Рішення № 78073902, 13.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3506/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Тертичного Ю.В.

представника відповідача - Сивоус С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом малого підприємства побутового обслуговування "Колорит" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

В с т а н о в и в :

Мале підприємство побутового обслуговування "Колорит" (далі - позивач, МППО "Колорит") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № ЛВ636/461/АВ/ФС від 20.07.2018 заступника начальника ГУ Держпраці у Львівській області Стецько А.Я. про накладення штрафу у розмірі 111 690 грн, накладену на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та визнати протиправною та скасувати постанову № ЛВ636/461/АВ/ФС від 20.07.2018 заступника начальника ГУ Держпраці у Львівській області Стецько А.Я. про накладення штрафу у розмірі 3 723 грн, накладену на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач порушив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату розгляду справи про накладення штрафу, а тому не було підстав проводити розгляд справи у відсутності представника позивача. Зокрема, позивач вказує на те, що з письмового повідомлення від 19.07.2018, вбачається, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться о 14-30 год. 20.07.2018. Дане повідомлення про розгляд справи позивачу вручене особисто лише 23.07.2018. Таким чином, як стверджує позивач, строк повідомлення не менше, ніж за 5 днів до дати розгляду справи, встановлений Порядком №509 було порушено. Окрім того, позивач вказує на те, що йому не були роз'яснені права і обов'язки, його не було заслухано та не було досліджено доказів, які він мав право надати, а у постановах містяться грубі помилки. Також, позивач вказує на той факт, що на виконання Припису про усунення виявлених порушень №ЛВ636/461/АВ/П (далі - Припис) позивачем було нараховано та виплачено індексацію заробітної плати, виконано пункти 9-11 Припису, тому оскаржувані постанови є протиправними і підлягають скасуванню. Окрім того, позивач заначив, що постановою Бродівського районного суду Львівської області від 02.10.2018 було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» директора МППО "Колорит" ОСОБА_4. Позивач стверджує, що ним не було порушено жодних вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці», тому просив позов задовольнити.

Представник позивача адвокат Тертичний Ю.В. в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача Сивоус С.С. в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Заперечення мотивує тим, що відповідно до ст. 265 КЗпП відповідач оскаржуваними постановами застосовав фінансові санкції за порушення вимог законодавства про працю до МППО "Колорит". Вказує, що в ході інспекційного відвідування було виявлено порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 ЗУ №108, ч. 1 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 24, 33 ЗУ №108, ч. 1 ст. 116 КЗпП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач зазначив, що індексація заробітної плати відноситься до мінімальних гарантій в оплаті праці відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оплату праці», оскільки вона передбачена Кодексом законів про працю України. Проте, за результатами дослідження відомостей позивача про нарахування заробітної плати за 2017 рік та січень-травень 2018 року відповідач встановив, що індексація заробітної плати за червень-грудень 2017 року на МППО "Колорит" не нарахована та не виплачена директору ОСОБА_4., столяру ОСОБА_5 та меблевику ОСОБА_6 Зазначив, що усунення позивачем зазначених у приписі порушень не є підставою для звільнення позивача від фінансової відповідальності, оскільки відповідно до п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Також, відповідач зазначив, що про розгляд справи про накладення штрафу позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву доказами. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.10.2018 в судовому засіданні було допитано свідка - директора МППО Колорит ОСОБА_4, який пояснив, що він 19.07.2018 з'явився на виклик на розгляд справи до ГУ Держпраці у Львівській області, де подав клопотання про перенесення розгляду справи про накладення штрафу на 20.07.2018, проте йому не було відомо, що справу буде розглянуто того ж дня.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що 10 серпня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

28 серпня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 23 жовтня 2018 року судом протокольною ухвалою закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.11.2018 о 11:30 год.

Заслухавши пояснення сторін та показання свідка, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що на підставі пп. 6 п. 5 Порядку №295 за листом ГУ ПФУ у Львівській області від 30.05.2018 №9950/05-71 першим заступником начальника Управління Грицак О.О. було видано наказ від 23.06.2018 №1454-П та направлення від 23.06.2018 №1324, яким інспектору праці Щербі Наталії Романівні доручено провести інспекційне відвідування у МППО "Колорит".

У період з 26.06.2018 по 27.06.2018 було проведено інспекційне відвідування МППО "Колорит" за результатами якого складено Акт №ЛВ636/461/АВ від 27.06.2018, який було підписано директором МППО "Колорит" ОСОБА_4 без жодних зауважень та заперечень. Одночасно з актом інспекційного відвідування складено Припис про усунення виявлених порушень №ЛВ/636/461/АВ/П від 27.06.2018.

06.07.2018 розглянувши акт інспекційного відвідування №ЛВ636/461/АВ від 27.06.2018, уповноваженою посадовою особою Грицак О.О. було винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ/636/461/АВ/МТ/ІП.

За результатами розгляду справи уповноваженою посадовою особою заступником начальника Управління Стецьком А.Я. винесено оскаржувані постанови про накладення штрафів №ЛВ636/461/АВ/ФС.

Позивач не погоджується із такими рішеннями відповідача, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Згідно п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ГУ Держпраці у Львівській області є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок №295.

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Так, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України №55 від 03 березня 2016 року) встановлено механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлені трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд.

Як було встановлено судом, першим заступником начальника Управління Грицак О.О. на підставі пп. 6 п. 5 Порядку №295 за листом ГУ ПФУ у Львівській області від 30.05.2018 №9950/05-71 було видано наказ від 23.06.2018 №1454-П та направлення від 23.06.2018 №1324, якими інспектору праці Щербі Наталії Романівні доручено провести інспекційне відвідування у МППО "Колорит".

З матеріалів справи вбачається, що у період з 26.06.2018 по 27.06.2018 ГУ Держпраці у Львівській області було проведено інспекційне відвідування МППО "Колорит" за результатами якого складено Акт №ЛВ636/461/АВ від 27.06.2018. Зазначений акт підписано директором МППО "Колорит" ОСОБА_4 без жодних зауважень та заперечень. Одночасно з актом інспекційного відвідування складено Припис про усунення виявлених порушень №ЛВ/636/461/АВ/П від 27.06.2018.

06.07.2018 розглянувши акт інспекційного відвідування №ЛВ636/461/АВ від 27.06.2018 року, уповноваженою посадовою особою Грицак О.О. було винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ/636/461/АВ/МТ/ІП.

Отже, рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ/636/461/АВ/МТ/ІП, було прийнято в межах десяти днів з дня складення Акту інспекційного відвідування №ЛВ636/461/АВ від 27.06.2018.

11.07.2018 МППО "Колорит" було надіслано виклик на розгляд справи №293/2/11-39, розгляд, якої призначено на 19.07.2018 року о 15:30, отже таке надіслано за п'ять днів до дати розгляду.

19.07.2018 на розгляд справи про накладення штрафу прибув директор МППО "Колорит" ОСОБА_4., що зафіксовано Протоколом розгляду справи про накладення штрафу на МППО "Колорит" від 19.07.2018.

Заслухавши директора МППО "Колорит" ОСОБА_4., який надав пояснення щодо виявлених порушень та подав клопотання щодо перенесення розгляду справи про накладення штрафу (для надання додаткових пояснень з долученням відповідних документів) на 20.07.2018, заступником начальника Управління Стецьком А.Я. ОСОБА_4. повідомлено про те, що клопотання прийнято до уваги та задоволено, розгляд справи про накладення штрафу на МППО "Колорит" перенесено на 20.07.2018 о 14:30 год.

Як вбачається з Протоколу розгляду справи про накладення штрафу на МППО "Колорит" від 20.07.2018 - директор МППО "Колорит" ОСОБА_4. на розгляд справи про накладення штрафу 20.07.2018 року не з'явився. Справу розглянуто за відсутності керівника МППО "Колорит", у зв'язку з його неявкою, на підставі Акта інспекційного відвідування №ЛВ636/461/АВ, складеного посадовими особами Управління та підписаного директором МППО "Колорит" ОСОБА_4 без жодних зауважень та заперечень.

За результатами розгляду справи уповноваженою посадовою особою заступником начальника Управління Стецьком А.Я. винесено постанови про накладення штрафів №ЛВ636/461/АВ/ФС.

Як вбачається із матеріалів справи штраф на МППО "Колорит" був накладений заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецьком А.Я., а підставою для накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю був акт перевірки відповідного суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що справу про накладення штрафу на МППО "Колорит" розглянуто з дотриманням п'ятнадцятиденного строку з дня прийняття рішення про її розгляд.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що безпідставними є доводи позивача про порушення відповідачем вимог Порядку №509 при винесенні оскаржуваних постанов.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 №813/1170/17.

По суті виявленого порушення судом встановлено такі фактичні обставини.

Оскаржуваною постановою від 20.07.2018 № ЛВ636/461/АВ/ФС накладено на МППО "Колорит" штраф за порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Згідно частини другої цієї статті норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Індексація грошових доходів населення, до яких відноситься і заробітна плата, є державною соціальною гарантією згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Отже з наведеного слідує, що індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка передбачена також і Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 року у справі № 816/2325/16, в якій суд наголосив, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується доходів працівників і їх сімей.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи копії акта, відповідачем було встановлено, що відповідно до штатних розписів МППО «Колорит», затверджених директором ОСОБА_4 01.01.2017, встановлено посадові оклади директору, столяру та меблевику у розмірі 3200 грн, які були незмінними впродовж 2017 року, а відтак, починаючи із червня 2017 року підлягали проведенню індексації, яку слід було нараховувати щомісячно, відповідно до приросту індексів споживчих цін.

Однак, при огляді відомостей нарахування заробітної плати за 2017 рік та січень-травень 2018 року встановлено, що індексація заробітної плати за червень - грудень 2017 року на Підприємстві не нарахована та невиплачена директору ОСОБА_4., столяру ОСОБА_5 та меблевику ОСОБА_6

Таким чином, відповідачем за результатами інспекційного відвідування встановлено, що позивач в порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» не провів та не виплатив індексацію заробітної плати за червень - грудень 2017 року директору ОСОБА_4., столяру ОСОБА_5 та меблевику ОСОБА_6

Проте, позивач вважає, що відповідач безпідставно прийняв постанову від 20.07.2018 № ЛВ636/461/АВ/ФС про накладення штрафу, оскільки позивач у встановлений у приписі №ЛВ/636/461/АВ/П від 27.06.2018 строк усунув такі порушення, а саме нарахував та виплатив індексацію заробітної плати за червень - грудень 2017 року директору ОСОБА_4., столяру ОСОБА_5 та меблевику ОСОБА_6

На переконання позивача, у відповідача не було підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, тому вважає оскаржувану постанову протиправною.

Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, з наступних підстав.

26 квітня 2017 року Кабінет Міністрів України постановою № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Зокрема, вказаний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Так у розділі «Застосування заходів впливу у зв'язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги» встановлено підстави за яких заходи притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються, та підстави за яких такі не застосовуються.

Пунктом 28 зазначеного Порядку встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Проте, необхідно звернути увагу на пункт 29 такого Порядку, відповідно до якого заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, з наведеного слідує, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено:

використання праці неоформлених працівників;

несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати;

недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

З огляду на викладене, з врахуванням положень Порядку № 295, суд наголошує, що виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Що стосується доводі позивача, що останнім виконано пункти 9-11 припису №ЛВ/636/461/АВ/П від 27.06.2018, тому постанова про накладення від 20.07.2018 № ЛВ636/461/АВ/ФС за порушення вимог ч. 1. ст. 115 КЗпП, ч. 1. ст. 24, 33 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 116 КЗпП, то суд зазначає наступне.

Зокрема, як слідує із змісту акта перевірки та постанови від 20.07.2018 № ЛВ636/461/АВ/ФС, відповідачем при огляді представлених у ході інспекційного відвідування документів встановлено, що на Підприємстві мало місце порушення строків виплати заробітної плати, яка виплачувалась працівникам з порушенням шістнадцяти денного проміжку між виплатами та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Так, у ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що заробітна плата працівникам Підприємства виплачена:

- за першу половину квітня 2018 року - 27.04.2018 відповідно до відомості на виплату грошей №10 « 1 пол. квітня 2018 р.» та за другу половину квітня 2018 року - 10.05.2018 відповідно до відомостей на виплату грошей №11 та №12 від 10.05.2018 року;

- за першу половину травня 2018 року - 25.05.2018 року відповідно до відомостей на на виплату грошей № 14 та № 15 « 1-ша половина травня 2018 року» та на 2-гу половину травня 2018 року - 08.06.2018 відповідно до відомостей на виплату грошей № 16 та № 17 від 08.06.2018.

Зазначено, що станом на момент завершення інспекційного відвідування на Підприємстві не виплачено працівникам заробітну плату за першу половину червня 2018 року.

Також відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 116 КЗпП, оскільки при звільненні працівників виплата всіх сум, що належать їм Підприємством проводиться не в день звільнення, а значно пізніше. Зокрема, ОСОБА_10, звільненому з роботи 25.01.2018 (згідно з наказом №3 від 25.01.2018) належні при звільненні кошти виплачені не в день звільнення, а 26.01.2018 відповідно до відомості про виплату грошей № 2 від 26.01.2018.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічного змісту вимога викладена у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до пункту 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, відповідно до якого заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, з наведеного слідує, що виконання позивачем припису не звільняє останнього від відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати відповідно до пункту 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Також, позивач вказує на те, що ним виконано пункти 9-11 Припису, а тому постанова №_ЛВ636/461/АВ/ФС від 20.07.2018 про накладення штрафу є протиправною і підлягає скасуванню, однак відповідач стверджує, що з наданих відомостей на виконання припису про усунення виявлених порушень за №ЛВ636/461/АВ/П вбачається, що МППО "Колорит" не було усунуто вищенаведені порушення.

Під час розгляду справи не встановлено судом порушення відповідачем вимог Порядку №509 при винесенні оскаржуваних постанов.

Суд наголошує, що не приймає до уваги доводи позивача про те, що ним було виконано вимоги Припису, оскільки навіть за наявності повного виконання вимог припису відповідно до п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача, що постановою Бродівського районного суду Львівської області від 02.10.2018 було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» директора МППО "Колорит" ОСОБА_4., оскільки як слідує із змісту зазначеною ухвали судом встановлено, що правопорушення вчинене ОСОБА_4 є триваючим, а справу закрито у зв'язку з тим, що з моменту порушення минуло більше трьох місяців.

Отже, на переконання суду вказана ухвала Бродівського районного суду Львівської області підтверджує порушення вчиненні ОСОБА_4., проте була закрита, у зв'язку з пропущеним строком звернення відповідача до суду з таким позовом

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувані постанови діяв обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання пропорційності, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу №_ЛВ636/461/АВ/ФС від 20.07.2018р з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2018.

Суддя Р.М. Брильовський