Рішення № 78074146, 12.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2018/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом

позивача ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

12.06.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2018 № 0027861311, №0027781311, №0027891311.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про незаконність проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, з огляду на те, що всупереч вимог податкового законодавства не було завчасно повідомлено про дату початку та місце її проведення. За доводами позивача, відповідачем не досліджувались докази, на підставі яких можливо було встановити наявність боргового зобов'язання позивача перед АТ "УкрСиббанк". У частині встановленого порушення позивач стверджує, що в результаті реалізації договірних відносин нею було повернуто банку суму більшу, ніж була отримана позивачем в якості кредиту, тобто у позивача внаслідок указаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому відсутній об'єкт оподаткування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/2018/18 та призначено підготовче засідання на 11.07.2018.

06.07.2018 від позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи без її участі /а.с. 57/.

09.07.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає про правомірність висновків перевірки, на підставі яких винесені спірні повідомлення-рішення. При цьому, відповідач посилається на те, що на адресу позивача належним чином було направлено поштою з повідомленням про вручення відповідний наказ та повідомлення про проведення перевірки. Щодо суті встановлених порушень відповідач зазначає, що позивач обізнана про суму анулювання (прощення) заборгованості, яка є додатковим благом, а тому у неї виник обов'язок сплатити податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, а також подати відповідну податкову декларацію. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову /а.с. 59-60/.

Ухвалою суду від 11.07.2018 відкладено підготовче засідання на 01.08.2018.

24.07.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідачем проведено перевірку з порушенням вимог статей 17, 78, 79 Податкового кодексу України /а.с. 80-81/.

Ухвалою суду від 01.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а також відкладено підготовче засідання на 22.08.2018.

20.08.2018 до суду надійшли заперечення, у яких відповідач зазначає про законність підстав та порядку проведення перевірки, висновки якої послугували підставою для винесення спірних рішень /а.с. 106-107/.

Ухвалою суду від 22.08.2018 повторно витребувано докази у справі у ПАТ "УкрСиббан" та відкладено підготовче засідання на 13.09.2018.

04.09.2018 позивачем надано до суду пояснення, у яких зазначено щодо недопустимості невиконання контролюючим органом вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення /а.с. 114-115/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2018.

У судовому засіданні 10.10.2018 оголошено перерву до 24.10.2018.

У судовому засіданні 24.10.2018 оголошено перерву до 12.11.2018.

З огляду на положення частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 12.11.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань правильності та повноти визначення доходу, нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 06.02.2018 № 163/16-31-13-11-16/НОМЕР_2, відповідно до висновків якого встановлено порушення ОСОБА_1: підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, статті 179 Податкового кодексу України, а саме - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік; підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (за звітний 2016 рік), на суму 24181,65 грн (не задекларована сума доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, 134342,50 грн); підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з військового збору за період, що перевірявся (за звітний 2016 рік), на суму 2015,14 грн /а.с. 19-21/.

На підставі акта перевірки відповідачем 13.03.2018 винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0027891311, яким до позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн /а.с. 15/;

- № 0027781311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 2518,93 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 2015,14 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 503,79 грн /а.с. 16/;

- № 0027861311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у розмірі 36272,48 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 24181,65 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12090,83 грн /а.с. 17/.

Позивач не погодилася із указаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржила їх до суду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2018 № 0027891311, № 0027781311, № 0027861311, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на момент проведення перевірки) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Абзацами першим, четвертим, шостим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктами 79.2, 79.3 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте, брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків.

Отже, з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме: компетенції у контролюючого органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 (справа №802/1241/17-а) та від 21.02.2018 (справа №821/371/17), від 15.05.2018 (справа №809/1578/17).

Так, судом встановлено, що наказом ГУ ДФС у Полтавської області від 12.01.2018 № 91 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1" наказано провести перевірку позивача з питань правильності та повноти визначення доходу, нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 терміном 5 робочих днів з 24.01.2018 /а.с. 77/.

Копію цього наказу та повідомлення від 12.01.2018 № 38 про проведення такої перевірки з 24.01.2018 /а.с. 74/ направлено ОСОБА_1 разом із супровідним листом від 12.01.2018 № ФОП/Д/56/16-31-13-11-22 /а.с. 75/ на адресу: АДРЕСА_1.

Відповідно до відмітки у паспорті ОСОБА_1 вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 12-13/.

Рішенням позачергової IV сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІІ скликання від 16.02.2016 "Про перейменування вулиць міста Кременчука", зокрема, перейменовано вулицю Карла Маркса на вулицю Лейтенанта Покладова.

Позивач зазначила, що поштове відправлення направлено на вказану адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 3600018085826, що відповідно до відомостей із сайту Укрпошти з відстеження відправлень містить відмітку від 25.01.2018 "Відправлення не вручене: інші причини" /а.с. 116-117/.

ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем порушено процедуру повідомлення позивача про призначення та початок проведення перевірки, оскільки копії наказу про її призначення та повідомлення були направлені на її адресу та вважаються врученими лише у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, тобто 25.01.2018; проте, термін проведення перевірки з 24.01.2018 по 30.01.2018.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо порушення контролюючим органом процедури повідомлення ОСОБА_1 про призначення та початок проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Положеннями пунктів 42.1 - 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент направлення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки позивача) передбачено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З метою встановлення дати вручення платнику податків копія наказу про призначення перевірки та повідомлення про проведення перевірки ухвалою суду від 24.10.2018 зобов'язано Відділення поштового зв'язку м. Кременчук Центру поштового зв'язку №2 м. Кременчук Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" надати до суду вичерпну інформацію стосовно дати та причини невручення ОСОБА_1 рекомендованого поштового відправлення ГУ ДФС у Полтавській області № 3600018085826 із зазначенням причини та дати невручення.

На виконання вимог указаної ухвали суду 12.11.2018 до суду надійшли письмові пояснення Полтавської дирекції ПАТ "Укрпошта", у яких зазначено, що рекомендований лист № 3600018085826 від 12.01.2018 надійшов до міського відділення поштового зв'язку № 39600 Кременчук 16.01.2018. Рекомендований лист у день надходження доставлявся за вказаною адресою на відправленні, але не був вручений за відсутності адресата, оскільки він не проживає за вказаною адресою. А також додано до пояснень копію форми 8, у якій міститься аналогічна інформація.

Також наявна відмітка на поштовому конверті про направлення вказаних документів: дата - " 16.I.18" /а. 146/.

Виходячи з вищевикладеного, копія наказу про призначення перевірки та повідомлення про проведення перевірки вважаються врученими позивачу 16.01.2018.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушення контролюючим органом процедури повідомлення позивача про призначення та початок проведення перевірки, оскільки копію наказу про її призначення та повідомлення були направлені на її адресу та вважаються врученими лише у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, тобто 16.01.2018 (термін проведення перевірки з 24.01.2018 по 30.01.2018).

Надаючи оцінку порушенням, встановленим у ході перевірки, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

У повідомленні АТ "УкрСиббанк" від 20.10.2016 № 31-1-65/71, отриманого власноручно позивачем 20.10.2016, зазначено наступне: Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") повідомлено, що на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11147092000 від 25.04.2007 станом на 20.10.2016 за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 21674,49 дол. США, що складає 556887,85 грн по курсу НБУ станом на 20.10.2016.

АТ "УкрСиббанк", як кредитором, з метою виконання вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, повідомлено позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11147092000 від 25.04.2007, а саме: суми основного боргу (кредиту) - 5 228,71 дол. США, що складає 134342,50 грн по курсу НБУ станом на 20.10.2016.

Також повідомлено, що АТ "УкрСиббанк", як кредитором, прийнято рішення про анулювання заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11147092000 від 25.04.2007, а саме: суми відсотків 189,78 дол. США, що складає 4876,06 грн по курсу НБУ станом на 20.10.2016.

Зазначено, що відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом ОСОБА_1, отриманим як додаткове благо, і необхідно позивачеві самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України /а.с. 128/.

Отже, позивачу прощено заборгованість за тілом кредиту в сумі 134342,50 грн по курсу НБУ станом на 20.10.2016.

Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 179.7 цієї ж статті фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, тобто є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 802/1108/17-а (адміністративне провадження №К/9901/40016/18).

Виходячи з викладеного, доводи позивача щодо відсутності об'єкта оподаткування у зв'язку з тим фактом, що у позивача внаслідок указаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, є безпідставними.

Отже, анульована у 2016 році основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Доказів щодо понесення інших судових витрат сторонами не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 22.11.2018.

Суддя Т.С. Канигіна