Рішення № 78073727, 22.11.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2553/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Голованівським РВ УМВС України у Кіровоградській області 20.01.2011 року, РНОКПД - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1)

до відповідача:

Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965, адреса: вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, 25006)

про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №КР1599/392/АВ/ТД-ФС від 17.08.2018 року про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн..

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства під час здійснення власної підприємницької діяльності, оскільки у позивача немає неоформлених найманих працівників. Тому, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, а відтак позивач вважає постанову про накладення штрафу №КР1599/392/АВ/ТД-ФС від 17.08.2018 року про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн.. протиправною та такою, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач адміністративний позов не визнав у повністю, свої мотиви виклав у письмовому відзиві на адміністративний позов, в якому, зокрема, вказав, що контролюючим органом у відповідності до положень чинного законодавства проведено інспекційне відвідування за наслідком якого прийнято спірне рішення, вважає його правомірним та таким, що не підлягають скасуванню. При цьому наголошує, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення посадовими особами управління Держпраці у Кіровоградській області було дотримано. Відповідно до виявлених в ході перевірки порушень норм трудового законодавства та безпосередньо факту того, що порушення мали місце, уповноваженими посадовими особами прийнято правомірне рішення щодо застосування фінансової санкції у вигляді штрафу стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690,00 грн. (а.с.38-43).

16.11.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дії посадових осіб Управління Держпраці у Кіровоградській області при винесенні постанови про накладення штрафу №КР1599/392/АВ/ТД-ФС від 17.08.2018 року про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн..

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є фізичною особою-підприємцем (а.с.53-57).

З метою здійснення своєї підприємницької позивач прийняла у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, за відповідним договором оренди, де розташований магазин «Все від 40» (а.с.58-59).

В матеріалах справи наявна службова записка державного інспектора праці Коломійчук О.В. адресована заступнику начальника управління Держпраці у Кіровоградські області від 19.07.2018 року, в якій повідомлено, що ним в магазині «Все від 40» належному ФОП ОСОБА_1 реалізацію товару здійснює ОСОБА_3, яка усно повідомила, що працює в магазині вже тривалий час без оформлення трудових відносин (а.с.47).

В свою чергу, заступник начальника відділу Цигульської Т.А., 19.07.2018 року оформлено відповідну службову записку адресовану заступнику начальника управління Держпраці у Кіровоградській області Харченко О.В., за змістом якої повідомлено, що під час проведення превентивних заходів, спрямованих на боротьбу з тіньовою зайнятістю головним державним інспектором Коломійчук О.В. 19.07.2018 року було виявлено факти нелегальної праці у ФОП ОСОБА_1 Тому, на підставі цього, відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, просить прийняти рішення про проведення інспекційного відвідування за адресою фактичного здійснення діяльності у ФОП ОСОБА_1, в терміни з 19.07.2018 року по 20.07.2018 року з питань трудового договору та дотримання його умов (а.с.44).

19.07.2018 року заступником начальника управління Держпраці у Кіровоградській області видано наказ №916, на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, з врахуванням службової записки заступника начальника відділ з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Цигульської Т.А. від 19.07.2018 року про проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 в терміни з 19.07.2018 року по 20.07.2018 року у зв'язку із наявністю інформації передбаченої пп.3 п. 5 Порядку №295 (а.с.45).

На підставі вказаного наказу видано відповідне направлення на проведення інспекційного відвідування від 19.07.2018 року №916/02.15 (а.с.46).

На підставі вищевказаних наказу та направлення на проведення перевірки від 19.07.2018р. №916/02.15, головним державним інспектором Коломійчук О.В. відділу з додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів 19.07.2018 року об 12 год. 05 хв. у присутності працівника магазину «Все від 40» ОСОБА_3 було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою фактичного здійснення підприємницької діяльності АДРЕСА_2

Натомість, інспекційне відвідування проведено не було, у зв'язку із відсутністю ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується відповідним актом про неможливість проведення інспекційного відвідування та продовжено строк проведення інспекційного відвідування до 26.07.2018 року (а.с.8-9).

На підставі вказаного акту була винесено вимогу адресовану ФОП ОСОБА_1 про надання документів №КР1599/392/ПД від 20.07.2018 року (а.с.10).

25.07.2018 р. адвокат ОСОБА_6 надіслав на електронну адресу управління Дежпраці у Кіровоградській області зауваження до перевірки від 19.07.2018 р., в яких просив надіслати направлення на перевірку ФОП ОСОБА_1 та підстави проведення, надати відомості про дійсність проведення перевірки 19.07.2018 р. головним державним інспектором Коломійчук О.В., надати можливість представити необхідні документи у зв'язку з відсутністю на час перевірки на підтвердження дотримання ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства, підтвердить особу головного інспектора Коломійчук О.В. та факт проведення перевірки 19.07.2018 р. (а.с.48-52).

В матеріалах справи наявні пояснення громадянки ОСОБА_3, від 25.07.2018 року, яка повідомляє, що під час візиту інспектора праці Коломійчук О.В., вона перебувала у приміщенні за адресою: вул. Первомайська, 33, смт. Побузьке, оскільки займалась викладкою товару згідно стандартів постачальника, маркуванням, цінами товару. Вказані послуги надавала ФОП ОСОБА_1 згідно укладеного між ними цивільно-правового договору від 16.07.2018 року. Та наголошує, що з 20.07.2018 року її було прийнято на посаду непродовольчих товарів.

Позивачем управлінню Держпраці у Кіровоградській області надано письмові пояснення від 25.07.2018 року, в яких повідомила, що 19.07.2018 року була відсутня за адресою здійснення підприємницької діяльності, так як знаходилась у м. Одеса де отримувала товар. На час візиту інспектора праці в приміщені знаходилась громадянка ОСОБА_3, яка займалась викладкою товару згідно стандартів постачальника маркуванням цінами отриманого товару за договором від 16.07.2018 року, оскільки це досить тимчасові послуги, що прямо пов'язані із завезенням нового товару, то прийшлось вдатись до послуг ОСОБА_3 та оформлення їх шляхом укладення цивільно-правового договору від 16.07.2018 року, а по факту досягнення відповідного правового результату 20 липня 2018 року, ними було підписано акт прийом-передачі наданих послуг. З 20 липня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було підписано трудовий договір, згідно якого остання прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів (а.с.66).

26.07.2018 року з урахуванням отриманих електронною поштою документів від ФОП ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_6, головним державним інспектором Коломійчук О.В. було складено акт інспекційного відвідування №КР1599/392/АВ від 26.07.2018 року (а.с.18-22).

В акті зафіксовано встановлене порушення ст. ст. 21, 24 КЗпП України щодо укладення трудового договору - використання неоформленої праці ОСОБА_3

У зв'язку з неможливістю особистого вручення акта, два примірники акта направлено позивачу для підпису рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення.

26.07.2018 року головним державним інспектором внесено припис № КР1599/392/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення ч.1 ст.21, ч.1, 2 ст.24 КЗпПУ, термін виконання припису встановлено до 26.08.2018 року (а.с.67).

27.07.2018 року головним державним інспектором О. Коломійчук складено службову записку, в якій повідомлено начальника Управління про результати інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 (а.с.68)

01.08.2018 року представником позивача, адвокатом ОСОБА_6 подано до управління зауваження до акта інспекційного відвідування №КР1599/392/АВ від 26.07.2018, в яких зазначив, що не погоджується з викладеною в акті інформацією. 02.08.2018 року відповідачем надано відповідь на зауваження, в якому зазначено, що факт підміни трудових відносин цивільно-правовими підтверджується змістом цивільно-правового договору укладеного між ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_3, також пояснення працівника прийняті до уваги інспектором та описані в акті інспекційного відвідування (а.с.70-77).

01.08.2018 року заступником начальника Харченко О.В. прийнято рішення розглянути справу про накладення штрафу згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ на ФОП ОСОБА_1 15.08.2018 о 10.00 (а.с.69).

Також, 02.08.2018, 13.08.2018 заступником начальника Харченко О.В. направлено ФОП ОСОБА_1 лист, в якому повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ.

08.08.2018 року адвокатом ОСОБА_6 направлено лист до управління Держпраці у Кіровоградській області з проханням припинити виконання припису про усунення виявлених порушень №КР 15 99/3 92/АВ/П від 26.07.2018 та скасувати вказаний припис в повному обсязі (а.с.68).

15.08.2018 року заступником начальника Харченко О.В. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ на ФОП ОСОБА_1, враховуючи клопотання про перенесення дати розгляду справи на 17.08.2018р. чи на іншу дату, та вирішено справу провести 17.08.2018 р. о 09:30 (а.с.77).

Заступником начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Харченко О.В. за результатами розгляду справи прийнято постанову №КР1599/392/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (порушення вимог ст.21, 24 КЗпП України) на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 111 690,00 грн. (а.с.23)

З метою досудового врегулювання спору, 28.08.2018 року на адресу Державної служби України з питань праці адвокатом позивача було направлено скаргу від 22.08.2018 року, в якій просив припинити виконання припису та скасувати в повному обсязі (а.с.68).

Відповідачем повідомлено, що 07.09.2018 року Департаментом з питань праці надано доручення Управлінню Держпраці у Кіровоградській області розглянути скаргу та надати ґрунтовну інформацію з вказаних питань (а.с.81).

Управлінням Держпраці у Кіровоградській області від 11.09.2018 року №0115-02/3932-18 надано інформацію з додатками Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці щодо розгляду скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ФОП ОСОБА_1

14.09.2018 р. головним державним інспектором Коломійчук О.В. складено акт про відмову від підпису №КР1599/392/АВ-ВП, згідно якого ФОП ОСОБА_1 станом на 14 вересня 2018 року не повернуто підписаного примірника акту та припису (а.с.83).

19.09.2018 р. представником позивача ОСОБА_6 на адресу управління надіслано відповідь щодо акту про відмову від підпису, в якій висловлено незгоду з ним (а.с.84).

Вважаючи вказану постанову відповідача про накладення штрафу протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі-Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2017 року №84 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно пункту 1 Положення про Управління, завданнями Управління, зокрема є, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав та гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. п. 5 п. 4 Положення про Управління, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п. п. 50 пункту 4 Положення про Управління, Управління Держпраці, накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо проведення перевірок за дотриманням законодавства про працю та видання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення порушень законодавства про працю.

Відповідач стверджує, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено, порушення останньою статтей 21, 24 Кодексу законів про працю України, в частині не оформлення належним чином трудових відносин із громадянкою ОСОБА_3

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір, за змістом якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по проведенню сортування та розпаковки/упаковки сезонного товару, індивідуальна допомога покупцем у підборі одягу та взуття, викладка товару згідно стандартів торгівлі, надання інформаційно-консультаційних послуг покупцем, прибирання внутрішнього та зовнішнього приміщення. Вказаним договором також передбачено виконання вказаних робіт у строк з 16.07.2018 року по 19.07.2018 року (а.с.15).

Факт виконання вказаних робіт посвідчується актом прийому-передачі наданих послуг (а.с.16), та розпискою отримання винагороди (а.с.17).

Цивільно-правовий договір це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1). Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони (частина 2). Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина 3). До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (частина 4).

Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд наголошує, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що чинним законодавством не заборонено суб'єктам господарювання укладати цивільно-правові договори з громадянами на виконання будь-якого роду робіт.

Суд зазначає, що Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, (далі - Порядок 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Поряд з тим, суд зауважує, що відповідно до приписів Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, основними завданнями державного нагляду є: розроблення пропозицій щодо шляхів підвищення ефективності здійснення контрольних повноважень; внесення вимоги щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень (далі - вимога); вжиття заходів до ініціювання притягнення до відповідальності посадових осіб за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень.

Державний нагляд здійснюється шляхом витребовування, збирання та аналізу інформації, необхідної для підготовки висновків про стан додержання об'єктом нагляду законодавства про працю, або шляхом проведення перевірки об'єкта нагляду з виїздом за його місцезнаходженням. Виїзні перевірки проводяться уповноваженими посадовими особами відповідно до індивідуального графіка, що затверджується керівником або заступником керівника Держпраці чи її територіального органу згідно з планом роботи Держпраці та її територіального органу на відповідний період. Про проведення виїзної перевірки уповноважена посадова особа повідомляє об'єкту нагляду не пізніше ніж за п'ять робочих днів до її початку (ст. 5 Порядку №295).

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що посадові особи управління Держпраці мають право проводити позапланові перевірки суб'єктів господарювання на предмет дотримання порядку оформлення найманих працівників на роботу, та на підставі встановлених порушень накладати штрафи за порушення вимог трудового законодавства.

При цьому, аналіз наведених норм свідчить про те, що штраф може бути накладений на суб'єкта господарювання за фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору лише за наявності вчиненого фактично порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Стаття 72 КАС України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.73 КАС України).

Судом встановлено, що 19.07.2018 року громадянкою ОСОБА_3 на ім'я ФОП ОСОБА_1 було написано заяву з проханням прийняти її продавцем непродовольчих товарів на основне місце роботи з 20.07.2018 року (а.с.63).

20.07.2018 року між ФОП ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_3 було укладено трудовий договір, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.64).

При цьому, 19.07.2018 року позивачем було надіслано до контролюючих органів повідомлення про прийняття працівника на роботу (а.с.62).

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, аналізуючи їх через призму чинних норм трудового законодавства, суд не вбачає порушень позивачем статтей 21, 24 Кодексу законів про працю України, в частині допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що під час здійснення заходів контролю шляхом проведення відповідних перевірок, інспекційних відвідувань, посадові особи управління Держпраці у Кіровоградській області повинні чітко дотримуватись прописаного Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, алгоритму дій.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» контроль здійснюється з метою виявлення порушень та вжиття заходів щодо їх усунення. При цьому, такі заходи повинні бути ефективними та пропорційними, тобто спрямованими на фактичне усунення виявлених порушень з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення, яких спрямовані такі заходи. Водночас, вимоги органів державного контролю повинні бути законними, обґрунтованими, зрозумілими, чіткими та такими, що не допускають неоднозначного їх тлумачення.

З огляду на встановлені обставини справи, системний аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (а.с.2), тому вказана сума судового збору, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області, як суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Голованівським РВ УМВС України у Кіровоградській області 20.01.2011 року, РНОКПД - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965, адреса: вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, 25006) про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області №КР1599/392/АВ/ТД-ФС від 17.08.2018 року про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн. за порушення трудового законодавства передбаченого статтями 21, 24 Кодексу законів про працю України.

Присудити на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Голованівським РВ УМВС України у Кіровоградській області 20.01.2011 року, РНОКПД - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код - 39808965, адреса: вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, 25006) судовий збір в сумі 1762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько