Рішення № 78073271, 14.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 р. Справа№805/5054/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до Головного управління Держпраці в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82)

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 29 травня 2018 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за ордером

від відповідача: ОСОБА_3 - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 29 травня 2018 року № ДЦ181/547/АВ/П/ТФ-ФС на суму 446760 грн.

Ухвалою від 2 липня 2018 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

19 липня 2018 року на виконання вимог ухвали суду від 2 липня 2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви. Ухвалою від 23 липня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 0540/5054/18-а та призначив підготовче засідання на 20 серпня 2018 року, під час якого судом було оголошено перерву до 4 вересня 2018 року. 4 вересня 2018 року під час судового засідання судом було проголошено перерву до 18 вересня 2018 року. Ухвалою від 18 вересня 2018 року судом заяви сторін про зупинення провадження у справі № 805/5054/18-а для надання часу для примирення задоволено, зупинено провадження в адміністративній справі № 805/5054/18-а до 6 листопада 2018 року для примирення сторін. Ухвалою від 6 листопада 2018 року було поновлено провадження у справі. Ухвалою від 6 листопада 2018 року відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження підготовчого провадження, відмовив представнику відповідача у задоволенні заяви про виклик свідка ОСОБА_4, задовольнив клопотання представника відповідача про приєднання DVD-диска, на якому збережено відеозапис проведеного інспекційного відвідування позивача, та долучив його до матеріалів справи, закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 14 листопада 2018 року. Під час судового засідання 14 листопада 2018 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 квітня 2018 року посадовими особами Головного управління Держпраці в Донецькій області було здійснена інспекційне відвідування додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1. У зазначених приміщеннях знаходилися фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. За наслідками інспекційного відвідування складено акт № ДЦ181/547/АВ від 3 травня 2018 року. На підставі зазначеного вище акту інспекційного відвідування начальником Головного управління Держпраці в Донецькій області прийнято постанову від 29 травня 2018 року № ДЦ181/547/АВ/П/ТФ-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 446760 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП. Вважає зазначену постанову противоправною. До квітня 2018 року стан орендованих об'єктів був не готовий до експлуатації, господарська діяльність у даних об'єктах не здійснювалась. Для подальшої організації своєї підприємницької діяльності позивач залучила за цивільно-правовою угодою осіб, яки мали значний опит у цій сфері та за винагороду помогли її організувати. Так, 1 квітня 2018 року позивачем були укладені наступні цивільно-правові договорі з фізичними особами ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5. Договори підписані обома сторонами. Виконавці робіт фізичні особи ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 не надавали заяв до позивача про прийняття їх на посаду продавця, у зв'язку з чим наказ не оформлявся та не було підстав повідомляти органі ДФС. Посадова особа управління Держпраці в своєму акті визначає, що роботи по цивільно-правовим угодам виконується виконавцями в інтересах ФОП ОСОБА_1, у відповідності з визначеним графіком та на робочому місці, обов'язки за договорами відносяться до професії «продавець» згідно з довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Ці всі судження посадової особи не відповідають дійсності. Так, виконання послуг ведеться за місцем провадження господарської діяльності фізичної особі-підприємства, але це не є фактом того, що роботи виконуються за умовами трудового договору. Крім того, не має ніякого підтвердження, що ці роботи виконуються за визначеним ФОП ОСОБА_1 графіком. Табель робочого часу не складається та нема ніякого іншого документу або наказу, яким би цій графік був встановлений. Виконавець надає послуги по реалізації продукції в зручний для нього час. Те, що обов'язки виконавця відповідно до умов цивільно-правової угоди схожі з обов'язками відповідно до професії «продавець» не яким чином не дає підстав вважати, що виконавець діяв відповідно до умов трудового договору.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що 11 квітня 2018 року під час інспекційного відвідування в торгівельних об'єктах: кіоск за адресою АДРЕСА_3; павільйон за адресою АДРЕСА_1; кіоск за адресою АДРЕСА_2 знаходились наступні працівники: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. За наданими поясненнями ОСОБА_6, вона проходить стажування з 1 квітня 2018 року у ФОП ОСОБА_1, працює за змінним графіком, заява на стажування знаходиться у ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_2). За наданими поясненнями ОСОБА_7, вона проходить стажування з 9 квітня 2018 року у ФОП ОСОБА_1, працює за змінним графіком, заява на стажування знаходиться у ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_2). За наданими поясненнями ОСОБА_5, вона працює реалізатором з 9 квітня 2018 року. Трудовий договір складено в усній формі з людиною, яка назвала себе Катерина, якій вона звітує за результати праці. Розмір заробітної плати залежить від обсягів продажу і складає 2%. В кіоску є в наявності копія ліцензії на реалізацію тютюнових виробів оформлена на ФОП ОСОБА_1, але ОСОБА_5, згідно наданих пояснень, з ФОП ОСОБА_1 не знайома (кіоск за адресою АДРЕСА_3). ОСОБА_8 на момент проведення заходів контролю від надання пояснень відмовилась (павільйон за адресою АДРЕСА_1). Договори на організацію професійного навчання безробітних шляхом стажування від ФОП ОСОБА_1 не надходило. Оформлення на роботу шляхом укладення трудових договорів з ФОП ОСОБА_1 не було здійснене, що унеможливлює проведення випробування при прийнятті на роботу за статтею 26 КЗпП України. Правова позиція щодо стажування працівників викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України 21 вересня 2017 року № 819/1619/16. Згідно з наданими поясненнями ФОП ОСОБА_1 з зазначеними особами: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено короткотермінові цивільно-правові угоди з метою виконання певних робіт та надання послуг за певну вартість (копії цивільно-правових угод додаються). Будь-які документи щодо підтвердження оформлення трудових відносин з працівниками під час проведення інспекційного відвідування були відсутні. Також, відсутні документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, а саме: трудові договори (контракти), накази про прийняття на роботу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, табелів обліку робочого часу, графіки змінності працівників. 11 квітня 2018 року під час проведення інспекційного відвідування, фіксація якого здійснювалась відео засобами, встановлено, що на об'єктах торгівлі за вказаними вище адресами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 виконували роботи: приймали товар, підраховували штучні товари, пропонували та показували товари покупцям, здійснювали реалізацію товарів, підраховували гроші, прибирали робочі місця. Виконання вказаних робіт відноситься до професії продавця продовольчих товарів (код 5220 згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010). Обов'язки за посадою передбачено Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 65 «Торгівля та громадське харчування», який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 30.11.1999 № 918 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України. Крім того, на об'єкті торгівлі за адресою: АДРЕСА_1, згідно з оголошенням підприємець пропонує роботу «реализатора», що додатково вказує саме на наявність трудових відносин з працівниками. Надані «цивільно-правові угоди» засвідчують існування трудових відносин, бо в зазначених угодах перелічені фактично обов'язки працівника: реалізація продукції будь-якого асортименту; обслуговування покупців; замовлення та приймання товарів. Таким чином, предметом договору є не вчинення одного або кількох правочинів з реалізації визначених товарів, а саме виконання робіт з реалізації товарів «будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення і приймання товарів» за дорученням фізичної особи-підприємця, що передбачає сукупність установлених угодою сторін завдань певної складності, обмежених професією «продавець», тобто виконання трудової функції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, включена до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності - роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Управління Держпраці від 5 квітня 2018 року № 332 та направлення на перевірку від 5 квітня 2018 року № 192/04.1/15-14-12 в період з 11 квітня 2018 року по 3 травня 2018 року на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку 295 відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача з питань дотримання законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 3 травня 2018 року № ДЦ181/547/АВ. Під час здійснення інспекційного відвідування позивача встановлено, що підприємницька діяльність здійснюється на торгівельних об'єктах за адресами: кіоск за адресою АДРЕСА_3; павільйон за адресою АДРЕСА_1; кіоск за адресою АДРЕСА_2. На даних торгівельних об'єктах, зокрема, здійснювалась реалізація у роздріб підакцизної групи товарів, тютюнових виробів та алкогольних напоїв.

Під час підготовки до проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на запит Головного управління Держпраці у Донецькій області від 23 березня 2018 року № 04.1-13-8/2448-18 отримано інформацію від Головного управління ПФУ в Донецькій області від 2 квітня 2018 року № 4416/05-1 (вхідний № 4233/15-14-3/18 від 5 квітня 2018 року) про загальну кількість застрахованих осіб протягом 2017-2018 років. Відповідно до отриманої інформації з березня 2017 по лютий 2018 відомості щодо застрахованих осіб ФОП ОСОБА_1 не надавались.

З метою упередження порушень законодавства про працю Маріупольською міською радою на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено лист від 13 вересня 2017 року № 256-53826-211 з пропозицією оформлення трудових відносин з працівниками. У зв'язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю 12 квітня 2018 року було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДЦ181/547/НД/АВ від 12 квітня 2018 року та вимогу про надання документів від 12 квітня 2018 року № ДЦ181/547/ПД. На час виконання вимоги інспекційне відвідування було призупинено.

На виконання вимоги Управління Держпраці про надання документів від 12 квітня 2018 року № ДЦ181/547/ПД позивачем надані наступні документи: копії цивільно-правових угод та паспортів, реєстраційних документів ФОП ОСОБА_1, звітності ФОП ОСОБА_1, квитанцій сплати податків та обов'язкових платежів.

В акті інспекційного відвідування відповідачем також зазначено, що 11 квітня 2018 року під час інспекційного відвідування в торгівельних об'єктах: кіоск за адресою АДРЕСА_3, павільйон за адресою АДРЕСА_1, кіоск за адресою АДРЕСА_2, знаходились наступні працівники: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. За наданими поясненнями ОСОБА_6, вона проходить стажування з 1 квітня 2018 року у ФОП ОСОБА_1, працює за змінним графіком, заява на стажування знаходиться у ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_2). За наданими поясненнями ОСОБА_7, вона проходить стажування з 9 квітня 2018 року у ФОП ОСОБА_1, працює за змінним графіком, заява на стажування знаходиться у ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_2). За наданими поясненнями ОСОБА_5, вона працює реалізатором з 9 квітня 2018 року. Трудовий договір складено в усній формі з людиною, яка назвала себе Катерина, якій вона звітує за результати праці. Розмір заробітної плати залежить від обсягів продажу і складає 2%. В кіоску є в наявності копія ліцензії на реалізацію тютюнових виробів оформлена на ФОП ОСОБА_1, але ОСОБА_5, згідно наданих пояснень, з ФОП ОСОБА_1 не знайома (кіоск за адресою АДРЕСА_3). ОСОБА_8 на момент проведення заходів контролю від надання пояснень відмовилась (павільйон за адресою АДРЕСА_1). Договори на організацію професійного навчання безробітних шляхом стажування від ФОП ОСОБА_1 не надходило. Оформлення на роботу шляхом укладення трудових договорів з ФОП ОСОБА_1 не було здійснене, що унеможливлює проведення випробування при прийнятті на роботу за статтею 26 КЗпП України. Згідно з наданими поясненнями ФОП ОСОБА_1 з зазначеними особами: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено короткотермінові цивільно-правові угоди з метою виконання певних робіт та надання послуг за певну вартість. Будь-які документи щодо підтвердження оформлення трудових відносин з працівниками під час проведення інспекційного відвідування були відсутні. Також, відсутні документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, а саме: трудові договори (контракти), накази про прийняття на роботу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, табелів обліку робочого часу, графіки змінності працівників. 11 квітня 2018 року під час проведення інспекційного відвідування, фіксація якого здійснювалась відео засобами, встановлено, що на об'єктах торгівлі за вказаними вище адресами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 виконували роботи: приймали товар, підраховували штучні товари, пропонували та показували товари покупцям, здійснювали реалізацію товарів, підраховували гроші, прибирали робочі місця. Виконання вказаних робіт відноситься до професії продавця продовольчих товарів (код 5220 згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010). Обов'язки за посадою передбачено Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 65 «Торгівля та громадське харчування», який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 30.11.1999 № 918 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України. Крім того, на об'єкті торгівлі за адресою: АДРЕСА_1, згідно з оголошенням підприємець пропонує роботу «реализатора», що додатково вказує саме на наявність трудових відносин з працівниками. Надані «цивільно-правові угоди» засвідчують існування трудових відносин, бо в зазначених угодах перелічені фактично обов'язки працівника: реалізація продукції будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення та приймання товарів. Таким чином, предметом договору є не вчинення одного або кількох правочинів з реалізації визначених товарів, а саме виконання робіт з реалізації товарів «будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення і приймання товарів» за дорученням фізичної особи-підприємця, що передбачає сукупність установлених угодою сторін завдань певної складності, обмежених професією «продавець», тобто виконання трудової функції. Також, згідно з умовами наданих угод, робота повинна виконуватись у встановлені терміни, що з пояснень працівників передбачає роботу за змінним графіком. Винагорода за працю визначена у фіксованому розмірі, як посадовий оклад - 4000 гривень, що згідно договору виплачується за виконання протягом встановленого строку робіт і обов'язків, що як вказано раніше відносяться до професії «продавець» згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65. «Торгівля та громадське харчування», який затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 30.11.1999 № 918 та погоджено з Міністерством праці та соціальної політики України. Не укладення трудових договорів відповідно до вимог законодавства істотно обмежує права працівників, позбавляє їх гарантій встановлених законодавством про працю.

Про факти, викладені в акті інспекційного відвідування свідчать, наявні в матеріалах справи документи, зокрема, цивільно-правові угоди від 1 квітня 2018 року, укладені між позивачем як замовником та ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 як виконавцями, предметом яких є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати послуги, а саме здійснювати послуги з реалізації будь-якого асортименту, обслуговування покупців, замовлення та приймання товарів терміном до 30 квітня 2018 року. Факт виконання зазначених угод підтверджується актами надання послуг від 30 квітня 2018 року. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Підставою для проведення інспекційного відвідування позивача були листи Маріупольського об'єднаної державно податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 14 травня 2018 року № 4094/10/05-19-81-08, від 4 травня 2018 року № 3830/10/03-19-13, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 2 квітня 2018 року № 4416/05-1.

Судом також встановлено, що у період з 25 травня 2018 року по 3 червня 2018 року відповідачем була проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій виробництва та обігу підакцизних товарів за адресою Донецька область, м. Маріуполь, АДРЕСА_2 та м. Маріуполь, АДРЕСА_3, за результатами якої були складені довідки від 25 травня 2018 року № 582/05-99-13-02/НОМЕР_1, № 581/05-99-13-02/НОМЕР_1. За висновками перевірки встановлено, що фізичні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надають послуги позивачу на підставі цивільно-правових угод від 1 травня 2018 року.

29 травня 2018 року, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 3 травня 2018 року № ДЦ181/547/АВ відповідачем була прийнята постанова про накладення штрафу, якою було накладено на позивача штраф у розмірі 446760 грн. за порушення, які передбачені статтями 21, 24 КЗпП України.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктами 8-12 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Пунктом 2 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 841 ЦК України передбачає, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Згідно з частиною 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 1 статті 850 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Стаття 857 ЦК України передбачає, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. При цьому, частина 1 статті 854 ЦК України вказує, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, дострокове (тобто, до здачі роботи) виконання замовником обов'язку щодо оплати роботи, у тому числі, частинами, за умови відсутності заперечень кредитора щодо виконання такого обов'язку частинами, не заборонено чинним цивільним законодавством України.

Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину. яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори підряду та цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17.

Проаналізувавши цивільно-правові угоди від 1 квітня 2018 року, укладених між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд звертає увагу, що їх умовами є виконання послуг, що з огляду на сферу здійснення господарської діяльності позивача у сфері торгівлі вказує на те, що предметом цих угод є саме досягнення певного матеріального результату. Крім того, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що не має ніякого підтвердження, що ці роботи виконуються за визначеним ФОП ОСОБА_1 графіком. Табель робочого часу не складається та немає ніякого іншого документу або наказу, яким би цій графік був встановлений. Виконавець надає послуги по реалізації продукції в зручний для нього час. Те, що обов'язки виконавця відповідно до умов цивільно-правових угод схожі з обов'язками відповідно до професії «продавець» ніяким чином не дає підстав вважати, що виконавець діяв відповідно до умов трудового договору.

Суд також не приймає доводи відповідача на те, що укладенні цивільно-правові угоди обмежують права працівників, оскільки укладення зазначених угод - це вираження волевиявлення сторін, працівники не звертались до позивача із пропозиціями про укладення трудового договору, а тому вони не можуть обмежувати будь-які їх права та свободи.

Крім того, позивач добросовісно сплачувала єдиний соціальний внесок за виконані роботи відповідно до умов цивільно-правових угод від 1 квітня 2018 року, про що свідчать звіти про нарахування єдиного соціального внеску за квітень 2018 року та за травень 2018 року.

Відповідно до норм статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з нормами статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як вже було зазначено судом вище, ухвалою від 6 листопада 2018 року суд задовольнив клопотання представника відповідача про приєднання DVD-диска, на якому збережено відеозапис проведеного інспекційного відвідування позивача, та долучив його до матеріалів справи. Суд не приймає як належний та допустимий доказ DVD-диск, на якому наявний запис інспекційного відвідування позивача, який було надано відповідачем та який було оглянуто судом у судовому засіданні, з огляду на наступне. При огляді судом запису на DVD-диску було встановлено, що запис інспекційного відвідування було зроблено не у повному обсязі (з початку до кінця), суд не зміг переконатися у тому, що цей запис інспекційного відвідування саме позивача 11 квітня 2018 року, осіб, які були зафіксовані на відео неможливо було встановити, погано чутно, про що спілкуються особи, тобто неможливо встановити усі дійсні обставини проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідач, при прийняті оскаржуваної постанови не прийняв до уваги усіх обставин, тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної постанови в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанцій від 6 липня 2018 року на суму 4461 грн. 61 коп. та від 18 липня 2018 року на суму 5 грн. 99 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 29 травня 2018 року задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29 травня 2018 року № ДЦ181/547/АВ/П/ТФ-ФС про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 446760 грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4467 грн. 60 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 листопада 2018 року. Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.