Рішення № 78074169, 22.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3682/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі - відповідач, Лубенське ОУ ПФУ Полтавської області/ про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії з 01 лютого 2017 року та зобов'язання відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 лютого 2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що він отримував пенсію за віком та перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьонівському районі Донецької області. З 01 серпня 2014 року він знаходиться на обліку та отримує пенсію в Лубенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області. Однак, з 01 лютого 2017 року Лубенським ОУ ПФУ Полтавської області виплату пенсії припинено. З такими діями органу пенсійного фонду не згодний, оскільки виплата йому пенсії припинена всупереч положенням статей 24, 46 Конституції України /а.с.5-8/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що з 01 серпня 2014 року позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа. Розпорядженням Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29 грудня 2016 року вирішено виплату пенсії гр. ОСОБА_1 припинити з 01 лютого 2017 року відповідно до рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №40 від 29 грудня 2016 року. Крім того, Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1630000120 від 17 жовтня 2014 року, яка була видана ОСОБА_1 /а.с. 40-42/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 від 11 жовтня 1994 року /а.с. 10-12, 14/.

Згідно з Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області №38 від 11 вересня 2014 року ОСОБА_1 взято на облік та призначено пенсію за віком з 01 серпня 2014 року /а.с.28-29/.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №40 від 29 грудня 2016 року, прийнятим на підставі подання Управління соціального захисту населення №19 від 28 грудня 2016 року, актів обстеження та інших поданих матеріалів, припинено соціальні виплати внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 /а.с. 36-38/.

Розпорядженням Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з 01 лютого 2017 року відповідно до рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №40 від 29 грудня 2016 року /а.с. 35/.

Не погодившись з діями відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (надалі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Приписами частини першої статті 49 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону /частина друга статті 49 Закону № 1058-IV/.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав, не визначених цією нормою, лише у випадках, передбачених законом.

Судовим розглядом встановлено, що з 01 лютого 2017 року виплату пенсії позивачу припинено у зв'язку з надходженням до органу пенсійного фонду рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №40 від 29 грудня 2016 року, прийнятого у відповідності до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року.

Пунктом 12 вказаного Порядку визначено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Комісія не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення щодо припинення соціальної виплати надсилає копію такого рішення органам, що здійснюють соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення /пункт 13 Порядку/.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення та орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії припиняє соціальні виплати з місяця, що настає за тим, у якому прийнято відповідне рішення, а у випадках, передбачених підпунктом 3 пункту 4 та підпунктом 4 пункту 12 цього Порядку, - з дня припинення виплати ПАТ "Державний ощадний банк України" або з дня скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи / пункт 14 Порядку/.

Листом Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради №02-18/1534 від 06 квітня 2017 року повідомлено відповідача про те, що на підставі інформації, отриманої від Держприкордонслужби, про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження з зазначенням кількості днів такої відсутності протягом 90 днів, прийнято рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1630000120 від 17 жовтня 2014 року, виданої ОСОБА_1 /а.с.38/.

Надаючи правову оцінку наведеній підставі припинення виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону /частина перша/.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /частина третя/.

Згідно із статтею 12 зазначеного Закону підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення /частина перша/.

Доказів на підтвердження наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1630000120 від 17 жовтня 2014 року суду не надано. Так само не надано доказів скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1630000120 від 17 жовтня 2014 року, а відтак відповідачем не доведено підставу припинення виплати пенсії згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року.

Окрім того, суд зауважує, що виплата пенсії може бути припинена лише у випадках, передбачених законом, а не підзаконним актом.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, у тому числі і постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" № 365 від 08 червня 2016 року, є підзаконними нормативно-правовими актами, а тому не можуть встановлювати підстави припинення виплати пенсії.

За таких обставин встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не є передбаченими законом підставами для припинення виплати пенсії.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні /пункт 25/, прийнятому у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статті 1 Першого протоколу.

У рішенні /пункт 25/, прийнятому у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тож, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законом підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, тоді як право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки правові наслідки для позивача створюють не дії Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати пенсії з 01 лютого 2017 року, а розпорядження Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про припинення виплати пенсії від 29 грудня 2016 року, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом визнання протиправним та скасування вказаного розпорядження.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки обраний спосіб захисту права (інтересу) повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, суд вважає за можливе зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року.

Викладені вище висновки відповідають правовій позиції, яку висловив Верховий Суд у рішенні від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (номер рішення в ЄДРСР 73869341), яке набрало законної сили 04 вересня 2018 року.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною другою статті 132 цього Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762,00 грн.

Зі змісту прохальної частини позову слідує, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до адміністративного суду цього позову складає 704,80 грн /0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб/.

Враховуючи, що позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до прийняття рішення по суті та суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у сумі 704,80 грн до спеціального фонду Державного бюджету України на розрахунковий рахунок: 34319206084011; одержувач: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030101; код ЄДРПОУ: 38019510; банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: Судовий збір, за позовом ОСОБА_1, Полтавський окружний адміністративний суд.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 83092, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29 грудня 2016 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року.

Зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01 лютого 2017 року та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 лютого 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України на розрахунковий рахунок: 34319206084011; одержувач: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030101; код ЄДРПОУ: 38019510; банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: Судовий збір, за позовом ОСОБА_1, Полтавський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк