Ухвала суду № 78065038, 20.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/3040/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/736/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Вбивство через необережність

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Лобанової О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 585/3040/13-к, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України визнано невинуватим та виправдано у зв’язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3

Визнано винним за ч. 1 ст. 119 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора – Савостьянової Л.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

потерпілих – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника потерпілих – ОСОБА_7,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4, згідно яких:

- обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та закрити провадження у справі;

- прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та безпідставним виправданням. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним за ч. 1 ст. 119 та за ч. 1 ст. 186 КК України, призначивши покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді 05 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 186 КК України у виді 02 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 05 років позбавлення волі. В доповненнях заступника прокурора Сумської області Сегеди С. ставиться питання про звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 72 КК України.

Вироком суду ОСОБА_3 у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України визнано невинуватим та виправдано у зв’язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 Визнано винним за ч. 1 ст. 119 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5151 грн. 25 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5151 грн. 25 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що в мотивувальній частині вироку суд послався на такі покази свідка ОСОБА_9, яких вона в дійсності не надавала. На запитання захисника сторони обвинувачення до свідка ОСОБА_9 про можливість останньої показати механізм падіння потерпілого ОСОБА_10 та місце падіння, остання погодилася та не заперечувала продемонструвати на місці. Суд відмовляючи у задоволенні клопотання захисника про доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_11, допустив неповноту судового розгляду. Крім того судом першої інстанції не було належним чином з’ясовано та надано оцінку щодо реальної наданої потерпілому медичної допомоги у необхідному обсязі як медичними працівниками карети швидкої допомоги, так і лікарями Роменської ЦРЛ, протягом усього часу перебування потерпілого під наглядом. Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника про призначення комісійної судово-медичної експертизи, суд послався на те, що вказані у клопотанні захисника питання можливо вирішити шляхом додаткового допиту в судовому засіданні експерта ОСОБА_12, проте остання за викликом до суду не з'явилася, не була допитана. Показів про те, що потерпілому була надана своєчасна та якісна медична допомога працівниками в обсязі, який може надати районна лікарня, і така допомога не в змозі була зберегти йому життя, оскільки обсяг отриманої ним травми та розвиток укладень відповідної травми, закінчуються смертю, експерт ОСОБА_12 не надавала, а наведений у вироку суду такий зміст показів експерта, не відповідає їх дійсному змісту. Допитані експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не вказували на те, що тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_10 знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку з настанням смерті потерпілого, та не могли утворитись при ДТП. З досліджених судом доказів вбачається, що місцем падіння потерпілого після нанесеного удару мається втоптана ґрунтова поверхня з нашаруванням гравію, а не асфальтобетонне покриття, як зазначено у вироку суду. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_15 під час слідчих експериментів не вказували на те, що ОСОБА_10 після удару впав саме на асфальтне покриття. Небезпеку з боку потерпілого, обвинувачений для себе бачив в тому, що ОСОБА_10 хотів нанести удар кулаком. Дії обвинуваченого є правомірним, оскільки направлені на захист дівчини. Не надано належної оцінки обставинам створення потерпілим, унаслідок його протиправних дій, реальної загрози заподіяння шкоди. Захищаючись від ОСОБА_10, обвинувачений не передбачав, що потерпілий зробить декілька кроків назад та впаде, вдариться головою об дорожнє покриття, внаслідок чого отримає травму голови. При нанесенні удару, обвинувачений бажав лише захиститися, так як за обставин, що склалися, вважав, що потерпілий продовжуватиме напад. Наявні дані про особу потерпілого підтверджують його агресивність, спрямованість його дій на заподіяння шкоди здоров'ю, що давало підстави для реального сприйняття обвинуваченим загрози заподіяння шкоди життю, та є підставою для висновку про перебування останнього в стані необхідної оборони.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4 у поданій апеляційній скарзі зазначає, що при призначенні ОСОБА_3 покарання суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Не враховано, що ОСОБА_3 тривалий час ніде не працює, вину не визнав, перед потерпілим за скоєне не вибачився, збитки заподіяні злочином не відшкодував. Виправдовуючи обвинуваченого, судом не взято до уваги покази потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які суду пояснили, що після того як їх сину були спричинені тілесні ушкодження, вони телефонували на його мобільний телефон, по якому відповідав ОСОБА_3, та пояснення свідка ОСОБА_11, яка суду повідомила, що ОСОБА_3 залишив місце злочину і через деякий час повернувся, що підтверджує факт заволодіння мопедом потерпілого. В той же час, в поданих змінах та доповненнях зазначається про сплив строку давності, а тому обвинувачений повинен бути звільнений від кримінального покарання.

За вироком суду, 07 червня 2013 року близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_3 перебуваючи біля магазину "Продукти" на перехресті вул. Крупської та вул. Комсомольської в м. Ромни, Сумської області, почав робити зауваження ОСОБА_10, який наближався до магазину зі сторони вул. Крупської та будучи в стані алкогольного сп’яніння, приставав до ОСОБА_11, яка йшла попереду нього. ОСОБА_3 на ґрунті виниклої між ними сварки, бажаючи зупинити ОСОБА_10, не передбачаючи настання тяжких наслідків для життя останнього, хоча повинен був і міг передбачити можливість падіння ОСОБА_5 і настання суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті, кулаком правої руки вдарив ОСОБА_5 в ліву сторону обличчя, внаслідок чого ОСОБА_10 втратив рівновагу та з положення стоячи, отримавши прискорення під час падіння, впав на спину із подальшим співударянням головою об дорожнє покриття, отримавши тяжку черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів в м'яких тканинах зі сторони кісток черепа, лінійного перелому потиличної кістки, крововилив під мозкові оболонки і в шлуночки мозку, забоїв речовини головного мозку, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що були безпосередньою причиною смерті ОСОБА_10 та мають прямий причинний зв'язок зі смертю. Тілесні ушкодження у виді пошкодження в ділянці носа, в м'яких тканинах з боку спини та проекціях обох локтєвих суставів, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. 07 червня 2013 року близько 04 год. 30 хв. ОСОБА_10 був доставлений до Роменської ЦРЛ, де після отримання кваліфікованої медичної допомоги, не приходячи до свідомості, близько 22 год. 50 хв. 07 червня 2013 року помер.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 07 червня 2013 року на початку 04 год. 00 хв. після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 біля магазину "Продукти", розташованого в м. Ромни на перехресті вулиць Крупська та Комсомольська, скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_10, маючи умисел на заволодіння чужим майном, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_10, на загальну суму 6 846 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 186 КК України, як вбивство, вчинене через необмеженість та відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Вислухавши доповідь судді, прокурора, обвинуваченого, які підтримали подані апеляційні скарги, потерпілих з представником, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважають вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч. 1 ст. 119 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються матеріалами, належним чином дослідженими судом. Дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України кваліфіковані вірно.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вбивстві через необережність, підтверджується показаннями свідками, висновками експерти, протоколами слідчих дій та іншими доказами, що маються в матеріалах справи, які досліджувались в суді першої та апеляційної інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що 07 червня 2013 року близько 02 год. 00 хв. – 03 год. 00 хв. перебуваючи біля магазину "Бакалєя", разом з ОСОБА_15, побачив, як з боку вул. Маяковського наближався хлопець, який тримав за шию дівчину. Оскільки ОСОБА_11 опиралась та кричала, він зробив потерпілому зауваження та сказав, щоб відпустив дівчину. Потерпілий відпустивши дівчину та наблизившись до нього, штовхнув його у груди та замахнувся для удару в обличчя. Ухилившись від удару, з метою перешкодити подальші дії потерпілого, він вдарив ОСОБА_10 один раз правою рукою у ліву частину обличчя від чого потерпілий відступив два кроки назад і впав. Від удару, ОСОБА_10 підвівся, але оскільки був дуже п’яний, знову падав. Коли потерпілий впав у бік дороги на проїжджу частину, він разом з ОСОБА_15 відтягли потерпілого під руки від дороги та посадили на автостоянці.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила суду, що є матір'ю потерпілого, ОСОБА_10 07 червня 2013 року вона разом з чоловіком та сином працювали на огороді, близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_10 на власному мопеді поїхав по цигарки, алкогольні напої не вживав. Додому так і не повернувся. На наступний день, близько 10 год. 00 хв. чоловік, ОСОБА_5 зателефонував синові, але на дзвінок відповів не відомий чоловік, голос якого схожий на ОСОБА_3 та повідомив нецензурною лайкою, що синові "кінець". Сестра повідомила, що син знаходиться в реанімаційному відділені районної лікарні. Лікар розповів, що потерпілий без свідомості, дуже важка травма голови і за своїм звичайним перебігом завжди закінчується смертю.

Потерпілий ОСОБА_5 повідомив суду, що є батьком померлого, ОСОБА_10 07 червня 2013 року разом з дружиною та сином працювали на огороді. Близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_10 поїхав до магазину за цигарками, більше його не бачив. Виїжджав син з дому в тверезому стані. Оскільки з ранку син не зателефонував, як зазвичай, він подзвонив потерпілому на мобільний телефон. У відповідь почув голос ОСОБА_3, попросив дати телефон сину, на що почув у відповідь "йому кінець". На телефонні дзвінки не відповідав, згодом дізнався з дружиною, що син знаходиться в реанімаційному відділі районної лікарні. Приїхавши до лікарні побачив ОСОБА_10, у якого була перебита голова.

Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що є матір'ю обвинуваченого. 06 червня 2013 року син пішов гуляти до дівчини, був в тверезому стані. Близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_3 повернувся додому, мав охайний вигляд. Одяг був чистий, син не мав тілесних ушкоджень. Розповів, що біля магазину "Продукти" побачив хлопця, який тягнув його знайому, ОСОБА_11, на що останньому зробив зауваження. Потерпілий відпустивши дівчину, кинувся на сина, на що останній у відповідь вдарив. ОСОБА_10 був дуже п’яний, у зв’язку з чим багато разів падав. Дізнавшись, що потерпілий помер, їздила особисто до його батьків, просила вибачення, пропонувала кошти, але вони відмовилися.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що у 2013 році працював дільничним інспектором. Під час здійснення чергування, 07 червня 2013 року вранці разом з ОСОБА_18 прибув на місце події, магазину "Бакалєя", оскільки повідомили про бійку. Побачили хлопця, який був в нетверезому стані, мав сліди крові (на руках, на футболці), подряпини, у зв’язку з чим викликали швидку. Підійшов ОСОБА_3, який повідомив, що саме він побив потерпілого, оскільки останній чіплявся до дівчини. Встати потерпілий не міг, був при свідомості. Біля магазину транспортний засіб не бачив.

Свідок ОСОБА_18 повідомив суду, що 07 червня 2013 року в проміжку часу з 05 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. працюючи інспектором ДПС виїжджав на виклик з групою швидкого реагування на вул. Крупську в м. Ромни, Сумської області, до магазину "Продукти", оскільки повідомили про бійку. Приїхавши на місцем, побачили ОСОБА_5, який сидів на землі між огорожею та східцями магазину. Був спертий на руки, намагався вставати. ОСОБА_3 повідомив, що він наніс удари потерпілому. На голові потерпілого було видно кров. Приїхавши швидка, на носилках потерпілого перемістили до автомобіля.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що 07 червня 2013 року близько 04 год. 00 хв. їхала автомобілем в напрямку району "Засулля" в м. Ромни. Біля продуктового магазину "Бакалєя" по вул. Крупської побачила хлопця, який стояв тримаючи за стовп, був увесь у крові і брудний. У віконця продуктового магазину, спитала у продавчині про події, що сталися. Поряд з магазином перебували двоє хлопців і дівчина. Продавець розповіла їй, що потерпілого побили двоє хлопців, які стояли поряд. Бачила біля магазину мопед, чорного кольору. Потерпілий одчепився від стовпа дорожнього знаку, опустився потихеньку на коліна, упав на спину розкинувши руки, чула як почав харкати. Викликала міліцію та поїхала у своїх справах.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що близько 4-5 років працювала в магазині "Бакалєя", за адресою вул. Крупської в м. Ромни. Підтвердила, що біля магазину відбулася бійка, на відстані 10-15 метрів від віконця. Бачила, якусь тяганину між двома-трьома чоловіками, дівчина знаходилася біля магазину. Мопеду не бачила. ОСОБА_3 підходив до магазину, коли вже приїхала поліція.

Свідок ОСОБА_21 повідомила суду, що близько 4-5 років працювала в магазині "Бакалєя", в районі Засулля в м. Ромни. У ніч, коли сталася подія, вона спала в комірчині і ніякої бійки не бачила та не чула.

Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що близько 02 год. 00 хв. 07 червня 2013 року знаходячись біля магазину "Продукти", що в районі вул. Крупської в м. Ромни, спілкувався з ОСОБА_3, який був в тверезому стані. З боку вул. Маяковського – вул. Крупської в м. Ромни, до магазину підійшов ОСОБА_10, який був стані алкогольного сп’яніння та чіплявся до дівчини.

Свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що у 2013 році працював на авто мийці, що знаходиться за 100 м. від продуктового магазину "Бакалєя" по вул. Крупській в м. Ромни. У червні 2013 року близько 05 год. 00 хв. побачив людей біля магазину, близько не підходив. Бійки не бачив.

Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що 07 червня 2013 року після 00 год. 00 хв. поверталась додому з роботи. На перехресті вулиць Дудіна-Маяковського-Крупської до неї під'їхав хлопець на мопеді, який був стані алкогольного сп’яніння. Хлопець назвав своє ім'я, ОСОБА_10, та почав з нею розмову. Трохи побалакавши, пішла далі по своїм справа. Біля водонапірної колонки по вул. Дудіна, потерпілий дістав з пакету пляшку горілки та почав її вживати. Приблизно на середині гори вверх вулиці, потерпілий наздогнав її на мопеді, повертаючись упав з нього та намагався встати, але у нього не виходило. Повернувши до магазину "Бакалєя", ОСОБА_10 наздогнав її, але вже був без мопеда, та схватив її за шию. Потерпілий вимагав пройти з ним, на що вона відмовилась, вів себе неадекватно та агресивно. ОСОБА_3 зробив потерпілому зауваження, на що останній відпустив її та почав нецензурно висловлюватися в сторону обвинуваченого. ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_10, на що останній вдарив обвинуваченого у груди, у відповідь ОСОБА_3 ударив потерпілого у обличчя. Бачила лише один удар нанесений обвинуваченим. Потерпілий стояв біля стовпа, неодноразово піднімався спочатку на коліна, вставав, потім знову падав. ОСОБА_3 знаходився від потерпілого метрів за 3-5, був у тверезому стані.

Свідок ОСОБА_23 повідомила суду, що влітку п’ять років тому, рано вранці направлялася до магазину за цигарками. Підходячи ближче побачила хлопця, який тягав дівчину, інший чоловік зробив йому зауваження. Потерпілий відпустив дівчину та підійшов до хлопця, який йому зробив зауваження та вдарив його, на що обвинувачений наніс удар у відповідь, від чого ОСОБА_10 впав. Мопеда не бачила, по розмові ОСОБА_10 зрозуміла, що він в алкогольному сп’янінні. Потерпілий намагався встати та знову падав. Обвинувачений з іншим хлопцем відтягнули потерпілого з дороги.

Протоколом огляду трупа від 08.06.2013 року та фото таблицею, зафіксовано тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_10, а саме в ділянці голови, на ліктях обох рук, а також пошкодження, виявлені в ході розтину: в ділянці лівого вискового м’яза крововилив розмірами 10х8 см. в потиличній ділянці з права на рівні поперечного кута і 3,5 см. від середньої лінії крововилив розмірами 11х8 см., субдуральна гематома у правій височній ділянці, перелом потиличної кістки починається на рівні від винесеності та 1 см. лівіше вертикальної лінії внутрішнього гребінця, йде по верху по лівому краю вертикального гребінця, пересікається з горизонтальним гребінцем, відхиляється вліво, спускається донизу, тріщина має довжину 14 см., крововилив м'яких тканин навколо щитовидної залози та під'язичної кістки більше зліва.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 179 від 08.06.2013 року, причина смерті ОСОБА_10 є травматичний субдуральний крововилив, внаслідок набряку головного мозку, закритого перелому черепу від удару іншими предметом або інший предмет.

Висновком судово-медичної експертизи № 179 від 15.07.2013 року на трупі ОСОБА_10 встановлені тілесні ушкодження в районі голови, шиї, тулуба, верхніх кінцівок. Вказані тілесні ушкодження заподіяні прижитєво і могли утворитись 07.06.2013 року. Характер тілесних ушкоджень в області обличчя, м'яких тканин шиї, спини, в проекції ліктьових суглобів садни, забійні рани, крововиливи вказує на те, що вони могли утворитись в результаті контакту з тупими твердими предметами. При цьому не виключається можливість їх утворення внаслідок ударів кулаками, частинами ніг, одягнених у взуття чи іншими предметами, що знаходились у руках нападників. Решта тілесних ушкоджень в області голови у вигляді крововиливів м'яких тканинах з сторони кісток черепа, лінійного перелому потиличної кістки, крововиливи під оболонки та шлуночки мозку, забоїв речовини головного мозку могли утворитись в результаті травмуючої дії в ліву скроневу область і наступного падіння потерпілого на спину, удару більше правою потиличною областю голови об поверхню (по типу удару – протиудару), що підтверджується наявністю ушкоджень в цих частинах, а також виражених ознак забоїв дільниць головного мозку, розташованих в діаметрально протилежних областях, а іменно в лобних долях головного мозку. Тілесні ушкодження в області голови у вигляді крововиливів в м'яких тканинах з сторони кісток черепа, лінійного перелому потиличної кістки, крововилив під мозкові оболонки і в шлуночки мозку, забоїв речовини головного мозку, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження і явились безпосередньою причиною смерті потерпілого та мають прямий причинний зв'язок зі смертю. Решта тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно висновкам експертів № 128/2013 від 28.03.2013 року, № 67/2014 від 19.01.2015 року локалізація та характер тілесних ушкоджень може вказувати: на не менш як дворазове прикладення травмуючої сили у волосисту ділянку (потилична ділянка та скронева зліва), не менш як триразове в ділянку обличчя, не менш як одноразове в ділянку ший, не менш як одноразове в ділянку спини зліва, не менш як одноразове в ділянку правої та лівої верхніх кінцівок. Перелом потиличної ділянки з місцевими ( ударними) та віддаленими (протиударними) ушкодженнями головного мозку не могли утворитися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею. Ця травма характерна для травми-прискорення і спричинена внаслідок падіння з положення стоячи з контактування потиличною ділянкою голови об тупу переважаючу поверхню, яким може бути асфальтне покриття чи полоска бетонного бардюру. У потерпілого основний об’єм черепно-мозкової травми виник по ударно-протиударному механізму, коли ударна хвиля поширюється від місця прикладення травмую чого агента через мозок до протилежного полюсу з швидкими перепадами тиску в місцях удару та протиудару. Тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в м'які покрови голови потиличної ділянки, перелом потиличної кістки, ділянки забою обох лобних часток утворилися одномоментно внаслідок ударної дії тупого предмета в потиличну ділянку. Падіння на втоптану ґрунтову поверхню з нашаруванням гравію супроводжується порушенням цілісності м'яких покровів (садна, рани від гравію), чого не було виявлено у потерпілого. Тілесні ушкодження у ОСОБА_10 не мають специфічних для мототранспортної травми особливостей.

Згідно протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 від 08.06.2013 року, останній показав, що ОСОБА_10 підійшовши до магазину разом з дівчиною, яку ображав, та почувши зауваження зі сторони ОСОБА_3 наблизився до останнього та наніс один удар в район грудної клітини обвинуваченого. ОСОБА_3 отримавши удар, у відповідь наніс кулаком правою рукою удар в ліву частину обличчя потерпілому, від чого останній зробив пару кроків назад та впав на частину ділянки поряд з асфальтним покриттям, покритим щебенем. Підвівшись потерпілий підійшов до стовпа та не втримавшись на ногах знову впав.

Відповідно висновку експерта № 440 від 23 липня 2013 року, пошкодження в ділянці голови ОСОБА_10, які викликали смерть, а також пошкодження в м'яких тканинах з боку спини та проекціях обох локтєвих суставів могли утворитися за обставин, продемонстрованих свідком ОСОБА_15С, під час слідчого експерименту.

Згідно висновку експерта № 441 від 23.07.2013 року характер та локалізація тілесних ушкоджень в м'яких тканинах голови з боку кісток черепа, перелому затилочної кістки, крововиливів під оболонки та в шлуночки головного мозку, забій речовини головного мозку, а також пошкоджень в проекціях ліктьових суставів і м'яких тканин спини у ОСОБА_10 не виключають можливості виникнення їх при обставинах, продемонстрованих свідком ОСОБА_24 під час слідчого експерименту.

Протоколами огляду місця події від 07.06.2013 року та огляду предмета від 13.06.2013 року, з фототаблицями встановлено, що на території біля магазину "Продукти" в м. Ромни по вул. Комсомольска, 57, зафіксовано місце сутички між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, також на металевій трубі дорожнього знаку та поряд на ґрунті, частково на щебені виявлені плями темно-бурого кольору, схожі на кров. Поблизу магазину виявлено куртку зі слідами крові.

Отже, ретельно перевіривши матеріали справи за доводами апеляції обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що судове слідство проведено повно, всебічно та вірно встановлені фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3С, злочину. Місцевий суд належним чином оцінив сукупність наведених доказів, з точки зору достатності та взаємозв’язку, вірно кваліфікував діяння ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство через необережність.

Доводи обвинуваченого про те, що він перебував в стані необхідної оборони від агресивного посягання потерпілого ОСОБА_10 на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує того, що наніс один удар правою рукою у ліву частину обличчя потерпілого ОСОБА_10, від чого той впав на спину та вдарився потиличною частиною голови, в той час як у самого ОСОБА_3 відсутні будь-які тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 380 від 27.06.2013 року. А те, що він не бажав спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, від яких настала смерть, то зазначені обставини не охоплюються обсягом пред’явленого обвинувачення, оскільки ч. 1 ст. 119 КК України передбачено вчинення вбивство саме через необережність, що виключає прямий умисел.

На думку колегії суддів, ОСОБА_3, наносячи удар потерпілому, не передбачаючи можливості настання смерті останнього від вчинених ним дій, повинен був і міг це передбачити, якби діяв з більшою обачністю, оскільки знав і бачив, що потерпілий в стані алкогольного сп’яніння, неспроможний триматися на ногах, не адекватно сприймав висловлені на його адрес зауваження його поведінці і не контролював свої дій, перебування їх обох на обочині проїзної частини, яке має покриття зі щебеню, проявив злочинну недбалість, та наніс удар потерпілому в обличчя, який пошатнувся назад, зробивши декілька кроків, впав та вдарився потилицею об покриття і отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Під час надання показань, свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що потерпілий ОСОБА_10 падав з мопеду на вул. Дудіна в м. Ромни, показати як саме він упав, свідок не могла пояснити суду, оскільки не звернула уваги.

Викладені у вироку суді пояснення свідка ОСОБА_11 узгоджуються з наданими показанням під час судового засідання, що підтверджується записом технічного носія інформації зафіксованої процесуальної дії. Крім того ОСОБА_11 не заперечувала показати саме місце падіння потерпілого ОСОБА_10 з мопеду, а не положення в якому він опинився. Відповідно колегія суддів вважає обґрунтованим відмову судді першої інстанції у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про можливість показання свідком ОСОБА_11 механізм падіння потерпілого, оскільки у судовому засідання остання чітко відповіла, що не може показати як саме потерпілий падав з мопеду, проте не заперечувала показати місце, про те даний факт ніхто із учасників кримінального провадження не оспорював.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 415 КПК України, згідно якої висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, суд належним чином мотивував та дослідив питання стосовно належного та своєчасного надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що працює завідуючим приймальним відділенням Роменської ЦРЛ. Влітку 2013 року близько 04 год. 00 хв. машиною швидкої допомоги був доставлений невідомий чоловік, тілесні ушкодження не може вказати, оскільки у зв'язку зі спливом часу, їх не пам’ятає. Оскільки були підозри на ЗЧМТ, був викликаний хірург, та потерпілий ОСОБА_10 був переведений у хірургічне відділення.

Свідок ОСОБА_26 пояснив суду, що працює фельдшером швидкої допомоги. 07 червня 2013 року виїжджав з бригадою швидкої допомоги до магазину "Продукти", в районі Засулля у м. Ромни. На місці події були вже працівники поліції, а сам потерпілий сидів на землі. Сильних тілесних ушкоджень у потерпілого не було, але останній не міг встати та говорити, у зв’язку з чим його поклали на носилки. На запитання повідомляв, що його побили. Поряд були хлопці, особисто їх не знає. ОСОБА_10 доставили до приймального відділення районної лікарні.

Свідок ОСОБА_27 повідомив, що працює лікарем з невідкладних станів при районній лікарні. Приїхав на виклик, потерпілий сидів біля магазину. Наявні були травми голови. Деталей не пам’ятає.

Так допитані медичні працівники ОСОБА_25 – завідуючий приймального відділення Роменської ЦРЛ та ОСОБА_26 –фельдшер медичної допомоги, пояснили суду, що потерпілому ОСОБА_10 була надана належна перша медична допомога, крім того після доставки потерпілого до районної лікарні та виявлення у нього ознак черепно-мозкової травми, був викликаний хірург для надання кваліфікованої медичної допомоги.

Крім того допитаний експерт ОСОБА_28 повідомила суду, що отримані потерпілим тілесні ушкодження є тяжкими та не сумісними з життям.

Судово-медичної експертною комісією у висновку № 128/2013 від 28.03.2013 року зазначено, що враховуючи об’єм черепно-мозкової травми, малоймовірно, що при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, смерті ОСОБА_10 можна було уникнути. Даний висновок експертної комісії складений на підставі досліджених матеріалів кримінального провадження та оригіналу історії хвороби потерпілого ОСОБА_10 № 6595/117 хірургічного, реанімаційного відділення Роменської ЦРЛ, в якому записані всі вчинені дії медичного характеру відносно потерпілого.

Враховуючи викладене, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про не дослідження судом першої інстанції питання про надання належної медичної допомоги потерпілому ОСОБА_3, спростовуються матеріалами кримінального провадження та викладені у мотивувальній частині вироку суду.

Доводи обвинуваченого про те, що потерпілий ОСОБА_10 після нанесення удару впав на ґрунт, а не на асфальтне покриття, спростовується дослідженими доказами, а саме протоколом огляду місця події, яким зафіксовано виявлені плями темно-бурого кольору на щебені, що має жорстке покриття з нерівностями.

Крім того свідок ОСОБА_15 під час проведення слідчого експерименту чітко показав місце падіння потерпілого, що співпадає з місцем зафіксованим протоколом огляду місця події від 07.06.2013 року. Вказане місце свідком ОСОБА_15 є покриття з щебенем.

Також надані у судовому засіданні покази свідка ОСОБА_11 узгоджуються з наданим поясненнями під час слідчого експерименту, на якому вказала місцем падіння ОСОБА_10, яке є ділянкою покритою щебенем, тобто твердим та нерівним покриттям, де було виявлені плями бурого кольору.

Крім того, судово-медична експертна комісія дійшла висновку, що переважаючою поверхнею об яку потерпілий при падінні вдарився може бути асфальтне покриття чи переважаюча поверхня бетонної плити. Тобто з зазначеного висновку колегія суддів дійшла висновку, що відкрита черепно-мозкова травма спричинена внаслідок падіння з положення стоячи з контактуванням потиличною ділянкою голови об тупу поверхню, що характерна місцю вказаному свідками ОСОБА_15, ОСОБА_11, та місцю, де виявлено сліди крові. Згідно протоколу місця події, дане місце має нашарування щебеню, та знаходиться поряд з асфальтним покриттям проїзної частини. Тобто вказане покриття характерне для переважаючої асфальтної поверхні.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що судом не взято до уваги висновок експерта, згідно якого не виключена можливість спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень при ДТП (падіння тіла на покриття дороги – черепно-мозкова травма), колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що працює експертом та був членом комісії, яка складала висновки № 128/2013 від 28.03.2013 року, № 67/2014 від 19.01.2015 року. У судовому засіданні підтвердив, що черепно-мозкова травма виникли від удару з переду і послідуючим падінням на потилицю. Травма виникла по ударно-протиударному механізму, коли ударна хвиля поширюється від місця прикладення травмуючого агента через мозок до протилежного полюсу з швидкими перепадами тиску в місцях удару та протиудару.

Свідок ОСОБА_13 повідомила суду, що працює судово-медичним експертом та під час проведення експертизи було встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження, що привели до смерті не могли виникнути при падінні з мопедом. Садна та синці у потерпілого, з врахуванням їх характеру та локалізації, могли утворитися при падінні з мопеду, проте черепно-мозкова травма не могла утворитися під час падіння з транспортного засобу. При самостійному падінні, черепно-мозкова травма отримана потерпілим, не можлива. Оскільки потерпілий отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям, тому малоймовірно що останній би вижив.

Згідно висновку експерта № 128/2013 від 28.03.2013 року, тілесні ушкодження у ОСОБА_10 не мають специфічних для мототранспортної травми особливостей, а за своїми властивостями вказують на травматичну дію тупих предметів, що не виключає можливості їх спричинення і при ДТП (падіння тіла на покриття дороги – черепно-мозкова травма, садна виступаючих поверхонь обличчя, садна та синці задніх поверхонь ділянок обох ліктьових суглобів з частковим переходом на плече та передпліччя).

Даний висновок експертів було перевірено судом першої інстанції під час допиту судово-медичних експертів ОСОБА_14, ОСОБА_13, які пояснили суду, що у потерпілого основний об’єм черепно-мозкової травми виник по ударно-протиударному механізму, коли ударна хвиля поширюється від місця прикладення травмую чого агента через мозок до протилежного полюсу з швидкими перепадами тиску в місцях удару та протиудару. Відкрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_10 є характерною для так званої травми прискорення і спричинена внаслідок падіння з положення стоячи з контактуванням потиличною ділянкою голови об тупу переважаючу поверхню, якою може бути асфальтне покриття чи переважаюча поверхня бетонної плити.

З показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 на середині гори по вул. Дудіна в м. Ромни, догнав її на мопеді, та повертаючи упав з нього, тобто потерпілий був в сидячому положенні та були відсутні дії з ознаками прискорення.

Експерт ОСОБА_14 надав лише припущення про можливість отримання потерпілим ОСОБА_10 даних тілесних ушкоджень при падінні з мопеду, проте дане твердження має лише консультативний характер, як вірно зазначив суд першої інстанції та не підтверджено жодним доказом кримінального провадження.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений.

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов правильного висновку про те, що поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, вчинене саме ОСОБА_3

Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та в їх сукупності у взаємозв'язку. При цьому встановив, що жоден з цих доказів не доводить, що грабіж, в якому обвинувачується ОСОБА_3, вчинено саме ним.

За епізодом відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_5 суд звернув на такі обставини.

Свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що влітку 2013 року святкуючи випускний вечір дітей, на річці Сула, під час купання, ОСОБА_30 з іншими дітьми, знайшли мопед. Транспортний засіб був заведений з увімкненими фарами. Дістали із води та передали працівниками поліції.

Свідок ОСОБА_31 пояснив суду, що влітку 2013 року святкував з класом випускний сина. Відпочиваючи на річці Сула, діти знайшли мопед, який забрали додому. Не дочекавшись, що прийде власник, повідомили поліцію, яким і відали транспортний засіб.

Свідок ОСОБА_30 пояснив суду, влітку 2013 року з однокласними та батьками святкували випускний вечір на річці Сула. Знайшли у воді мопед, дістали його та відвезли додому, чекаючи господаря. Через деякий час прийшли працівники поліції та забрали мопед. Транспортний засіб був заведений, ключі знаходилися в замку запалення.

Свідок ОСОБА_32 пояснив суду, що влітку 2013 року біля магазину "Бакалєя", на стежці у кущах знайшов телефон "Нокіа", який залишив собі і став користуватися. Сім-картки не було, для користування вставив свою картку оператора мобільного зв’язку.

Відповідно протоколу огляду місця події від 17.06.2013 року та фото таблицею, за адресою: м. Ромни, 1-ий провулок вул. Крупської, 66 було виявлено мопед марки "Sabur" чорного кольору, та проведено його огляд, що підтверджується протоколом слідчої дії.

Наявний протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06.08.2013 року, підтверджує про користування мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_10 вже після отримання ним тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті, а саме здійснювалися вихідні дзвінки та приймалися вхідні дзвінки.

Таким чином, суд згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв’язку. На підставі викладено, суд дійшов висновку, що допустимими та достатніми доказами не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, вчинене саме ОСОБА_3

Доводи ОСОБА_3 про його невинуватість не були спростовані стороною обвинувачення за допомогою переконливих доказів, які б не викликали достатньо вагомих сумнівів. Отже, рішення про необхідність ухвалення щодо ОСОБА_3 виправдувального вироку в частині вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України є обґрунтованим.

При розгляді кримінального провадження суд першої інстанції виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення.

Твердження потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що на телефонний дзвінок їх сина відповів обвинувачений не обґрунтовує притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення відкритого викрадення майна, крім того свідок ОСОБА_32 підтвердив суду, що користувався телефоном потерпілого, який знайшов неподалік продуктового магазину.

Доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, колегія суддів також вважає безпідставними.

При вирішенні даного питання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України та призначив обвинуваченому таке покарання, яке є справедливим як за своїм видом та розміром, є необхідним та достатнім як для виправлення обвинуваченого так і для попередження нових злочинів. При цьому колегія суддів вважає, що з урахуванням особи винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, обставин при яких було вчинено злочин, те що ініціатором сварки був потерпілий ОСОБА_10, який чіплявся до дівчини, вчинений злочин відноситься до середньої тяжкості, але вчинений з необережністю, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку при призначенні покарання, в розмірі ближчому до максимальної межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 119 КК України.

В той же час, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема, п’ять років - уразі вчинення злочину середньої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів провадження, 07 червня 2013 року ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України. Вказаний злочин відповідно до ст. 12 цього Кодексу є злочином середньої тяжкості і за нього передбачено максимальне основне покарання у виді позбавлення волі на строк до пяти років. Тобто, на момент постановлення ухвали апеляційного суду 20 листопада 2018 року строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за даний злочин минув.

За таких обставин та зважаючи на положення п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України колегія суддів вважає за необхідне змінену апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області в цій частині задовольнити, змінити вирок суду та звільнити ОСОБА_3 від призначеного йому покарання.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 із змінами та доповненнями заступника прокурора Сумської області Сегиди С.– задовольнити частково, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 змінити.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 119 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

У решті судове рішення залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі 3-х місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_33. ОСОБА_34.