Рішення № 78067054, 05.11.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/2288/16-ц

Пров. №2/766/3035/18

05.11.2018 року, Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючий суддя - Хайдарова І.О.,

секретар - Сікорська Я.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ спільного майна, визнання права власності та визнання недійсним договору дарування, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2008 року до 22.03.2014р.; визнати нежитлове приміщення загальною площею 90 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю та поділити спільне майно, визнавши за позивачем право власності на ? частину нежитлового приміщення; визнати квартиру АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю та поділити спільне майно, визнавши за позивачем право власності на ? частину квартири; визнати недійсним договір дарування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, укладений 06.05.2015р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, № 997, посвідчений приватним нотаріусом Троцькою О.Ю.; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 06.05.2015р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, № 998, посвідчений приватним нотаріусом Троцькою О.Ю.; визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер: НАІ222991-НАІ222992, виданий 14.04.2016р. за № 382, 383; визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер: НАІ222993-НАІ222994, виданий 14.04.2016р. за № 384, 385; витребувати із чужого незаконного володіння громадянина ОСОБА_5 ? частину кафе-бару та ? частину квартири № 4, за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника ОСОБА_2

Свої вимоги мотивує тим, що позивач та відповідач ОСОБА_3 почали з 2008 року проживати разом однією сім'єю як чоловік та жінка, у 2008 році на спільні кошти придбали житло по АДРЕСА_2, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. У 2013 році за спільним рішенням ОСОБА_3 придбав нежитлове приміщення та квартиру АДРЕСА_1, після чого переобладнали приміщення та квартиру під кафе-бар «Sweet cafe». 22.03.2014р. уклали між собою офіційний шлюб. 04.02.2016р. позивачу стало відомо, що відповідач подарував спільні приміщення ОСОБА_4, яка є його сестрою, дозволу на укладення спірних угод у позивача не отримав.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.02.2016р. відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.02.2016р. вжито заходи забезпечення позову.

У зв'язку із ліквідацією Суворовського районного суду м. Херсона на підставі Указу Президента України та створення Херсонського міського суду Херсонської області, дану справу ухвалою суду від 30.06.2016р. було прийнято до свого провадження суддею Ус О.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.12.2016 року витребувано матеріали кредитної справи ОСОБА_3

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.01.2017 року витребувано матеріали нотаріальних справ за оскаржуваними угодами.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.09.2017 року дану справу прийнято до провадження суддею Хайдаровою І.О.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.10.2017 року витребувано матеріали докази у справі за клопотання представника позивача.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.01.2018 року призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2018 року підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні вимог позову наполягав.

Відповідачі до судового засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є подругою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вони з 2008 року проживали разом на квартирі, приблизно у 2010-2011 роках придбали будинок на АДРЕСА_2, позивач має власне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_1», завжди заробляла кошти, а відповідач ОСОБА_3 фактично був будівельником та робив ремонти у спірних приміщеннях, свідок багато разів зустрічалася з ним у кафе «Світ хоум», яке вважала, що належить їм, відомості щодо кафе відомі зі слів ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_8 в ході допиту пояснила, що вона знайома з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2008 року, позивач представила їй ОСОБА_3 на весні 2008 року як цивільного чоловіка, багато разів зустрічалися у кафе «Світ хоум», яке вважала, що належить їм, відомості щодо кафе відомі зі слів ОСОБА_2

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

22.03.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1.

11.11.2013р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу офісу загальною площею 86.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

У п. 1.4 Договору зазначено, що Покупець у своїй заяві, зміст якої доведений до Продавця, стверджує, що в шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебуває, грошові кошти, що витрачені на придбання вищевказаного офісу є його особистою приватною власністю та не спільною сумісною власністю подружжя.

11.11.2013р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

У п. 1.4 Договору зазначено, що Покупець у своїй заяві, зміст якої доведений до Продавця, стверджує, що в шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебуває, грошові кошти, що витрачені на придбання вищевказаної квартири є його особистою приватною власністю та не спільною сумісною власністю подружжя.

06.05.2015р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування офісу загальною площею 86.6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4 Договору дарувальник стверджує, зокрема, що на момент набуття права власності на офіс в шлюбі та фактичних відносинах не перебував, вищевказане майно є його особистою приватною власністю та не є спільною сумісною власністю подружжя, осіб, які б могли порушити питання про визнання за ними права власності на зазначене майно, в тому числі відповідно до статей 62, 74 та 97 СК України, не має.

06.05.2015р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4 Договору дарувальник стверджує, зокрема, що на момент набуття права власності на офіс в шлюбі та фактичних відносинах не перебував, вищевказане майно є його особистою приватною власністю та не є спільною сумісною власністю подружжя, осіб, які б могли порушити питання про визнання за ними права власності на зазначене майно, в тому числі відповідно до статей 62, 74 та 97 СК України, не має.

22.12.2015р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2.

14.04.2016р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

14.04.2016р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу кафе-бару загальною площею 90,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

В матеріалах справи містяться податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за період 2013-2015роки, дохід складає: 2013 рік - 105001,19 грн., 2014 рік - 104523,59 грн., 2015 рік - 140464 грн.

Також в матеріалах справи містяться звіти платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за період 2008-2010роки.

Позивачем на підтвердження своїх доводів надано випуски руху коштів по рахунку за період 2008-2016 роки, з якого вбачається, що основними операціями по рахунку позивача були сплата податків, обслуговування РКО, нарахування відсотків. Оплата за ведення рахунку, оплата за рекламні послуги.

Крім того, в матеріалах справи роздруківки фотографій зі сторінки інтернет-мережі Фейсбук, з пояснень представника позивача на них зображені позивач та відповідач ОСОБА_3

На виконання вимог ухвали суду про витребування документів від банку надійшла копія заяви, яку надавала ОСОБА_2 до Укрсоцбанку 06.11.2013р., про те, що вона надає згоду ОСОБА_3, з яким вона проживає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, на укладення вищевикладеного договору. Проте, із даної заяви не зрозуміло згоду на укладання якого договору надавала позивач, оскільки такий договір в матеріалах справи відсутній, а тому даний доказ не заслуговує на увагу.

Згідно декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 20.01.2017р. ІДАБК у Херсонській області, ОСОБА_3, повідомив про початок виконання будівельних робіт з реконструкції двоповерхової нежитлової будівлі під кафе-бар за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 19.12.2016р. ІДАБК у Херсонській області, ОСОБА_5 повідомив про початок виконання будівельних робіт з приєднання існуючої житлової квартири ¹ 4 до існуючого кафе з її реконструкцією за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, яка зареєстрована 16.01.2017р. ІДАБК у Херсонській області, ОСОБА_5 повідомив про готовність приєднання існуючої житлової квартири ¹ 4 до існуючого кафе з її реконструкцією за адресою: АДРЕСА_1.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, потрібно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1026цс15 від 23.09.2015 року, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що під час застосування ст.74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на частину майна за кожною із сторін.

З пояснень свідків у судовому засідання, судом не встановлено ознак спільного проживання сім'єю, за яким: чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет, не встановлено того, що вони планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру.

Пояснення свідків у судовому засіданні про те, що відповідач ОСОБА_3 робив ремонт у спірній квартирі, суд не вважає за ведення спільного господарства, так як свідками не вказано за чиї кошти робився ремонт.

Спільний відпочинок на морі, спільні поїздки, спільне святкування свят, про що надані суду копії фотографій, суд не вважає беззаперечними доказами факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, оскільки самі вони по собі, без належних підтверджень інших ознак факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, не являються достатніми доказами, а можуть свідчити лише про наявність дружніх стосунків, періодичне спільне проведення вільного часу.

Суду не надано документальних доказів, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі, тощо. Факт того, що позивач надала згоду на укладення договору, суду навіть не відомо якого саме, представник позивача в судовому засіданні також не зміг це пояснити, не може підтверджувати ведення спільного господарства.

Позивачем не надано допустимих доказів про придбання спірного майна внаслідок спільної праці та внаслідок проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірну квартиру.

Письмові докази надані позивачем, які на його думку свідчать про доведеність наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, з 2008 року до 22.03.2014 рік, не можна вважати достатніми та переконливими доказами.

Жоден із допитаних судом свідків зі сторони позивача, беззаперечно не підтвердили факту перебування позивачки та відповідача у спірний період у фактичних шлюбних відносинах, не доповіли про факти, які б підтвердили проживання сторін саме однією сім'єю з веденням спільного господарства, побуту та бюджету.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд вважає, що позивачем не доведено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2008 року до 22.03.2014 рік, і відповідно, суд не знаходить правових підстав для задоволення інших позовних вимог, які є похідними, таких як: визнання недійсними договорів, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? на спірне майно та витребування майна із володіння іншого відповідача.

Керуючись статтями 203, 215, 744 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ спільного майна, визнання права власності та визнання недійсним договору дарування - відмовити.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду підписаний 14.11.2018р.

СуддяІ. О. Хайдарова