Рішення № 78074160, 23.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3395/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якій просив суд змінити формулювання в наказі ГУНП в Полтавській області від 30.10.2017 №516 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 "за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням)" на звільнити ОСОБА_1 "за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції".

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 16.10.2017 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я він написав рапорт про звільнення зі служби в національній поліції за власним бажанням. В ході оформлення відповідних документів при проходженні МСЕК в січні 2018 року позивач виявив, що ще 22.09.2015 військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області на його ім'я було видано свідоцтво про хворобу №464-С. Згідно вказаного свідоцтва ОСОБА_1 визнаний таким, що не придатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час. З огляду на це, позивач вважає, що ще 22.09.2015 він підлягав звільненню зі служби через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби. Однак, відповідач умисно чи з необережності не повідомив ОСОБА_1 про наявність свідоцтва про хворобу, та, як наслідок, 30.10.2017 безпідставно звільнив його зі служби в національній поліції з формулюванням у наказі в якості підстави звільнення "за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням)". Заходи досудового врегулювання позивачем даного спору не принесли позитивних результатів, що слугувало підставою для звернення останнього до суду з даними позов (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

01.11.2018 від ГУНП в Полтавській області надійшов відзив на позов, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 82-83). Зазначав, що посадові особи ГУНП не порушували та не могли порушувати прав та законних інтересів позивача, оскільки діяли з урахуванням вимог законодавства. ОСОБА_1 був прийнятий на службу в поліцію 07.11.2015 на посаду старшого інспектора роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Полтавській області. Оскільки перед цим позивач проходив службу в органах внутрішніх справ - його призначення відбувалося з урахуванням пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". В подальшому, ОСОБА_1 проходив службу в поліції на різних посадах. 16.10.2017 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення за власним бажанням у зв'язку із сімейними обставинами, а тому, 30.10.2017 наказом ГУНП №516 о/с був звільнений зі служби за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію". Зауважував, що в період проходження ОСОБА_1 служби в поліції ГУНП не володіло і не могло об'єктивно володіти інформацією про наявність факту визнання ОСОБА_1 у 2015 році непридатним до військової служби. Жодних медичних документів з цього приводу особова справа позивача не містила і не містить на даний час. Відтак, оскаржуваний наказ був виданий на підставі поданого у 2017 році рапорту про звільнення. Про визнання позивача непридатним до служби посадовим особам ГУНП стало відомо лише у березні 2018 року вже після звільнення позивача та після його письмового звернення з приводу оформлення соціальних виплат.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання, призначеного на 01.11.2018, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, наявні у матеріалах справи докази, а також заслухавши в судовому засіданні 23.10.2018 усні пояснення учасників справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив службу в міліції, а після проходження переатестації - в поліції, на різних посадах, що підтверджується послужним списком (а.с. 65-72).

16.10.2017 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 62).

Наказом ГУНП в Полтавській області від 30.10.2017 №516 о/с "По особовому складу" капітана поліції ОСОБА_1 (0101807), інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Карлівського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) 31.10.2017 (а.с. 84).

Згідно виписки з карти стаціонарного хворого №5079 ОСОБА_1 у період з 21.12.2017 по 29.12.2017 перебував на госпіталізації у 5-тій міській клінічній лікарні (а.с. 15).

Після цього, 11.01.2018 позивач пройшов первинний огляд МСЕК, за результатами якого йому встановлено другу групу інвалідності з 10.01.2018, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС, про що свідчить довідка МСЕК АВ№0564404 від 12.01.2018 (а.с. 18).

Під час проходження МСЕК у січні 2018 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що 22.09.2015 військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області видано свідоцтво про хворобу №464-С, згідно з яким захворювання ОСОБА_1 пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ та останнього визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с. 14, 47).

У зв'язку з цим, позивачем подано до ГУНП в Полтавській області пакет документів на виплату відповідної одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності.

01.02.2018 за підписом начальника УФЗБО ГУНП складено доповідну записку на ім'я начальника ГУНП в Полтавській області Замахіна А.Л., з проханням призначити службову перевірку з питання надання документів на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності поліцейськими, які на час призначення на посаду в поліції вже були визнані непридатними до служби згідно висновків ВЛК УМВС України в Полтавській області, зокрема, щодо надання пакету документів ОСОБА_1, який був визнаний непридатним до служби ще 22.09.2015 (свідоцтво про хворобу №464-С від 22.09.2015), але був призначений на посаду в поліції з 07.11.2015 (а.с. 55).

Наказом ГУНП в Полтавській області від 12.02.2018 №159 за вказаним фактом призначено службове розслідування (а.с. 56-57).

Згідно з висновком службового розслідування від 12.03.2018, відомості, що стали підставою для його призначення та проведення, підтвердилися, за порушення службової дисципліни, що виявилося в недотриманні пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, підпункту 7 частини 2 статті 61 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV, постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №144 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності старший інспектор групи кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП підполковник поліції ОСОБА_4, при цьому, згідно зі статтею 16 Дисциплінарного статуту заходи дисциплінарного впливу до підполковника поліції ОСОБА_4 застосувати немає можливості, у зв'язку з закінченням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с. 40-46).

Доказів ознайомлення ОСОБА_1 з висновком службового розслідування від 12.03.2018 матеріали справи не містять.

Як наслідок, не отримавши від відповідача будь якої відповіді з приводу поданих документів на виплату відповідної одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, позивач у липні 2018 року звернувся до управління із заявою від 26.07.2018 (зареєстрована у ВДЗ ГУНП в Полтавській області 27.07.2018) про досудове врегулювання спору (а.с. 76-77).

У вказаній заяві ОСОБА_1 просив управління скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 30.10.2017 №516 о/с "По особовому складу" в частині формулювання звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0101807), інспектора сектора реагування патрульної поліції №2 Карлівського ВП ГУНП зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням); змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 "за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням)" на звільнення "за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції)".

У відповідь на зазначену заяву ГУНП в Полтавській області листом від 23.08.2018 №С-123 (а.с. 79) проінформувало ОСОБА_1 про те, що законом не передбачено можливість досудового порядку вирішення спору і управління не вбачає підстав для здійснення його досудового врегулювання. При цьому, управління зазначило, що у разі незгоди з рішенням ГУНП в Полтавській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), він має право звернутися до суду з відповідним позовом.

За змістом позовної заяви, вказаний лист позивач отримав 14.09.2018 і не погодившись з ним, 25.09.2018 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З огляду на встановлені обставини, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи документальних доказів, які б свідчили про дату ознайомлення ОСОБА_1 зі свідоцтвом про хворобу від 22.09.2015 №464-С, висновком службового розслідування від 12.03.2018, а також доказів щодо дати вручення останньому листа від 23.08.2018 №С-123, в судовому засіданні 23.10.2018 суд усною ухвалою задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом, визнав причини пропуску такого строку поважними та поновив позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі також Закон №580-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону №580-VIII (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в національній поліції) призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Поряд з цим, відповідно до пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в національній поліції, далі - Порядок №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

д) через службову невідповідність;

є) за порушення дисципліни;

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку;

ї) у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.

Отже, статтею 77 Закону №580-VIII та пунктом 64 Порядку №114 встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах національної поліції, при цьому, підставами для звільнення є як власне бажання особи, так і хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.

В спірному випадку наказом ГУНП в Полтавській області від 30.10.2017 №516 о/с "По особовому складу", капітана поліції ОСОБА_1 (0101807), інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Карлівського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції 31.10.2017 на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Разом з тим, після звільнення позивачу стало відомо про те, що ще 22.09.2015 військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області видано свідоцтво про хворобу №464-С, згідно з яким захворювання ОСОБА_1 пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ та останнього визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с. 14).

ГУНП в Полтавській області наполягає на тому, що в період проходження ОСОБА_1 служби в поліції управління не володіло і не могло об'єктивно володіти інформацією про наявність факту визнання ОСОБА_1 у 2015 році непридатним до військової служби.

Однак, на переконання суду, вказані доводи управління спростовуються висновками службового розслідування, проведеного 12.03.2018 у зв'язку із виявленням свідоцтва про хворобу колишнього поліцейського ОСОБА_1

Так, як слідує зі змісту висновку службового розслідування від 12.03.2018, ОСОБА_1 в 2015 році на підставі отриманого ним у відділі кадрового забезпечення УДАІ направлення пройшов військово-лікарську комісію. В журналі реєстрації постанов військово-лікарської комісії УМВС України в Полтавській області за 2015 рік зареєстровано за №464-С свідоцтво про хворобу на ім'я ОСОБА_1 Зазначене свідоцтво 24.09.2015 отримав ОСОБА_4, який на той час обіймав посаду начальника відділу кадрового забезпечення управління ДАІ УМВС. Свідоцтво про хворобу на ОСОБА_1 для подальшої реалізації ОСОБА_4 передав працівникам відділу кадрового забезпечення УДАІ УМВС. Таким чином, за результатами проведеного службового розслідування та на підставі наявних матеріалів встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_4, перебуваючи на посаді начальника відділу кадрового забезпечення УДАІ УМВС, отримавши 24.09.2015 свідоцтво про хворобу №464-С від 22.09.2015 стосовно ОСОБА_1, не повідомив останнього про результати його медичного обстеження та не забезпечив подальше оформлення в установленому порядку матеріалів на звільнення ОСОБА_1 зі служби в ОВС, чим грубо порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №144 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ". Бездіяльність ОСОБА_4 також призвела до порушення вимог підпункту 7 частини 2 статті 61 "Обмеження пов'язані зі службою в поліції" Закону України "Про Національну поліцію", а саме, ОСОБА_1 був прийнятий на службу в поліцію, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ та призначений на посаду старшого інспектора роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Полтавській області з присвоєнням спеціального звання поліції "капітан поліції" в порядку переатестування. В подальшому, ОСОБА_1 на підставі наявних медичних документів зміг оформити групу інвалідності, що дає йому право на пенсійне забезпечення та отримання одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності, пов'язаної з проходженням служби, що може призвести до витрачання державних (бюджетних) коштів у значних розмірах. Вказаними діями ОСОБА_4 порушив вимоги пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV.

Тобто, викладені у висновку службового розслідування від 12.03.2018 обставини підтверджують те, що необізнаність позивача про існування складеного відносно нього свідоцтва про хворобу від 22.09.2015 №464-С зумовлена саме бездіяльністю посадової особи відділу кадрового забезпечення УДАІ УМВС ОСОБА_4

Як наслідок, така бездіяльність призвела до того, що ОСОБА_1, який з огляду на наявність свідоцтва про хворобу від 22.09.2015 №464-С та визнання його непридатним до військової служби в мирний час, мав бути звільнений зі служби у запас через хворобу за рішенням військово-лікарської комісії, фактично був звільнений наказом ГУНП в Полтавській області від 30.10.2017 №516 о/с "По особовому складу" за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

За приписами частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача слід змінити формулювання причини звільнення капітана поліції ОСОБА_1, інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Карлівського відділу поліції, шляхом внесення змін до наказу ГУНП в Полтавській області від 30.10.2017 №516 о/с "По особовому складу" в частині його звільнення за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим ОСОБА_1 зі служби в поліції 31.10.2017 на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Змінити формулювання причини звільнення капітана поліції ОСОБА_1, інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Карлівського відділу поліції, шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 30 жовтня 2017 року №516 о/с "По особовому складу" в частині його звільнення за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим ОСОБА_1 зі служби в поліції 31 жовтня 2017 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава