Ухвала суду № 78064546, 23.11.2018, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/928/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., з участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представників позивача Гайдукової Д.І., Черкасової І.В., представників відповідачів ОСОБА_3, Пономаренка О.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області до ОСОБА_5, В.Чернеччинської сільської ради Сумського району про скасування рішення та свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Сумська місцева прокуратура звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення В.Чернеччинської сільської ради Сумського району «про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5» від 30.03.2015 та визнати незаконним та скасувати свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 0,1751 га, видане 21.04.2015, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представники позивачів позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 та представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представників позивача, відповідача та представників відповідачів та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду виходячи з наступного.

Так, зміст позовної заяви прокурора не містить в собі висновків, які б надавали змогу встановити, які саме державні інтереси порушено відповідачами, в інтересах якого органу звертається прокурор чи відсутній такий орган, що стало підставою для звернення прокурора до суду в процесуальному статусі позивача, і, відповідно, є необхідною передумовою захисту порушеного права у судовому порядку.

В свою чергу, порядок та умови звернення прокурора до суду щодо захисту інтересів держави врегульовані, зокрема, положеннями Законом України від 05.11.91 N 1789-ХІІ «Про прокуратуру» та відповідними нормами Цивільного процесуального кодексу.

У відповідності до ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави у зв'язку з цим, прокурор має право в т.ч. звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями) та брати участь у розгляді цих справ.

Обираючи вказану форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до п. 2 наказу Генерального прокурора України N 6гн від 28.05.2015 «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» (діючи під час звернення прокурора до суду), захист інтересів держави у випадках порушення або загрози їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 5 цього наказу, передбачено, що прокурор при зверненні до суду з позовом (заявою, поданням) повинен обґрунтувати необхідність захисту інтересів держави та визначити орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в разі його відсутності - звертатися у статусі позивача.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, виходячи з вказаних норм у сукупності вбачається, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави зобов'язаний обґрунтувати не тільки в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави та необхідність захисту від таких порушень, а й визначає відповідний державний орган, який за законом здійснює відповідні правомочності від імені держави.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 (п.,п. 2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії також включають подання прокурором позову, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

З матеріалів позовної заяви прокурора вбачається, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться на території Великочернеччинської сільської ради Сумського району, віднесена до земель державного лісового фонду, перебуває у власності відповідача.

Крім того, прокурор вказує в позові на те, що для цілей, які є предметом спірного договору створено та функціонує Державна лісова охорона ДП «Сумське лісове господарство», тобто з огляду на приписи ст. 89 Лісового кодексу України, вона діє із статусом державного правоохоронного органу.

В свою чергу, згідно до ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, а згідно п. 13 ст. 91 цього ж кодексу, визначено, що посадові особи державної лісової охорони мають право, в т.ч. направляти у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, позови до суду.

Таким чином, з матеріалів позовної заяви та вказаних норм матеріального права вбачається, що прокурором в порушення ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру» та норм ЦПК України не вказано органу, на який покладено державний контроль в сфері лісового господарства та враховуючи наявність у цього органу права на самостійне звернення до суду з позовом, неправильно визначено свій статус, в якості позивача у даній справі.

Згідно до ст. 9 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 12 ЦПК України, правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (п.30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Росії», п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції»).

Разом з тим, у своїй постанові Європейський Суду з прав людини по справі Бацанін проти Росії від 26.05.2009 року зазначив: вказуючи на свою попередню прецендентну практику, що стосуються ролі прокурорів поза сфери кримінального правосуддя, Європейський Суд знову підтверджує, що по ряду справ він роз'яснив, що звичайна присутність прокурора чи посадової особи прирівняної до нього на засіданні суду по справі - хоч воно «активне» чи «пасивне» - розглядається як порушення пункту 1 статті 6 Ковненції (див. постанову Великої Палали Європейського Суду з прав людини «Мартіні проти Франції» [Martinie v. France] (скарга № 58675/00).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору.

Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 12.03.2018 року у справі № 927/800/17, який в силу ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» має враховуватись при здійсненні судочинства в інших справах.

Отже, з огляду на вищевказане, всупереч вимог ЦПК України (судочинство у цивільний справах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), прокурор доказів на підтвердження своїх позовних вимог у статусі позивача не надав.

Згідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, що набрав чинності з 15.12.2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України (в редакції від 15.12.2017 року) визначає випадки за яких позовна заява підлягає поверненню, зокрема, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

В свою чергу, згідно роз'яснень порядку застосування вказаних норм процесуального права, Верховний Суд України у Пленумі від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначив, що відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема, в законах України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», від 5 листопада 1991 року N 1789-ХІІ «Про прокуратуру», від 25 червня 1991 року N 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», від 12 травня 1991 року N 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (у редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-ІV), від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР «Про рекламу» (у редакції Закону від 11 липня 2003 року N 1121-ІV).

Звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають. У разі надходження такого звернення суддя повертає заяву на підставі пункту 3 частини третьої статті 121 ЦПК (заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи), а якщо такий характер звернення встановлено у попередньому судовому засіданні або під час судового розгляду - суд залишає заяву без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 207 ЦПК України.

Також, на практиці наявна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 р. у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 р. у справі №911/3407/15, де судова колегія Вищого господарського суду України обґрунтувала своє рішення тим, що прокурор не надав суду достатніх доказів на підтвердження своїх повноважень для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовну заяву Сумської місцевої прокуратури про визнання угоди недійсною.

Керуючись ст. 257 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області до ОСОБА_5, В.Чернеччинської сільської ради Сумського району про скасування рішення та свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити ухвалу суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Дашутін