Вирок № 78064688, 19.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/10659/18

н/п 1-кп/640/795/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого -судді Сенаторова В . М .

при секретарі - Явнюк К. Р . за участю прокурора - Лимар В.Л.

захисника - Лознового Д.М.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018220000000071 від 06.03.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ліпки, Кирєєвського району Тульської області, освіти середньо - спеціальної, розлученого, раніше судимого, інваліда 3-групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, м.т. НОМЕР_1

у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 110-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Угода про визнання винуватості була досягнута під час досудового провадження.

Згідно обвинувального акту громадянин України ОСОБА_2, на початку травня 2018 року, більш точної дати слідством не встановлено, з особистих політичних переконань, виник злочинний умисел, спрямований на фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або захоплення державної влади, шляхом перерахування грошових коштів з метою їх подальшого використання при підтримці армії самопроголошеної «Донецької народної Республіки» (далі - «ДНР»).

Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно ст. 2 Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.

Згідно ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Ст. 8 Конституції України зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

18.01.2018 за № 2268-УІІІ прийнято Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який затверджує факт порушення державного суверенітету України, зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом тимчасової окупації частини території України за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони РФ, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; продовження практики протиправного затримання і утримання громадян України на тимчасово окупованих територіях, їх незаконного вивезення та утримання на території Російської Федерації; намагань поширити російське законодавство, у тому числі податкове, на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, висування незаконних вимог щодо перереєстрації підприємств та стягнення коштів на користь окупаційної адміністрації РосійськоїФедерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі; запровадження російського рубля як єдиної валюти на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; свавільного застосування російських освітніх стандартів у навчальних закладах, запровадження на підприємствах в окремих районах Донецької та Луганської областей, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі «зовнішнього управління» та визнання незаконних ідентифікаційних документів та реєстраційних знаків транспортних засобів на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; організації та здійснення насильницьких зникнень, катувань, нелюдського поводження або покарання, позасудових страт стосовно цивільного населення, українських військовослужбовців та заручників та ін.

В подальшому ОСОБА_2, переслідуючи зазначену злочинну мету, приблизно 10-15 травня 2018 року (більш точної дати слідством не встановлено) за допомогою можливостей Інтернету, знайшов сайт юридичної особи - Донецький міський благодійний фонд «ДОБРОТА» (ЄДРПОУ 25334481, м. Донецьк, б-р Шевченка буд. 73), на розрахункові рахунки якого, надходили різноманітні грошові кошти, які за допомогою різноманітних платіжних систем оплати і переказів, перераховувались до фонду «Гуманитарные волонтеры Новороссии» (місце Донецьк) з метою допомоги та підтримки діяльності зазначених організацій на сході України у вигляді закупівлі спорядження, обмундирування та медикаментів т.з. підрозділу 100-й окремої мотострілкової бригади республіканської гвардії «ДНР - Бригада «Купол», діяльність яких пов'язана з насильницькою зміною чи поваленням конституційного ладу або захоплення державної влади. На теперішній час ДМБФ «ДОБРОТА» перереєстровано за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 70, але за вказаною юридичною адресою фактично не знаходиться та не здійснює діяльності, проте в мережі Інтернет має свій сайт.

Таким чином, ретельно ознайомившись з сайтом та інформацією щодо діяльності зазначеної організації ОСОБА_2 зрозумів, що через дану організацію можливо перерахувати грошові кошти на підтримку армії псевдодержавного самоутворення «Донецької народної республіки». Після цього, попередньо зі свого телефону НОМЕР_2, здійснив дзвінок на номер телефону благодійної організації «Доброта», а саме: НОМЕР_3 (який був вказаний на сайти організації) та під час спілкування з невстановленим слідством представником даної організації (жіночої статі) повідомив про свої наміри перерахувати грошові кошти з метою підтримки армій «Донецької народної республіки» (далі - «ДНР»).

Відповідно до заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної Ради України №145-УІІІ від 04.02.2015; заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної РадиУкраїни №337-VIII від 21.04.2015, визначено «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями.

Учасники «ДНР» на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Основною метою діяльності вказаного незаконного псевдодержавного утворення є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР».

В подальшому, 22.05.2018 року ОСОБА_2 слідуючи в м. Харкові по вул. Олесі Гончара, б. 2, зайшов до супермаркету «SPAR», де за допомогою встановленого там банківського терміналу, що належить ПАТ КБ «ПриватБанк», об 13:55:02 годині здійснив від свого іменні перерахування грошових коштів у сумі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) гривень, зазначивши отримувачем грошових коштів «Доброта ДМБФ» та вказавши призначення платежу: «Помощь армии ДНР», після чого отримав чек за №TS203187 (код квитанції: 1237-5005- 2245-9514).

Отже, з урахуванням зазначеного ОСОБА_2 будучи достовірно обізнаним про існування терористичної організації «Донецька народна республіка», діяльність якої пов'язана на сам перед з вчиненням дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, діючи умисно, здійснив фінансування цих дій шляхом перерахунку грошових коштів у сумі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав винуватим себе у вчиненні злочину, передбачених ч.2 ст. 110-2 КК України, щиро розкаявся, зазначив, що він розуміє вимоги Закону, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.ст. 472, 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосовано, в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні вказаної угоди.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 та прокурор відділу прокуратури Харківської області радник юстиції Лимар В.Л. у судовому засіданні під час провадження досягли угоди про визнання винуватості від 19 листопада 2018 року, підписали її, при цьому ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, між ним та прокурором була досягнута домовленість про призначення покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.110-2 КК України 5 / п'ять / років позбавлення волі з конфіскацією майна та права займатись підприємницькою діяльністю на два роки, застосувати ст. 75 КК України та звільнити від призначеного покарання з випробуванням.

У зв'язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане провадження відповідно до положень ст.ст. 473, 474 КПК України.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і, що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Судом достовірно встановлено, що:

1) умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, була застосована вірна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке передбачає можливість укладення угоди;

2) умови угоди не суперечать інтересам суспільства;

3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи обвинувачених.

За таких обставин, суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.110 - 2 КК України.

При призначені покарання ОСОБА_2, суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, дані про особу.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України, скоєний злочин за ч.2 ст. 110-2 КК України є тяжким злочином.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше судимий, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, характеризується позитивно, є інвалідом 3 групи.

Обставиною, яка пом'якшує відповідальність ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2 судом не встановлено.

З урахуванням даних які характеризують обвинуваченого ОСОБА_2, обставини, що пом'якшує покарання, стан здоров'я, суд вважає призначити ОСОБА_2 покарання не пов'язане з позбавленням волі з застосуванням ст. 75 КК України.

Суд, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_2 обов'язки передбачені ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Таким чином, суд вважає, що угоду про визнання винуватості укладену 19.11.2018 року належить затвердити, ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 110-2 КК України, тобто фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

Згідно зі ст. 77 КК у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Наведений перелік є вичерпним, а тому додаткове покарання - конфіскація майна, при застосуванні ст.. 75 КК України, не призначається.

Позовні вимоги по справі не заявлені.

Судових витрат по справі не має.

Речові доказ по справі банківський чек « Приватбанк» за №IS203187 / код квитанції 1237-5005-2245-9514 / від 22.05.2018 року, на якому позначено платником ОСОБА_2 зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 394, 472, 474, 475 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості укладену 19 листопада 2018 року між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні прокурором відділу 04/4 прокуратури області радником юстиції В. Л. Лимар та обвинуваченим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 220182200000000 від 06.03.2018 року затвердити.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 110-2 КК України та призначити покарання 5 / п'ять / років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на 2 / два / роки.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного основного покарання строком на 3 /три/ роки, якщо протягом зазначеного строку він не вчинит нового злочину.

В порядку ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки передбачені ст. 76 КК України:

1/. періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

2/. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Позовні вимоги по справі не заявлені.

Судові витрати по справі відсутні.

Речови доказ по справі - банківський чек « Приватбанк» за №IS203187 / код квитанції 1237-5005-2245-9514 / від 22.05.2018 року, на якому позначено платником ОСОБА_2, зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченого КПК України, з підстав, передбачених ст. 394 цього Кодексу.

Суддя -