Рішення № 78073615, 21.11.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1228/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

депутата Гайворонської міської ради Багріної Оксани Йосипівни (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1)

до відповідача:

Гайворонської міської ради, третя особа на стороні відповідача Міський голова Волуйко Роман Тарасович (код ЄДРПОУ 04055297, адреса: вул. Василя Стуса, 30, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міський голова Гайворонської міської ради Волуйко Роман Тарасович (адреса: провулок Переїздний 10, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300).

про визнання сесії міської ради неповноважною, -

В С Т А Н О В И В:

Депутат Гайворонської міської ради Багріна Оксана Йосипівна (далі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Гайворонської міської ради, третя особа на стороні відповідача Міський голова Волуйко Роман Тарасович (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міський голова Гайворонської міської ради Волуйко Роман Тарасович (далі - третя особа), просить суд визнати неповноважною двадцять сьому сесію Гайворонської міської ради сьомого скликання від 15.02.2018 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у відповідності до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» як представник територіальної громади зобов'язана виражати інтереси відповідної територіальної громади та її частини. Вказує, що 15.02.2018 року була зібрана, відкрита та проведена 27 сесія Гайворонської міської ради сьомого скликання, та вважає, що дана сесія була проведена незаконної та відповідно прийняті на її засіданні рішення вважаються також незаконними, тому наполягає на задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні позовні вимоги позивачкою підтримано з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача своїм правом на подання до суду відзиву на позов скористався, в якому наголошено на правомірності своїх дій в частині призначення, під час відкриття, ведення та закриття пленарного засідання 27 сесія Гайворонської міської ради сьомого скликання з чітким дотриманням вимог чинного законодавства, в своїх діях порушень не вбачає, тому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову (а.с.34-37).

Учасниками справи на виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України надано відповідь на відзив (а.с.72-75), та заперечення на відповідь на відзив відповідно (а.с.124-126).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

12.11.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторони.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дії міського голови Гайворонської міської ради Волуйко Романа Тарасовича як суб'єкта владних повноважень, при дотриманні вимог чинного законодавства в частині призначення, зібрання, відкриття та проведення 27 сесії Гайворонської міської ради сьомого скликання.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

Багріна Оксана Йосипівна є депутатом Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується відповідним посвідченням депутата міської ради №1 (а.с.17).

Волуйко Роман Тарасович обіймає посаду Гайворонського міського голови.

Розпорядженням голови Гайворонської міської ради від 03.01.2018 року №3-р була скликана 27 сесія Гайворонської міської ради сьомого скликання на 15.02.2018 року о 14-00 год. (а.с.8)

Пунктом 3 вказаного розпорядження зобов'язано відповідальних осіб на чергову сесію запросити депутатів міської ради, членів виконкому, апарат міської ради, начальника комунального підприємства міста (а.с.8).

Судом встановлено, що на виконання вказаного розпорядження відповідачем було проінформовано депутатів та громадян через засоби масової інформації, а саме, шляхом відповідної публікації у міській газеті «Гайворонський кур'єр», що посвідчується копією сторінки вказаної газети та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Гайворонської міської ради в мережі інтернет відповідного оголошення, що також посвідчується скріншотом даної сторінки (а.с.38-40).

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що кожного депутата в тому числі і позивача було повідомлено за допомогою засобів телефонного зв'язку, а саме смс-повідомленням, про що також свідчить скріншот телефону відповідної групи депутатів Гайворонської міської ради (а.с.41).

З протоколу засідання 27 сесії Гайворонської міської ради 7 скликання, вбачається, що з усього складу депутатського корпусу ради присутніх на вказаній сесії було 13 депутатів, відсутніх - 13 депутатів та міський голова присутній відповідно (а.с.9-12).

На вказаній сесії обговорено та вирішено ряд, точніше 39 організаційних питань згідно затвердженого порядку денного даної сесії, зокрема питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та розглянуто, також інші важливі питання територіальної громади міста щодо житлово-комунального господарства, водопостачання, земельних питань, благоустрою на території міста.

Зі списку депутатів міської ради присутніх на пленарному засіданні 27 сесії Гайворонської міської ради 7 скликання 15.02.2018 року вбачається, що позивача Багріна О.Й. була відсутня на пленарному засіданні 27 сесії Гайворонської міської ради 7 скликання (а.с.13).

Не погоджуючись з такими діями Волуйко Романа Тарасовиач як голови Гайворонської міської ради під час призначення, відкриття, ведення та закриття пленарного засідання 27 сесія Гайворонської міської ради сьомого скликання, вважаючи їх такими, що порушують вимоги чинного законодавства про місцеве самоврядування, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Процесуальні питання оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень регламентовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За змістом положень статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист, яким передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З огляду на вказане судом не беруться до уваги твердження відповідача, що депутат Гайворонської міської ради Багріна О.Й. не є належним позивачем у справі та не мала права звертатись із даним позовом до суду.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Згідно статті 141 Конституції України, до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (стаття 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Система місцевого самоврядування включає в себе, зокрема: територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, старосту, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

За приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 с. 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Законодавчими приписами статті 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, виключні питання, що відносяться до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, що підлягають вирішенню на пленарних засіданнях, серед інших, зокрема, заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує.

Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені повноваження сільського, селищного, міського голови, за якими повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації.

За змістом частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, серед іншого, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

У відповідності до положень частини 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» першу сесію новообраної районної у місті, районної, обласної ради скликає відповідна територіальна виборча комісія не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради у кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання рада обирає тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості не більше п'яти осіб - представників партій (блоків), які набрали найбільшу кількість голосів на виборах. Члени тимчасової президії почергово головують на пленарних засіданнях ради до обрання голови ради. З часу обрання голови ради він веде пленарні засідання ради відповідно до вимог цього Закону та регламенту ради.

Частиною четвертою статті 46 Закону встановлено, що наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 цього Закону).

Згідно частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

В силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Регламенту Гайворонської міської ради, Гайворонська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста.

Вказаним регламентом передбачено, що загальний склад ради (26 депутатів) визначається законом «Про місцеві вибори» (пп.1 п.1 Регламенту).

Відповідно до пункту 3.1 Регламенту рада проводить свою роботу сесійно. Сесія є основною організаційною формою роботи ради, на якій вирішуються питання, віднесені до її повноважень. Сесії можуть бути як чергові, так і позачергові. Чергові сесії скликаються відповідно до плану роботи, в окремих випадках скликається позачергова сесія. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Відповідно до пп. 3.2.6 Регламенту розпорядження про скликання чергової сесії ради доводиться до відома депутатів і населення через засоби масової інформації не пізніш, як за 10 днів до сесії, а у випадку скликання позачергової сесії - не пізніш, як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. У разі неможливості інформування депутата особисто йому повідомляють про скликання сесії телефонограмою. Депутат міськради обов'язково надає офіційний контактний телефон, за яким його інформують про скликання сесії, а також з інших питань, пов'язаних з депутатською діяльністю.

Сесію міської ради відкриває і веде відповідно міський голова (пп.3.2.7 Регламенту).

Відтак, з огляду на вказані законодавчі положення у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що законом передбачено чіткий порядок ведення головою міської ради пленарного засідання сесії міської ради. Поряд з тим, голова міської ради маючи відповідні повноваження при їх здійсненні під час ведення відповідних пленарних засідань, повинен чітко дотримуватись вищевказаних вимог чинного законодавства передбаченого Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Гайворонської міської Ради.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує, у супереч чинному законодавству України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», Регламенту Гайворонської міської ради, міський голова Волуйко Роман Тарасович 15.02.2018 року о 20:00 відкрив і провів неправомочну 27 сесію Гайворонської міської ради сьомого скликання в результаті чого було прийнято ряд незаконних рішень, оскільки на пленарному засіданні сесії не було необхідної кількості депутатів місцевої ради для відповідного кворуму.

Так, судом встановлено, що позивач та інші депутати депутатського корпусу Гайворонської міської ради були належним чином повідомлені про дату, час та місце скликання та проведення 27 сесії Гайворонської міської ради сьомого скликання (а.с.38-41).

Тому, твердження позивача про необізнаність та неповідомлення її відповідачем щодо скликання 27 сесії Гайворонської міської ради, судом не беруться до уваги.

Представником відповідача суду повідомлено, що група депутатів, у тому числі і позивач, не повідомивши про причини своєї відсутності не з'явилися на засідання 27 сесії . Частина депутатів запізнились на засідання, у зв'язку із цим сесія розпочалась пізніше, за наявності необхідного кворуму.

Відповідно до пункту 3.10.2 Регламенту визначено, що відкрите поіменне голосування здійснюється за допомогою електронної системи з фіксацією результатів голосування - поіменне, у тому числі з можливим роздрукуванням результатів голосування кожного депутата ради. Результати поіменного голосування оголошуються головуючим. Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на інформаційному табло електронної системи в залі засідань та оголошуються головуючим на пленарному засіданні, шляхом підняття руки (у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи). Член лічильної комісії записує «голос» (робить відмітку) в аркуші поіменного голосування навпроти прізвища кожного депутата його вибір «ЗА», «ПРОТИ», «УТРИМАВСЯ». Остаточні результати поіменного голосування кожного рішення оголошуються головуючим. Результати поіменного голосування в аркуші поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Всі результати поіменних голосувань розміщуються на офіційному веб-сайті міської ради в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку. Результати поіменного голосування в аркуші поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії міської ради.

В матеріалах справи наявний поіменний список депутатів Гайворонської міської ради 27 сесії 7 скликання 15.02.2018 року, що прийняли участь у сесії та відповідно і голосуванні за відповідні рішення згідно порядку денного даної сесії. При цьому, суд зауважує, що Волуйко Роман Тарасович приймав участь у голосуванні за відповідні рішення. З даного списку також вбачається, що загальна кількість присутніх осіб під час пленарного засідання 27 сесії 7 скликання 15.02.2018 року - 27, із них зареєстрованих депутатів - 14, кворум - наявний (а.с.43-44).

Поряд з тим, суд критично оцінює твердження позивача на те, що особа міського голови не повинна враховуватись до кількості осіб необхідних для відповідного кворуму складу депутатського корпусу, з огляду на законодавчі приписи частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, виходячи із аналізу чинного законодавства у системному його зв'язку, встановлених фактичних обставин справи суд не вбачає процедурних порушень з боку відповідача - Гайворонського міського голови Волуйко Р.Т., як суб'єкта владних повноважень під час зібрання, відкриття та проведення 27 сесії Гайворонської міської ради сьомого скликання, при цьому, суд вважає, що міським головою Волуйко Р.Т. було дотримано вимоги чинного законодавства визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Гайворонської міської Ради під час проведення вказаної сесії. Відтак, суд приходить до висновку, що з огляду на вказане, дана сесія є повноважною, та не вбачає протиправних дій чи бездіяльності з боку відповідача.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що депутат міської ради зобов'язаний за будь-яких обставин бути присутнім на відповідній сесії міської ради та відповідно повинен приймати участь у її засіданні на виконання покладених на нього чинним законодавством повноважень.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не доведено в чому саме полягає порушення її прав, як депутата міськради.

Таким чином, зазначивши, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику, суд вважає, що при проведенні 27 сесії Гайворонської міської ради сьомого скликання, не відбулося порушень прав позивача, як депутата Гайворонської міської ради.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 8 КАС України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

Гарантії статті 6 § 1 включають зобов'язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (H. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута.

Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суоминен проти Фінляндії), § 36).

Стаття 6 § 1 зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (Van de Hurk v. the Netherlands (ОСОБА_2 де Гурк проти Нідерландів), § 61; Garcнa Ruiz v. Spain (ОСОБА_3 проти Іспанії) [ВП], § 26; Jahnke and Lenoble v. France (Янке і Ленболь проти Франції) (dйc.); Perez v. France (Перез проти Франції) [ВП], § 81).

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відтак, враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову депутата Гайворонської міської ради Багріної Оксани Йосипівни (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Гайворонської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міський голова Волуйко Роман Тарасович (код ЄДРПОУ 04055297, адреса: вул. Василя Стуса, 30, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міський голова Гайворонської міської ради Волуйко Роман Тарасович (адреса: АДРЕСА_2) про визнання сесії міської ради неповноважною - відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько