Рішення № 78073486, 23.11.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2018 р. справа № 0940/1708/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лучко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0036278-5502-0915 та № 0036279-5502-0915 від 31.05.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0036278-5502-0915 та № 0036279-5502-0915 від 31.05.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення положень Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про наявність у позивача обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, в результаті чого протиправно визначив суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3003,47 грн. та 27328 грн., оскільки рішення місцевої ради від 16.01.2017, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, втратило чинність на підставі рішення Березівської сільської ради від 26.01.2018. Крім того, вказав на порушення порядку та строків прийняття такого рішення місцевою радою, що унеможливлює застосування такого рішення у році його прийняття. Зазначив, що такий об'єкт нерухомості як виробничі приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.10.2018 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.31-35). Просив суд в задоволенні позову відмовити з урахуванням тієї обставини, що позивач є власником об'єктів нерухомого майна, що є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: 1/3 частки виробничого цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та 1/3 частки відпочинкового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Зазначив, що виробничий цех є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач платником такого податку, оскільки положення п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України застосовуються до промислових підприємств, а не до фізичних осіб чи фізичних осіб-підприємців.

Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 07.11.2018 витребувано від Головного управління ДФС в Івано-Франківській області розрахунок податкових зобов'язань, визначених позивачу в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, з наданням підтверджуючих документів по об'єктах нерухомості, на підставі яких винесено оскаржувані рішення (а.с.49-50).

Відповідач надав суду докази, які він витребував (а.с.53-65).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належать такі об'єкти нерухомого майна:

1/3 частки виробничого цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1126,3 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу виробничого цеху від 16.11.2007 року (а.с.13) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером майна 15307345 від 28.02.2008 року (а.с.60-61);

1/3 частки відпочинкового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 1708 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за індексним номером 25119161 від 04.08.2014 року (а.с.14), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 25119571 від 04.08.2014 року (а.с.15) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 422678726258 (а.с.58) .

Відповідач, як контролюючий орган, обчислив суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо зазначених вище об'єктів нерухомості з урахуванням ставок податку, встановлених рішенням Лисецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 27.12.2016 та рішенням Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області «Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території Березівської сільської ради» №3-1-18/2018 від 16.01.2017.

На підставі даних АІС "Податковий блок" та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно з п.п.54.3.3. п.54.3. ст.54 ПК України та відповідно до п.п.266.7.2. п.266.7. ст.266 ПК України ГУ ДФС в Івано-Франківській області за податковий період 2017 рік визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (стосовно відпочинкового комплексу), в розмірі 27328 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 31.05.2018 року за №0036278-5502-0915 (а.с.10) та суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (стосовно виробничого цеху), в розмірі 3003,47 грн. відповідно до податкового повідомлення рішення форми "Ф" від 31.05.2018 року за №0036279-5502-0915 (а.с.11).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки виробничі приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а також оскільки порушення порядку та строків прийняття місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно унеможливлює застосування такого рішення у році його прийняття, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення, якими визначено грошові зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у судовому порядку.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71) внесено низку змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України), в тому числі викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України, а саме: введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості. Даний Закон набрав чинності 01.01.2015.

Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (п.п.«а» п.п.266.1.2. п.266.1 ст.266 ПК України.

Згідно з п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України).

Відтак, позивач як власник об'єктів нежитлової нерухомості - 1/3 частки виробничого цеху та 1/3 частки відпочинкового комплексу, є платником податку.

Відповідно до п.п.266.3.2. п.266.3. ст.263 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).

Суд зазначає, що станом на 01.01.2017 місячний розмір заробітної плати становив 3200 грн., а тому ставка податку за 2017 рік не повинна перевищувати 48 грн. за 1 кв.м бази оподаткування.

Згідно із п.п.266.6.1. п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

В п.п.266.7.1. п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до п.п.266.7.2. п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України).

Як встановлено судом, контролюючим органом було обчислено суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, виходячи з частки площі об'єктів нежитлової нерухомості, що належать ОСОБА_1 (569,33 кв.м відпочинкового комплексу та 375,43 кв.м виробничого цеху), та з урахуванням ставки податку (48 грн. за 1 кв.м та 8 грн. за 1 кв.м відповідно), про що винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0036278-5502-0915 від 31.05.2018 року на суму 27328 грн. (а.с.10) та податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0036279-5502-0915 від 31.05.2018 року на суму 3003,47 грн. (а.с.11) відповідно.

Тобто контролюючим органом було дотримано вимоги Податкового кодексу України при визначенні позивачу податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо платника податку, об'єкта та бази оподаткування, ставки податку, податкового періоду та порядку обчислення податку тощо.

Стосовно доводів позивача про те, що виробничі приміщення не об'єктом оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0036279-5502-0915 від 31.05.2018 року на суму 3003,47 грн., яким визначено податкові зобов'язання по об'єкту нерухомості - виробничому цеху, винесено протиправно, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Вказана норма застосовується до промислових підприємств, які мають статус юридичних осіб.

Натомість, позивач як фізична особа є власником 1/3 частини виробничого цеху.

А тому положення вказаної статті до позивача не застосовуються, а його доводи з цього приводу суд вважає безпідставними.

Відтак, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що у випадку коли промислова будівля належить не промисловому підприємству, то така будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.

Стосовно доводів позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків, в тому числі податку на нерухоме майно, які прийняті з порушенням строків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Як передбачено п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий період дорівнює календарному року.

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України).

Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1. п.12.3 ст.12 ПК України)

Згідно з п.п.12.3.3. п.12.3 ст.12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Відповідно до п.п.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В п.12.4 ст.12 ПК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (п.п.12.4.1 даної статті); визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу (п.п.12.4.2. даної статті); Згідно з до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду ( п.п.12.4.3 даної статті).

Відповідно до п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Платники місцевих податків та зборів при визначенні своїх податкових зобов'язань можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Такі платники звільняються від відповідальності у разі, якщо у зведеній інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті, виявлено помилку, що містить розбіжності між даними контролюючих органів та даними офіційно оприлюдненого рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У такому разі до таких платників податку штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що спричинені такою помилкою, не застосовуються, підстав для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до відповідальності немає.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк, до якого органами місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків і зборів.

В той же час пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» N 1791-VIII від 20.12.2016 установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, у 2017 році зупинено дію підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України, а тому відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

У разі прийняття органами місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік після 01.01.2017 року термін, з якого вони вступають в силу, визначається в самому рішенні.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок фізичних осіб сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік незалежно від строків прийняття місцевими радами рішень про встановлення місцевих податків та зборів.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що положення статті 266 Податкового кодексу України, в даному випадку, підлягають застосуванню контролюючим органом при встановленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2017 рік.

З урахуванням вищенаведеного, контролюючим органом правомірно проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік ОСОБА_1 По таких об'єктах нежитлової нерухомості: 1/3 частки виробничого цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 375,43 кв.м., та 1/3 частки відпочинкового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею 569,33 кв.м., та винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф"№0036279-5502-0915 від 31.05.2018 року на суму 3003,47 грн. (375,43 кв.м х 8 грн. = 3003,47 грн.) та податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0036278-5502-0915 від 31.05.2018 року на суму 27328 грн. (569,33 кв.м х 48 грн. = 27328 грн.) відповідно.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків надіслання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що оскаржувані рішення були винесені контролюючим органом 31.05.2018, тобто в межах визначеного законодавцем строку, а направлені позивачу - 03.07.2018, тобто з порушенням строку, визначеного законодавцем до 01 липня року, що настає за базовим податковим роком.

В той же час, суд відмічає, що надіслання податковим органом 03.07.2018 податкових повідомлень-рішень, винесених 31.05.2018, з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання не може слугувати підставою для визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасування, оскільки обов'язок особи сплатити податкові зобов'язання настає з моменту вручення податкового повідомлення-рішення відповідно до п.п.266.10.1 п.260.10 ст.266 ПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у податковому повідомленні-рішенні форми "Ф"№0036279-5502-0915 від 31.05.2018 року на суму 3003,47 грн. та податковому повідомленні-рішенні форми "Ф" №0036278-5502-0915 від 31.05.2018 року на суму 27328 грн., відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_3);

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, буд.20).

Суддя Лучко О.О.