Ухвала суду № 78069594, 22.11.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13309/17

провадження № 2/753/1963/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Крамарчук А.О., в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва, в судовому засіданні по розгляду справи за позовною заявою "позивача" Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» до "відповідачів": ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту, також вказана «третя особа» - Дарницький районний відділ Виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

Встановив:

18 липня 2017 року до Дарницького районного суду м. Києва було подано вказане звернення у формі позовної заяви (а.с.1-5, 35), та 04 вересня 2017 року суддею Дарницького районного суду м. Києва було відкрито провадження по справі в контексті положень ст.ст.118-122 ЦПК України (справу було передано в провадження судді Вовка Є.І. 31 липня 2018 року №1229 а.с.1).

Згідно з вимогами вказаного звернення в порядку позовного провадження та їх обгрунтуванням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з вказаними вимогами проти арешту квартири АДРЕСА_1, який був накладений Дарницьким районним відділом Виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в межах виконавчого провадження - ВП 51906882, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» є стягувачем (а.с.2-5, 32).

Проте, відповідно до положень ст.383 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Отже, у вказаній редакції ЦПК України, необхідною передумовою для прийняття рішення про відмову чи задоволення вимог заяви, був розгляд вказаного спору в порядку, яким було передбачено провадження СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ, передбаченого ст.ст.383-389 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), яким було передбачено можливість подання відповідної скарги скаржником, а не позовної заяви позивачем.

Наведеним нормам права, кореспондують і положення ЦПК України в редакції станом на 22 листопада 2018 року, а саме наступні.

Згідно з положеннями ст.447 ЦПК України (в редакції станом на 22 листопада 2018 року) - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Отже, у сучасній редакції ЦПК України, необхідною передумовою для прийняття рішення про відмову чи задоволення вимог заяви, також є розгляд вказаного спору в порядку, яким передбачено провадження СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ, яке на даний час регламентовано ст.ст.447-453 ЦПК України, якими передбачено можливість подання відповідної скарги скаржником, а не позовної заяви позивачем, а отже таке провадження СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ є єдиним порядком для вирішення такої скарги, який регламентований нормами ЦПК України - відповідно - порядком цивільного судочинства.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України в ухвалі від 21 вересня 2011 року (справа №6-20106св09) зокрема містяться висновки щодо наслідків встановлення обставин, які свідчать про те, що провадження у справі відкрито за вимогою, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж провадження, в якому повинно було розглядатися таке питання (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України), та зазначено, що вказане є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу в цьому випадку (п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України).

А отже, вказане провадження належить закрити на підставі п.1) ч.1 ст.255 ЦПК України, враховуючи також, що вимога заявника щодо розгляду його звернення у обраній ним формі та порядку не передбачена нормами ЦПК України.

Судом враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На підставі викладеного,

керуючись ст.255 ЦПК України,

Ухвалив:

Закрити провадження у справі №753/13309/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту, третя особа - Дарницький районний відділ Виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів.

Суддя: