Рішення № 78065157, 23.11.2018, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1219/18

Провадження № 2/626/520/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

13.11.2018 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Дудченко В.О.

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом ПАТ КБ 'ПРИВАТБАНК' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 28.02.2011 року у розмірі 28699,37 грн. та судовий збір 1762 грн.

В позовній заяві в підтвердження позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 28.02.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідачу банком був наданий кредит у розмірі 5800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивачем своєчасно було виконано свій обов'язок надати кредитні кошти. Відповідачем було порушено зобов'язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, тобто умови кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів відповідачем не виконуються.

Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 23.05.2018 року становить 28699,37 грн., яка складається з наступного:

- тіло кредиту 1155,54 грн.;

- нараховано відсотків за користування кредитом 1347,92 грн.;

- нараховано пені 24353,08 грн.;

А також штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- штраф (фіксована частина) 500 грн.;

- штраф (процентна складова) 1342,83 грн.

Тобто, загальна сума грошових зобов'язань, що підлягає сплаті за кредитним договором станом на 23.05.2018 року загалом складає 28699,37 грн.

Від представника позивача до суду надійшла письмова заява в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, від нього до суду надійшла письмова заява, відповідно до якої він позов не визнає та просить відмовити в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позовної давності. Так як з 2014 року він не сплачував кредит, тому що в нього згорів будинок, а картка знаходилась в будинку.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Перевіривши письмові докази у справі, суд вважає позов ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” таким, що підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору б/н від 28.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на підставі заяви, про що надав особистий підпис.

Зазначені правовідносини сторін регулюються ст. ст. 257, 258, 526, 527, 530, 1049,1050, 1054-1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, отримав кредитні кошти у розмірі 5800 грн. на підставі власної заяви, однак не належним чином виконував умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог банку.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч.2 п.1 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила відповідно до положень ч.1 ст. 261 ЦК України.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг, які були додані банком до позовної заяви, після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії банком випускається картка на новий термін, за що клієнтом вноситься плата згідно діючих тарифів. Термін дії картки не підлягає продовженню банком в разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, за умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком.

Згідно п. 2.1.1.2.13. Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов’язаний до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутись до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії. Невиконання цього обов’язку не звільняє клієнта від виконання договірних зобов’язань (а.с. 21).

З наданої до суду довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н за яким було надано наступні кредитні картки: 4149437409173976, дата відкриття 28.02.2011 року, термін дії 01/14; 5457082231605275, дата відкриття 30.01.2014 року, термін дії 01/18, тобто останнім днем дії картки є 31 січня 2018 року.

Тобто відповідач 30.01.2014 року отримав нову картку, термін дії якої закінчився 31.01.2018 року, нова картка відповідачу не видавалась, з цього часу розпочався перебіг позовної давності, тому, з урахуванням положень пункту 3 статті 254 ЦК України, саме з 31 січня 2018 року у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, банк звернувся до суду із указаним позовом 13 червня 2018 року

Посилання відповідача на те, що його картка згоріла в будинку в 2014 році та він більше нею не користувався, не відповідає виписці по кредитному рахунку, наданому банком. Відповідно до даної виписки банку, відповідач активно користувався карткою весь 2014 рік та до 23.11.2015 року.

Враховуючи викладене, позивачем не пропущено загальний трирічний строк позовної давності та спеціальний строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

За таких обставин, правові підстави до стягненняштрафу (фіксованої частини) 500 грн. та штрафу (процентної складової) 1342,83 грн. відсутні, а тому у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

Отже, за змістом вказаної норми закону пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, надані банком, відповідачу одночасно нараховано пеню та штраф.

За таких обставин банк просить застосувати до боржника ОСОБА_1 подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Крім того частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, за змістом ст. 551 ЦК України суд, керуючись її положеннями, може зменшити саме розмір неустойки (штрафу, пені), а не будь-яких інших сум.

Крім того в правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 року № 6-473цс16, зазначено, що за змістом ч.3 ст.551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Нарахування відсотків за користування кредитними коштами є обов'язковими платежами, відповідно до умов Кредитного договору.

Тобто, такі складові є основною сумою заборгованості та складають загальну суму основного боргу: тіло кредиту – 1155,54 грн. + заборгованість по процентам – 1347,92 грн. = 2503,46 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Зазначена сума 2503,46 грн., є розміром збитків банку за невиконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1, зазначені суми не є неустойкою і не можуть бути зменшені за рішенням суду.

В даному випадку розмір пені, який просить стягнути позивач, становить 24353,08 грн., що значно перевищує розмір збитків, який становить 2503,46 грн.

Крім того суд бере до уваги матеріальне становище відповідача та вважає за можливе зменшити суму пені на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України з 24353,08 грн. до основної суми заборгованості 2503,46 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 складає 5006,92 грн., з наступного розрахунку:

- тіло кредиту 1155,54 грн.;

- нараховано відсотків за користування кредитом 1347,92 грн.;

- заборгованість за пенею 2503,46 грн.;

а всього 5006,92 грн.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5006,92 * 100 % / 28699,37 = 17,45%; 1762*17,45% / 100 % = 307,47 грн. Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 307,47 грн.

На підставі ст.ст. 256, 257, 258, 264, 509, 525, 526, 530, 257, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-5, 12, 76-83, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”) (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро) заборгованість за кредитним договором б/н від 28.02.2011 року у розмірі 5006 (п'ять тисяч шість) грн. 92 коп. та судові витрати у розмірі 307 (триста сім) грн. 47 коп., а всього 5314 (п'ять тисяч триста чотирнадцять) гривень 39 коп. на рах. № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя