Вирок № 78068067, 23.11.2018, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1196/18

Провадження № 1-кп/710/88/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Ткаченко В.Б.,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення -

прокурора – прокурора Шполянського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

з боку захисту -

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Шпола угоду про примирення в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2018 за №12018250300000443, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, на утриманні має неповнолітню доньку, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, 21.08.2018, близько 10:00 години, перебуваючи в с. Коротино вул. Героїв Майдану Шполянського району Черкаської області, в посадці яру, що відноситься до адміністративних меж Антонівської сільської ради, з корисливих мотивів, за допомогою бензопили зрізав одне дерево ясена об’ємом 1,5 кубометра та одне дерево клена об’ємом 1 кубометр, які порізав на колоди різних розмірів та таємно викрав, дрова, загальним об’ємом 2,5 кубомерта, вартістю 594 грн. за 1/м3, на загальну суму 1485 грн., чим спричинив матеріальну шкоду Антонівській сільській раді.

Суд кваліфікує діяння обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

11.09.2018 в м.Шпола між представником потерпілого – Антонівської сільської ради ОСОБА_2, якій на підставі ст. 55 КПК України надані повноваження у кримінальному провадженні №12018250300000443, та обвинуваченим ОСОБА_3, в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою обвинувачений та потерпілий дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України, обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 має понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Наслідки укладання та затвердження угоди згідно ст.ст. 394, 424, 473, п.1 ч.5 ст.474, ст.476 КПК України обумовлені сторонами.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Потерпіла в судовому засіданні угоду підтримала та просила затвердити укладену угоду про примирення від 11.09.2018 та призначити узгоджене сторонами покарання. Також потерпілому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, заподіяна кримінальним правопорушенням шкода відшкодована повністю, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, в обсязі підозри, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, згідний з видом покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов’язання. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Судом встановлено, що сторони добровільно уклали угоду, тобто дана дія не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, тому суд не вбачає необхідності витребовувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам п.1 ч.5 ст.474 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про примирення не суперечать вимогам цього кодексу, правова кваліфікація дій обвинуваченого вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

З врахуванням вищенаведеного, суд, приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який класифікується на момент вчинення як злочин середньої тяжкості, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

З урахуванням всіх цих обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, шляхом призначення покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Речові докази: бензопила «STIHL», жовтогарячого кольору, електропилка «FORTE» червоного кольору, два металеві троси, переноска, 2 сокири (велика, маленька), які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шполянського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області належить повернути власнику, дрова а саме: колоди дров та верхівки дерев передано під розписку на зберігання представнику Антонівської сільської ради належить залишити у власника.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальних витрат по справі не має.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні до обвинуваченого не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 373, 374, 475, 476 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 11.09.2018 в м.Шпола між представником потерпілої особи Антонівської сільської ради ОСОБА_2, та обвинуваченим ОСОБА_4 по кримінальному провадженні №12018250300000443 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Речові докази: бензопила «STIHL», жовтогарячого кольору, електропилка «FORTE» червоного кольору, два металеві троси, переноска, 2 сокири (велика, маленька), які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шполянського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області повернути власнику ОСОБА_3, дрова а саме: колоди дров та верхівки дерев передано під розписку на зберігання представнику Антонівської сільської ради залишити у власника.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області через Шполянський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Вирок суду на підставі угоди між обвинуваченим та потерпілим про примирення може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області з підстав передбачених ч.3 ст.394 КПК України:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.5,6,7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі не роз’яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз’яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.6,7 ст.474 цього Кодексу;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.3 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Роз’яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз’яснити засудженому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Суддя Н.П. Побережна