружного адміністративного суду надійшла заява про зміну позовних вимог, яка датована 31.07.2018р. (а.с.149-151, І том), відповідно до якої позивач заявляє позовні вимоги вже до двох відповідачів 1) Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі, 2) Тростянецька районна Державна адміністрація.

Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просив:

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України Сумської області соціальну допомогу дитині війни в сумі 27610 грн. 55 коп. за період з 01.01.2006 по 31.07.2018,

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України Сумської області невиплачену компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 28496 грн. 10 коп. за період з 01.01.2006 по 30.06.2018 включно,

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України Сумської області моральну немайнову шкоду за завдані страждання за період з 01.01.2006 по даний час у розмірі 77760,00 грн.;

- визнати неправомірними та незаконними дії відповідачів УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області та Тростянецької райдержадміністрації;

- стягнути з Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області моральну немайнову шкоду за завдані страждання за період з 01.01.2006 по даний час у розмірі 77760,00 грн. (а.с.149-151 Т.1).

Водночас, 02.08.2018 позивачем до канцелярії суду подано заяву про доповнення до заяви про зміну позовних вимог, датовану 31.07.2018 (а.с.147, І том), в якій ОСОБА_2, окрім вищезазначених позовних вимог, також просить суд:

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області нараховувати і виплачувати позивачу соціальну допомогу дитини війни відповідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" 30% від прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність встановленого Державним бюджетом України або Законом України "Про прожитковий мінімум України" для осіб що втратили працездатність з 01.08.2018 довічно.

Ухвалою суду від 07.08.2018 по справі №1840/2601/18 (а.с.166-169, І том), у відповідності до ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області, Тростянецької райдержадміністрації про стягнення соціальної допомоги, компенсації, моральної шкоди, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без руху, оскільки позивачем до уточненої позовної заяви не було додано документу про сплату судового збору у відповідному розмірі передбаченому чинним законодавством або документу, що підтверджує звільнення позивача від його сплати. Позивачу роз'яснено про необхідність сплатити судовий збір у загальному розмірі 2114,40 грн. (704,80грн.+704,80грн.=1409,60грн. за дві вимоги майнового характеру та 704,80грн. за одну вимогу немайнового характеру. Тобто, 1409.60грн. + 704,80 грн. = 2114,40грн.), з урахуванням та з посиланням на вимоги Закону України "Про судовий збір". Для усунення недоліків позовної заяви позивачу було надано строк до 03.09.2018.

16.08.2018р. позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог (а.с.171-, І том).

21.08.2018 позивачем знову подано до суду заяву про зміну позовних вимог, яка датована 17.08.2018р. (а.с.186-187, І том), у якій позивачем визначено позовні вимоги у такій редакції:

- визнати неправомірними та незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі, Тростянецької районної державної адміністрації;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі на користь позивача невиплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2006 по 31.08.2018 в сумі 27974,62 грн.;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі на користь позивача невиплачену втрату грошових доходів за період з 01.01.2006 по 31.07.2018 в сумі 29053,31 грн.;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі на користь позивача моральну немайнову шкоду в сумі 122700 грн.;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі нараховувати та виплачувати соціальну допомогу дитині війни ОСОБА_2, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", 30% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого державним бюджетом України або Законом України "Про прожитковий мінімум в Україні" з 01.09.2018 довічно;

- стягнути з Тростянецької районної державної адміністрації на користь позивача моральну немайнову шкоду в сумі 122700 грн. (а.с.186-187 Т.1).

До заяви від 17.08.2018р., яка надійшла до суду 21.08.2018, позивачем додано квитанції про сплату судового збору від 20.08.2018 №83 в сумі 1841грн. (а.с.188 Т.1) та №84 в сумі 1841 грн. (а.с.189 Т.1). Відповідно, загальна сума сплаченого ОСОБА_2 судового збору становить 3682 грн. При цьому, як вже зазначалося вище, до сплати належала сума судового збору у розмірі 2114,40 грн.

27.08.2018 ОСОБА_2 подав до суду заяву про повернення переплаченого судового збору (а.с.195 Т.1).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З урахуванням фактично сплаченого позивачем судового збору в сумі 3682 грн., різниця, яка належить до повернення ОСОБА_2 становить 1567,60грн. (3682грн.-2114,40грн.=1567,60грн.).

Так, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду по справі №1840/2601/18 від 06.09.2018 ОСОБА_2 повернуто зайво сплачений судовий збір у сумі 1567 грн.

Відповідно до ухвали суду від 06.09.2018р., у зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, справу було призначено до розгляду на 27.09.2018р. До участі у справі було залучено в якості відповідача-2 Тростянецьку районну державну адміністрацію.

25.09.2018р. від відповідача-2 надійшов відзив (а.с.26-28, ІІ том) відповідно до якого відповідач-2 зазначає, що Тростянецька райдержадміністрація жодним чином не порушувала права позивача. Посилаючись на пункт 4 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 N8 "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Тростянецька райдержадміністрація зазначає, що відповідачами у справах за позовними заявами дітей війни з приводу підвищення до пенсії, встановленого Законом від 18листопада 2004 року N 2195-ІУ є відповідні органи Пенсійного фонду України, які здійснюють нарахування та виплату пенсій і державної соціальної допомоги. Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди з Тростянецької райдержадміністрації, на переконання відповідача є необгрунтованими та безпідставними.

27.09.2018р. розгляд справи було відкладено на 10.10.2018р. для витребування додаткових доказів у справі та з викликом представника відповідача-1. В зв'язку з неявкою сторін, в зв'язку з клопотанням представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи (а.с.49, ІІ том), відповідно до ухвали суду від 25.10.2018р. розгляд справи було відкладено на 08.11.2018р. та витребувано в Управлінні Пенсійного фонду в Тростянецькому районів Сумської області для огляду матеріали пенсійної справи ОСОБА_2

Однак, 31.10.2018 суд отримав чергову заяву ОСОБА_2 про зміну позовних вимог (а.с.63-71 Т.2), яка датована 30.10.2018р., в якій позивач в якості відповідачів визначає вже чотири особи, а саме: 1) Управління ПФУ в Тростянецькому районі Сумської області, 2) Тростянецька районна Державна адміністрація, 3) Відділ Державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції в Сумській області, 4) Тростянецька міська рада народних депутатів.

Згідно уточненої позовної заяви позивач просив суд :

- стягнути з відповідачів, у будь-якому співвідношенні, борги на користь позивача, а саме: невиплачену компенсацію соціальної допомоги дитині війни, починаючи з 01.01.2006 по день прийняття судового рішення; невиплачену соціальну допомогу позивачу з 01.01.2006 по 31.08.2018 в сумі 27974,62 грн.; компенсацію втрати грошових доходів за період з 01.01.2006 по 31.07.2018 в сумі 29053,31 грн.; моральну немайнову шкоду в сумі 215400 грн.; зобов'язати відповідачів провести розрахунки невиплаченої соціальної допомоги позивачу з 01.01.2006 по день прийняття судового рішення. Разом з тим, позивач просить суд повернути йому сплачений судовий збір в сумі 2114,40 грн.

Свої уточнені позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач Тростянецька райдержадміністрація не здійснюється контроль на території Тростянецького району Сумської області щодо виконання установами та організаціями вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Управлінням Пенсійного фонду не вживаються заходи щодо нарахування та виплати соціальної допомоги позивачу, як дитині війни, щороку і щомісяця соціальну допомогу, яка передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Вважає, що відповідач користується не законними Постановами Кабінету Міністрів України, які суперечать Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В підтвердження факту порушення прав позивач надав суду свої розрахунки, зроблені з 01.01.2006 по 31.08..2018.

Крім цього, 07.11.2018 поштовим відправленням до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відмову у винесенні судового рішення по заяві про зміну позовних вимог від 17.08.2018р. заява про усунення описок в заяві від 30.10.2018р., заява про приєднання до справи додаткових доказів.

Так, згідно ухвали суду від 25.10.2018р. справу було призначено на 08.11.2018р.

В судове засідання з'явився представник відповідача-1 - УПФУ в Тростянецькому районі. До суду було надано для огляду матеріали пенсійної справи ОСОБА_2

Представник Відповідача-2 (Тростянецької райдержадміністрації в судове засідання не з'явився, у заяві (а.с.48, ІІ том) просив суд розглядати справу за відсутності представника Тростянецької райдержадміністрації. Позовні вимоги відповідач-2 не визнає.

Крім цього, відповідачем-1 було подано до суду заяву (а.с.49, ІІ том) в якій зазначається про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016р. №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" зі змінами внесеними Постановою КМУ від 11.01.2018р. №5 Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі та Великописарівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області реорганізована шляхом злиття в

В судове засідання 08.11.2018р. відповідачем-1 було подано докази реорганізації (а.с.164-167, ІІ том), зокрема, інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до вимог ст.52 КАС України судом було залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача-1 замість управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі залучено Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Слід також зазначити, що суд не вважав за доцільне залучати у якості співвідповідачів: Відділ Державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції в Сумській області, Тростянецьку міську раду народних депутатів, оскільки фактично щодо даних осіб позивачем позовні вимоги чітко не були визначені.

У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Розгляд справи позивач просив, проводити за його відсутності.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про дату, час на місце розгляду справи належним чином повідомлений. Тростянецька РДА просила розгляд справи проводити без участі її представника (а.с.44,48 Т.2).

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, заслухавши представника Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши подані докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус "дитина війни", який присвоєно згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-ІV, який вступив в дію з 1 січня 2006 року.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії, пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державний соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 02.02.2009р. позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково та зобов'язано УПФ в Тростянецькому районі провести нарахування щомісячної соціальної допомоги, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та у розмірі 20% мінімальної пенсії за 2008 рік з 22.05.2008р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2009р. зазначена постанова Тростянецького районного суду від 02.02.2009р. була залишена без змін

В подальшому, постановою Тростянецького районного суду від 08.08.2010р. по справі №2-а48/2010 (а.с.65-66, І том) було встановлено, що починаючи з 01.01.2009р. позивач продовжував отримувати надбавку як дитина війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Отже, судом було встановлено, що всупереч вимогам ст.6 Закону України про соціальний захист дітей війни" та ст.22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не виплачується.

Рішенням суду у даній справі було зобов'язано управління ПФУ в Тростянецькому районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 1 січня 2009 року.

Позивач вважає, що відповідач-1 не нарахував і не виплатив позивачу з 01.01.2006р. по 31.08.2018р. соціальну допомогу як дитині війни, а також зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу за період з 01.01.2006р. по 31.07.2018р. компенсацію втрати частини доходів через порушення строків виплати соціальної допомоги.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідачів моральну шкоду посилаючись на протиправність в діях відповідачів.

Як свідчить з матеріалів справи, до відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції Сумської області 06.07.2012 р. на виконання був пред'явлений виконавчий лист 2-а-48 від 08.04.2010 виданий Тростянецьким судом Сумської області про забов'язання Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2009 року, та цього ж дня державним виконавцем керуючись ст. 17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано термін для самостійного виконання до 12.07.2012 р.

11.07.2012 р. на адресу відділу ДВС надійшов лист яким УІІФУ в Тростянецькому районі повідомляло про те що, на виконання вищезазначеного виконавчого документа 11.07.2012 р. було проведено нарахування доплати та взято до виплати (розпорядження №114311 від 11.07.2012 р.), але згідно ч.1,2 ст. 23, ч. 5. ст. 51 Бюджетного кодексу України виплата ОСОБА_2 буде проведена за наявності достатнього фінансового ресурсу в бюджеті Пенсійного фонду України на зазначені цілі.

Отже, рішення суду виконано лише в частині нарахування.

Ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" вказує на те що, у разі невиконання рішення що забов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення у строк встановлений державним виконавцем без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження".

В даному випадку, як вважав державний виконавець Тростянецького районного ВДВС, боржник Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі, рішення суду не виконав з поважних причин так як, відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

30.08.2012 року державним виконавцем на адресу Прокуратури у Тростянецькому районі направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду начальника Управління пенсійного фонду в Тростянецькому районі у відповідності до вимог ст. 382 Кримінального кодексу України.

30.08.2012 року Прокуратурою у Тростянецькому районі винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом невиконання рішення суду відносно начальника управління Пенсійного фонду у Тростянецькому районі за відсутністю у його діях складу злочину, та цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження керуючись ст. 49 п. 11, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

За цими обставинами державний виконавець прийшов до висновку про неможливість виконати рішення суду без участі боржника та постановою від 30.08.2012р. закінчив виконавче провадження, про що повідомив стягувача, виконавчий лист був повернутий до суду.

Зазначена постанова ВДВС від 30.08.2012р. про закриття виконавчого провадження була оскаржена ОСОБА_2 (позивачем у даній справі ) до суду. Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 23.11.2012р. (а.с.85-88, І том) було відмовлено в задоволенні позовних вимог. постанова суду І-ї інстанції була залишена без змін відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013р. (а.с.89-96, І том). Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 16.09.2014р. від 16.09.2014р. дії ВДВС Тростянецького районного управління юстиції було визнано неправомірними щодо прийняття постанови про закриття виконавчого провадження, відповідну постанову ВДВС скасовано та зобов"язано ВДВС відновити виконавче провадження.

02.10.2014 на адресу відділу надійшла постанова К/800/11621/13 від 16.09.2014 року Вищого адміністративного суду України про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції Сумської області про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2012 року ВП № 33281742, та цього ж дня державним виконавцем керуючись ст.. 51 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

24.04.2015р. державним виконавцем після проведення всіх виконавчих дій передбачених чинним законодавством України керуючись п.11 ч.1 ст.49, статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ( копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження).

02.05.2018 на адресу відділу ДВС надійшла заява стягувача про вчинення виконавчих дій по виконавчому листу та оригінал виконавчого листа 2-а-48/2010. та цього ж дня державним виконавцем керуючись п.10 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» ( виконавчий документ пред'явлено на виконання до відділу ДВС не за підвідомчістю виконання, так як згідно до інструкції з примусового виконання рішень, виконання рішень за якими боржниками є органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи , місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи покладається на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в областях. Також пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України " Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та пункту 4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. №440 визначено порядок пред'явлення виконавчого документа до виконання. Та повідомлено стягувана, що 02.10.2014 р. державним виконавцем при виконанні постанови № К/800/11621/13 від 16.09.2014 Вищого адміністративного суду України скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від

30.08.2012 р. ВП № 33281742 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, та після повного, своєчасного проведення виконавчих дій передбачених чинним законодавством України 24.04.2015 року керуючись ст. 49 п. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка станом на 02.05.2018 р. не оскаржена в порядку визначеному Законом.

Отже, судом було встановлено, що виплата коштів за рішеннями суду не проводилась, так як відповідно до Закону України «Про Державний бюджет» та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету країни та бюджету Пенсійного фонду .

Згідно Постанови КМУ від 3 вересня 2014 року № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» органи державної виконавчої служби здійснюють проведення обліку та інвентаризації заборгованості за рішеннями судів та щоквартально передають судові рішення па підставі актів приймання - передавання до органів казначейства.

Як свідчать матеріали пенсійної справи, Управлінням ПФУ в Тростянецькому районі Сумської області було роз'яснено позивачу про необхідність звернутися в органи державної виконавчої служби та надати документи відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Статус "діти війни" Позивачу присвоєно згідно Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІУ " Про соціальний захист дітей війни", який вступив в дію з 1 січня 2006 року. Ст.6 вказаного Закону передбачено підвищення пенсій дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст.7 ці виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету. Оскільки Урядом не було визначено Порядку підвищення пенсій дітям війни, у 2006 році вказане підвищення не було запроваджено.

Законом України " Про Державний бюджет України на 2007 рік" п.1. припинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р № 6-РП/2007 неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які; припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст.6 Закону №2195 був відсутній, тому в управлінні Пенсійної фонду України не було підстав проводити такі виплати.

Крім того, п.41 розділу 2 Закону України " Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.6 Закону України " про соціальний захист дітей війни", згідно якого дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» виплату вказаного підвищення визначили у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року - 48.10 гри; з 1 липня 48.20 гри. та з 1 жовтня - 49,80 гривень. У розмірі 49,80 грн. підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось упродовж 2009, 2010 та 2011 років.

Пунктом 7 Законом України від 14.06.2011 № 3491 -VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України від 18.11.2004 №2195-УІ «Про соціальний захист дітей війни» повинні застосовуватись у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонд;. України на 2011 рік.

На виконання вищевказаного Закону, прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745, пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 49.80 гривень. Вказана постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року.

З 01.11.2011 надбавка дітям війни проводиться у відповідності до розмірів визначених Кабінетом Міністрів України (з 01.11.2011 по 31.12.2011 - 49,80 грн., з 01.01.2012 - в розмірі 7 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2014 - 66,43 грн).

Отже, надбавка як дитині війни Позивачу виплачується вірно та відповідно до норм чинного законодавства. Докази здійснення соціальних виплат за спірний період підтверджуються матеріалами пенсійної справи (а.с.149-163).

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідачів слід зазначити наступне:

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 №4, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями, вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що позивач не обґрунтував підставу відшкодування йому моральної шкоди, оскільки не надав жодного доказу, який би підтверджував заподіяння такої шкоди, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідачів моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Суд не вбачає ознак протиправних дій або бездіяльності з боку відповідачів, відповідно, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Тростянецької районної державної адміністрації про стягнення соціальної допомоги, компенсації, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2018р.

Суддя О.М. Кунець