Постанова № 78068104, 21.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1836/18Головуючий по 1 інстанції - Кваша І.М. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( судді - доповідача )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

заявник - Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області - О.С. Плесюк;

заінтересована особа - ОСОБА_4

розглянувши у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2018 року, ухвалену під головуванням судді Кваші І.М. у залі Чорнобаївського районного суду Черкаської області № 2 28 вересня 2018 року, у справі за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області про визначення частки боржника у майні, яким володіє спільно з іншими особами, -:

в с т а н о в и в :

14.08.2018 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. звернувся в суд із поданням про визначення частки боржника ОСОБА_4 у майні: будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яким ОСОБА_4 володіє спільно з іншими особами.

Подання мотивовано тим, що постановою приватного виконавця від 03.06.2018 року відкрито виконавче провадження № 56518368 щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості. Відсутність у боржника ОСОБА_4 майна робить неможливим виконання рішення суду, а тому слід визначити належну йому частку у нерухомому майні, яке придбано в період шлюбу, і є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2018 року подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - задоволено.

Визначено частку майна боржника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві спільної власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції щодо задоволення подання про визначення частки у спільному майні, ОСОБА_4, оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що, на його думку, ухвала суду першої інстанції прийнята з істотними порушеннями норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_4 посилається, що у матеріалах справи відсутній виконавчий лист, а тому він вважає, що відсутність виконавчого листа у матеріалах справи позбавляє суд належним чином здійснювати передбачену ст. 129-1 Конституції України функцію контролю за виконанням судового рішення, що у даній справі призвело до ухвалення незаконного судового рішення. ОСОБА_4 вказує, що згідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції Закону № 2677-VI, яка діяла на час видачі виконавчого документу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Таким чином , вважає ОСОБА_4, що, виходячи із дати видачі виконавчого листа - 15.09.2015 року та приписів закону, які діяли на той час, строк пред`явлення цього виконавчого документу сплинув до 15.09.2016 року, тому не підлягає до виконання. ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2018 року про визначення частки майна боржника та постановити ухвалу, якою відмовити приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку Олексію Степановичу у задоволенні подання про визначення частки ОСОБА_4 у майні - будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

19 листопада 2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області надійшов відзив на апеляційну скаргу від приватного виконавця Плесюка О.С. У відзиві приватний виконавець вказує, що вважає безпідставними та необгрунтованими доводи апеляційної скарги, так як в матеріалах виконавчого провадження є оригінал виконавчого листа, виданий 15.09. 2015 року. Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», який набув чинності з 05.10. 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Виконавче провадження відкрито до спливу трирічного строку 03.06. 2018 року. Крім того, раніше виконавчий лист двічі направлявся та повертався : 28.04. 2016 року та 15.06. 2016 року, а згідно до вимог закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі його пред'явлення.

Тому строк було перервано та він почав спливати з 29.04. 2016 року, тому річний строк стягувачем не пропущено, та підлягає до застосування Закон від 05.10. 2016 року. Також вказує, що безпідставними є доводи боржника щодо того, що будинок не знаходиться у спільній сумісній власності, оскільки на час придбання будинку ОСОБА_4 перебував у шлюбі та надавав згоду згідно заяви на його придбання, вказавши, що майно придбано на спільні кошти подружжя. Стягувачем ухвала суду не оскаржується, тому дані доводи боржника також не підлягають задоволенню. Плесюк О.С. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області з повідомленням , але без виклику сторін у судове засідання.

Згідно до вимог ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії

Згідно вимог ст.128 ЦПК України вбачається, що суд лише повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, а не викликає до судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.

На підставі викладеного, розгляд даної справи проводиться судом апеляційної інстанції за загальним правилом, встановленим чинним процесуальним законом України з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, але без виклику до судового засідання, оскільки їх явка є не обов'язковою.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції , постановляючи ухвалу про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області про визначення частки боржника виходив з того, що подання підлягає задоволенню, оскільки будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є спільним сумісним майном подружжя та наявні правові підстави для визначення частки боржника, яким він володіє спільно з іншими особами.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення матеріалів подання, та прийняв у справі законне і обґрунтоване судове рішення щодо задоволення подання приватного виконавця, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області від 03.06.2018 року відкрито виконавче провадження № 56518368 на підставі виконавчого листа № 709/41/15-ц, виданого 15.09.2015 року Чорнобаївським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості, яка складає 7978,03 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 12.12.2014 року є еквівалентом 125340,45 грн. (а. с. 4-5).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними інформації органу державної реєстрації актів цивільного стану з 07 грудня 2006 року ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (а.с. 11).

Згідно даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за ОСОБА_5 зареєстровано на праві приватної власності будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який був набутий у власність на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2009 року (а. с. 9-10). Вказане майно набуте в шлюбі, а отже є спільним майном подружжя.

Відповідно до ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 6 ст. 48 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом, за поданням виконавця.

Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

За змістом ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виходячи із вищевикладених норм права, обставин справи, наявних у матеріалах справи належних, достовірних доказів, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного та вмотивованого висновку про обґрунтованість подання державного виконавця про визначення частки майна боржника та його задоволення .

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не досліджено питання чи відноситься будинок до спільної сумісної власності подружжя не знаходять свого відображення, оскільки спростовуються належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи і не спростовують висновків суду.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи ОСОБА_4 у скарзі стосовно того, що оскільки він не був присутнім у судовому засіданні при розгляді судом першої інстанції подання приватного виконавця щодо визначення частки майна боржника та проголошенні ухвали, у зв`язку з чим вважає, що порушені його права, є безпідставними, так як у матеріалах справи наявна розписка про те, що ОСОБА_4 повідомлений про судове засідання, яке відбудеться 28.09.2018 року о 09 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином, апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_4 належним чином був повідомлений про судове засідання, а тому, керуючись ч. 2 ст. 443 ЦПК України, в якій зазначено, що неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, то судом першої інстанції не порушено норм процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_4 щодо пропуску строку пред`явлення виконавчого листа, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2018 року на сьогоднішній день, як вбачається з матеріалів справи, боржником оскаржена не була, а отже є чинною.

У відповідності до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно абз.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня, з дня їх винесення стягувачу та боржникові.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно у судовому порядку.

Згідно з приписами ч.1 ст. 448, п. 1 ч.1 ст. 449 ЦПК України така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Частиною 5. ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження встановлений такий же строк і для оскарження рішень та дій виконавця.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми права, докази, які наявні в матеріалах справи, а саме: наявна у матеріалах справи постанова про відкриття виконавчого провадження, супровідний лист про направлення боржнику та стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2018 року № 946, копії рекомендованого повідомлення про отримання ОСОБА_4 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2018 року, та той факт, що у відповідності до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_4 постанова про відкриття виконавчого провадження не була оскаржена, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення скарги , оскільки доводи ОСОБА_4 щодо пропуску строків пред`явлення виконавчого листа є безпідставними, як зазначалося вище у постанові, постанова про відкриття виконавчого провадження на сьогоднішній день є чинною і не оскаржувалась боржником.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_4 не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ст. 77 ЦПК України вказано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги і скасування ухвали суду першої інстанції, та відмови у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374,37 , 381 - 384, 443, ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2018 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області про визначення частки боржника у майні, яким володіє спільно з іншими особами - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів у порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.