Рішення № 78073680, 23.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4481/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюк М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати їй з 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 17.07.2018 щомісячно проводити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік,

В обґрунтування позову зазначає, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає в м. Овруч Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018, з 17.07.2018 має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Ухвалою від 24.09.2018 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідно до діючого Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 39 містить наступну норму "Громадянам, які працюють у зоні відчуження встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України". Зазначена редакція ст. 39 на момент звернення позивача до управління та розгляду справи судом є чинною та розміщена на сайті Верховної Ради України. Діюча ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. До Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 39 в чинній редакції включена на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 987- VIII в 04.02.2016 року, який на даний час є діючим та не визнаний неконституційним; в ст. 63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Ухвалою від 11.10.2018 справа була передана до Верховного Суду із поданням про її розгляд Верховним Судом в порядку ст. 290 КАС України як судом першої інстанції.

Верховний Суд відмовив у відкритті провадження у справі як зразкової.

Проаналізувавши досліджені по справі докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Те, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), непрацюючим пенсіонером, проживає в м. Овруч Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку в Овруцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області підтверджується матеріалами справи (а.с. 4, 7-8, 10, 12) та відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла до 01.01.2015 року, непрацюючим пенсіонери, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, пенсія підвищується у розмірі доплат, встановлених ч. 1 цієї статі для громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, тобто двох мінімальних заробітних плат.

Підпунктом 7 п. 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2015, у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 39 була виключена.

Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"", який набрав чинності 01.01.2016 і є чинним на даний час, включено до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2 - 7, 12 та 14 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Позивач вважає, що у зв'язку із визнанням неконституційної норми, якою скасована з 01.01.2015 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач протиправно з 17.07.2018 не виплачує її підвищення пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 вказаного Закону в редакції, що діяла до 01.01.2015.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, оскільки Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII визначена нова редакція ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає що до спірних правовідносин не може бути застосована редакція ст. 39 Закону, яка діяла до набрання чинності Законом № 987-VIII, який є чинним на даний час, а тому відповідач в даному випадку діяв відповідно до закону.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гетьмана Виговського, 12, м. Овруч, Житомирська обл., 11101, код 40380946).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк