Рішення № 78073934, 22.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року м. Київ справа №810/4914/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Процівської сільської ради про зобов'язання вчинити певні дії та прийняття рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Процівської сільської ради (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати Процівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,25 гектара на території села Проців Бориспільського району Київської області та прийняти рішення відповідно до законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.05.2018 він, на підставі ст. 118 Земельного кодексу України, звернувся до Процівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. До заяви, як того вимагає законодавство, позивачем було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

У відповідь 04.06.2018 відповідач повідомив, що заявлена позивачем земельна ділянка не може повторно передаватися в безоплатну приватизацію, так як вона уже передана у приватну власність фізичній особі.

Позивач вказує, що ним був направлений запит на отримання публічної інформації, у якому він просив відповідача надати копії документів, що підтверджують передачу громадянам вказаної у заяві земельної ділянки, а також копії документів, що підтверджують передачу у власність або користування будь-яким особам вказаної у заяві земельної ділянки.

18 червня 2018 року за результатами розгляду запиту відповідач запитуваних документів не надав, проте повідомив, що зазначена позивачем у заяві земельна ділянка передана у приватну власність: ОСОБА_2 площею 0,115 Га кадастровий номер НОМЕР_3; ОСОБА_3 площею 0,0985 Га кадастровий номер НОМЕР_4; ОСОБА_4 площею 0,055 Га кадастровий номер НОМЕР_5.

Позивач наголошує, що відповідно до кадастрової карти України земельна ділянка ОСОБА_2 кадастровим номером НОМЕР_3 знаходиться в іншій частини села і не пересікається і не має спільних меж із заявленою позивачем земельною ділянкою. Земельна ділянка ОСОБА_3 з кадастровим номером, НОМЕР_4 взагалі не існує. Земельна ділянка ОСОБА_4 з кадастровим номером НОМЕР_5 має спільну межу із заявленою позивачем земельною ділянкою, однак знаходиться поруч і не перетинається з нею.

Позивач наголошує, що Земельним кодексом визначено чіткий перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язано орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач невмотивовано відмовив йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 24.09.2018 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Протокольною ухвалою від 06.11.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши письмові докази, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_6, виданим Дніпровським РУ ГУ МВС України 12 червня 2007 року (том 1, а.с. 8-9).

Як встановлено з матеріалів справи, 25.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Процівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території села Проців Бориспільського району Київської області (том 1, а.с. 10).

До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копія паспорта громадянина України (том 1, а.с.11).

Листом від 04.06.2018 №2-12-170 Процівська сільська рада повідомила позивача, що зазначена на графічному матеріалі земельна ділянка 0,2506 га не може повторно передаватись в безоплатну приватизацію, так як вона вже передана у приватну власність фізичній особі. Також вказано, що сформовані земельні ділянки у межах села Проців Бориспільського району Київської області, які можуть бути передані у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва та для індивідуального дачного будівництва на даний час відсутні (том 1, а.с.12-13).

13 червня 2018 року позивачем до Процівської сільської ради направлено запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати копії документів, що підтверджують право власності або користування будь-яких осіб на вказану у заяві земельну ділянку, а також копії документів, що підтверджують передачу у власність або користування будь-яким особам вказаної у заяві земельної ділянки (том 1, а.с. 14).

На вказаний запит Процівська сільська рада листом від 18.06.2018 №2-12-198 надала відповідь про те, що на графічному матеріалі, де зазначено бажане місце розташування, земельна ділянка, передана у приватну власність: ОСОБА_2 площею 0,115 га кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення особистого сільського господарства; ОСОБА_3 площею 0,0985 га кадастровий номер НОМЕР_4 для ведення сільського господарства; ОСОБА_4 площею 0,055 га кадастровий номер НОМЕР_7 для ведення сільського господарства.

В листі відповідачем також зазначено, що для одержання копії рішення необхідно звернутися до архівного сектору Бориспільської РДА.

Копію державного акту сільська рада надати немає можливості, оскільки оригінал знаходиться у власника земельної ділянки (том 1, а.с. 15).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК).

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (ст. 12 ЗК).

Частиною шостою статті 118 ЗК передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Натомість, лист відповідача від 04.06.2018 №2-12-170 щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить мотивування відмови у відповідності з вказаною нормою.

Посилання відповідача на те, що на графічному матеріалі, де зазначено бажане місце розташування, земельна ділянка, вже передана у приватну власність фізичній особі не підтверджено документально.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другої статті 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 162 КАС, заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві на позовну заяву.

Частиною другою та четвертою статті 162 КАС передбачено, що відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд запропонував відповідачеві надати відзив на позовну заяву та попередив відповідача, що у випадку ненадання відзиву справу буде розглянуто за наявними матеріалами. Суд також попередив про наслідки неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, передбачені частиною четвертої статті 159 КАС.

Відтак суд враховує, що в даній справі обов'язок доказування правомірності спірного рішення покладено на відповідача та він не навів суду переконливих, належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Проте, відповідачем заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розгляд на засіданні сільської ради не винесено та рішення відносно заяви не прийнято, лише надано відповідь сільського голови листом від 04.06.2018 №2-12-170.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що згідно з статтею 132 КАС, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС).

Відповідно до частини четвертої 134 КАС, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС).

Відповідно до квитанцій від 31.07.2018 №0.0.1097957293.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 705,00 грн. (том 1, а.с. 4).

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №3674-VI ), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 грн.).

Таким чином під час звернення до суду позивачу необхідно було сплатити 704,80 грн. судового збору.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 704,80 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Процівської сільської ради.

Також у позовній заяві позивач просить присудити на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підтвердження витрат сплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання юридичної допомоги від 19.06.2018 №22, копію рахунку від 21.06.2018 №1, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії КВ №402254, квитанцію від 31.07.2018 №0.0.1097960761.1 на суму 2000,00 грн. (том 1, а.с. 3, 19-23, 35).

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Процівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,25 гектара на території села Проців Бориспільського району Київської області та прийняти рішення відповідно до законодавства України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Процівської сільської ради (08344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Леніна, буд. 4, ідентифікаційний код: 04363596) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Процівської сільської ради (08344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Леніна, буд. 4, ідентифікаційний код: 04363596) витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.