Ухвала суду № 78063457, 22.11.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/12436/18

Провадження № 2-во/592/119/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Лазоренко Ю. Ю. ,

розглянув заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 40013, м. Суми, вул. Пантелеймона Куліша (колишня вул. Островського) , буд. 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянки України, документ № 001262915, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, про виправлення помилки у судовому наказі, виданому за її заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає та зареєстрований за адресою: 40004, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, -

В С Т А Н О В И В :

30.08.2018 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, в якій вона зазначила про те, що вона – ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 2017 року по 26 жовтня 2018 року. У шлюбі у них народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.10.2018 року шлюб між ними був розірваний. З моменту народження дитини боржник з нею та сином не проживає, добровільно матеріальну допомогу на утримання їхньої спільної дитини боржник не надає, тому вона вимушена поставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку. Згідно ст. 180 СК України зобов’язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 7 Закону України “Про державний бюджет на 2018 рік” прожитковий мінімум на 1-ну особу від 6-ти до 18 років на місяць становить 1944 грн. . Відповідно до ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. На даний час їй відомо про те, що у боржника інших дітей на утриманні немає, він є працездатною особою, але не працює, не є інвалідом, на обліку в центрі зайнятості не перебуває. У відповідності до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позов про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти. У відповідності до вимог ч. 1 п. 3 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” – Пільги щодо сплати судового збору 1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 3) позивачі – у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. На підставі зазначеного вище та керуючись ст. ст. 180, 181, 182 СК України; ч. 1 п. 4 ст. 161, 163 ЦПК України, вона просила: 1. Видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код – НОМЕР_2, аліментів на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код – НОМЕР_1, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з “___” серпня 2018 року. 2. Судові витрати покласти на боржника (вхідний № 35934/18 від 30.08.2018 року) (а. с. 2а) .

Із змісту судового наказу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.09.2018 року по справі № 592/12436/18, провадження № 2-н/592/464/18 вбачається, що № 2-н/592/464/18 05.09.2018 року в м. Суми суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков Ігор Геннадійович, розглянув заяву ОСОБА_1 (м. Суми, вул. П. Куліша, буд. 2, РНОКПП НОМЕР_1) про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) аліментів на утримання неповнолітньої дитини, керуючись ст. ст. 77, 180 – 183 СК України; ст. ст. 161, 167, 168, 170, 430 ЦПК України, наказав: стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (м. Суми, вул. П. Куліша, буд. 2, РНОКПП НОМЕР_1) аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.08.2018 року та до повноліття дитини, тобто до 04.03.2036 року. Було наказано стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави судовий збір в розмірі 176,20 грн. на рахунок № 31211256026001, одержувач – ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк одержувача – Казначейство України (ЕАП) , МФО 899998, код платежу 22030106. Судовий наказ в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню. Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу. Відповідно до ч. 3 ст. 167 ЦПК України судовий наказ про стягнення аліментів оскарженню не підлягає. Згідно ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Судовий наказ набирав законної сили 05.09.2018 року, виданий 05.09.2018 року, строк пред’явлення до виконання 04.03.2036 року (http://10.3.5.151/Review/76285453) (а. с. 13) .

12.11.2018 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про виправлення помилки у судовому наказі, в якій вона зазначила про те, що за її заявою Ковпаківський районний суд м. Суми виніс 05.09.2018 року судовий наказ про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 – Справа № 592/12436/18. Після отримання судового наказу вона звернулась до Ковпаківського відділу ДВС м. Суми ГТУ юстиції у Сумській області про стягнення аліментів з боржника. Не зважаючи на те, що у прохальній частині заяви про видачу судового наказу було зазначено всі дані боржника у тому числі число, місяць, рік народження, але суд у резолютивній частині наказу помилково не зазначив число, місяць, рік народження фізичної особи божника, в результаті чого їй було повернуто судовий наказ, без прийняття для для виконання. Боржник – ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, прож. ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП податків фізичної особи НОМЕР_2. На підставі викладеного, вона просила суд: 1. Винести ухвалу про виправлення помилки про стягнення з божника – ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, прож. ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП податків фізичної особи НОМЕР_2, аліментів на користь ОСОБА_1, Інд код – НОМЕР_1 , прож. ІНФОРМАЦІЯ_6, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 серпня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 04.03.2016 року (вхідний № 48642/18 від 12.11.2018 року) (а. с. 21) .

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки у судовому наказі, дослідивши матеріали цивільної справи, дослідивши копії документів доданих до заяви, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.

Із змісту повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26.09.2018 року № б/н, адресованого ОСОБА_1, Сумська обл. , м. Суми, вул. П. Куліша, буд. 2, вбачається, що старшим державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 , розглянуто заяву щодо примусового виконання судового наказу № 592/12436/18, виданого 05.09.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини з боржника ОСОБА_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_2, на користь стягувача ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП НОМЕР_1, не відповідає вимогам Закону України “Про виконавче провадження” . У виконавчому документі не зазначена дата народження боржника, що технічно унеможливлює відкриття виконавчого провадження. Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” , повертається виконавчий документ без прийняття до виконання. Рішення виконавця може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження” (а. с. 24) .

Згідно ч. 1 ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. ст. 432, 435 ЦПК України.

Із змісту ст. 432 ЦПК України вбачається, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому ЦПК України.

У відповідності до ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

Отже, судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками) , що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Арифметична помилка – це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв’язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а, отже, і не може бути виправлене в порядку, передбаченому ст. 173 ЦПК України, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в письмових доказах, такі помилки судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу. Описки – це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Ініціатива щодо виправлення помилок може виходити від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі або суду. Для цього заінтересована особа звертається до суду із заявою, в якій зазначає, які саме помилки слід виправити у рішенні суду. Така заява подається в копіях відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі одночасно з судовою повісткою. Судового збору за її подання законом не передбачено. Помилки можуть бути виправлені в ухвалі, в судовому наказі, в рішенні суду незалежно від того чи набрало воно законної сили і чи воно виконане. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень. Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв’язку з постановленням відповідної ухвали. Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі” № 14 від 18.12.2009 року, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі) , суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає. Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред’явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено. Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв’язку з постановленням відповідної ухвали.

Із змісту п. п. 19, 25 ч. 1 ст. 353 ЦПК України вбачається, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; виправлення помилки у виконавчому документі.

Із змісту п. п. 1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі” № 14 від 18.12.2009 року вбачається, що судові рішення викладаються у формі ухвали або рішення. Судовий наказ і заочне рішення є різновидами судового рішення. Під судовим рішенням мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ) .

Згідно ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У відповідності до ч. 3 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Із змісту ч. 3 ст. 167 ЦПК України вбачається, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ “Наказне провадження” ЦПК України.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 171 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Із змісту п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: судові накази.

Згідно абз. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі) , що видав виконавчий документ) , які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника – фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, місце проживання, перебування боржника – фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника) .

Крім того, суд вважає за необхідне взяти до уваги постанову Верховного Суду України від 21.05.2014 року по справі № 6-45цс14, із змісту якої вбачається, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника (іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, зокрема, дата народження боржника – фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта, тощо) не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38963294) .

Крім того, суд вважає за необхідне взяти до уваги постанову Верховного Суду України від 25.06.2014 року по справі № 6-62цс14, із змісту якої вбачається, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39589412) .

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 29.01.2018 року по справі № 127/11595/15, провадження № 61-903св18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72044150) , в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі № 161/8944/16-ц, провадження № 61-6513св18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74475852) , в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року по справі № 306/2851/15-ц, провадження № 61-12350св18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77136301) , в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року по справі № 461/3584/16-ц, провадження № 61-11192ск18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76972380) , в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року по справі № 2-42/11, провадження № 61-11909ск18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77136301) .

Крім того, суд вважає за можливе врахувати наступне.

Індивідуальний податковий номер — номер особи, який дозволяє ідентифікувати її для цілей оподаткування (стара назва) . Зараз в Україні це реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) . В Україні номерами, що ідентифікують осіб для податкових цілей, є: - ідентифікаційний номер фізичної особи – код обліку платників податку – фізичних осіб; - код ЄДРПОУ – код обліку платників податку – юридичних осіб; - індивідуальний податковий номер (ПДВ) – код обліку платників податку на додану вартість.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків – елемент Державного реєстру фізичних осіб України (ДРФО) , який надається фізичним особам-платникам податків та інших обов’язкових платежів та зберігається за ними протягом усього їхнього життя. В документі зазначається десятизначний номер з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Фізична особа, що має об’єкти оподаткування чи обов’язки зі сплати податків й інших обов’язкових платежів, має зареєструватися у Державному реєстрі фізичних осіб і отримати реєстраційний номер облікової картки. Він є обов’язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов’язкові платежі, укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникають обов’язки сплати платежів, відкриття рахунків в установах банків. Обов’язкове використання реєстраційного номера облікової картки необхідне фізичній особі, якщо вона є засновником юридичної особи, а також, при оформленні податкового кредиту. Раніше даний документ називався ІПН (індивідуальний податковий номер) , а з 2017 року даний документ має назву РНОКПП (Реєстраційний номер облікової картки платника податків) (Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затверджене наказом Міністерства фінансів України 29.09.2017 року № 822, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 року) .

РНОКПП складається з десяти цифр. Перші п’ять цифр кодують дату народження власника номера – зазвичай, це п’ятизначне число є кількістю днів від 31 грудня 1899 року до дати народження особи. Однак, якщо однакову дату народження мають більше 5000 чоловіків (або жінок) , то в деяких із них перші п’ять цифр будуть іншими. Наприклад, для дати народження 1 січня 1947 року реєстраційний номер може починатися як із цифри “1” . Наступні 4 цифри (включаючи передостанню) – означають порядковий номер людини, що народилася в цей день. Передостання цифра позначає стать власника: якщо цифра непарна, стать – чоловіча, парна – жіноча стать. Десята цифра – контрольна.

30.11.2016 року набув чинності Закон України № 1404-VIII від 02.06.2016 “Про виконавче провадження” , положення абз. 2 п. 4 ч. 1 ст. 4 якого передбачають, що у виконавчому документі зазначаються: реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків) .

Крім того, як зазначено в п. 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах” від 01.07.2015 року, згідно з абз. 2 п. 21 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” № 6 від 07.02.2014 року вимоги до виконавчого документа, визначені в ст. 18 Закону № 606-ХІV, є єдиними. Іншими нормативно-правовими актами може бути встановлено додаткові вимоги до виконавчого документа, проте їх звуження не допускається. Згідно з абз. 6 п. 21 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” № 6 від 07.02.2014 року при невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону № 606-ХІV, заявникові роз’яснюється право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до закону. Зазначене питання вирішується судом на підставі ст. 369 ЦПК України, а якщо відсутні відповідні відомості в судовому рішенні, то відповідно до вимог ст. 220 ЦПК України. Відповідні заяви розглядаються у межах розглянутої судом справи. Так, згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. При цьому не повинен змінюватися загальний висновок і суть судового рішення, що виконується.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 606-ХІV у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 цієї статті державний виконавець роз’яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи) , які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із вимогами ст. 18 цього Закону.

Аналізуючи дії державних виконавців, які повертають виконавчі документи у зв’язку з відсутністю в них відомостей про дату народження боржника – фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, тощо, можливо дійти висновку про те, що має місце використання права всупереч його соціальному призначенню, для досягнення іншої мети, ніж тієї, необхідність досягнення якої передбачав законодавець в процесі формулювання цього правила поведінки, тобто має місце зловживання правом. В результаті подібного зловживання правом завдається суттєва шкода не лише правам, свободам і законним інтересам громадян, а й державі та суспільству загалом, оскільки виникає небезпека руйнації правової системи, ставиться під загрозу стабільність конституційного ладу, спотворюється сутність головних правових принципів, що становлять його засади, порушується встановлений порядок функціонування всього державно-правового механізму, всієї системи конституційно-правових відносин. Має право на існування думка українських науковців, які пропонують розуміти зловживання правом у публічно-правовій сфері як корупційні про яви (дії осіб, наділених публічною владою) , які формально не належать до категорії правопорушень, хоча за механізмом впливу на суспільні відносини, антисоціальним характером і суспільно шкідливими наслідками практично збігаються з ними.

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов’язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 року у справі “Горнсбі проти Греції” , п. 40) .

Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі “Immobiliare Saffi” проти Італії” , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V) .

Проблема невиконання остаточних рішень розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі “ОСОБА_5 проти України” , а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

В п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine) , № 29439/02, від 26.04.2005 року, і у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine) , № 1811/06, від 19.02.2009 року) .

У випадку, якщо громадянинові, який є стягувачем в виконавчому провадженні, повернуто виконавчий документ органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, з тих підстав, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим абз. 2 п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” , то такі дії державного можуть бути оскаржені в порядку ст. ст. 447 – 453 ЦПК України.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, враховуючи те, що недопущення негайного виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць, є грубим порушенням п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, враховуючи те, що повернення виконавчого документу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, місце проживання, перебування боржника – фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника) , є грубим порушенням п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” , відтак суд дійшов висновку про те, що заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 40013, м. Суми, вул. Пантелеймона Куліша (колишня вул. Островського) , буд. 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянки України, документ № 001262915, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, про виправлення помилки у судовому наказі, виданому за її заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає та зареєстрований за адресою: 40004, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, слід задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 167, 171, 173, 258 – 261, 263, 268, 269, 353, 432 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 Антонівни, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 40013, м. Суми, вул. Пантелеймона Куліша (колишня вул. Островського) , буд. 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянки України, документ № 001262915, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, про виправлення помилки у судовому наказі, виданому за її заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає та зареєстрований за адресою: 40004, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, задовольнити.

Виправити описку в судовому наказі Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.09.2018 року по справі № 592/12436/18, провадження № 2-н/592/464/18 за заявою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 40013, м. Суми, вул. Пантелеймона Куліша (колишня вул. Островського) , буд. 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянки України, документ № 001262915, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає та зареєстрований за адресою: 40004, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, правильно вказавши в резолютивній частині судового наказу:

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає та зареєстрований за адресою: 40004, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 40013, м. Суми, вул. Пантелеймона Куліша (колишня вул. Островського) , буд. 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянки України, документ № 001262915, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.08.2018 року та до повноліття дитини, тобто до 04.03.2036 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає та зареєстрований за адресою: 40004, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 40013, м. Суми, вул. Пантелеймона Куліша (колишня вул. Островського) , буд. 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянки України, документ № 001262915, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, судовий збір в розмірі 176,20 грн. на рахунок № 31211256026001, одержувач – ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк одержувача – Казначейство України (ЕАП) , МФО 899998, код платежу 22030106.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції – апеляційного суду Сумської області через першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення (ухвалу).

.

Головуючий: І.Г. Бичков