Вирок № 78064654, 23.11.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/843/18

Номер провадження 1-кп/623/167/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,

за участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора Козир М.В.,

захисник Міщенко І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 грудня 2017 року за № 12017220320001396 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Заргяр Фізулінського району республіка Азербайджан, азербайджанця, громадянина України, одруженого, маючого на вихованні двох неповнолітніх дітей, безробітнього, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 12 грудня 2017 року, приблизно о 16 годині 35 хвилин, керуючи, згідно з висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 26181/2793 від 27.02.2018, технічно не справним автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2, що виразилось у вигляді порушення герметичності гальмівного приводу, до дорожньо-транспортної пригоди, рухався по 626 км автошляху Київ-Харків-Довжанський зі сторони м. Слов'янськ Донецької області у напрямку м. Харків зі швидкістю 30 км/год.

В процесі руху по вказаному автошляху на 625 км + 950 м, грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «а», 31,4 та 31.4.1 «в» Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

а) «Перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу»;

п. 31.4 Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

п. 31.4.1 Гальмові системи:

в) «Порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу»

та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїжджу частину по пішохідному переходу позначеному дорожнім знаком 5.35.1 та дорожньою розміткою 1.14.3 Правил дорожнього руху України, з ліва на право, по напрямку руху автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 437-ІЗ/17 від 14.12.2017, у зв'язку з подіями 12 грудня 2017 року у потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я у вигляді закритого перелому кісток таза: правої лонної, правої та лівої сідничних кісток, закритий уламковий перелом обох кісток лівої гомілки на рівні верхньої третини, підшкірна гематома і синець в області таза справа, синець на тилу правої кисті, відрив нігтьової пластинки 3-го пальця правої кисті.

Порушення вимог п.п. 2.3 а), 31.4 та 31.4.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_2, які відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 407/18 від 27.03.2018 знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, і виразилося в тому, що ОСОБА_2, на технічно не справному автомобілі ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3, несправність якого він міг виявити до ДТП, виїхав на автошлях загального користування та в процесі руху виявив небезпеку для руху у вигляді пішоходу, яка перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу зліва на право за напрямком руху його автомобіля, застосував екстрене гальмування, однак у зв'язку з несправністю гальмівної системи не зміг своєчасно до траєкторії руху пішохода зупинити свій автомобіль та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, що спричинило вищевказані наслідки.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано не доцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_2правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої.

Допитаний в судовому засідання ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив вище викладені факти скоєння наїзду на пішохода потерпілу ОСОБА_3 Цивільний позов потерпілої не визнав з тих причин, що після ДТП він повністю відшкодував збитки потерпілій і вилатив 31800 грн., а потерпіла написала розписку про те, що не має до нього матеріальних претензій. Зараз він знаходиться у скрутному матеріальному становищі і не має змози виплатити потерпілій таку суму.

Потерпіла ОСОБА_3 підтвердила вище викладені факти, що наїзд на неї було здійснено на пішохідному переході. Вона до цього часу лікується, ті кошти, що надав обвинувачений вона давно потратила на лікування та реабілітацію. Потребує сторонньої допомоги у повсякденному житті і вважає, що 50 000 грн. за відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом"якшують та обтяжують його покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до злочину невеликої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

При призначенні покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що він щиро розкаюється у вчиненні злочину, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував завданий збиток потерпілій, що є обставинами, які пом'якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до висновку досудової доповіді Ізюмського МРВ з питань пробації, виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі не становить небезпеки для суспільства ( у т.ч. окремих осіб).

На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом"якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції обвинувачення з застосуванням умов ст. 75 КК України із звільненням від відбування призначеного покарання із зобов"язаннями, передбаченими ст. 76 КК України.

Розглядаючи цивільний позов судом встановлено наступне.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

Оскільки потерпіла ОСОБА_3 документально підтвердила матеріальні збитки тільки на суму 4543, 50 грн., зазначений позов слід задовольнити.

Крім завданої матеріальної шкоди, обвинувачений завдав потерпілій ОСОБА_3 моральну шкоду. Внаслідок вчиненого злочину потерпіла ОСОБА_3 зазнала моральних та фізичних страждань, які призвели до вимушених змін у її життєвих стосунках з оточуючими її людьми.

Згідно статті 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 23 ЦК України - розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням характеру заподіяних фізичних та моральних страждань, інших негативних наслідків.

ПВСУ у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4» роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності та справедливості. Так, заявлений потерпілою моральний позов в розмірі 50000,00 грн. цілком відповідає принципам розумності та справедливості, тому позов в частині морального збитку слід задовольнити у повному обсязі.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 добровільно відшкодував потерпілій 31800 грн. то ця сума повинна бути зарахована в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.(54543, 50 - 31800 = 22743, 50 грн.)

Судові витрати по справі за проведення експертиз у рамках кримінального провадження в сумі 1144, 00 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Питання про речові докази має бути вирішене згідно ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання в виді 2 /двох/ років обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Відповідно до п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, додатково покласти на ОСОБА_2 в період іспитового строку обов'язок не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 вартість проведення судових експертиз у сумі 1144,00 грн. на користь держави, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речові докази: автомобіль ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4, червоного кольору, який повернуто володільцю ОСОБА_2, - залишити володільцю, гальмівний шланг переднього лівого колеса автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4, червоного кольору, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пров. Георгіївський, 2. - повернути володільцю ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 22743 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя П.П.Винниченко