Ухвала суду № 78062388, 23.11.2018, Оржицький районний суд Полтавської області

1-кп/543/3/18

1-кп/543/3/18

УХВАЛА

"23" листопада 2018 р. сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Смілянського Є.А., при секретарі Гапон Т.В., за участі прокурора Шура О.Л., представника потерпілої адвоката ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2; Оржицького району, Полтавської області

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 частина 2 Кримінального Кодексу України

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Оржицького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України. В судовому засіданні представник потерпілої адвокат ОСОБА_1 заявила клопотання про визнання доказів недопустимими.

Клопотання мотивувала тим, що експертом Полтавського НДЕКЦ МВС України 30.01.2018 року складено висновок № 37 за результатами проведення зазначеного експертного дослідження відповідно до якого у діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 будь-яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв»язку з виникненням даної пригоди, не вбачається; в умовах даної події останній не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування своєчасних мір гальмування з метою зниження швидкості свого руху до швидкості пішохода, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Однак, з вказаними висновками експерта погодитися неможливо, зазначений доказ є недопустимим з наступних підстав.

Посилаючись на ст. ст. 84, 86, 87, 101 КПК України представник потерпілої зазначає, що при проведенні судової експертизи, експерт досліджує інформацію ( відомості ), яка міститься на певному об»єкті дослідження. Тому у разі проведення експертного дослідження на підставі вихідних даних, здобутих в ході проведення слідчих дій з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та відомості у протоколах яких внаслідок вказаного можуть бути визнані недопустимими, висновок експерта за наслідками такого експертного дослідження не може бути допущено судом як доказ, так як він втратив доказове значення. А у разі його дослідження результатом такого дослідження повинно бути визнання висновку експерта недопустимим.

Відповідно висновку експерта від 30.01.2018 року № 37 його проведено на підставі вихідних даних, встановлених в ході слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_2 ( протокол від 25.12.2017 року ) та огляду місця події ( протокол від 10.03.2017 року ).

При цьому, експерт у зазначених вихідних даних ( стор. 3 з 9 ) вказує ( п. 3 ), що технічний стан автомобіля ВАЗ 211010 – справний. Однак, згідно даних протоколу огляду місця події ( п. 17.4 ) – « стояночний тормоз гальмівної системи в непрацюючому стані «. Вказане експертом не враховано, експерт гальмівну систему автомобіля не оглядав, а тому не зрозуміло, на підставі яких саме даних ним зроблено висновок про справний технічний стан автомобіля. Спеціаліст при проведенні слідчого експерименту 25.12.2017 року участі не брав. Внаслідок чого на момент проведення автотранспортної експертизи однозначно встановити технічну справність певних вузлів автомобіля без їх особистого огляду експерт-автотехнік не міг, а його висновок з даного приводу не базується на матеріалах кримінальної справи та породжує сумніви у обґрунтованості кінцевих висновків за наслідками проведення експертного дослідження.

Крім того, експертом при проведенні дослідження не враховано відсутність слідів бокового юзу автомобіля на місці події, яка підтверджена даними протоколу огляду. Зокрема, згідно п. 19 вказаного протоколу в ході огляду виявлено сліди гальмування довжиною 13, 4 м, а не сліди бокового юзу. Водночас згідно показань обвинуваченого наданих в ході слідчого експерименту ОСОБА_2, помітивши постать, схожу на пішохода, та другу темну постать правіше біля краю проїзної частини, відразу розпочав гальмування та повернув кермо автомобіля вліво, щоб об»їхати пішохода в результаті чого автомобіль почав приймати вліво та гальмувати. Вказаний маневр транспортного засобу, а саме – суміщення гальмування та повороту ліворуч – неминуче мав визвати бокове ковзання автомобіля, внаслідок чого на дорожньому покритті мав залишитися слід бокового юзу. При цьому слід враховувати нормативи ДСТУ 2935-94 « Безпека дорожнього руху. Терміни і визначення «, відповідно до яких рух юзом передбачає рух з заблокованими колесами, які не обертаються, при втраті можливості змінювати напрям руху автомобіля. Оскільки слід згаданого маневру на місці події не виявлено, вказане свідчить про необхідність ставитися до показань обвинуваченого в даній частині з розумним сумнівом. Тому, врахування в цій частині показань обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту в якості вихідних даних для експертного дослідження могло призвести до невідповідності висновку експерта фактичним обставинам справи.

Також звертає увагу на порушення прав потерпілої допущені при проведенні слідчого експерименту, що призвело до одержання фактичних даних не відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 111 КПК України з приводу вчинення процесуальних дій, участь потерпілого в яких не є обов»язковою, має здійснюватися повідомленням останнього згідно ст.112 КПК України. Здійснення зазначеного повідомлення направлено на реалізацію принципу змагальності у кримінальному процесі, а також – забезпечення права потерпілої сторони на оскарження порушень, які може бути допущено при призначенні та проведенні слідчої дії. Однак про факт проведення слідчого експерименту, час та місце його проведення потерпіла та її представник не повідомлялися, а тому не могли подати свої зауваження чи заперечення з даного приводу. Внаслідок вказаного було суттєво порушено права потерпілого у кримінальній справі, а докази, здобуті під час зазначеної слідчої дії – є такими, що здобуті з порушенням процесуального порядку, а тому – недопустимими. У свою чергу, висновок експертного дослідження, яке базується на таких доказах, також слід визнати недопустимими.

Невідповідність висновку експерта фактичним обставинам справи може бути викликана тим, що в якості вихідних даних використано показання, надані лише однією стороною у справі, а саме обвинуваченим. При цьому, обвинувачений не несе відповідальності за надання завідомо неправдивих свідчень та може використовувати будь-які засоби для власного захисту. Тому покладення в обґрунтування висновків експерта лише даних зі слів обвинуваченого призводить до обґрунтованих сумнівів у експертному дослідженні, істотно порушує законні права та інтереси потерпілої, а також – принцип законності у кримінальному процесі.

Також слід врахувати, що слідчий експеримент було проведено в умовах, які не відповідали умовам на момент ДТП, оскільки подія правопорушення мала місце у березні ( весняний місяць ), а слідчий експеримент за участю обвинуваченого – у грудні ( зимовий місяць ). При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які дані ( довідки Гідрометцентру, обсерваторії тощо ), які б підтверджували відповідність природніх умов, зокрема – в частині видимості, освітлення, опадів, час настання » цивільних сутінок « тощо – 10.03.2017 року та 25.12.2017 року, а також взагалі не враховано зміщення часу заходу Сонця за три місяці між вказаними датами та зумовлені цим відмінності у природному освітленні.

Слід звернути увагу і на невідповідність редакції Правил дорожнього руху, яка використана експертом при проведенні дослідження, формулюванню питання, поставленого на вирішення експертизи судом. Так у першому питанні суд прохав надати оцінку діям водія ВАЗ 211010 держномер ВІ 1622 ВЕ з урахуванням вимог Правил дорожнього руху в редакції на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Водночас експертом при проведенні експертного дослідження використано книгу « Правила дорожнього руху України: Офіційне видання зі змінами та доповненнями. – Київ.: АСК, Укрспецвидав, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 «, яку випущено з друку у 2016 році, та яка об»єктивно не могла відображати редакції Правил дорожнього руху в редакції на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто на 10.03.2017 року.

Таким чином, вважає, що протокол слідчого експерименту від 25.12.2017 року та висновок експерта від 30.01.2018 року № 37 не відповідають чинному законодавству та прохала визнати зазначені докази недопустимими доказами.

Потерпіла та прокурор клопотання підтримали з вказаних у клопотанні мотивів.

Обвинувачений та його адвокат на клопотання заперечили, пояснивши, що протокол слідчого експерименту від 25.12.2017 року та висновок експерта від 30.01.2018 року № 37 відповідають процесуальному законодавству та прохали його відхилити.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно клопотання прокурора з яким погодилася потерпіла сторона в тому числі і з питаннями та вихідними даними судом ухвалою від 19.01.2018 року була призначена судова автотехнічна експертиза. Згідно висновку експерта від 30.01.2018 року № 37 на підставі вихідних даних та матеріалів справи зроблені висновки та направлені на розгляд суду. Оглядом висновку експерта встановлено, що його форма не порушена, мається підпис експерта та відповідна мотивувальна та резолютивна частини.

Експертом правомірно не враховано несправність стояночого тормоза, оскільки згідно вихідних даних з якими погодилася адвокат ОСОБА_1 автомобіль справний.

З матеріалами справи експерт знайомився про що зазначає на сторінці 2 висновку.

Посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що в слідчому експерименті не приймали участь потерпіла та спеціаліст не заслуговують на увагу, адже їх участь згідно закону не є обов»язковою.

При проведенні експертизи експертом використано офіційне видання Правил дорожнього руху, відповідну Інструкцію та літературу передбачену Методикою проведення експертиз.

Згідно ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

З огляду на викладене очевидна недопустимість зазначених адвокатом ОСОБА_1 доказів не встановлена.

За таких обставин в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 350, 358 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання адвоката потерпілої відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя :