Ухвала суду № 78069208, 22.11.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2404/18

Провадження № 6/740/117/18

УХВАЛА

22 листопада 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

за участю секретаря Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з заявою до суду в якій просить відстрочити виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду від 13 вересня 2018 року по справі за позовом Військового інституту телекомунікації та інформатизації до нього про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі. Посилаючись на те, що даним рішенням суду з нього було стягнуто на користь позивача суму боргу в розмірі 9266, 82 гривень, однак він не має постійного місця роботи та стабільних доходів, тому просить відстрочити виконання даного рішення суду до вересня 2019 року, тобто на один рік.

В судове засідання сторони не з’явилися, повідомлялися належним чином, суд розглянув заяву у їх відсутність.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, при цьому суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору, тяжке захворювання особи або членів її сім’ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, задоволення заяви про відстрочку у виконанні рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був відрахований з вищого навчального закладу 31 травня 2016 року у зв’язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання та такого, що не відслужив встановлений строк військової служби.

Отже ОСОБА_2 припинив навчання з власного бажання, будучи повідомленим про потребу відшкодовувати кошти, понесені позивачем на його утримання у інституті. З моменту відрахування з вищого навчального закладу до подачі позовної заяви до суду сплинуло два роки, за цей час жодної виплати в рахунок погашення заборгованості відповідачем не було здійснено, чим було порушено законні права позивача щодо своєчасного отримання суми заборгованості.

При вирішенні даної заяви суд враховує, що, і відповідач, і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для відстрочення виконання. Крім того, відповідачем не надані докази, які б ускладнили або зробили неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів, якщо б суд не задовольнив заяву відповідача про розстрочку виконання рішення.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду в 15-ти денний строк.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду ОСОБА_1