Рішення № 78073754, 22.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3445/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

представників

позивача: не прибув,

відповідача: Кочеткової А.Т. (довіреність від 15.02.2018 № 1048/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.07.2018 № Ф-2763-17,

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.07.2018 № Ф-2763-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 12.05.1998 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 22.05.1998 позивача взято на облік як платника єдиного внеску до ДПІ у м. Сєвєродонецьк ГУ ДФС у Луганській області.

Позивачу 09.10.2018 стало відомо, що 21.09.2018 державним виконавцем Сєвєродонецького МВ ДВС відкрито виконавче провадження ВП № 57269777, в якому 02.10.2018 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Виконавчим документом у цьому провадженні є вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 № Ф-2763-17, видана ГУ ДФС у Луганській області щодо сплати суми заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 27784,08 грн.

З посиланням на норми Закону України від 02.09.2014 № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», представник позивача зазначає, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

18 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, але позивачу відмовлено у її задоволені.

Таким чином, на думку предстаника позивача, вимога від 04.07.2018 № Ф-2763-17 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 1-2).

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що подала до матеріалів справи відзив на адміністративний позов (арк. спр. 23-25), в якому зазначила, що за даними інтегрованих карток позивача станом на 04.07.2018 обліковувалися операції щодо самостійного нарахування платником податків єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 27784,08 грн, у тому числі: за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 в сумі 11702,13 грн; за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 в сумі 16081,95 грн. Таким чином, відповідачем правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 04.07.2018 № Ф-2763-17 на суму 27784,08 грн.

Підстави для звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки умовою для звільнення є сертифікат Торгово-промислової палати України, який є єдиним, належним та достатнім документом, що підтверджує настання для особи обставин непереборної сили (форс-мажору). Відповідного документа позивачем до ДПІ у м. Сєвєродонецьку не надавалось.

Представник відповідача вважає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 вказаного Закону.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (арк. спр. 22).

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною п'ятою статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Зважаючи, що представника позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, та його неявка не перешкоджає розгляду справи, суд вирішив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Від учасників справи будь-яких інших заяв, клопотань в ході розгляду справи не надходило.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 22.11.2018 № 1004683496, позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця, яка перебуває на обліку платник єдиного внеску у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області) (арк. спр. 38-39).

Згідно з витягом з ЄДР від 22.11.2018 № 1004683594 місцезнаходженням ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області визначено місто Сєвєродонецьк Луганської області (арк. спр. 41).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 04 липня 2018 року обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 11702,13 грн, яка самостійно нарахована позивачем у звітності, що подана позивачем до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області у період з січня 2017 року по квітень 2018 року (арк. спр. 28-29).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 станом на 04 липня 2018 року обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 16081,95 грн, яка самостійно нарахована позивачем у звітності, що подана позивачем до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області у період з січня 2016 року по червень 2018 року (арк. спр. 30-31).

ГУ ДФС у Луганській області 04.07.2018 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 № Ф-2763-17, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 27784,08 грн, у тому числі, недоїмка - 27784,08 грн (арк. спр. 6).

Оглядом копії корінця вимоги про сплату боргу 04.07.2018 № Ф-2763-17 встановлено, що вимога повернулася до ГУ ДФС у Луганській області без вручення, із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання» (арк. спр. 35).

Судом також встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 18.10.2017 про звільнення від обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на заяві (арк. спр. 10).

За результатами розгляду заяви, ГУ ДФС у Луганській області листом від 09.11.2018 № ФОП-557/12-32-13-04-13 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску (арк. спр. 11-12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2016-2018 роки, позивач перебувала та перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебувала на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Позивач подала відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення її від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Відповідно, позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнялася від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 № Ф-2763-17 охоплює період, в якому позивач звільнена від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Відповідно, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнена від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Твердження відповідача про відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової плати, що підтверджує настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору), як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, який є спеціальною нормою у даних правовідносинах, надання такого сертифікату не вимагається. Достатньою підставою для звільнення особи від обов'язків платника єдиного внеску є заява, складена у довільній формі та подана у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 № Ф-2763-17 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору (арк. спр. 3).

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду з даним позовом, - 1762,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.07.2018 № Ф-2763-17 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 04.07.2018 № Ф-2763-17, якою визначено ОСОБА_3 суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 27784,08 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 23 листопада 2018 року.

Суддя К.О. Пляшкова