Рішення № 78073276, 22.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 р. Справа№0540/6362/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку письмово справдження адміністративну справу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1) до Костянтинівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 23119554, юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, площа Перемоги, 8) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання бездіяльності щодо не розгляду заяви від 19.05.2017 року про компенсування витрат на оплату праці за працевлаштованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_2 протиправною, зобов'язання розглянути заяву від 19.05.2017 року про компенсування витрат на оплату праці за працевлаштованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_2 та прийняти вмотивоване рішення згідно норм чинного законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення процесуальних строків, суд відмовляє у його задоволенні, враховуючи, що позов подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законодавством.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 19.05.2017 року звернувся з заявою до відповідача про компенсування витрат на оплату праці за працевлаштовану безробітну з числа внутрішньо переміщених осіб, проте Костянтинівським міського центру зайнятості фактично не здійснено розгляду вказаної заяви у встановленому законодавством порядку. А тому позивач просить у судовому порядку визнати протиправною бездіяльність з не здійснення розгляду його заяви від 15.05.2017 року з боку Костянтинівського міського центру зайнятості, та зобов'язати розглянути вказану заяву згідно чинному законодавству.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно положень частини третьої статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що згідно законодавству компенсація витрат роботодавцю на оплату праці за працевлаштованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Зважаючи на те, що кошторису видатків Костянтинівського міського центру зайнятості на 2017 рік недостатньо для такої компенсації, відповідачем направлено ОСОБА_1 відповідь про неможливість компенсації витрат на оплату праці до збільшення кошторису. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1, громадянка України (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Костянтинівським РВ УМВС України в Донецькій області).

19.05.2017 року позивач звернулась до Костянтинівського міського центру зайнятості з заявою про компенсування витрат на оплату праці за працевлаштовану безробітну з числа внутрішньо переміщених осіб - ОСОБА_2.

Листом від 08.06.2017 року за № 02/2612 відповідач надав відповідь на заяву від 19.05.2017 року, з якої слідує, що фінансування на ці цілі - компенсування витрат, відсутнє, а тому у випадку збільшення кошторису видатків позивача буде поінформовано додатково.

З наданих суду письмових доказів: Аналізу використання кошторису 2017 року за статтею «Компенсація витрат роботодавця по Костянтинівському центру зайнятості та Витягу з кошторису видатків на 2017 рік вбачається, що на таку компенсацію передбачено 900 000,00 грн., фінансування станом на 11.05.2017 року склало 614 819,00 грн. Прогноз заявки на потребу в коштах з 12.05.2017 року до кінця поточного року за діючими рішеннями (договорами) на компенсацію витрат склав 714 104,00 грн., що перевищує залишок кошторису на 428 923,00 грн.

Згідно положенням ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У відповідності до ст. 4 цього ж Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 01.12.2016 року № 34238 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 24-1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлені заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. До таких заходів, в тому числі, належить:

- компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази. Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує внутрішньо переміщених осіб з числа категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням з відповідними територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;

- компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.

Фінансування заходів сприяння зайнятості, визначених цією статтею, здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів України (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний та якому допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття») після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для осіб, зазначених у цій статті, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24-1 Закону України «Про зайнятість населення»).

У виконання приписів ч. 3 ст. 24-1 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінетом Міністрів України 8 вересня 2015 року затверджена Постанова № 696 «Про затвердження Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб» (далі за текстом - Постанова № 696).

На підставі п. 3 Постанови № 696 до заходів сприяння зайнятості належить, серед інших, компенсація витрат роботодавця на оплату праці за працевлаштування на умовах строкових трудових договорів зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб.

За п. 4 цієї ж Постанови, компенсація витрат, зазначених в абзацах четвертому та п'ятому пункту 3 цього Порядку, роботодавцю не здійснюється у разі, коли роботодавець: 1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; 2) визнаний в установленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Пунктом 11 Постанови № 696 визначений порядок здійснення такої компенсації відповідним центром зайнятості. Зокрема цим пунктом встановлено, що роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням центру зайнятості на умовах строкового трудового договору, для отримання компенсації протягом двох місяців з дня працевлаштування подає центру зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці довільної форми та копії трудового договору між ним і працівником та розпорядчого акта про прийняття на роботу, завірені в установленому порядку.

Рішення про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці або відмову в компенсації приймається центром зайнятості протягом десяти робочих днів з дати отримання всіх даних на підставі: документів, зазначених в абзаці першому цього пункту; персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості; даних ДФС та її територіальних органів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску; даних органів Пенсійного фонду України про дату працевлаштування особи та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відсутності порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом.

Обмін зазначеними даними здійснюється в установленому законодавством порядку.

У разі неможливості отримання відомостей про роботодавця, зазначених в абзацах п'ятому - сьомому цього пункту, в електронному вигляді центр зайнятості робить запит до зазначених органів для отримання необхідної інформації.

У разі прийняття рішення про компенсацію протягом семи робочих днів між центром зайнятості та роботодавцем укладається договір.

У разі відмови в компенсації з підстав, передбачених пунктом 4 цього Порядку, центр зайнятості зобов'язаний письмово проінформувати роботодавця протягом п'яти робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Отже, Постановою № 696 чітко встановлено, що відповідний центр зайнятості за результатами розгляду документів, наданих роботодавцем, та отримання відповідної інформації від ДФС та Пенсійного фонду України, приймає рішення про компенсацію, або про відмову у такій компенсації з підстав, визначених п. 4 Постанови.

Наведена вище Постанова, яка є публічним нормативно-правовим актом та норми якої, відповідно, є імперативними, не містить права центрів зайнятості не розглядати надані роботодавцем документи та не вчиняти дій, визначених пунктом 11.

Вказані вище нормативно-правові акти, до предмету яких відноситься регулювання спірних правовідносин (Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закон України «Про зайнятість населення», Постанова Кабінету Міністрів України № 696 «Про затвердження Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб») не містять жодних посилань на відсутність відповідного фінансування, як на підставу невиконання відповідним центром зайнятості обов'язків, встановлених п. 11 Постанови № 696.

З наведеного суд доходить висновку, що надсилаючи листи позивачу з посиланням на відсутність коштів на виплату компенсації з оплати праці у кошторисі від 08.06.2017 року, без вчинення дій, встановлених п. 11 Постанови № 696 (вивчення наданих документів, отримання відповідної інформації від органів податкової служби та пенсійного фонду, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), Костянтинівський міського центру зайнятості фактично не розглянув заяву ОСОБА_1 від 19.05.2017 року.

На думку суду, посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування витрат на компенсацію роботодавцю, що не передбачено Постановою № 696, та бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 19.05.2017 року про компенсацію, є незаконними та необґрунтованими.

Вимогу щодо комплексності характеру права на справедливий суд і визнання виконання рішень одним з його елементів ЄСПЛ поширює і у рішенні в справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року.

Так, у зазначеному рішенні дублюється положення п. 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» та ЄСПЛ звертає увагу на те, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів як виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права.

На підставі аналізу письмових доказів та спірних правовідносин суд виходить з того, що відповідачем допущено саме бездіяльність в розгляді звернення позивача, тобто протиправну пасивну поведінку, що знайшла свій вираз в ухиленні від виконання прямих обов'язків, визначених Постановою № 696.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем: визнати протиправною бездіяльність з розгляду заяви про компенсацію від 19.05.2017 року, та зобов'язати відповідача розглянути її з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно з меморіальним ордером № МАВ4 134780 від 15 квітня 2018 року.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1) до Костянтинівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 23119554, юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, площа Перемоги, 8) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівського міського центру зайнятості в частині не здійснення розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.05.2017 року про компенсування витрат на оплату праці за працевлаштовану безробітну з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2).

Зобов'язати Костянтинівський міський центр зайнятості розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2017 року про компенсування витрат на оплату праці за працевлаштовану безробітну з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2), з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 23119554, юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, площа Перемоги, 8) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) 22 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.