Рішення № 78071061, 05.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 308/10029/16-ц

Провадження № 2/761/3599/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1,.

представника відповідача Салюк М.І.,

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, мотиву4ючи свої вимоги наступним. Позивач неодноразово зверталась до із заявами до іпотекодержателя ПАТ «Промінвестбанк» щодо вчинення дій для зняття заборони на відчуження накладеної банком на підставі укладених іпотечних договорів , а саме договору від 16.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.В, реєстровий № 3057 та іпотечного договору від 17.01.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Капітула Г.Д.. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04.02.2016 р. визнано бездіяльність ПАТ «Промінвестбанк» щодо невиконання обов»язків іпотеко держателя по звільненню з під обтяжень нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. . Відтак бездіяльність відповідача виявилась у тому, що відповідач, незважаючи на звернення з відповідними заявами, банк належним чином на них не відреагував та не подав заяви до Державних реєстраторів щодо зняття заборони на відчуження майна - нерухомого майна ОСОБА_3, що потягнуло за собою стягнення з позивача надзвичайно значних сум. Так, позивачем та ОСОБА_4 15.04.2013 р. було укладено та ОСОБА_7 було укладено попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. За умовами попереднього договору сторони зобов»язуються укласти у строк до 17 години 24.05.2013 року основний договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1. Крім цього згідно попереднього договору купівлі - продажу покупцем ОСОБА_7 було передано ОСОБА_3 суму завдатку у розмірі 400 000,00 грн. Проте, основний договір не було укладено у передбачений строк, зважаючи на те, що на житловий будинок АДРЕСА_1 накладено заборону на відчуження в Державному реєстрі обтяжень та заборон та Державному реєстрі іпотек. Приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. У зв»язку із невиконанням ОСОБА_3 третьою особою своїх зобов»язань по укладанню основного договору ОСОБА_7 було подано позов щодо стягнення суми завдатку у подвійному розмірі. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10.12.2013 р. позов було задоволено і стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму у розмірі 891 347,97 грн., а також судові витрати. На виконання рішення суду державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження і ОСОБА_4, як боржник, вимушений був виконати судове рішення та 24.03.2014 р. сплатив стягувану кошти у зазначеній сумі. В свою чергу 20.05.2015 р. ОСОБА_4 звернувся до позивача з претензією щодо стягнення коштів у розмірі 897 788,97 грн., у зв»язку із тим, що Шевченківським районним судом м. Києва було відмовлено у задоволенні його позову до банку і зазначено, що належним відповідачем є саме ОСОБА_3 Відтак позивач 19.06.2015 р. позивач сплатила зазначені кошти про що отримала нотаріально завірену заяву. Беручи до уваги вищенаведене, ОСОБА_3, з огляду на положення, зокрема, ст.ст. 22,1166 ЦК України просить стягнути з ПАТ «Промінвестбанк» матеріальний збиток, який виник у зв»язку із бездіяльністю банку щодо зняття заборони на відчуження з нерухомого майна, не виконанням обов»язку іпотеко держателя у розмірі 894 788 грн. 97 коп. та судовий збір.

Ужгородським міськрайонним судом 28.09.2016 відкрито провадження по даній цивільній справі.

02.02.2017 р. колегією суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області за результатами розгляду апеляційної скарги представника відповідача ПАТ «Проінвестбанк» скасовано ухвалу суду першої інстанції від 28.09.2016 р. про відкриття провадження у справі в частині визначення підсудності і справу направлено до Ужгородського міськрайонного суду для вирішення питання про передачу справи до належного суду.

07.04.2017 р. ухвалою Ужгородського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди передано на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.

01.06.2017 р. суддею Шевченківським районним судом м. Києва прийнято справу до свого провадження та призначено судове засідання.

13.03.2018 року у судовому засіданні у зв»язку із набранням чинності змін до ЦПК України за участі представників сторін вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов. Представник ПАТ «Проінвестбанк» зазначає, що заперечує щодо задоволення позову у зв»язку з необґрунтованістю вимог. У позивача відсутнє право на звернення з такими вимогами до банку, оскільки відповідач не порушував вимог ОСОБА_3 Відшкодування майнової шкоди можливо за умови: протиправності поведінки особи, що завдала шкоди; вини такої особи; наявності причинно - наслідкового зв»язку між неправомірними діями та її результатом; наявності самої шкоди. Відповідач вважає, що укладання попереднього договору відбувалось за умови усвідомлювання позивачем того, що існує заборона на відчуження майна. При цьому позивач була обізнана щодо тієї обставини, що для зняття заборони на відчуження у 2013 р., відповідно до вимог чинного законодавства, було необхідно здійснення реєстрації права власності на майно. У проведенні такої реєстрації заінтересованою особою є власник, проте така реєстрація ОСОБА_3 здійснена не була. Таким чином позивач сама навмисно ухилилась від виконання обов»язку щодо вчинення дій, які передують зняття заборони на відчуження. Такі дії вчинено позивачем 24.05.2013 р. про банк не було поінформовано. Крім того, з 12.02.2014 р. позивач маючи довідки про відсутність заборгованості мала можливість самостійно звернутися до нотаріуса або державного реєстратора про зняття обтяження зважаючи на вступ в дію Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, затверджених постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 р. Також представник ПАТ «Промінвестбанк» зазначив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 1.12.2013 р. прийнято рішення щодо стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 грошових коштів, оскільки встановлена їхня вина у неукладанні основного договору і вони це визнали під час розгляду справи. При цьому банк не було залучено до участі в справі. Також представником відповідача зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 31.03.2015 р., на яке посилається позивач, встановлено що ПАТ «Промінвестбанк» не був стороною попереднього договору, в тому не несе жодної відповідальності перед ОСОБА_4 за невиконання ОСОБА_3 умов попереднього договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Проінвестбанк» просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, направив в адресу суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності на підставі наявних доказів.

.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, надавши їм належну оцінку суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, 10.12.2013 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області задоволено уточнену позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 891 347,97 грн. з яких: 800 000,00 грн. подвійний розмір завдатку; 80 000,00 грн. штрафних санкцій, 11347,97 грн. сума відсотків за користування коштами та судовий збір у сумі 3 441,00 грн. у зв»язку із тим, що у встановлений попереднім договором від 15.04.2013 р. строк, основний договір купівлі - продажу житлового будинку , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, між сторонами не було укладено з вини продавця.

Як свідчить рішення суду, відповідач ОСОБА_4, який діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_3 за довіреністю, уточнені позовні вимоги визнав у повному обсязі не заперечував проти їх задоволення. Пояснив суду, що з їх вини не був укладений договір купівлі - продажу , оскільки 24.05.2013 р. о 17 год. знаходячись у приватного нотаріуса їм стало відомо про наявність обтяжень нерухомого майна, в зв»язку із чим приватним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

При цьому судом встановлено, 15.04.2013 р. між ОСОБА_7 (Покупцем), з одного боку та ОСОБА_3 (Продавцем), ОСОБА_4 (як поручителем), було укладено трьохсторонній нотаріально посвідчений попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1, згідно з умовами якого ОСОБА_7 передав відповідачу по справі ОСОБА_3 в рахунок виконання зобов»язань за цим договором грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн.

Також судом встановлено, що відповідно до п.п. 4.6. попереднього договору продавець ОСОБА_3 взяла на себе зобов»язується в строк до 24.05.2013 року, зокрема, належним чином підготувати всі документи, необхідні для підписання та нотаріального посвідчення основного договору, як це передбачено п. 1 попереднього договору та надати нотаріусу документи, що підтверджують його право власності на зазначений у цьому договорі об»єкт купівлі - продажу, паспорт, довідку (картку) про присвоєння індивідуального ідентифікаційного номера та інші документи, забезпечити зняття заборони відчуження об»єкта нерухомого майна, й вчинити дії, які у сукупності необхідні для нотаріального посвідчення основного договору.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, у зв»язку із тим, що судом було ухвалено рішення про стягнення грошових коштів, третя особа ОСОБА_4 його виконав та передав ОСОБА_7 суму у розмірі 894 788,97 грн., внаслідок чого позивач виконала претензію ОСОБА_4 та передала останньому грошові кошти у зазначеній сумі.

Як свідчить заява ОСОБА_4, копія якої долучено до матеріалів справи, третя особа стверджує, що отримав від ОСОБА_3, в якості відшкодування понесених, як поручителем, витрат на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10.12.2013 р. у справі № 308/18888/13-ц щодо попереднього договору купівлі - продажу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Підпис ОСОБА_4 на заяві від 09.06.2015 року посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д.

Позивач ОСОБА_3 просить стягнути зазначену суму з відповідача згідно до приписів ст. 1166 ЦК України - матеріальну шкоду, спричинену неправомірними діями банку, з огляду на те, що відповідач не виконав вимоги ОСОБА_3 щодо зняття заборон на відчуження об»єкта нерухомості, що їх було накладено у зв»язку із передачею майна в іпотеку банку, що підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду закарпатської області від 04.02.2016 р.

Так, Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 04.02.2016 р. прийнято рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання бездіяльності незаконною та зобов»язання вчинити дії.

Визнано незаконною бездіяльність Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» щодо невиконання обов»язків іпотеко держателя по звільненню з-під обтяжень нерухомого майна - будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

При цьому судом встановлено, що з метою забезпечення виконання договору про іпотечний кредит № 31/22-07 від 13.07.2007 р.між банком (іпотеко держателем) та ОСОБА_4, від імені якого діяла ОСОБА_3 (майновий поручитель), було укладено іпотечний договір № 198/23-2007 від 16.07.2007 р., відповідно до умов якого серед іншого майновий поручитель передав у іпотеку банку житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності

Також Ужгородським міськрайонним судом було встановлено, що з метою забезпечення виконання договору про іпотечний кредит № 03/8-08 від 17.01.2008 р. між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_4, було укладено іпотечний договір № 08/23-2008, за умовами якого майновий поручитель передав банку і іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві власності.

Крім того під час розгляду справи, і це зазначено в рішенні, судом встановлено, що на підставі вказаних іпотечних договорів були внесені запис № 1 в Державний реєстр іпотек за реєстровим номером № 4561152 від 10.08.2007 р., запис № 1 в Єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна за № 5460973 від 10.08.2007 р. та запис № 2 в Державний реєстр іпотек за реєстровим № 6422044 від 18.01.2008 р., запис № 2 в Єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна за № 64218893 від 18.01.2008 р. відповідно.

Також під час розгляду справи судом було встановлена та обставина, що зобов»язання за договорами про іпотечний кредит, які були забезпечені іпотечними договорами позичальниками було виконано, проте відповідачем ПАТ «Промінвестбанк» було проігноровано вимоги ОСОБА_3 щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна від 11.02.2013 р., 16.04.2013 р. та 16.07.2014 р. у зв»язку із припиненням основного зобов»язання.

За таких обставин, судом зроблено висновок. Що відповідач ПАТ «Промінвестбанк» допустив порушення норми ч. 9 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вираженої у його бездіяльності, а саме неподання заяви про державну реєстрацію припинення іпотеки в строки, визначені законодавством.

При цьому судом відмовлено в задоволенні вимог в частині зобов»язання ПАТ «Промінвестбанк» подати відповідні заяви, оскільки на день розгляду справи державна реєстрація іпотеки є припиненою.

Представник відповідача зазначає, щодо відсутності неправомірності дій банку та вказує на те, що судовими рішеннями встановлено, що саме дії позивача призвели до зазначених нею збитків, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення шкоди.

Так рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 31.03.2015 р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення шкоди.

Як вбачається з рішення суду, підставою заявлення позову було стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 894 788,97 грн. у зв»язку із не укладенням основного договору купівлі-продажу нерухомого майна на виконання умов попереднього договору укладеного 15.04.2013 р. між ОСОБА_7 (Покупцем) та ОСОБА_3 (Продавцем), ОСОБА_4 (як Поручителем), зважаючи на наявність заборони на відчуження майна, що її не було знято банком в порушення вимог чинного законодавства у зв»язку із припиненням основного зобов»язання.

Шевченківським районним судом м. Києва було вказано на висновок, що його зроблено Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у рішенні від 1012.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів, що попередній договір не було укладено з вини продавця, а тому зазначено.

Також судом було зазначено, що ПАТ «Промінвестбанк» не був стороною попереднього договору, а тому не несе жодної відповідальності перед ОСОБА_4 за невиконання ОСОБА_3 умов попереднього договору.

За таких обставин судом зроблено висновок, що позов пред»явлено до неналежного відповідача, а тому відмовлено у задоволенні позову.

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В розумінні зазначеної норми матеріального права відшкодування шкоди можливе за умови наявності шкоди, неправомірності дій її заподіювача та безпосередній зв»язок між діями та спричиненою шкодою.

Положеннями ст. 22 ЦК України визначена можливість відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Зазначеною нормою матеріального права встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Зважаючи на обставини встановлені під час розгляду даної справи та висновки, які містяться у судових рішеннях, які набрали чинності, а тому з огляду на положення ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, суд не може погодитись з твердженнями позивача, які були підтримані його представником у судовому засіданні, щодо наявності в порядку ст. 1166 ЦК України стягнути з ПАТ «Промінвестбанк» грошових коштів у розмірі 894 788,97грн., з огляду на таке.

Так за приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, виходячи з положень ст. 82 ЦПК України, зважаючи на те, що Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 04.02.2016 р. набрало законної сили, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, бездіяльність банку щодо не вчинення дій щодо зняття заборони на відчуження нерухомого майна не підлягає доказуванню.

Проте, такі висновки суду не спростовують обставини встановлені рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2013 р. щодо наявності вини ОСОБА_3 у щодо не укладання основного договору купівлі - продажу нерухомого майна, яка не виконала умови попереднього договору від 15.04.2013 р.

Слід зазначити, що під час розгляду Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області представник ОСОБА_4 визнав позовні вимоги і не заперечував щодо їх задоволення, не зазначав, що саме неправомірна бездіяльність ПАТ «Проінвестбанк» щодо не зняття заборон відчуження майна призвела до не укладення основного договору, навпаки зазначив, що це сталось з вини ОСОБА_3 і дана обставина була покладена в основу прийнятого рішення щодо стягнення коштів за порушення зобов»язань за попереднім договором, зважаючи на те, що вимоги чинного законодавства України передбачають в такому випадку стягнення грошових коштів виключно за наявності вини кредитора (продавця).

Зважаючи на викладене, беручи до уваги вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновки щодо недоведеності обставин, з якими законодавець пов»язує можливість застосування положень ст. 1166 ЦК України, а приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_3

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, якими передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,76-81,141,279,280,284,287,352,354 ЦПК України, ст. 22,1166 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Судові витрати відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України не стягуються.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: