Постанова № 78069273, 15.11.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22315/18

Провадження №: 1-кс/752/9463/18

У Х В А Л А

15.11.2018 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., з участю секретаря Миколенко Т.С., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва, клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42014100010000185 від 31.07.14 старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києва Тищенка І.В., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Драгомирецьким В.І., подане в порядку глави 17 Кримінального процесуального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києва Тищенко І.В. за погодженням прокурора відділу прокуратури м. Києва Драгомирецького В.І. звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно - на земельні ділянки, розташовані на території міста Києва, із кадастровими номерами: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, НОМЕР_5, що належить на праві власності ОСОБА_4, НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_5, НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_6, НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_7.

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, слідчим зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 31.07.14 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100010000185 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Дослідивши клопотання та матеріали, долучені до клопотання, встановлено наступне.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що невстановлена особа, діючи від імені приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, підробила довіреність від імені громадян ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на представництво інтересів останніх громадянин ОСОБА_13 та в подальшому уклала договори купівлі-продажу земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2. Крім того, невстановлена особа, діючи від імені приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, що знаходиться в АДРЕСА_1, за реєстровим номером № 1562 від 01.11.2013 підробила довіреність від імені ОСОБА_14 на представництво інтересів останнього ОСОБА_15

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельні ділянки, що розташовані на території міста Києва, із кадастровими номерами: НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_3, НОМЕР_5 належить на праві власності ОСОБА_4, НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_5, НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_6, НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_7.

Згідно з п. 7 ч. 2 та ч. 1 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що має застосовуватись з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, загальні правила застосування будь-якого із заходів забезпечення кримінального провадження встановлені статтею 132 КПК України.

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Ураховуючи, обставини вчинення злочину, вказане майно підлягає арешту з метою забезпечення його збереження.

На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту, підлягає задоволенню як обґрунтоване, з метою збереження речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя-

у х в а л и в:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки, розташовані на території міста Києва, із кадастровими номерами: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, НОМЕР_5, що належить на праві власності ОСОБА_4, НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_5, НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_6, НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_7.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: