Рішення № 78072728, 23.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 161/11451/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю представника позивача Наумчик О.О.,

представника відповідача Грицені Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, позивач) звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (далі - третя особа ОСОБА_3.) про скасування постанови від 15.06.2018 про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.

Позивач не погоджується із вказаною постановою з тих підстав, що Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) встановлена відповідальність боржника за невиконання рішення суду, а не за своєчасне його виконання, при цьому, невиконання рішення суду має бути без поважним причин. Позивач вказує, що добровільно виконав рішення суду в частині перерахунку пенсії стягувачу та проводить її виплату у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103). Крім того, виплата пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, при цьому, виділення коштів з Державного бюджету України на фінансування перерахованих пенсій за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 передбачено у період з 01.01.2019. Позивач також зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Просив суд скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Г.Г. про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. від 15.06.2018.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом (а.с.15).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.23-26) вказує на те, що постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій, а посилання позивача на відсутність відповідного бюджетного асигнування, як на доказ поважності причин невиконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_3 перерахованої пенси за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 є необґрунтованими. Вважає, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження». Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою цього суду від 10.09.2018 залучено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (а.с.50).

В письмових поясненнях від 22.10.2018 третя особа ОСОБА_3, вказує на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини посилання позивача на відсутність бюджетних асигнувань є необґрунтованими, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних нормативно правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (а.с.56-59).

23.10.2018 Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою передав справу №161/11451/18 на розгляд Волинському окружному адміністративному суду за підсудністю. (а.с.66-67). Справа надійшла до суду 13.11.2018 (а.с.68).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 прийнято дану справу до провадження та призначено судове засідання на 10:00 23 листопада 2018 року та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розділу 2 глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.69).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнала посилаючись на поданий відзив. Вважає, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження. Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 на розгляд справи не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Так, частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гриценею Г.Г. від 17.05.2018 ВП № 56418839 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 14.05.2018 за № 161/15933/17, про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_3 з 01.01.2016 пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII), постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 10.05.2017 №1422, якою боржнику (ГУ ПФУ у Волинській області) надано 10 робочих днів для виконання рішення суду (а.с.9). Вказана постанова була направлена позивачу згідно із супровідним листом від 17.05.2018 № 04-35/2687 (а.с.8).

Листом від 04.06.2018 за №4346/02-60-30 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, державного виконавця, що рішення суду виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження; управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3; перерахований розмір пенсії (з урахуванням рішення суду) в сумі 4975,50 грн. виплачується щомісяця починаючи з 01.01.2018, виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюється в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2018 на адресу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від стягувана ОСОБА_3 надійшла заява про накладення штрафу на боржника «що кошти в рахунок погашення заборгованості по пенси за 2016-2017 роки на рахунок стягувана не надходили державним виконавцем оскаржуваної постанови рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області виконано не в повному обсязі, зокрема не здійснено виплату пенси ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, як того вимагає рішення суду.

15.06.2018 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про накладення штрафу ВП № 56418839, відповідно до якої за невиконання рішення суду наклала на боржника ГУ ПФУ у Волинській області штраф у розмірі 5100,00 грн., та яка мотивована тим, що Постанова КМУ № 103 не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду, тому її не можна вважати поважною причиною невиконання судового рішення в частині виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 (а.с.12). Вказана постанова була направлена позивачу згідно із супровідним листом від 15.06.2018 № 04-35/3410 та надійшла позивачу 09.07.2018 за вх. № 6874/9 (а.с.11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою та другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною першою статті 63 Закону України № 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України № 1404-VIII).

Відповідно до частин першої та другої статті 75 Закону України № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений строк. При цьому, обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником саме без поважних причин, тобто коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону України № 1404-VIII можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Відповідно до підпунктів 4 та 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, виплати здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не мають.

Судом встановлено, що рішення суду, на виконання якого Луцьким міськрайонним судом видано виконавчий лист від 14.05.2018 за № 161/15933/17, виконано позивачем частково, а саме проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2016, пенсія виплачується з 01.01.2018 в перерахованому розмірі 4975,50 грн. (а.с.10, 35-36). Тобто, позивач добровільно виконав рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 та проводить виплату перерахованої пенсії з 01.01.2018.

Суд погоджується з письмовими поясненнями третьої особи про те, що позивач не здійснив виплату перерахованої йому пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а отже рішення суду боржник не виконав повністю, у зв'язку із чим оскаржуваною постановою на нього було накладено штраф в сумі 5100,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, виплата перерахованої суми пенсії ОСОБА_3 повинна здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю не виконав вказане рішення суду, оскільки кошти з Державного бюджету України згідно з Постановою № 103 на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у 2018 році не виділялися.

Суд враховує, що в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

В даному випадку на думку суду позивач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету згідно з постановою Уряду №103 на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у 2018 році виділяються у встановленому порядку.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а), від 13.06.2018 (справа № 757/29541/14-а), відповідно до якого невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Згідно з вимогами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, при цьому, накладення штрафу жодним чином не захищає право стягувача на отримання бюджетних коштів, тому з наведених вище підстав та виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовна вимоги про скасування оскаржуваної постанови підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач повністю довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Керуючись статтями 2, 72-77, 205, 243, 245, 246, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Г.Г. про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. від 15.06.2018, у виконавчому провадженні №56418839.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський